вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.04.25 Справа № 917/814/24
за заявою Фермерського господарства "Істок-с" про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовною заявою Фермерського господарства "Істок-с" вул. Центральна, 10А, Китайгородка, Томаківський район, Дніпропетровська область, 53512
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" вул. 30-річча Перемоги, 2, Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700
про стягнення 349182 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники : згідно протоколу
Фермерське господарство "Істок-с"» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" про стягнення 349 182,00 грн., що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/814/24 позов задовольнив повністю, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" на користь Фермерського господарства "Істок-с" 349182,00 грн., що становить 14% несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, витрати по сплаті судового збору в сумі 5237,73 грн.
До Господарського суду Полтавської області надійшла заява Фермерського господарства "Істок-с" про ухвалення додаткового рішення по справі.
Ухвалою від 18.11.24 суд постановив прийняти заяву Фермерського господарства "Істок-с" до розгляду, розгляд заяви призначити на 17.12.2024
22.11.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
05.12.24 від Фермерського господарства "Істок-с" надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, 11.12.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 09.12.24, згідно якої суд постановив витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/814/24 (абз.1 резолютивної частини ухвали).
Ухвалою від 16.04.25 суд постановив зупинити провадження у справі № 917/814/24 щодо ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою від 02.04.25 суд постановив поновити розгляд заяви Фермерського господарства "Істок-с" про ухвалення додаткового рішення по справі, розгляд заяви призначити на 17.04.2025 р.
16.04.25 від Фермерського господарства "Істок-с" надійшла заява, згідно з якою заявник просить розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі його представника. Заяву підтримує у повному обсязі.
У судове засідання 17.04.2025 представники учасників справи не з'явилися.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 17.04.25 складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, судом встановлено, що:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" на користь Фермерського господарства "Істок-С" 349 182,00 грн, що становить 14% несплаченої суми за поставку зерна пшениці, витрати по сплаті судового збору в сумі 5237,73 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 залишено без змін.
Фермерське господарство "Істок-С" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №917/814/24, яким розподілити судові витрати, понесені ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ІСТОК-С» пов'язані з правничою допомогою адвоката у зв'язку з розглядом справи №917/814/24 у суді першої інстанції і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ІСТОК-С" грошові кошти в розмірі 40 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Із заявою про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу та доказами їх понесення другий відповідач звернувся 11.11.2024, тобто в межах встановленого процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.
У заяві позивач вказав, що ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" уклало з АО «Біднягін і партнери» договір №19-07/01 від 19.07.2024 року згідно до якого було видано ордер серії АЕ №1275849 від 22.07.2024 року адвокату Сагайдаку А.В. на захист та представництво інтересів ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" у Господарському суду Полтавської області. Пункт 1.2. договору №19-07/01 від 19.07.2024 року визначає, що Адвокатське об'єднання надає наступну правову (правничу) допомогу: захист законних прав та інтересів Клієнта у господарській справі №917/814/24; представлення інтересів Клієнта під час розгляду та вирішення вищезазначеної справи у господарських судах всіх інстанцій; підготовка та подання необхідних процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов'язаних з розглядом вищезазначеної справи в Господарському суді Полтавської області, у тому числі, але не виключно, за допомогою підсистеми Електронний суд та під час розгляду цієї справи у суді апеляційної та/або касаційної інстанції, а також під час перегляду за нововиявленими обставинами.
Пункт 5.2. встановлено, що за надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у наступному розмірі: 90 000,00 гривень, яка перераховується на банківський рахунок Адвокатського об'єднання у наступному порядку:
- 40 000,00 (сорок тисяч) грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану Клієнту в суді першої інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів після ухвалення рішення;
- 30 000,00 (тридцять тисяч) грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту ухвалення постанови за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову);
- 20 000,00 (двадцять тисяч) грн протягом 5-ти банківських днів з моменту ухвалення постанови за наслідками розгляду касаційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову).
Також, позивач зазначив, що:
- з 25.07.2024 року Позивач був представлений у справі через адвоката АО «Біднягін і партнери» Сагайдака Андрія Васильовича на підставі ордеру виданого АО «Біднягін і партнери», зокрема адвокат безпосередньо в Господарському суді Полтавської області ознайомлювався з матеріалами справи, подавав докази, подавав необхідні роздруковані копії документів з Електронного суду у справі №917/814/24, Адвокат Позивача проявляв ініціативу щодо своєчасного розгляду цієї справи, демонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримувався від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, в т.ч. регував на зловживання процесуальними правами представника Відповідача, а також представник Позивача Адвокат максимально використовував всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання цієї справи.
- Адвокат АО «Біднягін і партнери» Сагайдак Андрій Васильович представляючи інтереси ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ІСТОК-С» з розумним інтервалом часу сам цікавився провадженням у справі №917/814/24, добросовісно користувався належними Позивачу процесуальними правами та неухильно виконував відповідні процесуальні обов'язки.
- Адвокатом АО «Біднягін і партнери» від імені та в інтересах ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ІСТОК-С» у цій справі були подані необхідні та передбачені ГПКУ процесуальні документи, зібрані докази та адвокат ознайомлювався безпосередньо в суді з матеріалами справи, а також вчиняв всі відповідні дії за допомогою кабінету Електронного суду.
Згідно до договору №19-07/01 від 19.07.2024 року було видано ордер серії АЕ №1275849 від 22.07.2024 року адвокату Сагайдаку А.В. на захист та представництво інтересів ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" у Господарському суду Полтавської області.
В обґрунтування понесення судових витрат Позивача 40 000 грн. на професійну правничу допомогу ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ІСТОК-С» у справі № 917/814/24 додало суду (у копіях):
- копію договору №19-07/01 від 19.07.2024 про надання правової (правничої) допомоги;
- копію акту від №1 від 07.11.2024 приймання - передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №19/07-01 від 19.07.2024;
- копія платіжної інструкції №550 від 11.11.2024.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Із наданих позивачем доказів вбачається таке.
ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" уклало з АО «Біднягін і партнери» договір №19-07/01 від 19.07.2024 року згідно до якого було видано ордер серії АЕ №1275849 від 22.07.2024 року адвокату Сагайдаку А.В. на захист та представництво інтересів ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" у Господарському суду Полтавської області. Пункт 1.2. договору №19-07/01 від 19.07.2024 року визначає, що Адвокатське об'єднання надає наступну правову (правничу) допомогу: захист законних прав та інтересів Клієнта у господарській справі №917/814/24; представлення інтересів Клієнта під час розгляду та вирішення вищезазначеної справи у господарських судах всіх інстанцій; підготовка та подання необхідних процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов'язаних з розглядом вищезазначеної справи в Господарському суді Полтавської області, у тому числі, але не виключно, за допомогою підсистеми Електронний суд та під час розгляду цієї справи у суді апеляційної та/або касаційної інстанції, а також під час перегляду за нововиявленими обставинами.
Пункт 5.2. встановлено, що за надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у наступному розмірі: 90 000,00 гривень, яка перераховується на банківський рахунок Адвокатського об'єднання у наступному порядку:
- 40 000,00 (сорок тисяч) грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану Клієнту в суді першої інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів після ухвалення рішення;
- 30 000,00 (тридцять тисяч) грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту ухвалення постанови за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову);
- 20 000,00 (двадцять тисяч) грн протягом 5-ти банківських днів з моменту ухвалення постанови за наслідками розгляду касаційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову).
Об'єм наданої правової допомоги адвокатом підтверджується актом №1 від 07.11.2024 приймання - передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №19/07-01 від 19.07.2024 на суму 40 000,00 грн.
Визначено, що ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ІСТОК-С" не має будь-яких зауважень чи претензій до обсягу та якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом згідно договору.
На підтвердження понесених судових витрат заявником було надано копію платіжної інструкції №550 від 11.11.2024 на суму 40 000,00 грн.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом справи № 917/814/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з посиланням на таке:
1)справа не є складною з точки зору кількості доказів та їх дослідження, аналізу;
2) адвокатом не було витрачено значну кількість часу, необхідного для участі в ній ( по суті, адвокат вступив у справу на стадію подання всіх документів по суті), та крім письмових пояснень, не подавав більше будь-яких заяв по суті;
3) не звітував про обсяги виконаних робіт, при цьому участь в судових засіданнях відбувалась з робочого місця адвоката, а тривалість судових засідань була незначною; 4) ціна позову не є значною в контексті правовідносин, що склались між сторонами, та складає всього 14 % від суми договору.
За вказаного, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , що представляв інтереси ФГ «Істок -С» у справі №917/814/24 за позовом ФГ «Істок -С» до ТОВ «МКО ТРАНС -СЕРВІС» про стягнення несплаченої суми з 40 000,00 грн. до 20 000,00 грн.
Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд частково погоджується з твердженням відповідача, зокрема, щодо того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищений, так як, дане адвокатське об'єднання вступило в справу на стадії подання всіх заяв по суті та сформованої правової позиції, та, крім того, зазначена сума є непропорційно завищеною виходячи з суми позову.
Так, судом враховано вищевказані посилання відповідача, а також взято до уваги те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 910/2170/18.
З урахуванням наданих позивачем документів, витраченого представником позивача часу на складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях, характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності, реальності судових витрат, а також розумності їхнього розміру, характеру та складності справи, зважаючи на запереченння відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Фермерського господарства "Істок-с" про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача у розмірі 20 000,00 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 123,129, 237-238, 240-241, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву Фермерського господарства "Істок-с" про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-сервіс" ( вул. 30-річча Перемоги, 2, Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700) на користь Фермерського господарства "Істок-с" (вул. Центральна, 10А, Китайгородка, Томаківський район, Дніпропетровська область, 53512) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
3. У іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст додаткового рішення складено 21.04.2025 р.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Киричук О.А.