ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/16491/23
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Централ Парк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун", м. Київ
про визнання недійсною третейської угоди, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
23.10.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Централ Парк" (позивач) з позовною заявою про визнання недійсною третейської угоди, яка викладена у вигляді третейського застереження у пункті 10.3. Договору (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 від 01.09.2022 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Таун" (відповідач).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2024.
16.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що у позивача відсутній електронний кабінет. У відзиві відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 , який підписав спірний правочин, був керівником ОСББ та був власником нежитлового приміщення №449Б, окрім того, він входив до складу членів правління. Відповідачем зазначено, що ЗУ «Про третейські суди» не містить заборони на укладення третейської угоди.
25.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що оскільки підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених кодексом, то відсутність будь-яких рішень, оформлених протоколом засідання правління, про надання згоди на укладення спірного правочину, є достатньою підставою для визнання спірного застереження недійсним.
15.01.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що в позові не зазначено, яким чином судом може бути захищено право позивача та яким чином відновляться права позивача шляхом скасування третейської угоди. ОСОБА_1 діяв в інтересах спільного майна ОСББ. При цьому, договір виконувався сторонами, що свідчить визнання позивачем договору.
23.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 .
В підготовчому засіданні 23.01.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.03.2024.
В підготовчому засіданні 26.03.2024 судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи та оголошено перерву до 21.05.2024.
В підготовчому засіданні 21.05.2024 судом було оголошено перерву до 23.07.2024.
12.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява про долучення заяви свідка ОСОБА_1
28.06.2024 відповідачем подано заяву свідка ОСОБА_1
23.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідно до умов статуту ОСББ ОСОБА_1 не отримано згоди від правління на укладення спірного договору, що свідчить про перевищення ОСОБА_1 наданих йому повноважень.
В підготовчому засіданні 23.07.2024 судом було оголошено перерву до 17.09.2024.
12.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому зазначено, що спірний договір є змішаним (містить елементи різних договорів), а тому не є чітко договором про виконання робіт, укладення якого необхідне після погодження правлінням. Окрім того, відповідач надав послуги по договору не тільки в період дії повноважень голови правління ОСОБА_1., але і коли на вказаній посаді були інші особи. Також, позивач не надсилав відповідачу заяв про розірвання договору.
15.08.2024 до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову (аналогічний поданому 12.08.2024 року).
20.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки повноваження у ОСОБА_1. на підписання договору були відсутні ( ОСОБА_1 діяв з перевищенням наданих йому повноважень), третейське застереження не узгоджувалось.
В підготовчому засіданні 17.09.2024 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та оголошено перерву до 17.12.2024.
26.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що такий спосіб захисту, як визнання недійсним пункту договору, у зв'язку з відсутністю правоздатності підписанта, застосовується лише до оспорювання правочину, цілісного документа, а не його окремої частини. Також відповідачем зазначено, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
01.10.2024 до суду від відповідача засобами поштового зв'язку надійшли заперечення, зміст яких аналогічний змісту поданих до суду 26.09.2024 року заперечень.
04.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 05.11.2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.02.2025 року.
В засіданні 04.02.2025 року в справі було оголошено перерву до 08.04.2025 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 08.04.2025 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.09.2022 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Централ Парк» (замовник) в особі голови правління ОСОБА_1, що діє на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (виконавець) в особі директора Соколова Артема Івановича, що діє на підставі статуту, укладено Договір (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 (надалі - Договір, спірний правочин), за умовами п. 1.1. якого сторони домовились укласти цей договір на перехідний період замовника, поки останній максимально підготує свою діяльність для самостійної роботи по обслуговуванню та утримуванню житлового комплексу.
Відповідно до п. 2.2. Договору виконавець зобов'язаний за рахунок замовника, надати відповідно до умов цього Договору послуги з комплексного обслуговування та організувати з питань забезпечення, користування, утримання, обслуговування та експлуатації приміщень, машиномісць (паркінгу) та території паркінгу, будинку та житлового комплексу, прибудинкової території, спільних площ та об'єктів благоустрою, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги, розрахуватися та компенсувати витрати виконавця згідно цього Договору.
Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у разі недосягнення згоди шляхом переговорів сторони домовилися і підтверджують свою згоду, що всі спори, розбіжності, вимоги а претензії, що виникають при виконанні цього Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» згідно з його Регламентом, за місцем знаходження третейського суду: місто Київ, вулиця Кловський узвіз, 9/2, квартира 69. Рішення Третейського суду є остаточним і обов'язковим для сторін і буде виконуватися ними в зазначені терміни, які зазначені в рішенні Третейського суду. Шляхом підписання цього договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені зі змістом Регламенту постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» та Положенням про третейські збори і витрати постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» та погоджуються з їх умовами.
Додатками №1-3 до Договору укладеного перелік послуг, акт розмежування технічних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін і структуру та строки надання послуг.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що підписант Договору ОСОБА_1. відповідно до умов статуту ОСББ не отримав згоди від правління на укладення спірного договору, що свідчить про перевищення ОСОБА_1 наданих йому повноважень, а тому, слід визнати недійсною третейську угоду, яка викладена у вигляді третейського застереження у пункті 10.3. Договору (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 від 01.09.2022 року.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1., який підписав спірний правочин, був керівником ОСББ, був власником нежитлового приміщення №449Б та входив до складу членів правління, а ЗУ «Про третейські суди» не містить заборони на укладення третейської угоди. Відповідач вказував, що ОСОБА_1. діяв в інтересах спільного майна ОСББ, а договір виконувався сторонами, що свідчить про визнання його позивачем. Окрім того, відповідач вказав, що спірний договір є змішаним (містить елементи різних договорів), а тому не є чітко договором про виконання робіт, укладення якого необхідне після погодження правлінням, окрім того, такий спосіб захисту, як визнання недійсним пункту договору, у зв'язку з відсутністю правоздатності підписанта, застосовується лише до оспорювання правочину, цілісного документа, а не його окремої частини.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Тобто, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у разі недосягнення згоди шляхом переговорів сторони домовилися і підтверджують свою згоду, що всі спори, розбіжності, вимоги а претензії, що виникають при виконанні цього Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» згідно з його Регламентом, за місцем знаходження третейського суду: місто Київ, вулиця Кловський узвіз, 9/2, квартира 69. Рішення Третейського суду є остаточним і обов'язковим для сторін і буде виконуватися ними в зазначені терміни, які зазначені в рішенні Третейського суду. Шляхом підписання цього договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені зі змістом Регламенту постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» та Положенням про третейські збори і витрати постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» та погоджуються з їх умовами.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підстави визнання недійними договорів, угод, правочинів законодавцем визначені в приписах ст.ст. 203, 215 ЦК України:
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд враховує, що вказані законодавцем в ЦК України підстави - розширеному тлумаченню не підлягають.
Позивач просить визнати третейське застереження, що є частиною договору Договір (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 - недійсним з підстав перевищення представником юридичної особи - позивача своїх повноважень при укладенні оспорюваного правочину.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначено Законом України від 14.05.2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (із змінами і доповненнями, далі також - Закон №417).
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 1 Закону №417 багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №417 співвласники мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.
Частиною першою статті 9 Закону №417 встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Частиною другою статті 9 Закону №417 передбачено, що наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №417 співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.
Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України від 29.11.2001 року № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (із змінами і доповненнями, далі також - Закону №2866).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до абзацу п'ятого частини двадцятої статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до компетенції правління відноситься укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.
Відповідно до частин 16, 17, 19 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і далі - в редакції, чинній на дату підписання договору) для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. До компетенції правління відноситься, зокрема, укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ Парк» (ідентифікаційний код 42583476), згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 31.10.2018 року зареєстровано як юридичну особу. Особою, яка має вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, в якості керівника - голови правління, внесено ОСОБА_1 .
Відповідно до Статуту ОСББ «Централ Парк», затвердженого рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку №7 по вул. Івана Кудрі у місті Києві Протоколом №1 від 19.09.2018 року, вищим органом управління ОСББ є загальні збори, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання (пункт 2 розділу ІІІ Статуту в редакції від 2018 року).
Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту в редакції від 2018 року встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема: затвердження кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Згідно з пунктом 12 розділу ІІІ Статуту в редакції від 2018 року, виконавчим органом Об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю Об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності Об'єднання, визначеною цим Статутом.
Пунктом 14 Статуту в редакції від 2018 року передбачено, що до компетенції правління належать, зокрема: підготовка кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; надання згоди голові правління на укладення договорів: підряду, оренди, виконання робіт, надання послуг, та здійснення контролю за їх виконанням.
Пунктом 15 Статуту в редакції від 2018 року передбачено, що рішення правління викладаються у протоколі засідання правління із зазначенням кожним з членів правління результату свого голосування («за», «проти»), засвідченого власноручним підписом.
Отже, з вказаних положень Статуту в редакції від 2018 року вбачається, що укладанню головою правління будь-якого договору від імені ОСББ передує погодження правління Об'єднання шляхом оформлення свого рішення протоколом за результатами його засідання.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, правлінням ОСББ не було погоджено підписання ОСОБА_1 спірного правочину.
Відповідно до п.п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст.ст. 78-79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1 при укладанні спірного договору знав/повинен був знати про обмеження повноважень визначені Статутом ОСББ, проте перевищив надані йому повноваження.
При цьому, згідно наявної в матеріалах справи заяви свідка ОСОБА_1 від 06.06.2024 року, ним підтверджено, що Договір (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 від 01.09.2022 року ним підписано з урахуванням вимог Статуту ОСББ.
Однак, з поданої заяви свідка ОСОБА_1 не вбачається, що підписання ним Договору (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 від 01.09.2022 року вчинено за погодженням Правління, викладеним у відповідному протоколі засідання цього правління.
Враховуючи викладене, відсутність погодження Правлінням ОСББ укладення спірного правочину свідчить про перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень при підписанні Договору.
Відповідач, також, як на одну із підстав заперечення проти задоволення позовних вимог зазначав, що такий спосіб захисту, як визнання недійсним пункту договору, у зв'язку з відсутністю правоздатності підписанта, застосовується лише до оспорювання правочину, цілісного документа, а не його окремої частини.
Однак, суд на вказане твердження зазначає, що дійсність основного договору не впливає на дійсність включеного до нього третейського застереження, оскільки це дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме третейським судом, оскільки наявність застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Укладаючи третейське застереження, сторони передбачають передачу до третейського суду будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого договору.
Третейське застереження та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, оскільки дійсність/недійсність третейської угоди/застереження може бути самостійним (окремим) позовним провадженням не залежно від існування спірних питань за основним договором.
Оскільки як встановлено вище, перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень є підставою для задоволення позовних вимог, керуючись нормою ч. 2 ст. 237 ГПК України, відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пред'явлення позивачем вимоги про визнання недійсним третейського застереження (договору в частині третейського застереження), а не договору в цілому.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.
Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати третейську угоду, яка викладена у вигляді третейського застереження у пункті 10.3. Договору (тимчасовий) про надання послуг з комплексного обслуговування об'єктів та відшкодування витрат №1 від 01.09.2022 року, укладеного між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Централ Парк» (ідентифікаційний код 42583476, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 7) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (ідентифікаційний код 37652914, місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4), недійсною.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (ідентифікаційний код 37652914, місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ Парк» (ідентифікаційний код 42583476, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 7) суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ