ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2025Справа № 910/952/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4-А; ідентифікаційний код 14305909)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕКС» (04114, місто Київ, вулиця Полупанова, будинок 21; ідентифікаційний код 34692294)
про стягнення 206 346,28 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1./відповідач/поручитель) про стягнення 206 346,28 грн, у тому числі: 195 645,88 грн - заборгованості за кредитом та 10 700,40 грн - заборгованості за відсотками, у зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕКС» (далі - ТОВ «СІНТЕКС»/третя особа/позичальник) зобов'язань за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024.
У зв'язку із відсутністю в Єдиному демографічному реєстрі даних відносно ОСОБА_1., Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.01.2025 звернувся до Державної міграційної служби України із запитом про надання інформації про місце проживання (перебування) ОСОБА_1
11.02.2025 від Державної міграційної служби України до суду надійшли відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕКС».
11.03.2025 до канцелярії суду від ОСОБА_1. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що у ТОВ «СІНТЕКС» виникла заборгованість за кредитом та відсотками за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024 внаслідок дії форс-мажорних обставин, зокрема, застосування до третьої особи санкцій на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
24.03.2025 до канцелярії суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшла відповідь на відзив та 27.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач повідомляє про те, що у відповіді на відзив помилково зазначив невірний номер та дату договору поруки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.05.2024 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕКС» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 015/9408/1047285/1, відповідно до якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 264 150,00 грн, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
У відповідності до п. 1.3. договору кредит надається позичальнику на погашення заборгованості, що виникла згідно умов договору про надання овердрафту №015/9408/1047285 від 19.04.2021, укладеного між позичальником та кредитором.
Згідно із п. 2.1. та п. 2.3. договору позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі - 14,45% річних. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 4.1. договору виконання зобов'язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується: порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором між кредитором і поручителем - ОСОБА_1 .. Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за наведеною у цьому пункті формулою.
У п. 8.1. договору передбачено, у разі настання обставини дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів, у тому числі, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором.
Якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у пунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1. договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов'язання кредитора щодо надання кредиту, є припиненими, з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно (п. 8.3.).
У відповідності до п. 10.1.1. договору позичальник засвідчує та гарантує, що він є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно із законодавством України; діяльність позичальника (його службових осіб та найманих працівників), у т.ч. операції з використанням отриманих за договором грошових коштів, не пов'язані та не будуть пов'язані з легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму, фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення або з корупційною діяльністю, а також з проведенням заборонених операцій (зокрема, позичальник не є санкціонованою особою) чи проведенням заборонених операцій або фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу) або мають на меті уникнення оподаткування чи уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу.
Згідно із п. 10.2. договору позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходить при укладенні договору та/або договорів забезпечення позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником договору, договорів забезпечення, а також для невиконання позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами.
У додатку 1 до цього договору позивачем та позичальником погоджено графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.
Крім того, між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) 13.05.2024 укладено договір поруки №015/9408/1047285/1/П.
У розділі 1 договору поруки наведені визначення:
позичальник - це особа, зобов'язання якої за основним договором забезпечується порукою згідно цього договору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕКС»;
основний договір - кредитний договір №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, який укладений між позичальником та кредитором, зі змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому;
забезпечення зобов'язання - всі та окремі зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитними операціями, що випливають з умов основного договору, у тому числі виникнуть у майбутньому, зокрема, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, відшкодування сум, що сплачені кредитором внаслідок виконання платежу за гарантією, акредитивом, зобов'язаннями за авальованим/врахованим/придбаним векселем, а також зобов'язання позичальника щодо сплати вартості прав вимоги як поручителем або внаслідок зворотнього відступлення за операціями факторингового фінансування, щодо сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з належним та неналежним виконанням позичальником умов основного договору.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (п. 1.2. договору поруки).
У відповідності до п. 2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Згідно із п. 2.2. договору поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечувальних зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Отже, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ТОВ «СІНТЕКС» кредитні кошти у розмірі 264 150,00 грн (копія виписки по рахунку в матеріалах справи).
Матеріалами справи також підтверджується, що позичальник зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків не виконав, зокрема, ТОВ «СІНТЕКС» в порушення погодженого графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, з вересня 2024 року припинило сплату платежів.
Отже, станом на 12.12.2024 у ТОВ «СІНТЕКС» утворилась заборгованість за кредитним договором № 015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, зокрема: заборгованість за кредитом у розмірі 195 645,88 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 95 525,46 грн, а також заборгованість за відсотками у розмірі 10 700,40 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 9 619,00 грн.
13.12.2024 позивач направив на адресу позичальника вимогу за вих. №114/5-691235 про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, в якій вимагало протягом 30-ти календарних днів з дати направлення цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредитного договору у повному обсязі зі сплатою відсотків на загальну суму 206 346,28 грн.
Одночасно, 13.12.2024 позивач направив на адресу поручителя вимогу за вих. №114/5-691236 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, в якій вимагало протягом 30-ти календарних днів з дати направлення цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредитного договору у повному обсязі зі сплатою відсотків на загальну суму 206 346,28 грн.
Проте, ТОВ «СІНТЕКС» та ОСОБА_1 залишили ці вимоги без відповіді та задоволення.
Отже, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «СІНТЕКС» зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, АТ «Райффайзен Банк» на підставі п. 8.1. та п. 8.3. кредитного договору №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, змінив кінцевий термін погашення кредиту.
Таким чином, оскільки заборгованість по кредиту поручителем та позичальником не погашено у визначений кредитором строк, АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 (поручителя) заборгованості за кредитом у розмірі 195 645,88 грн та заборгованості за відсотками у сумі 10 700,40 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позичальником порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, внаслідок чого у ТОВ «СІНТЕКС» виникла заборгованість за кредитом у сумі 206 346,28 грн, яка складається із: 195 645,88 грн - заборгованості за кредитом та 10 700,40 грн - заборгованості за відсотками.
Судом також встановлено, що 13.05.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №015/9408/1047285/1/П, відповідно до якого відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем солідарно із позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
У відповідності до п. 2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Так, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки ОСОБА_1 є поручителем перед АТ «Райффайзен Банк» за виконання зобов'язань ТОВ «СІНТЕКС» за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024, суд дійшов висновку, що відповідач солідарно із позичальником відповідають перед позивачем за неналежне виконання ТОВ «СІНТЕКС» умов кредитного договору.
Щодо аргументів ОСОБА_1 про наявність форс-мажорних обставин, а саме, застосування до ТОВ «СІНТЕКС» обмежувальних заходів (санкцій), введених в дію рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», суд зазначає таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема, Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09.05.2025.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
ОСОБА_1 посилається на те, що Радою національної безпеки і оборони України до ТОВ «СІНТЕКС» застосовано строком на десять років обмежувальні заходи (санкції) згідно із рішенням від 02.09.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента від 02.09.2024 №601/2024, у зв'язку із чим з 02.09.2024 функціонування ТОВ «СІНТЕКС» було повністю заблоковано та як наслідок останнє припинило здійснювати платежі за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024.
Разом із тим, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).
Крім того, згідно із п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Таким чином, порука укладається між кредитором та поручителем з метою забезпечення виконання зобов'язання боржника за договором, укладеним між кредитором та боржником.
Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відповідати перед АТ «Райффайзен Банк» за виконання ТОВ «СІНТЕКС» зобов'язань за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024.
Відтак, з огляду на те, що ТОВ «СІНТЕКС», як позичальник, унеможливлене погасити заборгованість, що виникла за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024 перед АТ «Райффайзен Банк», відповідно саме ОСОБА_1 , як поручитель, зобов'язаний сплатити наявну заборгованість.
Ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла у ТОВ «СІНТЕКС» за кредитним договором №015/9408/1047285/1 від 13.05.2024 у розмірі 206 346,28 грн, і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 195 645,88 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 10 700,40 грн, що має наслідком задоволення позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4А; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 195 645 (сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 88 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 10 700 (десять тисяч сімсот) грн 40 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Віта БОНДАРЧУК