ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2025Справа № 910/32/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) (Ом, 7220, м. Едіна, штат Міннесота, Сполучені Штати Америки, 55439 (7220, Ohms Lane, Edina, Minnesota, 55439 the USA) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01601) про внесення змін до договору,
за зустрічним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01601) до ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) (Ом, 7220, м. Едіна, штат Міннесота, Сполучені Штати Америки, 55439 (7220, Ohms Lane, Edina, Minnesota, 55439 the USA) про стягнення 2 532 296,66 дол. США,
За участю:
представника позивача за первісним позовом - Клян А.Ф.;
представник відповідача за первісним позовом - Капелюх А.П.
01.01.2025 ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08 грудня 2023 року та була передана 02.01.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовна заява мотивована тим, що Корпорація IPS неодноразово інформувала замовника про істотну зміну обставин, а саме призупинення дії експортної ліцензії Державним Департаментом США, та просила укласти додаткову угоду до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08.12.2023 щодо продовження строків поставки, проте Адміністрація Державної прикордонної служби України не вчинила жодних дій, аби врегулювати ситуацію мирним шляхом. Натомість, 27.09.2024 Адміністрація Державної прикордонної служби України пред'явила претензію на суму 2 544 154,35 дол. США як загальну суму штрафних санкцій у зв'язку з порушенням позивачем умов контракту.
Ухвалою суду від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.2025.
27.01.2025 на адресу суду (направлено засобами поштового зв'язку 24.01.2025) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява з вимогами до ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) про стягнення з Корпорації IPS на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України: пені у розмірі 0,1 % вартості Продукції за порушення строків поставки продукції за 50 днів прострочення у сумі 745 332,00 долари США; штраф у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов'язання за прострочення зобов'язання понад 30 днів в сумі 1 117 200,00 доларів США; пеню 26 % (подвійна облікова ставка НБУ) від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 530 922,34 долари США; 3 % річних від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 61 260,16 доларів США; інфляційні втрати у сумі 89 439,84 доларів США, всього 2 544 154,35 дол. США.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08.12.2023 в частині своєчасної поставки товару.
Відзив на позову заяву мотивований тим, що саме з вини Корпорації IPS внаслідок порушення нею законодавства США про контроль за експортом озброєння під час оформлення нею відповідних дозвільних документів для виконання зобов'язань за контрактом було призупинено дію експортної ліцензії від 22.01.2024 №050783907 Державним департаментом США, у зв'язку з чим має місце недотримання Корпорацією IPS умов контракту щодо строку поставки продукції у кількості 60 одиниць. Також вказує, що зміна договору допускається для забезпечення можливості його виконання на змінених умовах, тобто до часу виконання прийнятих сторонами зобов'язань в натурі, проте до часу звернення позивача до суду з цим позовом зобов'язання сторін за контрактом вже були виконані.
Ухвалою суду від 30.01.2025 позовну заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
У судовому засіданні 06.02.2025 оголошено перерву до 27.02.2025.
06.02.2025 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Також 06.02.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що державними органам США було призупинено дію експортної ліцензії №050783907 на невизначений строк, отже виникли істотні зміни обставин, на які жодна із сторін контракту не мала можливості вплинути, при цьому такі обставини виникли не внаслідок поведінки сторін контракту, а незалежно від їх волі, про що своєчасно повідомлено відповідача.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 30.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 11.02.2025 зустрічну позовну заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України до ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) про стягнення 2 544 154,35 дол. США прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН до Адміністрації Державної прикордонної служби України про внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08.12.2023. Зустрічні позовні вимоги Адміністрації Державної прикордонної служби України до ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) про стягнення 2 544 154,35 дол. США об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/32/25. Повідомлено сторони, що судове засідання відбудеться 27.02.2025 о 11:00 год.
18.02.2025 представник Адміністрації Державної прикордонної служби України подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
27.02.2025 представник Адміністрації Державної прикордонної служби України подав до суду клопотання про долучення документів.
У судовому засіданні 27.02.2025 оголошено перерву до 20.03.2025.
28.02.2025 представник позивача за первісним позовом подав до суду додаткові пояснення, в яких просив долучити до матеріалів справи Експертний висновок Барбари Дайан Лінні з питань експортного контролю та ліцензування від 13.02.2025. Позивач добросовісно вказав усю необхідну та запитувану інформацію, нічого не спотворюючи та не приховуючи від Державного Департаменту і, відповідно, не порушуючи законодавства США. Позивач дотримувався законодавства США та жодним чином не спричинив призупинення експортної ліцензії №050783907. Призупинення дії ліцензії відбулось виключно через відсутність своєчасного повідомлення Конгресу США Держдепом, що є обов'язком останнього та знаходилось поза межами впливу та контролю позивача.
03.03.2025 представник Корпорації IPS подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що позивач фактично покладає на відповідача один і той самий вид відповідальності - нарахування пені, за одне і те саме порушення - прострочення виконання зобов'язання, що є недопустимою подвійною відповідальністю. Також вказує, що вимога про стягнення пені в іноземній валюті не підлягає задоволенню. При здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що 2024 рік є високосним і містить 366 дні, а не 365, у зв'язку із чим розрахунок пені згідно подвійної облікової ставки НБУ становить 529 470,08 дол. США, а 3 % річних- 61 092,79 дол. США. Також зазначає на неможливості нарахування інфляційних втрат на зобов'язання, визначене в іноземній валюті. Вказує, що нарахована позивачем сума відповідальності відповідача не відповідає загальним засадам добросовісності, справедливості і розумності, є явно надмірною, економічно необґрунтованою та такою, що порушує співвідношення майнових інтересів сторін і їх баланс, а також позбавить Корпорацію IPS того, на що вона розраховувала при укладенні контракту, а саме отримання прибутку. Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували його реальні фінансові втрати. Враховуючи обставини даної справи, надмірну суму відповідальності у розмірі понад 2,5 мільйони доларів США, незначний термін прострочення зобов'язання відповідачем і той факт, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за контрактом поза своєю волею та в силу незалежних від нього обставин, справедливим та законним буде зменшення суми штрафів, яку вимагає позивач.
12.03.2025 Адміністрація Державної прикордонної служби України подала до суду відповідь на відзив Інтернешнл Партс Сепплайт Корпорейшн на зустрічний позов, в якій зазначала, що за умовами Контракту Корпорація IPS взяла на себе зобов'язання в строк до 30.06.2024 поставити товар, проте остаточною датою виконання Корпорацією IPS своїх зобов'язань за контрактом є 20.08.2024, тобто прострочення становить 50 днів. 30.04.2024 Державним департаментом США було призупинено дію експортної ліцензії від 22.01.2024 №050783907 на експорт 75 машин М577А3, однак про вказані обставини Корпорація IPS повідомила Адміністрацію Держприкордонслужби лише 25.05.2024, чим було порушено п. п. 5.1, 8.5 Контракту, тому відповідач за зустрічним позовом позбавляється права посилатися на вказані обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за цим контрактом.
Також вказує, що Посольством України в США листом від 31.05.2024 №6147/414-200-75047 було повідомлено, що «Державним департаментом США підтверджено призупинення дії ліцензії №050783907. Повідомлено, що відповідно до американського законодавства Конгрес США має бути нотифікований за 30 днів щодо намірів продажу іноземній країні будь-яких товарів оборонного призначення, які визначені як «Major Defense Equipment», та вартість яких становить 14 млн. дол. США і більше.
Відповідно до Держдепу при оформленні компанією International Parts Supply Corporation документів на отримання експортної ліцензії на постачання в Україну бронетранспортеів М577А3, нею не було зазначено, що даний товар відноситься до категорії «Major Defense Equipment», що призвело до видачі ліцензії №050783907 без дотримання положень Закону США про контроль за експортом озброєння. Водночас, в подальшому Державним департаментом США було виявлено, що бронетранспортери М577А3 відносяться до категорії «Major Defense Equipment», а сума контракту перевищує нижчий поріг, що зумовило ухвалення рішення про призупинення дії зазначеної ліцензії до виконання всіх передбачених законодавством процедур.».
17.03.2025 через систему «Електронний суд» представник Інтернешнл Партс Сепплайт Корпорейшн подав заперечення на відповідь на відзив за зустрічною позовною заяву, в яких зокрема вказував, що враховуючи обставини даної справи, надмірну суму відповідальності у розмірі понад 2,5 мільйони дол. США, незначний термін прострочення зобов'язання відповідачем і той факт, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за контрактом поза своєю волею та в силу незалежних від нього обставин, справедливим та законним буде зменшення суми штрафів, яку вимагає позивач, у зв'язку із чим просив зменшити розмір штрафів, заявлених позивачем за зустрічним позовом.
18.03.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача за зустрічним позовом подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (аналогічна заява надійшла поштою на адресу суду 20.03.2025), яка прийнята судом, та в якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості Продукції за порушення строків поставки продукції за 50 днів прострочення у сумі 745 332,00 долари США; штраф у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов'язання за прострочення зобов'язання понад 30 днів в сумі 1 117 200,00 доларів США; пеню 26 % (подвійна облікова ставка НБУ) від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 520 739,42 долари США, що еквівалентно 21 493 806,49 грн.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 61 260,16 доларів США; інфляційні втрати у сумі 87 765,07 доларів США, що еквівалентно 3 622 551,48 грн., всього 2 532 296,66 дол. США.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши заяву позивача за зустрічним позовом, вважає, що останньою зменшено розмір майнового характеру, а саме первісно заявлено 2 544 154,35 дол. США та в подальшому зменшено до 2 532 296,66 дол. США., а відтак остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.
20.03.2025 представник позивача за первісним позовом подав до суду додаткові пояснення щодо клопотання Адміністрації ДПС України про долучення доказів від 27.02.2025.
Ухвалою суду від 20.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.25 о 10:15 год.
03.04.2025 в системі «Електронний Суд» представником позивача за первісним позовом сформовано клопотання про долучення доказів по справі, відповідно до якого просить долучити лист МЗС України № 414/36-620-33182 від 21.03.2025 року, яким підтверджено, що: «дія ліцензії № 050783907 була призупинена через те, що Державним департаментом США не було завершено процес нотифікації Конгресу США, передбаченої законодавством США у сфері торгівлі озброєнням. Американській стороні довелося призупинити подальші поставки за цією ліцензією до завершення процесу відповідної нотифікації. З урахуванням вищенаведеного, на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України було надіслано лист МЗС від 20.03.2025 № 414/16-129/1-32609 на заміну листа Посольства України в США від 31.05.2024 № 6147/414- 200-75047 з відповідними роз'ясненнями та спростуванням інформації Посольства, викладеної у абзаці третьому листа Посольства».
З огляду на вказане зазначає, що враховуючи докази, про долучення яких просить Корпорація IPS, будь-які незаконні дії та/або вина Корпорації IPS у простроченні поставки товару за Контрактом відсутні. При цьому, відсутність вини Корпорації IPS у порушенні своїх зобов'язань за Контрактом виключає можливість покладення на неї відповідальності. Також зазначав про підстави для зменшення суми відповідальності.
08.04.2025 в системі «Електронний Суд» представником позивача за первісним позовом сформовано заяву у відповідності до якої представник не погоджується зі змістом заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка подана 18 березня 2025 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України з тих підстав, що вважає, що Позивач за первісним позовом фактично вдається до зміни предмету позову.
Окрім того представник зазначив, що Відповідачем, на момент укладення Контракту Корпорація IPS не могла передбачити, що експортна ліцензія, яка дозволяє здійснити поставку продукції, буде раптово призупинена державними органами США.
З огляду на що представник просив у задоволенні заяви Адміністрації ДПС України про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.
09.04.2025 в системі «Електронний Суд» представником відповідача за первісним позовом сформовано Додаткові пояснення у справі у відповідності до яких представник просив у задоволенні первісного позову Корпорації IPS відмовити. Зустрічний позов Адміністрації Держприкордонслужби до Корпорації IPS задовольнити повністю.
У судовому засіданні 10.04.25 оголошено перерву на 17.04.25 о 09:50 год.
16.04.2025 в системі «Електронний Суд» представником позивача за первісним позовом сформовано заперечення на Додаткові пояснення Адміністрації ДПС України від 09.04.2025 у відповідності до яких представник Корпорації IPS вважає, що відсутні будь-які підстави для неврахування долучених нею доказів, оскільки вони є належними, допустимими, достовірними, вірогідними та спрямованими на всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи.
У судове засідання 17.04.2025 представники сторін прибули, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 17.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
08.12.2023 між Компанією «International Parts Supply Corporation» (далі - позивач за первісним позовом, виконавець, Корпорація IPS) та Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - відповідач за первісним позовом, замовник) уклали Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення №50-23 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується передати у власність замовнику броньовані машини М577А3 (далі - продукція) у кількості, цінах та номенклатурі, зазначених у специфікації, яка викладена як додаток №1 до цього контракту (далі - специфікація).
Відповідно до п. 1.2 контракту замовник заявляє, що підставою для укладення контракту для замовника є Закон України «Про оборонні закупівлі», рішення державного замовника на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 (із змінами) «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», від 03.03.2021 №363 «Питання оборонних закупівель» та від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».
Комплектність продукції повинна відповідати вимогам, встановленим у додатку № 1 до контракту та підтверджуватися сертифікатом відповідності, виданим виконавцем (п. 1.3 контракту).
За умовами п. 1.5 контракту кінцевим споживачем продукції є Адміністрація Державної прикордонної служби України. Разом із підписанням цього контракту замовник надає виконавцю правильно заповнений та підтверджений Сертифікат кінцевого споживача.
Пунктом 2.1 контракту сторони погодили, що ціна контракту становить 19 950 000,00 дол. США без ПДВ.
Замовник заявляє, що продукція що поставляється виконавцем замовнику звільняється від оподаткування податком на додану вартість згідно п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами) (п. 2.2 контракту).
Замовник оплачує продукцію за ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження орієнтовної (договірної) ціни на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за оборонними закупівлями за формою згідно з додатком №3 до контракту (п. 3.1 контракту).
Відповідно до п.3.2 контракту розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати замовником, яка здійснюється на строк до 7 місяців, але не пізніше строку поставки продукції в розмірі 100%, що становить 19 950 000,00 дол. США без ПДВ протягом 14 днів з дати підписання контракту та надання виконавцем рахунку на оплату продукції. Попередня оплата перераховується на рахунок згідно з платіжними реквізитами, вказаними у даному контракті з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом.
Платник за контрактом - Адміністрація Державної прикордонної служби України (п. 3.6 контракту).
Згідно з п. 4.1 контракту продукція передається замовнику на умовах DAP відповідно до Incoterms 2020, у підрозділі Держприкордонслужби в межах 500 км від кордону з Республікою Польща, після повідомлення виконавця про готовність до відвантаження продукції.
Приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснює замовник на території України (п. 4.2 контракту).
Не менше як за 5 робочих днів до дати поставки виконавець повідомляє замовника про готовність до відвантаження продукції (п. 4.3 контракту).
Згідно з п. 4.4 контракту приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється уповноваженими представниками замовника з оформленням акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до п. 5.1 контракту виконавець зобов'язаний відвантажити продукцію замовнику не пізніше 30.06.2024. Дозволяється дострокова поставка продукції або її партій за умови письмового погодження з замовником. У разі істотної зміни обставин, які існували під час укладення контракту, сторони можуть скоригувати строк поставки продукції шляхом внесення змін до контракту не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку поставки, але в межах строку, на який здійснено попередню оплату. Про виникнення таких обставин сторона інформує іншу сторону не пізніше ніж за 5 днів з моменту виникнення таких обставин. Посилання на такі обставини повинно бути обґрунтованим та підтвердженим документально. Підтвердні документи повинні бути видані уповноваженими на те органами.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання акту приймання-передачі продукції (п. 5.2 контракту).
Згідно з п. 8.12 контракту визначено види порушень і штрафи за них, зокрема, зазначено, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості; у випадку перерахування замовником коштів на умовах попередньої оплати та не виконання виконавцем своїх зобов'язань за контрактом, виконавець з моменту отримання передоплати виконавцем і до моменту повернення замовнику зазначених грошових коштів (у випадку розірвання контракту) або поставки продукції сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день виникнення зобов'язання з повернення коштів, від суми не використаної попередньої оплати, а також зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.
Виконавець не може звільнитися від зобов'язань, що випливають з цього контракту, шляхом сплати штрафів, збитків або відсотків (п. 8.3 контракту).
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в арбітражі Міжнародної торгової палати в Женеві, Швейцарія, відповідно до чинного законодавства Швейцарії. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі товарів не застосовується (п. 11.2 контракту).
Згідно з п. 12.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, але в будь якому разі до повного виконання передбачених зобов'язань сторін.
Будь-які зміни до цього контракту можуть бути внесені лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі та підписані обома сторонами. Питання про внесення змін до цього контракту може бути вирішено сторонами не пізніше ніж за 10 днів до закінчення терміну його дій (п. 12.3 контракту).
Матеріали справи містять підписану сторонами специфікацію (додаток №1 до контракту), у якій сторони погодили товар, що поставляється, а саме: броньована машина М577А3, у кількості 75 шт., вартістю за 1 од. - 266 000,00 дол. США, загальною вартістю - 19 950 000,00 дол. США.
Також у специфікації встановлено термін постачання продукції - до 30.06.2024.
14.12.2023 на виконання п. 3.2 контракту Адміністрацією Держприкордонслужби було перераховано 100% коштів попередньої оплати у розмірі 19 950 000,00 дол. США на рахунок Корпорації IPS згідно з вказаними платіжними реквізитами, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 13.12.2023 №4.
22.01.2024 Корпорації IPS Державним департаментом США дозволено експортувати продукцію, зазначену в контракті, відповідно до експортної ліцензії №050783907.
У березні 2024 року Корпорація IPS відправила замовнику 15 одиниць продукції за контрактом, які були отримані замовником у травні 2024 року, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі продукції від 10.05.2024.
30.04.2024 Корпорація IPS отримала повідомлення про те, що Державний департамент США призупинив дію експортної ліцензії №050783907.
20.05.2024 представники Державного департаменту США підтвердили, що ліцензія все ще призупинена і подальші поставки не можуть бути здійснені.
24.05.2024 замовником направлено лист на адресу виконавця з запитом щодо постачання залишку продукції в кількості 60 шт.
Листом від 25.05.2024 Корпорація IPS повідомило Адміністрацію Державної прикордонної служби України щодо призупинення Державним департаментом США дії експортної ліцензії №050783907. Зазначав, що транспортування із США до України становить приблизно 6 тижнів, тому продовження терміну на 60 днів надасть достатньо часу для доставлення транспортних засобів до Прикордонної служби в Україні.
Висновком Київської торгово-промислової палати від 19.06.2024 №17/13-4/617 підтверджено настання істотної зміни обставин за Державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення №50-23 від 08.12.2023, укладеного між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та International Parts Supply Corporation. У зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України International Parts Supply Corporation має право вимагати перегляду та внесення змін до умов Державного контракту №50-23 від 08.12.2023 в частині перенесення строку постачання продукції - броньовані машини М577А3 у кількості 60 одиниць та зміни інших умов, на які має вплив дана істотна зміна обставин.
Листом від 16.06.2024 виконавець повідомив про наявність істотної зміни обставин, які безпосередньо впливають на виконання зобов'язань з постачання продукції згідно з контрактом, на підтвердження надав висновок Київської торгово-промислової палати від 19.06.2024 №17/13-4/617. Просив укласти додаткову угоду до контракту про продовження термінів поставки до 20.09.2024.
В подальшому між сторонами здійснювалося неодноразове листування щодо виконання умов контракту.
Корпорацією IPS згідно з актами приймання-передачі продукції від 14.08.2024, від 17.08.2024 та від 20.08.2024 було передано замовнику партії бронемашин у кількості 20, 26 та 14 одиниць відповідно.
Вказані вище обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Отже, остаточною датою виконання умов контракту є 20.08.2024.
У зв'язку з порушенням Корпорацією IPS передбаченого п. 5.1 контракту строку поставки, замовником було направлено виконавцю претензію від 27.09.2024 №06.2.7/63913-24-Вих з вимогою сплатити передбачені умовами контракту штрафні санкції у розмірі 2 544 154,35 дол. США.
На вищезазначену претензію було отримано відповідь від 25.10.2024 №142/2024, згідно з якою виконавець відмовився від оплати штрафів і знову запропонував укласти додаткову угоду до контракту, якою змінити кінцевий строк поставки техніки.
Листом від 13.11.2024 №06.2.7/76482-24-Вих замовник повідомив виконавця про те, що з відповіді Посольства України в США стало відомо, що дію ліцензії №050783907 на експорт бронетехніки Державним департаментом США було призупинено саме з вини Корпорації IPS внаслідок порушення нею законодавства США під час оформлення цієї ліцензії, у зв'язку з чим замовник не вбачає правових підстав для внесення відповідних змін до контракту.
Листом від 22.11.2025 №06.2.7/78940-24-Вих замовником було надіслано виконавцю копії листів до Посольства України в США, а також відповіді Посольства України в США стосовно причин призупинення Державним департаментом США дії ліцензії №050783907.
Звертаючись до суду з первісним позовом, Корпорація IPS посилалася на те, що вона неодноразово інформувала замовника про істотну зміну обставин, а саме призупинення дії експортної ліцензії Державним Департаментом США, та просила укласти додаткову угоду до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08.12.2023 щодо продовження строків поставки, проте Адміністрація Державної прикордонної служби України не вчинила жодних дій, аби врегулювати ситуацію мирним шляхом. Натомість, 27.09.2024 Адміністрація Державної прикордонної служби України пред'явила претензію на суму 2 544 154,35 дол. США як загальну суму штрафних санкцій у зв'язку з порушенням позивачем умов контракту.
З огляду на вказане просила змінити п. 5.1 та п. 12.1 Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення №50-23 від 08.12.2023, укладеного між Інтернешнл Партс Сепплайт Корпорейшн (International Parts Supply Corporation) та Адміністрацією Державної прикордонної служби України, виклавши їх у наступній редакції:
« 5.1. Виконавець зобов'язаний відвантажити продукцію замовнику не пізніше 30 серпня 2024 року.».
« 12.1. Контракт набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання передбачених зобов'язань сторін».
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, Адміністрація Державної прикордонної служби України посилалася на несвоєчасне здійснення поставки Корпорацією IPS, у зв'язку із чим просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції за порушення строків поставки продукції за 50 днів прострочення у сумі 745 332,00 долари США; штраф у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов'язання за прострочення зобов'язання понад 30 днів в сумі 1 117 200,00 доларів США; пеню 26 % (подвійна облікова ставка НБУ) від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 520 739,42 долари США, що еквівалентно 21 493 806,49 грн.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 61 260,16 доларів США; інфляційні втрати у сумі 87 765,07 доларів США, що еквівалентно 3 622 551,48 грн., всього 2 532 296,66 дол. США.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як зазначалося вище, п. 11.2 контракту передбачено, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в арбітражі Міжнародної торгової палати в Женеві, Швейцарія, відповідно до чинного законодавства Швейцарії. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі товарів не застосовується.
Відповідно до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, що відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
Одночасно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Міжнародний комерційний арбітраж є недержавним органом та не належить до системи судоустрою, тоді як угодою про передачу спору на вирішення суду іншої держави сторони можуть визначити суд, що відноситься до системи судоустрою іншої держави.
Наявність угоди про передачу спору на вирішення суду іншої держави виключає його розгляд за правилами господарського судочинства судами України.
Натомість наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливості розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.
Отже, поняття укладення арбітражної угоди та угоди про передачу спору на вирішення іншої держави не є тотожними і їх укладення має різні правові наслідки.
Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, а саме: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.06.2023 у справі № 926/4889/22.
В даному випадку Корпорація IPS звернулася до суду з первісним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про внесення змін до контракту, юридична адреса відповідача зареєстрована в м. Києві, в подальшому Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду із зустрічним позовом до Корпораціїя IPS про стягнення штрафних санкцій.
З огляду на вказане вище у сукупності суд дійшов висновку про розгляд вказаної справи Господарським судом міста Києва.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Подібні положення закріплені і в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України, за змістом якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Як передбачено частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом наведених норм зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 920/17/23.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз.1 ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України). Припис абз.2 ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)).
Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відтак форс-мажор (ст.617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (ст.652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого позивач за первісним позовом у цій справі не довів.
Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №910/17639/21 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 контракту виконавець зобов'язаний відвантажити продукцію замовнику не пізніше 30.06.2024. Дозволяється дострокова поставка продукції або її партій за умови письмового погодження з замовником. У разі істотної зміни обставин, які існували під час укладення контракту, сторони можуть скоригувати строк поставки продукції шляхом внесення змін до контракту не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку поставки, але в межах строку, на який здійснено попередню оплату. Про виникнення таких обставин сторона інформує іншу сторону не пізніше ніж за 5 днів з моменту виникнення таких обставин. Посилання на такі обставини повинно бути обґрунтованим та підтвердженим документально. Підтвердні документи повинні бути видані уповноваженими на те органами.
Представник Корпорації IPS у запереченнях на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою зазначав, що 30.04.2024 Корпорація IPS отримала повідомлення про те, що Державний департамент США призупинив дію експортної ліцензії №050783907. Оскільки станом на день такого повідомлення від Держдепу США у Корпорації IPS залишалося достатньо часу для здійснення поставки товару замовнику у строк, передбачений контрактом, обставина призупинення ліцензії станом на 30.04.2024 ще не відігравала критичної ролі для правовідносин сторін контракту та не свідчила про настання негативних наслідків для виконавця. 20.05.2024 представники Держдепу США підтвердили, що ліцензія все ще призупинена і поновлення ліцензії відбудеться не раніше ніж за 30 днів, тобто щонайскоріше 23.06.2024. Враховуючи положення п. 5.1 контракту, яким встановлено кінцевий термін поставки продукції до 30.06.2024, 25.05.2024 Корпорація IPS звернулася до замовника з листом, в якому описав всі обставини та їх істотну зміну, а також просив продовжити строк поставки продукції, встановлений контрактом.
Отже, Корпорації IPS стало відомо про призупинення дії експортної ліцензії №050783907 з 30.04.2024, проте замовника про вказані обставини він повідомив лише 25.05.2024, що є порушенням п. 5.1 контракту, яким передбачено, що про виникнення таких обставин сторона інформує іншу сторону не пізніше ніж за 5 днів з моменту виникнення таких обставин.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на Висновок Київської торгово-промислової палати від 19.06.2024 №17/13-4/617 в якості доказу істотної зміни обставин, оскільки Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Правова оцінка, що наведена у висновку Торгово-промислової палати України про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі та не є обов'язковою для суду.
Висновки Торгово-промислової палати України про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення підприємства від доказування цих обставин.
Крім того, висновок не є тим доказом, що безсумнівно підтверджує факт настання істотної зміни обставин для підприємства, оскільки для суду жодний доказ не має наперед встановленої сили та однозначно не підтверджує факту настання таких обставин.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21, слід врахувати, що правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов'язковою для суду. Сама по собі зміна внутрішньополітичної ситуації в країнах, не є безумовною підставою для внесення змін до Державного контракту, оскільки наявність причинно-наслідкового зв'язку між наведеним та неможливістю виконання договірних зобов'язань у встановлений строк підлягає з'ясуванню і доведенню в загальному порядку.
Крім того, суд зазначає, що контракт є виконаним сторонами, а згідно з п. 12.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, але в будь якому разі до повного виконання передбачених зобов'язань сторін.
Будь-які зміни до цього контракту можуть бути внесені лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі та підписані обома сторонами. Питання про внесення змін до цього контракту може бути вирішено сторонами не пізніше ніж за 10 днів до закінчення терміну його дій (п. 12.3 контракту).
Водночас з цим позовом до суду Корпорація IPS звернулася 27.12.2024 згідно поштового штемпеля Укрпошти на конверті, доданому до позовної заяви.
При цьому суд зазначає, що вимогу про внесення змін до договору щодо строку його дії після його виконання сторонами та спливу строку його дії, не можна вважати своєчасною та справедливою.
Внесення змін у договір є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Позивач за первісним позовом порушив умови укладеного Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08 грудня 2023 року, при цьому, зміни, які він просить внести, а саме щодо терміну постачання товару, спрямовані виключно на захист його інтересів і по суті перекладають на Адміністрацію Державної прикордонної служби України всі негативні наслідки від затримки постачання. Таким чином, у разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.
Отже, зазначені позивачем за первісним позовом обставини не доводять та не підтверджують наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, для внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції оборонного призначення № 50-23 від 08.12.2023 щодо терміну постачання товару, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача Корпорації IPS.
Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 910/2476/24.
З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Щодо зустрічного позову, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 контракту виконавець зобов'язаний відвантажити продукцію замовнику не пізніше 30.06.2024.
Остаточною датою виконання умов контракту є 20.08.2024, що не заперечується сторонами.
Згідно з п. 8.12 контракту визначено види порушень і штрафи за них, зокрема, зазначено, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості; у випадку перерахування замовником коштів на умовах попередньої оплати та не виконання виконавцем своїх зобов'язань за контрактом, виконавець з моменту отримання передоплати виконавцем і до моменту повернення замовнику зазначених грошових коштів (у випадку розірвання контракту) або поставки продукції сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день виникнення зобов'язання з повернення коштів, від суми не використаної попередньої оплати, а також зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.
Виконавець не може звільнитися від зобов'язань, що випливають з цього контракту, шляхом сплати штрафів, збитків або відсотків (п. 8.3 контракту).
З огляду на те, що прострочення виконання зобов'язань відповідача за зустрічним позовом становить 50 днів, замовник нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції за порушення строків поставки продукції за 50 днів прострочення у сумі 745 332,00 долари США; штраф у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов'язання за прострочення зобов'язання понад 30 днів в сумі 1 117 200,00 доларів США; пеню 26 % (подвійна облікова ставка НБУ) від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 520 739,42 долари США, що еквівалентно 21 493 806,49 грн.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 61 260,16 доларів США; інфляційні втрати у сумі 87 765,07 доларів США, що еквівалентно 3 622 551,48 грн., всього 2 532 296,66 дол. США.
Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості продукції за порушення строків поставки продукції за 50 днів прострочення у сумі 745 332,00 доларів США та штрафу у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов'язання за прострочення зобов'язання понад 30 днів в сумі 1 117 200,00 доларів США, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що норми частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами за час прострочення їх сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Враховуючи, що саме національна валюта схильна до девальвації, індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 29.04.2021 р. у справі № 910/11077/20).
У даному випадку валютою зобов'язання є долар США, тому передбачені частиною другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/11077/20 від 29.04.2021).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 910/18029/16.
За таких обставин вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 87 765,07 доларів США, що еквівалентно 3 622 551,48 грн, задоволенню не підлягають.
Водночас, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом щодо 3% річних, суд зазначає, що у 2024 році було 366 днів, а не 365, як зазначено позивачем, у зв'язку із чим, здійснивши перерахунок нарахованих 3% річних, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 61 092,79 дол. США.
Щодо вимог про стягнення пені 26 % (подвійна облікова ставка НБУ) від суми простроченої заборгованості (у випадку перерахування коштів на умовах попередньої оплати) у сумі 520 739,42 долари США, суд зазначає наступне.
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Водночас, згідно з п. 8.12 контракту визначено, що
1) за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості;
2) у випадку перерахування замовником коштів на умовах попередньої оплати та не виконання виконавцем своїх зобов'язань за контрактом, виконавець з моменту отримання передоплати виконавцем і до моменту повернення замовнику зазначених грошових коштів (у випадку розірвання контракту) або поставки продукції сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день виникнення зобов'язання з повернення коштів, від суми не використаної попередньої оплати, а також зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.
Водночас, одночасне нарахування позивачем пені у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції та у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення виконання зобов'язання є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Схожий висновок про те, що притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі суперечить положенням статті 61 Конституції України як нормам прямої дії викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
При цьому, суд враховує, що в даному випадку пеня 26% передбачена умовами договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день виникнення зобов'язання з повернення коштів, від суми не використаної попередньої оплати, проте в даному випадку відповідачем була здійснена поставка продукції, проте з пропуском встановленого контрактом строку, у зв'язку із чим позивачем за зустрічним позовом йому вже було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення пені 26% у розмірі 21 493 806,49 грн, що еквівалентно 520 739,42 дол. США.
Таким чином, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача пені у розмірі 745 332,00 доларів США; штрафу у розмірі 1 117 200,00 доларів США; 3 % річних у розмірі 61 092,79 доларів США. В іншій частині зустрічних позовних вимог слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру штрафів, заявлених позивачем за зустрічним позовом.
В силу положень статті 3 Цивільного кодексу України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої та другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. При цьому визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Аналогічний висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Керуючись висновками суду касаційної інстанції, сформованими у вищевказаній постанові, а також у постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18, суд додатково зазначає, що зменшення розміру пені є не обов'язком, а правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань нарахування та стягнення неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В даному випадку відповідачем за зустрічним позовом не доведено підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за неналежне виконання ним умов договору.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову і стягнення з Інтернешнл Партс Сепплайт Корпорейшн на користь Адміністрацію Державної прикордонної служби України пеню у сумі 745 332,00 доларів США, штрафу у сумі 1 117 200,00 доларів США та 3% річних у сумі 61 092,79 доларів США. В іншій частині зустрічних позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в частині первісного позову покладаються на позивача, в частині зустрічного позову - покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом сплачено максимальний розмір судового збору, проте розмір задоволених позовних вимог також передбачає стягнення максимального розміру судового збору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 059 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Відмовити у задоволенні первісного позову ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) (Ом, 7220, м. Едіна, штат Міннесота, Сполучені Штати Америки, 55439 (7220, Ohms Lane, Edina, Minnesota, 55439 the USA, ідентифікаційний код 41-1490748) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039) про внесення змін до договору.
2. Зустрічний позов Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
3. Стягнути з ІНТЕРНЕШНЛ ПАРТС СЕППЛАЙ КОРПОРЕЙШН (International Parts Supply Corporation) (Ом, 7220, м. Едіна, штат Міннесота, Сполучені Штати Америки, 55439 (7220, Ohms Lane, Edina, Minnesota, 55439 the USA, ідентифікаційний код 41-1490748) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039) пеню у сумі 745 332 (сімсот сорок п'ять тисяч триста тридцять два) долара США 00 центів, штраф у сумі 1 117 200 (один мільйон сто сімнадцять тисяч двісті) доларів США 00 центів, 3% річних у сумі 61 092 (шістдесят одну тисячу дев'яносто два) долара США 79 центів та судовий збір у сумі 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн.
4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ