ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.04.2025Справа № 910/16297/24
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" (24430, вінницька обл., Гайсинський район, с. Чернятка, вул. Шевченка,22, ідентифікаційний номер 33959183)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Укрбуд інвест" (03099,м. Київ, пр-т В.Лобановського,123, оф.43, ідентифікаційний номер 39066158)
про визнання права власності.
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.
Представники сторін:
від позивача- Олефіренко С.М.
від відповідача- не з'явилися
вільний слухач -Камбуров О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Укрбуд інвест" про визнання права власності на машино-місце у підземному паркінгу громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Генерала Алмазова,18/7 у Печерському районі міста Києва із наступними характеристиками: номер об'єкта нерухомі -3.3, поверх розташування - -3, номер секції, в якому розташований об'єкт нерухомості -1, загальна площа об'єкта нерухомості -12,5 квадратних метра.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
17.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 14.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 відкладено підготовче засідання на 19.03.2025.
У підготовчому засіданні 19.03.2025 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/16297/24 та призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2025.
У судове засідання 11.04.2025 з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.09.2018 між ТОВ «Надбужжя Плюс» (Покупець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест» (Продавець) укладено договір купівлі продажу майнових прав № 26-09/2018-1 (далі - Договір), згідно якого ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест» продає, а ТОВ «Надбужжя Плюс» купує майнові права на наступний об'єкт нерухомості: майнові права на машино-місце підземного паркінгу громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова (нова назва - Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва, з наступними характеристиками: номер об'єкта нерухомості - 3.3, поверх розташування - -3 (мінус третій), номер секції, в якому розташований об'єкт нерухомості - 1 (один).
У пункті 3.2 Договору вказано, що всі необхідні дії та заходи для реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості та всі інші дії, пов'язані з оформленням права власності на Об'єкт нерухомості, в тому числі, але не виключно, сплата офіційних платежів та інших необхідних платежів, здійснюються Покупцем самостійно і за власний рахунок.
Після підписання Акту приймання-передачі Майнових прав Покупець набуває право власності на Майнові права на Об'єкт нерухомості та має право володіти, користуватися та розпоряджатися цими правами в межах чинного законодавства України (пункт 3.3 Договору).
Відповідно п. 3.4 Договору протягом 30 (тридцяти) днів з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оплати загальної вартості майнових прав на об'єкт нерухомості та прийняття Покупцем від Продавця майнових прав на об'єкт нерухомості у порядку та строки, визначені даним Договором, Покупець зобов'язаний прийняти від Продавця Об'єкт нерухомості за Актом приймання-передачі об'єкта нерухомості.
За положеннями пункту 4.1 Договору загальна вартість Майнових прав на Об'єкт нерухомості на день укладення даного Договору складає 850 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 141 666,66 грн.
У пункті 4.2. Договору вказано, що вартість майнових прав на Об'єкт нерухомості оплачується Покупцем Продавцеві в національній валюті України - гривні.
Пункт 4.3. Договору передбачає, що на виконання умов даного Договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладення даного Договору, Покупець сплачує Продавцю загальну вартість майнових прав на об'єкт нерухомості, визначений у п.4.1, даного Договору, шляхом безготівкового перерахування.
Згідно з пунктом 4.4. Договору протягом 7 (семи) робочих днів після проведення Покупцем остаточних розрахунків, Продавець видає Покупцю Довідку про повну оплату вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості. Вказана довідка є підставою для підписання Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості після прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію.
За змістом пункту 4.5. Договору Сторони зобов'язані підписати Акт прийому-передачі Об'єкта нерухомості протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня сплати Покупцем повної загальної вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Сторони погодили, що даний Акт є підставою для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за Покупцем.
Підпункт 5.2.2. Договору визначає, що Продавець зобов'язаний після одержання від Покупця повної оплати та проведення остаточних розрахунків у відповідності до розділу 4 даного Договору та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, передати Майнові права в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, шляхом підписання акту прийому-передачі Майнових прав та Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості.
Як передбачено підпунктом 5.2.3. Договору, Продавець зобов'язаний після оплати Покупцем загальної вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості, передачі Майнових прав на Об'єкт нерухомості за Актом прийому-передачі, укладення Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості та введення Об'єкту будівництва в експлуатацію, надати Покупцю пакет документів необхідний для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.
На виконання умов Договору позивачем здійснено повну оплату Майнових прав на суму 850 000,00 грн. на користь відповідача, що підтверджується Довідкою про повну оплату вартості майнових прав на Об'єкт нерухомості №0245 від 09.10.2018 та платіжним дорученням №922 від 04.10.2018.
09.10.2018 сторонами підписано акт прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості до Договору купівлі продажу майнових прав від 26.09.2018 № 26-09/2018-1, в якому зазначено, що Продавець передає, а Покупець приймає в повному обсязі майнові права на наступний об'єкт нерухомості: машино-місце підземного паркінгу громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, номер 3.3, поверх розташування - -3 (мінус третій), номер секції - 1 (один), в об'єкті будівництва громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова (нова назва - Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва.
Відповідно до пункту 4 акту Продавець підтверджує, що Покупцем було в повному обсязі сплачено загальну вартість об'єкта нерухомості належним чином та у строки визначені Договором купівлі продажу майнових прав № 26-09/2018-1 від « 26» вересня 2018 року і на день підписання даного Акту не має та не матиме в майбутньому майнових та немайнових претензій до Покупця з приводу сплати Покупцем загальної вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості.
Згідно з пунктом 5 акту Покупець підтверджує, що Продавцем було в повному обсязі, належним чином та у строки визначені Договором купівлі - продажу майнових прав № 26-09/2018-1 від « 26» вересня 2018 року передано Покупцеві майнові права на Об'єкт нерухомості і на день підписання даного акту він не має і не матиме в майбутньому майнових та немайнових претензій до Продавця з приводу передачі йому Майнових прав на Об'єкт нерухомості.
Відповідно до сертифікату про введення об'єкту в експлуатацію (реєстраційний номер в ЄДЕССБ - ІУ123221018915), об'єкт будівництва - громадсько-житловий комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова (нова назва - Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва - введено в експлуатацію в жовтні 2022 року.
У подальшому, 13.12.2024 позивач направив відповідачу лист №12/24-12 із пропозицією погодити на виконання умов Договору №26-09/2018-1 від 26 вересня 2018 року, місце, дату та час передачі Позивачу Об'єкта нерухомості та підписання Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості - машино-місця підземного паркінгу.
Також, представником позивача направлено 13.12.2024 на адресу відповідача адвокатський запит від 12.12.2024 №12/24-12 із пропозицією повідомити на виконання умов Договору №26-09/2018-1 від 26 вересня 2018 року про можливість погодити місце, дату та час передачі Покупцю Об'єкта нерухомості та підписання Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості між ТОВ «Надбужжя Плюс» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд інвест», на машино-місце підземного паркінгу.
Дані листи направлені на електронну поштову адресу відповідача office_ubi@ukr.net, вказану в Договорі, що підтверджується скріншотами з поштової скриньки представника позивача Олександра Ліндаєва.
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач наголосив, що відповідач не визнає майнових прав позивача на спірне машино-місце, так як саме відповідач як забудовник зобов'язаний забезпечити права інвесторів на передачу про інвестованих шляхом повної оплати вартості об'єктів нерухомості у власність позивача, як інвестора.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки .
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Статтею ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач в повному обсязі проінвестував будівництво спірного об'єкту нерухомості, у зв'язку з чим відповідно до ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Водночас, позивачем при зверненні з даним позовом до суду не доведено оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на спірне окреме індивідуально визначене нерухоме майно в новоствореному об'єкті інвестування, введеному в експлуатацію, а саме: машино-місце підземного паркінгу громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, номер 3.3, поверх розташування - -3 (мінус третій), номер секції - 1 (один), в об'єкті будівництва громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова (нова назва - Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва.
Так, матеріали справи не містять доказів, що відповідачем вчинялися дії, що свідчать про оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, що є передумовою для застосування передбаченого статтею 392 ЦК України правового механізму із захисту права власності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача шляхом направлення на електронну поштову адресу відповідача office_ubi@ukr.net листа та адвокатського запиту від 12.12.2024 щодо надання пояснень із приводу не надання позивачу розрахунків повної вартості майнових прав та/або інформації щодо проведення БТІ обмірів, а також погодження на виконання умов Договору №26-09/2018-1 від 26 вересня 2018 року місця, дати та часу передачі позивачу машино-місця підземного паркінгу та підписання Акту приймання-передачі Об'єкта нерухомості.
У той же час, відсутність відповіді на направлений електронною поштою адвокатський запит та лист-звернення не може бути сама по собі єдиним та достатнім доказом недобросовісності поведінки та фактичного невизнання відповідачем права позивача на збудоване майно - машино-місце підземного паркінгу.
У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Разом із цим, матеріали справи також не містять доказів відмови позивачу в проведенні державної реєстрації речових прав на майно - машино-місце підземного паркінгу, за собою.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України можливе в тих випадках, коли об'єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв'язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру.
Отже, позивачем не доведено невизнання відповідачем права відповідача на машино-місце підземного паркінгу, що свідчить про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визнання права власності в порядку статті 392 ЦК України та наявності порушеного права позивача.
Суд зауважує, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Ураховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено визначених статтею 392 ЦК України підстав для визнання права власності в судовому порядку, а також не доведено наявності порушеного права зі сторони відповідача.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.04.2025
Суддя Д.В. Мандичев