21 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/4020/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх.№223Х від 03.02.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі №922/4020/24 (м. Харків, суддя Юрченко В.С., повний текст рішення складено 14.01.2025)
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
до Приватного підприємства «Гриль №2», м. Харків,
про стягнення заборгованості, -
Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Гриль №2», про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором № 24101307 від 13.10.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди № 7018 від 23.11.2018 року в сумі 19 908,57 грн., за період: жовтень 2021 року; листопад 2021 року; грудень 2021 року; січень 2022 року; лютий 2022 року; липень 2022 року; вересень 2022 року; грудень 2022 року; лютий 2023 року; березень 2023 року; квітень 2023 року; травень 2023 року; червень 2023 року; липень 2023 року; серпень 2023 року; вересень 2023 року; жовтень 2023 року; листопад 2023 року; грудень 2023 року та пеню за невиконання зобов'язань за договором № 24101307 від 13.10.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди № 7018 від 23.11.2018 року в сумі 1 739,55 грн., за період: серпень 2023 року - листопад 2023 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Гриль №2» на користь Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» основну заборгованість у сумі 1 959,70 грн та витрати по сплаті судового збору 219,29 грн. Ухвалено видати наказ після набрання законної сили рішення суду. В іншій частині позову відмовлено.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 по справі №922/4020/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» вказує наступне:
- відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позовну заяву, а відповідно і жодних документальних доказів на спростування повних вимог до суду не подав;
- відповідач своє грошове зобов'язання за Договором №24101307 не виконав, не відшкодував Позивачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та не сплатив витрати наданих комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на подання позовної заяви утворилась відповідна заборгованість. В порядку досудового врегулювання спору, 16.08.2024 Позивач звернувся до Відповідача із листом про сплату заборгованості з орендної плати та інших платежів №07-27/7109 в якому просив останнього погасити заборгованість за Договором №24101307 у сумі 21 622,34 грн;
- посилання суду першої інстанції на недоведення належними, допустимими, достовірними та достатньо імовірними доказами наявності правових підстав для стягнення з Відповідача заборгованості привело до упередженості при ухваленні рішення.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.02.2025 для розгляду справи №922/4020/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх.№223Х від 03.02.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі №922/4020/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4020/24.
12.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4020/24 (вх.№1944).
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена позивачу та представнику позивача в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 07.02.2025.
Відповідачу, з огляду на відсутність реєстрації електронного кабінету, вказана ухвала направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не була доставлена останньому з причин «адресат відсутній».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП «Гриль №2» укладено договір оренди нежитлового приміщення №7018 від 23.11.2018 року (далі - Договір - 7018).
Відповідно до пункту 1.1. Договору №7018, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову одноповерхову будівлю літ. «А-1» загальною площею 28,4, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташована за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 141-Г та знаходиться на балансі Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (балансоутримувач).
Фактичне передання приміщення в користування Відповідачу підтверджує акт приймання-передачі від 23.11.2018, який підписано сторонами договору та погоджено з позивачем.
Відповідно до пункту 4.10 Договору №7018 між позивачем та відповідачем 13 жовтня 2021 року укладено договір №24101307 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди №7018 від 23.11.2018 (далі - Договір №24101307).
Згідно розділу 6 Договору №24101307, він набуває чинності з 01.10.2021 до 01.10.2022.
Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; дострокового припинення за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; припинення або розірвання Договору №7018; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Відповідно до Наказу орендодавця №622 від 08.08.2024 «Про припинення договору оренди №7018 від 23.11.2018» договір №7018 припинено 18.12.2023.
За твердженнями позивача, відповідач своє грошове зобов'язання за Договором №24101307 не виконав, не відшкодував йому витрати на утримання орендованого нерухомого майна та не сплатив витрати наданих комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на подання позовної заяви утворилась заборгованість за період: жовтень 2021 року; листопад 2021 року; грудень 2021 року; січень 2022 року; лютий 2022 року; липень 2022 року; вересень 2022 року; грудень 2022 року; лютий 2023 року; березень 2023 року; квітень 2023 року; травень 2023 року; червень 2023 року; липень 2023 року; серпень 2023 року; вересень 2023 року; жовтень 2023 року; листопад 2023 року; грудень 2023 року в загальному розмірі 19 908,57 грн, на яку нарахована пеня в розмірі 1 739,55 грн за період: серпень 2023 року - листопад 2023 року.
Позивачем на виконання умов Договору №24101307 були складені наступні акти виконаних послуг:
від 31.10.2021 року акт № 421 відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 979,85 грн. з ПДВ; по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року
від 31.11.2021 року акт № 460 відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 979,85 грн. з ПДВ; по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року
від 31.12.2021 року акт № 500 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 030,97 грн. з ПДВ;
від 31.01.2022 року акт № 31 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 077,83 грн. з ПДВ;
від 28.02.2022 року акт № 76 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 077,83 грн. з ПДВ;
від 31.07.2022 року акт № 205 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 110,76 грн. з ПДВ;
від 30.09.2022 року акт № 279 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 55,38 грн. з ПДВ;
від 31.12.2022 року акт № 383 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 55,38 грн. з ПДВ;
від 28.02.2023 року акт № 74 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 2 478,67 грн. з ПДВ;
від 31.03.2023 року акт № 118 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 296,42 грн. з ПДВ;
від 30.04.2023 року акт № 162 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 239,34 грн. з ПДВ;
від 31.05.2023 року акт № 208 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 239,34 грн. з ПДВ;
від 30.06.2023 року акт № 250 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 296,42 грн. з ПДВ;
від 31.07.2023 року акт № 290 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 239,34 грн. з ПДВ;
від 30.08.2023 року акт № 331 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1239,34 грн. з ПДВ;
від 30.09.2023 року акт № 372 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 296,42 грн. з ПДВ;
від 31.10.2023 року акт № 414 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 239,34 грн. з ПДВ;
від 30.11.2023 року акт № 456 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 1 239,34 грн. з ПДВ;
від 31.12.2023 року акт № 279 відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по дог. № 24101307 від 13.10.2021 року на суму 736,75 грн. з ПДВ.
В порядку досудового врегулювання спору, 16.08.2024 позивач звернувся до відповідача із листом про сплату заборгованості з орендної плати та інших платежів №07-27/7109, в якому просив останнього погасити заборгованість за договором №24101307 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди №7018 від 23.11.2018 року у сумі 21 622,34 грн у тому числі пеня 1 739,55 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог пунктів 4.6, 4.8, 4.9 договору №24101307 від 13.10.2021 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, акт від 31.10.2021 №421 відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 979,85 грн з ПДВ та акт від 31.11.2021 №460 відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 979,85 грн з ПДВ, підписані з боку двох учасників господарського правовідношення (позивачем та відповідачем), що в свою чергу має доказову силу для встановлення факту обізнаності та згоди відповідача із розміром сум на відшкодування витрат за комунальні послуги за жовтень та листопад 2021 року. З огляду на умови п. 4.10. договору відповідач мав обов'язок не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відшкодувати позивачу комунальні витрати на утримання орендованого майна в загальному розмірі 1959,70 грн за актом від 31.10.2021 №421 на суму 979,85 грн з ПДВ та за актом від 31.11.2021 №460 на суму 979,85 грн з ПДВ. Втім, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем цього обов'язку. Місцевий господарський суд встановив, що можливість виконання відповідачем свого обов'язку по договору щодо сплати витрат за комунальні послуги, що мають відношення до орендованого майна, обумовлене виконанням позивачем свого обов'язку щодо надання відповідачеві інформації про розмір грошового зобов'язання у формі відповідних актів виконаних послуг. Суд зазначив, що матеріали справи також містять акти відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль №2» по договору №24101307 від 13.10.2021 року за період з грудня 2021- лютий 2022 року; за липень, вересень, грудень 2022 року, з лютого-грудень 2023 року, на загальну суму 17 948,87 грн. з ПДВ., які складені та підписанні лише з боку позивача. При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не місять доказів виконання позивачем своїх зобов'язань по договору (пункт 2.1. підпункт 2.1.3), а саме, надання відповідачеві актів по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна за зазначені періоди. Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення відповідачу листа від 16.08.2024 за №07-27/710 про сплату заборгованості з орендної плати та інших платежів. Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними, допустимими, достовірними та достатньо імовірними доказами наявності правових підстав для стягнення з відповідача витрат Балансоутримувача на комунальні послуги з грудня 2021 року-лютий 2022 року, за липень 2022 року, за вересень 2022 року, за грудень 2022 року, з лютого 2023 року по грудень 2023 року відшкодування витрат на утримання орендованого майна ПП «Гриль - 2» по договору №24101307 від 13.10.2021 року на загальну суму 17 948,87 грн. Відповідно, на думку суду, і позовна вимога про стягнення пені, яка охоплює період з серпня 2023 року по листопад 2023 року, є такою, що не задовольняється судом, оскільки пеня застосовується лише за наявності такого права у особи.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №7018 від 23.11.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ПП «Гриль №2» (орендар) та Договору №24101307 від 13.10.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди №7018 від 23.11.2018 від 23.11.2018, укладеного між КП «Харківські теплові мережі» (балансоутримувачем) та ПП «Гриль № 2» (орендарем).
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за Договором №24101307 від 13.10.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання пункту 4.10. Договору оренди №7018 сторонами у справі укладено договір №24101307 від 13.10.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
За умовами договору №24101307 балансоутримувач (позивач) зобов'язується забезпечити орендарю (відповідачу) можливість користування комунальними послугами у нежитловій одноповерховій будівлі, які знаходяться на балансі КП «Харківські теплові мережі», а орендар зобов'язується щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу витрати за спожиті комунальні послуги відповідно до умов п.4.1. Договору, за тарифами, що діють у розрахунковий період, за який проводиться відшкодування (п.1.1. Договору №24101307).
Також умовами п.1.2. Договору №24101307 визначено, що орендар відшкодовує балансоутримувачу земельний податок - пропорційно орендованій площі приміщення з урахуванням прибудинкової території, податок на нерухомість та інші податки відповідно до вимог чинного законодавства України (всі види витрат, які відшкодовуються орендарем за умовами цього Договору далі за текстом разом розуміються - витрати).
Згідно підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Договору №24101307, Балансоутримувач зобов'язується відповідно до умов договору надавати орендарю акти виконаних послуг та податкові накладні в строк до 12 числа місяця, наступного за звітнім.
В свою чергу, підпунктами 2.2.2., 2.2.10. пункту 2.2. Договору №24101307 визначено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі здійснювати відшкодування витрат Балансоутримувачу за фактично отримані комунальні послуги та земельний податок пропорційно до площі, яку займає орендар на умовах, визначених договором; своєчасно та в повному обсязі вносити платежі відповідно до умов даного Договору.
Розділом 4 Договору №24101307 сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків.
Так, відповідно до п.4.1. Договору №24101307 тарифи на опалення, водопостачання, водовідведення, електропостачання та інше встановлюють організації, які забезпечують надання цих послуг.
Вартість спожитої теплової енергії на опалення даного приміщення визначається на підставі розрахованого теплового навантаження (приладів обліку теплової енергії при їх наявності) та діючих тарифів на теплову енергію (п.4.2. Договору №24101307).
Вартість водопостачання та водовідведення визначається по нормам та нормативам водопостачання та водовідведення (приладів обліку водопостачання при їх наявності) збільшені на тариф, встановлений організацією, яка забезпечує поставку даної послуги (п.4.3. Договору №24101307).
Вартість електропостачання визначається наступним шляхом: фактичні витрати по показникам лічильника, збільшені на відповідні тарифи АТ «Харківобленерго» (п.4.4. Договору №24101307).
При цьому, у п.4.6 Договору №24101307 встановлено, що нарахування за комунальні послуги відбуваються за їх фактичне споживання орендарем на підставі акту виконаних послуг.
Згідно з п.4.8. Договору №24101307 розрахунковим періодом оплати послуг та відшкодування витрат є один календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.9. Договору №24101307 оплата послуг та відшкодування витрат Балансоутримувачу здійснюється щомісячно у відповідності з затвердженими тарифами на підставі актів виконаних послуг. Акти виконаних послуг надаються орендарю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у загальному розмірі 21 648,12 грн за період жовтень 2021- лютий 2022, липень 2022, вересень 2022; грудень 2022; лютий 2023; березень 2023- грудень 2023.
На підтвердження вказаних витрат до матеріалів позовної заяви додано Акти відшкодування витрат на утримання орендованого майна за вказані періоди.
Водночас, із аналізу вказаних документів вбачається, що відповідачем підписано Акти лише за жовтень 2021 року №421 на суму 979,85 грн та за листопад 2021 року №460 на суму 979,85 грн.
Суд першої інстанції, з урахування договірних умов вказав, що підписання вказаних актів з боку двох учасників господарського правовідношення (позивачем та відповідачем) має доказову силу для встановлення факту обізнаності та згоди відповідача із розміром сум на відшкодування витрат за комунальні послуги за жовтень та листопад 2021 року. З огляду на обов'язок відповідача не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відшкодувати позивачу комунальні витрати на утримання орендованого майна в загальному розмірі 1 959,70 грн за актом від 31.10.2021 року №421 на суму 979,85 грн. з ПДВ та за актом від 31.11.2021 року №460 на суму 979,85 грн та відсутність доказів виконання відповідачем цього обов'язку, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 1959,70 грн.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 1959,70 грн, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається в цій частині.
Тобто, предметом апеляційного оскарження є заборгованість за актами відшкодування витрат на утримання орендованого ПП «Гриль №2» майна по договору №24101307 від 13.10.2021 за період з грудня 2021 по лютий 2022 року; за липень, вересень, грудень 2022 року, з лютого по грудень 2023 року, на загальну суму 17 948,87 грн з ПДВ.
Колегія суддів констатує, що складені акти за вищевказані періоди підписанні лише з боку позивача. При цьому, матеріали справи не місять доказів виконання позивачем своїх зобов'язань по договору (пп. 2.1.3 п. 2.1.) щодо надання відповідачеві актів по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна за зазначені періоди.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що Договором №24101307 не встановлено конкретного розміру плати, яку орендар має зарахувати балансоутримувачу в якості відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна. Розмір такої плати залежить зокрема, від фактично спожитого обсягу комунальних послуг, встановлених тарифів та їх зміну, розміру податку на землю тощо, які мають змінний характер та не є статичними.
Вищезазначеними умовами договору саме на балансоутримувача покладено обов'язок з направлення акту виконаних послуг за розрахунковий період. Водночас оплата послуг та відшкодування витрат балансоутримувачу здійснюється щомісячно орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у відповідності за затвердженими тарифами на підставі актів виконаних послуг (п.4.9, 4.10. Договору №24101307).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сторони Договору №24101307 виконання обов'язку орендаря зі сплати відповідних платежів поставили у залежність від виконання обов'язку балансоутримувача щодо розрахунку відповідної вартості наданих послуг та направлення орендарю акту виконаних послуг.
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, відповідно до положень статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
З урахуванням викладеного, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання кредитором (балансоутримувачем) свого обов'язку із надання актів виконаних послуг, від яких ставиться в залежність обов'язок відповідача зі сплати відповідних платежів, суд дійшов висновку про відсутність прострочення боржника.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач в обґрунтування своїх вимог також посилається на доданий до позовної заяви Лист КП «Харківські теплові мережі» на ім'я Директора ПП «Гриль-2» від 16.08.2024 за №07-27/7109 про сплату заборгованості з орендної плати та інших платежів. Вказаним листом пропонується відповідачу протягом 10 календарних днів з моменту отримання листа, перерахувати, зокрема заборгованість по договору №24101307 від 13.10.2021 в сумі 21 622,34 грн (у т.ч. пеня - 1739,55 грн). Проте жодних доказів направлення вказаного листа відповідачу до матеріалів справи не надано.
Апеляційна скарга також містить посилання позивача на вказаний лист, водночас останнім аналогічно не зазначено будь-яких відомостей про надання/надсилання вказаного листа орендарю.
При цьому, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, саме звернення позивача з позовом до суду не може вважатись відповідною вимогою в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки за умов договору, визначення точних сум боргу (розміру грошового зобов'язання) залишене на розсуд позивача, однак ця обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку із доказування перед судом розміру зобов'язання, яке він просить стягнути.
Будь-які інші докази погодження відповідача із заявленою до стягнення вартістю витрат на відшкодування витрат балансоутримувача відсутні.
Із наявних матеріалів справи, суд констатує неможливість встановлення/розрахунку заявлених до стягнення сум за відповідний період, зокрема, фактично спожитих орендарем комунальних послуг, встановлених тарифів та розмірів податку.
При цьому, посилання скаржника на те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позовну заяву, жодних доказів на спростування повних вимог до суду не подав, не свідчить про визнання відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості. Така процесуальна поведінка відповідача не може бути підставою для задоволення позову, оскільки суд при розгляді справи в кожному конкретному випадку має з'ясувати обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги та викладене нормативно-правове обґрунтування стосуються правовідносин щодо сплати орендних платежів за договором оренди, та не стосуються предмету даного спору щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17 948,87 грн заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю з грудня 2021 року по лютий 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, грудень 2022 року, з лютого 2023 року по грудень 2023 року, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Оскільки позивачем не доведено наявність грошового зобов'язання у відповідача за спірний період, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у період з серпня 2023 року по листопад 2023 року у розмірі 1 739,55 грн є законним та обґрунтованим.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження позивачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в оскаржуваній частині та задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі №922/4020/24 - без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.05.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 №4220-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 233, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі №922/4020/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.04.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук