ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2025 року Справа № 903/927/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" на рішення Господарського суду Волинської області (в частині стягнення витрат по сплаті судового збору), ухваленого 09.01.25р. суддею Шумом М.С. у справі № 903/927/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс"
до відповідача Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка"
про стягнення 59 970 грн. 48 коп.
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 в частині стягнення з відповідача 3028,00 грн - витрат по сплаті судового збору.
1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" до Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" про стягнення 59970,48 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59 970,48 грн, в тому числі 43118 грн 21 коп. - пені, 5399 грн 00 коп. - 3% річних, 11453 грн 27 коп. - втрат від інфляції та 3 028,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 01.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" 59970,48 грн. та 3 028,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
2.2. 21.04.2023 між ТОВ "Фуд Імпортс" (позивач, продавець) та ПП "ПОСП ім. Івана Франка" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 2104-IF. На виконання умов договору позивачем за період з 24.04.2023 по 03.08.2023 поставлено, а відповідачем отримано товар без зауважень на загальну суму 7 863 848,79 грн, що підтверджується видатковими накладними. Позивач просив стягнути з відповідача 59 970,48 грн.. в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені за період з 24.08.2023 по 24.02.2024, 5399,00 грн. 3% річних та 11 453,27 грн.. втрат від інфляції за період з 19.10.2023 по 24.02.2024 згідно видаткової накладної від 03.08.2023 №109 на суму 336 860,99 грн.
2.2.1. При цьому позивач, врахував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №903/1115/23 (періоди нарахування та стягнення).
2.3. Подані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат визнані судом арифметично правильними. Визначені періоди нарахувань є обґрунтованими. Нараховані суми підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають до стягнення з відповідача.
2.4. Заява відповідача про застосування строків позовної давності відхиллено судом першої інстанції. Нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з невиконанням боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. В силу вимог чинного законодавства щодо перебігу строків позовної давності - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, позивач звернувся з даним позов до суду в межах передбаченого строку позовної давності.
2.5. За результатами розгляду даного спору по суті, позов задоволено; судом з урахуванням усіх встановлених обставин справи, здійснено розподіл витрат, що сплати судового збору. За приписами пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн. судом покладено на відповідача.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка", 31.01.2025 через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх496/25 від 31.01.2025), в якій просить, зокрема, ухвалити судове рішення, яким рішення суду першої інстанції від 09.01.2025 по справі №903/927/24 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ "Фуд Імпортс" 3028,00 грн - витрат по сплаті судового збору та ухвалити у вказаній частині нове рішення про покладення витрат на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн на ТОВ "Фуд Імпортс".
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в частині стягнення з ПОСП ім. І. Франка 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору, так як спір виник внаслідок неправильних дій позивача, не відповідає змісту ч. 9 ст. 129 ГПК України.
3.3. Апелянт звертає увагу суду на те, що правовідносини між сторонами, які виникли за договором поставки № 2104-F від 21.04.2023, уже були предметом дослідження в судовій справі №903/1115/23. До предмету доказування у вказаній справі входило дослідження поставки партії товару за видатковою накладною №109 від 03.08.2023 на суму боргу 336 860,99 грн., ТзОВ "Фуд Імпортс" також було надано розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені на вказаний вище борг по поставці за даною накладною. Враховуючи викладене вище, ПОСП ім. І. Франка вважає, що поданням позову в даній справі позивач намагається переглянути рішення господарських судів у справі №903/1115/23, що прямо заборонено чинним господарським процесуальним законодавством, та є явним зловживанням стороною наданими їй процесуальними правами, зокрема, правом звернення до суду із позовною заявою в даній справі.
3.4. Спір же у даній справі №903/927/24 виник внаслідок неправильних дій позивача, і відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору (повністю чи частково) мали бути покладені судом на позивача. Отже, судом не застосовано ч. 9 ст. 129 ГПК України. Оскаржуване рішення суду від 09.01.2025 по справі №903/927/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, як таке, що не відповідає змісту ч. 9 ст. 129 ГПК України.
3.5. Також, Апелянт-відповідач на підставі абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України повідомляє, що його витрати на правничу (правову) за становитимуть орієнтовно 5 000,00 гривень. Докази витрат на правничу (правову) допомогу, зумовлені цією апеляційною скаргою, будуть надані апеляційному господарському суду протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24.
4.1.1. Роз'яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 09.01.2025 у справі №903/927/24, відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
4.2. Позивач у відзиві просить в задоволенні вимог апеляційної скарги ПОСП ім. І.Франка у справі №903/927/24 відмовити у зв'язку з безпідставністю.
4.2.1. Також позивач просить, стягнути з відповідача ПП "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка" 5 000,00 гривень витрат на правничу допомогу, які були понесені у зв'язку з розглядом даної справи в апеляційній інстанції.
4.3. Розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України
4.4. Станом на 22.04.2025, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 (в частині стягнення судового збору) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" 59970,48 грн., з яких: 43118 грн 21 коп. - пені, 5399 грн 00 коп. - 3% річних, 11453 грн 27 коп та 3 028,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
7.3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.11.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/927/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалам
7.4. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Фуд Імпортс" зазначив про порушення відповідачем ПП "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" умов Договору поставки № 2104-IF від 21.04.2023, щодо не своєчасних розрахунків за отриманий товар - нафтопродуктів. Станом на 18.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складала 336 860,99 грн., що і стало підставою для подання позову до суду.
7.5.1. Враховуючи судову справу №903/1115/13, прийняті судові рішення по ній: стягнення з відповідача основного боргу за Договором поставки №2104-IF від 21.04.2023р. та видатковою накладною № 109 від 03.08.2023р. в розмірі 336 860,99 грн., а також пені, три відсотки річних та інфляційні втрати за цією видатковою накладною за період з 24.08.2023р. по 18.10.2023р.. (з урахуванням постанови апеляційної інстанції) позивач (у даній справі №903/927/24) просив стягнути з відповідача 59 970 грн. 48 коп. в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені за період з 24.08.2023 по 24.02.2024, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних та 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції за період з 19.10.2023 по 24.02.2024 згідно видаткової накладної від 03.08.2023 №109 на суму 336 860 грн 99 коп.
7.5.2. Позивач зазначив, що 24.02.2024 - кінцевий термін, коли припиняється нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання. Станом на цю дату відповідач не сплатив основну заборгованість за видатковою накладною № 109 від 03.08.2023 в розмірі 336 860,99 грн.
7.6. Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив, що остання є необґрунтованою. Просив відмовити у задоволенні позову. Витребувати для ознайомлення матеріали судової справи №903/1115/23. Застосувати строк позовної давності до позовних вимог. Судові витрати на правову допомогу зменшити до 2 000,00 грн..
7.7. У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки відповідачем договір поставки підписано без будь яких заперечень, він погодив вказані у ньому розмір неустойки та виконано в повному обсязі рішення по справі №903/1115/23 щодо даних нарахувань. Додатково зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у справі №903/927/24 та у справі №903/1115/23 відрізняються за періодом, за яким вони нараховуються.
7.8. Господарськими судами встановлено, що 30.10.2023 ТОВ "Фуд Імпортс" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення з ПП "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка" 336 860,99 грн. заборгованість за поставлений товар, 241 415,67 грн. пеня, 19 874,86 грн три проценти річних , 29 288,72 грн. інфляційних збитків.
7.8.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.02.2024 у справі № 903/1115/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" 336 860, 99грн основного боргу та 4 042 грн 33 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 340 903 грн 32 коп. У позові на суму 290 579 грн 25 коп відмовлено. (241 415,67 грн. пені, 19 874,86 грн. трьох відсотків річних, а також 29 288,72 грн. інфляційних втрат).
7.8.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №903/927/24, зокрема, задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Фуд Імпортс".
7.8.2.1. Рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2024 у справі №903/1115/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 241 415 грн 67 коп., 3% річних в розмірі 19 874 грн 86 коп. та інфляційних втрат в розмірі 29 288 грн 72 коп.
7.8.2.2. Прийнято в цій частині нове рішення - про задоволення позову.
7.8.3. Стягнуто з Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" 290 579,25 грн, з яких: 241 415,67 грн пені, 19 874,86 грн 3% річних, 29 288,72 грн інфляційних втрат. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 3486,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову.
7.8.4. Так, за рішенням суду першої інстанції у справі №903/1115/23 стягнуто основний борг із відповідача за Договором поставки №2104-IF від 21.04.2023 та видатковою накладною № 109 від 03.08.2023р. в розмірі 336 860,99 грн.
7.8.5. Суд апеляційної інстанції постановив стягнути в тому числі пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за цією видатковою накладною за період з 24.08.2023р. по 18.10.2023р..
7.9. Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" (Продавець) та Приватним підприємством "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка" (Покупець) виникли з Договору поставки № 2104-IF від 21.04.2023.
7.9.1 Згідно умов договору продавець зобов'язується передати нафтопродукти, масла (мастила) та автохімію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п. 1.1). Загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п. 1.3).
7.9.2. Кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару (п. 2.3). Факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього договору обов'язково підтверджується або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару.
7.9.3. У п. 5.3. договору сторони погодили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
7.10. Матеріалами даної справи та судовими рішенням у справі №903/1115/23 підтверджується, що на виконання умов договору позивачем за період з 24.04.2023 по 03.08.2023 поставлено, а відповідачем отримано товар без зауважень на загальну суму 7 863 848,79 грн, що підтверджується видатковими накладними.
7.11. Сума основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 336 860,99 грн., за поставлений товар згідно договору поставки, станом на 18.10.2023 та 241 415,67 грн. пені, 19 874,86 грн три проценти річних, 29 288,72 грн. інфляційних збитків, що були нараховані позивачем за наступні періоди: за накладною №59 від 24.04.2023 за період з 15.05.2023 по 15.06.2023, за накладною №60 від 28.04.2023 за період з 19.05.2023 по 14.07.2023, за накладною №62 від 01.05.2023 за період з 22.05.2023 по 17.07.2023, за накладною №66 від 04.05.2023 за період з 25.05.2023 по 23.07.2023, за накладною №68 від 10.05.2023 за період з 31.05.2023 по 23.07.2023, за накладною №109 від 03.08.2023 за період з 24.08.2023 по 18.10.2023 присуджено господарськими судами до стягнення з відповідача у справі №903/1115/23.
7.12. Враховуючи періоди нарахувань, прострочення виконання зобов'язання згідно видаткових накладних, вже присудженні до стягнення пеню, 3% річних інфляційні втрати ТОВ "Фуд Імпортс", з урахуванням умов Договору № 2104-IF та частини 6 статті 232 ГК України визначено відповідні періоди нарахування по 24.02.2024 згідно видаткової накладної від 03.08.2023 №109 на суму 336 860 грн 99 коп.
7.13. Судом першої інстанції за результатами розгляду даного спору встановлено порушення відповідачем грошового зобов'язання відповідачем, в силу приписів норм Цивільного кодексу та Господарського кодексів України
7.14. За результатами перевірки розрахунків позивача щодо нарахованих та заявлених до стягнення 59970,48 грн., з яких: 43118, 21 грн. - пені за період з 19.10.2023 по 24.02.2024, 5399,00 грн - 3% річних, 11453,27 грн - інфляційних втрат за період з 19.10.2023 по 30.04.2024 місцевим господарським судом встановлено, що вказані нарахування є обґрунтованим, а їхній розмір арифметично правильний.
7.14.1. На день розгляду спору заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 59 970 грн 48 коп. (в тому числі 43 118 грн 21 коп. пені, 5399 грн 00 коп. 3% річних, 11453 грн 27 коп. втрат від інфляції) підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна і підлягає до стягнення з ПП “ПОСП ім. Івана Франка».
7.14.2. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду першої інстанції.
7.15. 09.01.2025 за результатами розгляду даного спору, судом першої інстанції ухвалено рішення (пункти 1.1.-1.2. цієї постанови), про задоволення позову та стягнення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59970,48 грн, в тому числі 43118 грн 21 коп. - пені, 5399,00 грн - 3% річних, 11453,27 грн - втрат від інфляції з підстав, наведених у пунктах 2.1 - 2.4 цієї постанови.
7.15.1. А також, виходячи із результатів розгляду спору по суті, задоволення позовних вимог у повному обсязі, згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, здійснено розподіл витрат по сплаті судового збору та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору (пункт 2.5. цієї постанови).
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (стягнення витрат по сплаті судового збору) - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.
8.6. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
8.7. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
8.8. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.9. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.10. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
8.11. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки № 2104-IF від 21.04.2023.
8.12. Разом з тим, враховуючи доводи та обґрунтування апеляційної скарги, її вимоги щодо скасування в частині стягнення з Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на користь позивача 3028,00 грн.. - витрат по сплаті судового збору, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статті 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, не переглядає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59 970,48 грн, з яких 43118,21 грн - пеня, 5399,00 грн - 3% річних, 11453,27 грн - інфляційних втрат на підставі вказаного договору поставки.
8.13. Відтак, перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності покладення на нього судових витрат по сплаті судового збору за результатами розгляду позовної заяви позивача.
8.14. Статтею 162 ГПК України. встановлено загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
8.15. У статті 164 ГПК України наведено перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
8.16. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом (частина 2 статті 123 ГПК України).
8.17. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
8.18. Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8.19. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
8.20. Так, позивачем при зверненні з даним позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з відповідача 59 970,48 грн, був обрахований та сплачений судовий збір, виходячи з мінімальної ставки судового збору.
8.21. Так, 1,5% від 59 970,48 грн - ціни позову в даному випадку становить менше встановленої мінімальної ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, тому остання визначається в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028,00грн, які позивач просив також стягнути з відповідача за результатами розгляду даного спору.
8.22. Як уже зазначалося у даній постанові вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 позов задоволено.
8.22.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59 970,48 грн, в тому числі 43118,21 грн - пені, 5399,00 грн - 3% річних, 11453,27 грн - втрат від інфляції.
8.22.2. Також стягнуто з відповідача корить позивача 3028,00грн витрат по сплаті судового збору.
8.23. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 238 ГПК України, у резолютивній частині оспорюваного рішення судом першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат.
8.24. В частині 4 статті 129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.25. Так, згідно пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.26. Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, суд першої інстанції, поклав витрати позивача по сплаті судового збору на відповідача у повному обсязі.
8.27. Виходячи із доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів, зазначає наступне.
8.28. Так, згідно частини 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
8.29. Наведена норма встановлює дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат, відступивши від загального правила розподілу.
8.30. Вищевказана норма може бути застосована при наявності одночасно таких умов: вирішення судом спору по суті; встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. При цьому суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі з використанням критеріїв, визначених у ч.5 статті 129 ГПК України; враховувати загальні засади цивільного законодавства, такі як справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №910/11896/23.
8.32. При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд за результатами дослідження матеріалів справи під час розгляду апеляційної скарги по суті, не встановив підстав, які б дозволили суду скористатись таким правом. Так, судом не встановлено, і скаржником не доводиться зловживання стороною позивача чи її представником процесуальними права.
8.33. Згідно даних матеріалів справи та судових рішень у справі № 903/1115/23 позивач ТОВ "Фуд Імпортс" поставив відповідачу ПОСП імені Івана Франка визначений Договором поставки №2104-IF від 21.04.2023 товар.
8.33.1. Разом з тим, ПОСП імені Івана Франка свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконував частково, здійснював оплату за отриманий товар не у повному обсязі у встановлений договором строк, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом за захистом порушеного права, тому числі, і з позовом у справі №903/1115/23.
8.33.2. Ухваленням рішень у справі №903/1115/23 господарськими судами встановлено неналежне виконання ПОСП ім. Івана Франка своїх зобов'язань за договором поставки Договором поставки №2104-IF від 21.04.2023, наслідком чого стало задоволення позову та стягнення з останнього на користь ТОВ "Фуд Імпортс" 336 860,99 грн., за поставлений товар згідно договору поставки, станом на 18.10.2023 та 241 415,67 грн. пені, 19 874,86 грн три проценти річних, 29 288,72грн. інфляційних збитків, що були нараховані позивачем за відповідні періоди (пункти 7.8.1-7.8.4, 7.11 даної постанови).
8.34. В даному випадку, у справі №903/927/24 позивачем стягується пеня, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення відповідачем оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної від 03.08.2023 №109 на суму 336860,99 грн за період з 19.10.2023 по 24.02.2024, що не був предметом розгляду у справі № 903/1115/23.
8.35. Таким чином, саме внаслідок неправильних дій відповідача - не своєчасної оплати вартості поставленого товару у строки, визначені договором поставки від 21.04.2023 - позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
8.36. Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання умов договору саме відповідачем, відповідно на останнього покладаються судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн за розгляд даного спору.
8.37. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.38. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.39. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.40. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.41. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.42. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.43. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.44. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.45. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Волинської області в частині покладення на відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн ухвалено з додержанням норм процесуального права.
8.46. Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
8.46.1. Твердження відповідача-апелянта про зловживання позивачем своїми процесуальними правами як стороною у справі, оскільки подаючи позов у даній справі позивач намагається переглянути рішення судів у справі №903/1115/23, є безпідставним, з урахуванням вище наведених обставин справи.
8.46.2 Також не приймаються до уваги і доводи апелянта, що спір у даній справі № 903/927/24 виник внаслідок неправильних дій позивача, і відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору (повністю чи частково) мали бути покладені судом першої інстанції на позивача.
8.47. За таких обставин, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 в оскаржуваній частині - без змін.
9. Повноваження, суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
10.1. Як уже зазначалося, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" просить, стягнути з відповідача Приватного підприємства "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка" 5 000,00 гривень витрат на правничу допомогу, які були понесені у зв'язку з розглядом даної справи в апеляційній інстанції.
10.2 Вказані витрати у розмірі 5000,00 грн були сплачені Адвокату на підставі Договору про надання правової допомоги № 8 від 18.09.2023 дія якого продовжена до 31.12.2025 та Додаткової угоди до Договору від 31.12.2024 та Додатку №3-А від 05.03.2025 до нього
10.3. 07.03.2025 між ТОВ "Фуд Імпортс" та АО "ГАЛ-ЮРЗАХИСТ" було складено і підписано акт про надані послуги №3-А, вартість правничої допомоги становить 5 000,00 гривень.
10.4. Позивач зазначає, що згідно пункту 1) частини 3 статті 123 ГПК України кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Підпунктом в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції включає розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
10.5. Так, згідно Додатку №3-А від 05.03.2023 до Договору від 18.03.2023 про надання правничої допомоги Адвокатське об'єднання "ГАЛ-ЮРЗАХИСТ" в особі голови об'єднання Квіткіна Ю.М. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" (Клієнт) домовилися про наступне: Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати КЛІЄНТУ правничу допомогу щодо підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу в Північно-західний апеляційний господарський суд у справі № 903/927/24 про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат із Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка (ЄДРПОУ 03373842) на користь ТОВ "Фуд Імпортс" за Договором поставки № 2104-ІЕ від 21.04.2023.
10.5.1. Загальна вартість правничої допомоги становить 5 000,00 грн.
10.5.2. Оплата наданої правничої допомоги проводиться Клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту про надані послуги шляхом перерахування (внесення) коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання Клієнт має право здійснити оплату правничої допомоги шляхом попередньої оплати.
10.5.3. Клієнт підтверджує, що станом на момент укладення даного Додатку до Договору Клієнт не пов'язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) на надання тотожної або такої, що частково збігається за обсягом, правничої допомоги. Цей додаток до Договору складений у двох примірниках по одному для кожної Сторін.
10.6. У відзиві зазначається, що розмір витрат на правову допомогу адвоката є об'єктивно обґрунтованим з огляду на ціну позову, складність справи, обсяг матеріалів справи, предмет доказування, значення спору для сторін.
10.7. Статтею 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
10.8. Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
10.9. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
10.9.1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
10.10. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
10.11. За приписами статті 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема: складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
10.12. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
10.13. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
10.14. Як уже зазначалося, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
10.15. Враховуючи предмет апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику представників сторін у судове засідання, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи предмет апеляційного оскарження (в частині стягнення судового збору), приймаючи до уваги зміст поданого відзиву та його обсяг, приходить до висновку, що визначена вартість такої послуги як складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000,00 грн є завищеною.
10.16. Нарахована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн - послуги адвоката за підготовку та подання відзиву у даному випадку є не співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, виходячи зі змісту поданого відзиву.
10.16.1. Апеляційним судом також враховано: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в суді першої та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
10.17. За наведених обставини, керуючись вище наведеними нормами законодавства, використовуючи свої дискреційні повноваження суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованою, та такою, що відповідає критерію розумності їх розміру та реальності адвокатських витрат (виконаної адвокатом роботи) у даній справі є сума витрат на правову допомогу адвоката, зокрема, у складанні та подачі відзиву на апеляційну скаргу у розмірі - 1000,00 грн.
10.18. Даний розмір судових витрат у сумі 1000,00 грн - витрат на правничу допомогу відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
10.19. Заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрати у розмірі 5000,00грн. пов'язані апеляційним розглядом даної справи слід задоволити частково.
10.20. Відповідно з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1000,00грн.
10.21. В стягненні 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції відмовляє.
10.22. На виконання даної постанови в частині покладення на відповідача витрат на правничу допомогу слід видати наказ, видачу якого доручити Господарському суду Волинської області.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка від 31.01.2025 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/927/24 (в частині стягнення витрат по сплаті судового збору) залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства “Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка» (с. Губин Перший, Горохівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" (вул. Антоновича, 102в, м. Львів, код ЄДРПОУ 44549348) 1000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/927/24 повернути Господарському суду Волинської області.
Повна постанова складена "22" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.