79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" квітня 2025 р. Справа №914/2468/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області від 07.02.2025 (вх. №01-05/346/25 від 10.02.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 (суддя Чорній Л.З., повний текст складено 04.02.2025), постановлену за результатами розгляду
заяви Головного управління ДПС у Львівській області, (79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП 43968090)
про грошові вимоги до боржника Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області», м. Львів
на суму 4 579 424,66 грн
у справі №914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
за участі представників сторін:
від скаржника Підгайний О.І. (в залі суду)
арбітражний керуючий Івасько С.М. (в залі суду)
інші учасники провадження не з'явилися.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області з грошовими вимогами до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» у розмірі 4 579 424,66 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 4 573 368, 66 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області було залишено без руху та надано апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме для: - надання доказів сплати судового збору в розмірі 9084,00 грн.; - приведення скарги у відповідність до вимог п.3 ч.2 ст.258 ГПК України щодо зазначення відомостей про інших учасників справи; - надання доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи; - зазначення дати оскаржуваної ухвали.
25.02.2025 Головне управління ДПС у Львівській області подало до суду заяву про виконання ухвали суду, до якої додано уточнену апеляційну скаргу з урахуванням вимог п.3 ч.2 ст.258 ГПК України та зазначенням дати оскаржуваної ухвали, докази надсилання копії скарги іншим учасникам справи, платіжну інструкцію №248 від 24.02.2025 про сплату судового збору в розмірі 9084,00 грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою з Автоматизованої системи документообігу суду, сформованою 25.02.2025.
03.03.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 09.04.2025; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 04.04.2025; витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2468/20 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Львівській області про грошові вимоги до боржника.
07.04.2025 арбітражним керуючим Івасько С.М. подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1689/25) в якому він просить суд ухвалу господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у даній справі залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
В судове засідання 09.04.2025 скаржник та арбітражний керуючий участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при прийнятті постанови. Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать докази, які містяться в матеріалах даної справи.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників провадження за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржена ухвала скасуванню, з огляду на наступне.
1. Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та ухвала суду першої інстанції.
Головним управлінням ДПС у Львівській області подано до господарського суду заяву з грошовими вимогами до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на суму 4 573 368,66 грн. та 6 056,00 грн. судового збору, які заявник обґрунтовує заборгованістю боржника перед заявником з відшкодування витрат на утримання майна, що розташоване за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35 та надання комунальних послуг.
Господарським судом виснуючи про безпідставність задоволення вимог заявника про визнання грошових вимог до боржника на заявлену суму обґрунтовано таке рішення наступним:
- долучений заявником до заяви на підтвердження своїх грошових вимогам договір та акти відшкодування видатків на постачання комунальних послуг не підписані ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області». В матеріалах справи наявні докази направлення проєкту договору, актів та рахунків відповідачу на юридичну адресу: м. Львів, вул. Стрийська, 35., однак відсутні докази отримання відповідачем цих документів.
- в матеріалах справи наявний долучений заявником конверт з відділення поштового зв'язку про повернення кореспонденції від 26.02.2023 з відміткою, що адресат (відповідач) відсутній за вказаною адресою. Тобто, з наведеного вбачається, що відсутні не лише докази вручення відповідачу зазначених документів, а й фактична відсутність останнього за адресою, на яку такі документи скеровувалися заявником.
- зі звітів розпорядника майна арбітражного керуючого Оберемка Р.А. та ліквідатора арбітражного керуючого Іваська С.М. вбачається, що господарської діяльності підприємство не здійснювало задовго до відкриття провадження у справі про банкрутство ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області», усі працівники були звільнені ще у процедурі розпорядження майном, а колишній в/о керівника Кінаш В.В. після введення ліквідаційної процедури. Крім того у матеріалах справи наявні декілька заяв в/о керівника боржника Кінаша В.В. про відсутність доступу до спірних приміщень, що в сукупності з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує як юридичну, так і фізичну відсутність боржника у приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35.
- питання відшкодування ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» витрат на утримання визначеного ГУ ДПС у Львівській області майна та надання комунальних послуг вже було предметом судового розгляду у справі №914/2468/20(914/200/23), за результатами розгляду якої заявнику - Головному управлінню ДПС у Львівській області відмовлено у стягненні заявленої заборгованості.
- до заяви з грошовими вимогами до боржника заявник знову подає не підписаний боржником договір, обґрунтовуючи ним підставність заявлених вимог, який не може бути визнаний судом як належний та допустимий доказ.
- з 29.12.2020 боржник не є користувачем адміністративної будівлі площею 28 521,6 кв. чи її частини по вул. Стрийській, 35 у м. Львові. Крім того, боржник, перебуваючи у процедурі банкрутства, не здійснює будь-якої господарської діяльності у частині адміністративної будівлі по вул.Стрийській, 35, доказів зворотнього позивачем суду не надано.
- за відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин, враховуючи перебування боржника у процедурі банкрутства, нездійснення останнім господарської діяльності, відсутні підстави для нарахування йому витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 4 573 368,66 грн, тому, у задоволені заяви ГУ ДПС у Львівській області про кредиторські вимоги до ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» слід відмовити.
2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення інших учасників.
Головне управління ДПС у Львівській області не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, зазначає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права на підтвердження чого зазначає наступне:
- кредиторська заборгованість боржника перед заявником в розмірі 4 573 368,66 грн. виникла у період з січня 2023 по липень 2024 з огляду на невиконання ним своїх зобов'язань щодо відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг, яке розташоване за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 35.
- боржник є підприємством заснованим на державній формі власності та належить до сфери управління Державної фіскальної служби України головною метою діяльності якого є здійснення експлуатації будинків та споруд, проведення капітальних та поточних ремонтів службових приміщень адміністративних будівель засновника - ДФС України, забезпечення будинків та споруд електричною та тепловою енергією, водопостачанням, радіо та телетранслюванням, телефонізацією, вентиляцією, тощо.
- у адміністративній будівлі, що розташована за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35 кредитор та боржник користуються спільними комунікаціями, а також єдиними лічильниками та приладами обліку енергоносіїв, теплопостачання, водопостачання, та не мали укладених між собою договірних відносин щодо їх частки в обслуговуванні та відшкодуванні витрат за спожиті комунальні послуги відповідно до розміру займаних площ. З огляду, на зазначене, боржник зобов'язаний нести тягар по утриманню будівлі пропорційно до частки, що знаходиться в його користуванні.
Заперечуючи вимоги апеляційної скарги арбітражний керуючий зазначив наступне:
- заявлені Головним управлінням ДПС у Львівській області вимоги складаються із нарахованої сум відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг, однак на підтвердження розміру зазначених вимог заявником не долучено жодного підписаного як договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, так і актів приймання передачі наданих послуг.
- боржник не визнає факту підписання долучених до заяви проектів договорів та актів наданих послуг та заперечує факт використання зазначених приміщень, що розташовані за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 35.
- згідно запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №36703490 від 27.05.2020 та рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №52464511 від 01.06.2020 адміністративна будівля площею 28 521,6 кв. м. по вул. Стрийська, 35 на праві державної власності належить ДПС України.
- наказом ДПС України від 129.12.2020 №766 “Про прийняття на баланс нерухомого майна та закріплення його на праві оперативного управління за територіальними органами ДПС» адміністративну будівлю площею 28 521,6 м.кв. по вул. Стрийська, 435 закріплено за Головним управлінням ДПС у Львівській області (43968090) на праві оперативного управління, яке і на даний час використовує усю її площу.
- питання щодо відшкодування витрат на утримання визначеного заявником майна та надання комунальних послуг уже було предметом дослідження судом, зокрема, у справі №914/2468/20 (914/200/23), за результатами розгляду якого судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.
В провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2468/20 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635).
Ухвалою суду від 02.10.2020 заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» у розмірі 5 493 720,06 грн, з яких: 5 247 836,15 грн. - основного боргу (безспірні), 159 567,83 грн - штрафних санкцій та 86 316,08 грн - пені, а також, 21 020,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області»; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» строком на сто сімдесят календарних днів до 31.03.2021 та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р., адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824).
12.10.2020 офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) за №65345.
Постановою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 у задоволенні заяви Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» щодо застосування ч. 3 ст. 43, ст. 135 ГПК України від 15.02.2023 за вх. №3975/23 відмовлено; у задоволенні клопотання про забезпечення інвентаризації майна Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» від 25.07.2023 за вх. №18461/23 відмовлено; припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); припинено повноваження розпорядника майна Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р.), адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824; визнано банкрутом Державне підприємство “Виробничо-сервісний центр у Львівській області»; відкрито ліквідаційну процедуру Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області», призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іваська Святослава Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 558 від 18.03.2013, адреса: 79014, м. Львів, вул. Ялівець, 45в/3; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; у задоволенні заяви арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича про участь у справі та призначення ліквідатором відмовлено; у задоволенні заяви арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича про участь у справі та призначення ліквідатором відмовлено; оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
07.10.2024 Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на суму 4 573 368,66 грн. та 6 056,00 грн. судового збору.
20.01.2025 ліквідатор повідомив про результати розгляду грошових вимог, а саме, що вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на загальну суму 4 579 424,66 грн є необґрунтованими, оскільки не підтверджені долученими до матеріалів заяви доказами.
4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Частиною 5 статті 59 КУзПБ визначено, що заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу. До заяви з вимогами поточного кредитора застосовуються положення статті 46 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
Так, заявником заявлено грошові вимоги до боржника на суму 4 573 368,66 грн., які він обґрунтовує невиконанням останнім своїх зобов'язань щодо відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг у період з січня-грудня 2023 та січня-липня 2024 щодо майна, яке розташоване за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 35.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявник не довів наявності обставин, на які він покликається, не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджували підписання та укладення із боржником договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Наявна в матеріалах справи копія договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 03.02.2023 №7/23, не містить підпису уповноваженої особи та печатки ДП “Виробничо-сервісного центру у Львівській області», тому його не можна вважати укладеним, оскільки його не було підписано особою, вказаною як користувач.
Позивач не надав доказів пролонгації попередніх договорів чи подання відповідного позову про укладення вказаного договору у судовому порядку.
За відсутності укладеного договору, для встановлення розміру наявності обов'язку користувача нерухомого майна сплатити вартість спожитих послуг позивачу чи витрат на утримання приміщення, що є частиною адмінбудівлі, слід довести факт надання відповідної послуги та її розмір.
Докази, долучені позивачем до матеріалів справи, на підтвердження надання відповідачу послуг з утримання майна та надання комунальних послуг, а саме: рахунки на оплату послуг та акти відшкодування видатків за постачання комунальних послуг, які не підписані користувачем послуг, за відсутності підписаного та укладеного між позивачем та відповідачем окремого договору про надання послуг з утримання майна та відшкодування вартості комунальних послуг, за відсутності підписаних належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг, актів зняття показників засобів обліку, виставлених постачальниками рахунків за надані спірні послуги саме відповідачу, обґрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг за договором не є належними та вірогідними доказами, на підставі яких можливо встановити факти надання позивачем відповідачу послуг, їх обсяг та вартість.
Доказів на підтвердження доводів апелянта про те, що відповідач здає в оренду частину приміщень адмінбудинку та отримує за це оренду плату матеріали справи також не містять.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що недоведеними є факти надання боржнику послуг за заявлений період, а відтак вимоги кредитора є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Більше того, як вірно встановлено, розгляд вимог кредитора до боржника щодо відшкодування витрат на утримання визначеного Головним управлінням ДПС у Львівській області майна та надання комунальних послуг вже було предметом судового розгляду у справі №914/2468/20(914/200/23), за результатом розгляду яких в їх задоволенні було відмовлено, зокрема, у зв'язку з не доведенням заявником факту використання привішення адміністративної будівлі розташованої за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 35 ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду Львівської області від 29.01.2025 у справі №914/2468/20 скасуванню.
В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області від 07.02.2025 (вх. №01-05/346/25 від 10.02.2025) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 постановлену за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у Львівській області, (79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП 43968090) про грошові вимоги до боржника Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області», м. Львів на суму 4 579 424,66 грн. у справі №914/2468/20 - залишити без змін.
3. Судові витрати залишити за скаржником.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 21.04.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.