Справа № 752/3437/25
Провадження №: 1-кс/752/1321/25
07 лютого 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровськ, громадянина України, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010000544 від 06 лютого 2025 року,
Слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010000544 від 06 лютого 2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100010000544 від 06 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив, вчинив новий умисний, корисливий злочин проти власності, за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04 год. 00 хв. Об лютого 2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув до охоронюваної території ГБК «Либідь», що розташований за адресою: м. Київ вул. Михайла Бойчука, 45.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та мети, через паркан проник на охоронювану територію ГБК «Либідь».
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , наблизились до гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в ряду № НОМЕР_2 ГБК «Либідь», що перебуває у користуванні ОСОБА_8 , де, зупинившись, ОСОБА_5 , шляхом візуального спостереження, почав забезпечувати таємність охоплених єдиним умислом дій з ОСОБА_7 , який в цей час, з використанням фізичної сили, виліз на дах гаража N?43, що знаходиться в ряду № НОМЕР_2 ГБК «Либідь» та за допомогою заздалегідь підготовленої металевої фомки, віджав металевий лист покрівлі вищевказаного гаража та проник до його приміщення, звідки викрав: акумуляторну кутову шліфувальну машинку «DEWALT DCG405P2», жовтого кольору, яка знаходилась в оригінальному пластиковому кейсі, з усіма комплектуючими, вартістю 17109 грн. 57 коп.; акумуляторну дриль-шуруповерт «МАКТА 6339D», синього кольору, яка знаходилась в оригінальному пластиковому кейсі, з усіма комплектуючими, вартістю 5000 грн. та зварювальний апарат «Machtz MWM-280 D», жовтого кольору, що був у повному комплекті, вартістю 3426 грн. 31 коп., що належали потерпілому ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , розподіливши між собою викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 , матеріального збитку на загальну суму 25535 грн. 88 коп.
У даному кримінальному правопорушенні, підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Дніпротепровської області, м. Дніпра, громадянин України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання у місті Києві, раніше судимого :
- 02.12.2004 року Залізничним районним судом м. Сімферополя за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, звільнений згідно постанови Синельниківського міськрайсуду 04.08.2011 року умовно-достроково з невідбутим покаранням 2 роки 18 днів;
- 13.12.2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці;
- 06.06.2014 року Синельниківським міськрайонним Дніпропетровської області судом за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 199 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
06.02.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
06.02.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
В порядку ст. 177 КПК України встановлені ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин та може ухилятись від покладених на нього процесуальних обов?язків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як не має стійких соціальних зав?язків та постійного місця проживання, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_5 , є судимим за злочини проти власності та на шлях виправлення не встав, вчинивши нове кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого даного кримінального провадження, так як останньому відомі його анкетні дані та місце проживання, а також свідків у кримінальному правопорушенні у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_5 , у зв?язку з тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
До підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв?язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КГК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов?язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов?язків, проте на разі будь-яких документів подано не було.
Також до підозрюваного ОСОБА_5 , не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у зв?язку з тим, що останній вчинив тяжкий злочин та перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення від передбаченого законом покарання, не маючи постійного місця проживання, в тому числі незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, що зможе привести до зміни показів раніше допитаних осіб, окрім того ОСОБА_5 , офіційно не працює, не має стійких соціальних зв?язків, що є передумовою до вчинення нових злочинів та підтверджується тим, що останній раніше судимий за майнові злочини та на шлях виправлення не встав.
Запобіжний захід у вигляді застави також не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_5 , у зв?язку з тим, що підозрюваний не має постійного джерела доходів.
Беручи до уваги обставини передбачені ст. 177-178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення злочину ОСОБА_5 , тяжкість вчинення злочину - за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, а також наявність ризиків у кримінальному провадженні переховуватись від органів досудового розслідування, крім того він офіційно не працевлаштований, немає стійких соціальних зв?язків, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, наявна можливість впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що досудовим розслідуванням було встановлено наявність обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, враховуючи й те, що стан здоров?я підозрюваного задовільний, що не виключає і не уможливлює його перебування під вартою, слічий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у винляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати більш м'який запобіжний захід, в разі задоволення клопотання просив визначити мінімальний розмір застви.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, вислухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з наступного.
В провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100010000544 від 06 лютого 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26 лютого 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Суд наголошує, що ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначено вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 2 вказаної статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 26 лютого 2025 року відповідає вимогам ст. 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом допиту потерпілого; протоколами допиту свідків; протоколом огляду місця події; протоколом затримання; протокол допиту підозрюваного; речовими доказами та іншими процесуальними документами.
При цьому, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і, відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюванго ОСОБА_5 існують ризики:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-вчинити інше кримінальне правопорушення;
-незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Перебування на волі підозрюваного ОСОБА_5 , який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинення злочину, надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.
Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного оскільки ОСОБА_5 чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого його кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винуватою.
В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
Отже, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, раніше судимий, неодружений, соціальне положення (відсутність стійких соціальних зв'язків), а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.
Приймаючи рішення, суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Також суду не надано доказів того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може перебувати у місцях попереднього ув'язнення.
Вирішуючи клопотання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Частиною 3 статті 182 КПК України передбачено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Згідно з ч.ч. 7, 8, 10 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися, незаконно впливати на свідків, знищення, спотворення речей та документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, клопотання підлягає задоволенню з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 61 000 грн., який відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та, на думку слідчого судді, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 201,202, 206, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів тобто до 06 квітня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання 06 год. 40 хв. 06 лютого 2025 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 61 000 грн. (у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою (викликом) до суду, прокурора та слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками, в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це Голосіївський районний суд міста Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Голосіївську окружну прокуратуру міста Києва.
Строк дії ухвали до 06 квітня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1