13.03.2025 Справа №607/2813/25 Провадження №2-а/607/209/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
10.02.2025 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, засобами поштового зв'язку «Укрпошта», надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3947479 від 27.01.2025 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 27.01.2025 близько 15 години він керував автомобілем «Шкода Фабіа», номерний знак «БОРИС», та рухався вулицею М. Грушевського в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області, після чого здійснив поворот праворуч на вулицю Шкільна цього населеного пункту.
Приблизно через 500-600 метрів від повороту автомобіль зупинили поліцейські шляхом вмикання проблискових маячків синього та червоного кольорів на службовому автомобілі, який рухався позаду в попутному напрямку.
До нього підійшов поліцейський та пояснив причину зупинки - не увімкнув світловий покажчик правого повороту. Однак, він не погодився з підставою зупинки транспортного засобу та попросив пред'явити докази вчинення правопорушення.
З пред'явлених йому відеозаписів не можливо зрозуміти, чи увімкнений покажчик повороту керованого ним автомобіля при повороті праворуч.
Незважаючи на його оцінку пред'явлених доказів, інспектор поліції пояснив, що оцінює їх інакше, тому виніс електронну постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3947479.
З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає оскаржувану постанову не вмотивованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
28.02.2025 Судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки візуальна інформація відеофіксації відображає факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а також місце вчинення такого правопорушення.
13.03.2025 Судом зареєстровані пояснення до відзиву, подані позивачем, в яких позивач заперечує, щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиву, оскільки до відзиву не долучено відеозапису, який би знімався відеореєстраторм, розміщеним на службовому автомобілі поліцейських.
У той же час долучений відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, фіксує його діалог з іншим поліцейським. Останній на запитання про відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля відповідає, що таким відеореєстратором не зафіксований рух керованого ним автомобіля.
Також, цим відеозаписом зафіксовані його пояснення з приводу наданого доказу (відеозапису). Він пояснює, що камера розміщена під таким кутом, що заднього показника повороту не видно. Поліцейський погоджується і вказує, що зараз він «скачає» відео з іншої камери, яка знімала перед керованого ним автомобіля.
Такий відеозапис йому так і не був пред'явлений, до відзиву не долучений.
Відеозапис, наданий представником відповідача фіксує рух декількох транспортних засобів. Однак ідентифікувати, чи відображений на цьому відеозаписі автомобіль, яким 27.01.2025 він керував, неможливо. Номерних знаків чи інших індивідуальних ознак авто цей відеозапис не зафіксував.
В судове засідання позивач не з'явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив суд їх задоволити.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явилася, у поданому суду відзиві, просила суд справу слухати у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що 27.01.2025 інспектор ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Шмагальським Ю.П. була винесена постанова серії EНА №3947479 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 27.01.2025 о 15 год. 02 хв. в м.Ланівц по вул.Грушевського, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_1 (ін.н.з «БОРИС») не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті при перехресті вул.Грушевського-вул.Шкільна м.Ланівці, чим порушив вимоги п.9.2 (б) ПДР України - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).
Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що він керуючи транспортним засобом марки Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_1 (ін.н.з «БОРИС») не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті на перехресті вул. Грушевського-вул. Шкільна м. Ланівці, чим порушив вимоги п.9.2 (б) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За приписами ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пп. "б" п.9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Проте, Суд зауважує, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено матеріали відеофіксації, зі змісту яких не можливо переконливо та однозначно стверджувати про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, оскільки при візуальному спостереженні за рухом транспортного засобу неможливо встановити та переконливо стверджувати про те, що водієм транспортного засобу не було подано сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед поворотом, оскільки камера відеонагляду здійснювала фіксацію руху транспортного засобу із протилежної сторони по відношенню до сторони автомобіля де були наявні покажчики повороту, якими мали подаватись сигнали при повороті праворуч. Крім цього, при перегляді відеозапису, неможливо з впевненістю стверджувати, що на ньому зафіксований транспортний засіб саме позивача, так як номерні знаки не можливо розпізнати та ідентифікувати через нечітке зображення.
Тому, зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, що не спростовується письмовими поясненнями представника відповідача, зазначеними у відзиві, а також долученим до відзиву відеозапису, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведена.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові серії EНA № 3947479 від 27.01.2025, переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у зазначеній постанові, які б безумовно свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху та зазначеної статті КУпАП, матеріали справи не містять.
Суд вважає необхідним зазначити, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №686/11314/17.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Переконливих, об'єктивних та достатніх доказів порушення позивачем пункту 9.2 (б) ПДР України матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Частиною першою ст. 274 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 5 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відтак, суд вважає, що оскільки відповідачем не надано суду доказів на доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України, зокрема порушення п.9.2 (б) ПДР України, тому оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.7, 9, 122, 247, 251, 252 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3947479 від 27.01.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, вул.Валова, 11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич