Номер провадження 22-ц/821/660/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/2570/24 Категорія: 304090000 Деревенський І. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
17 квітня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів Новікова О.М., Гончар Н. І., Карпенко О.В., розглянув у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100692031 від 26.03.2021 у розмірі 23650,00 грн., мотивуючи це тим, що відповідач, як позичальник, не виконала належним чином свої зобов'язання по вказаному кредитному договору, внаслідок чого у неї перед утворилася зазначена заборгованість, право вимоги щодо якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2025 позов у справі задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № 100692031 від 26.03.2021 в розмірі 7150,00 (сім тисяч сто п'ятдесят) грн, судовий збір у сумі 732 (сімсот тридцять дві) грн. 29 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 80 коп.
Суд вказав, що, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у позовній заяві обґрунтування і розрахунку відсотків нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку що вимога позивача про стягнення із відповідача відсотків після 25.04.2021 задоволенню не підлягає. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, згідно з вище вказаним договором споживчого кредиту, паспортом споживчого кредиту та розрахунків вартості кредиту становить 7150,00 грн. Сторони погодили розмір кредиту та вказаний розмір процентів при укладанні кредитного договору. Отже, відповідачем не виконано грошове зобов'язання по поверненню коштів, а тому наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості.
ТОВ «Фінансова компанія «Пінг Понг» в особі її керівника Ланового Є. М. подало на вказане рішення суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог. Також здійснити перерозподіл судових витрат щодо судового збору та стягнути витрати на правову допомогу, надану адвокатом.
В обґрунтування вказано на те, в силу передбаченого статтею 627 ЦК України принципу свободи договору,ОСОБА_1 проявила волевиявлення в укладенні кредитного договору саме з ТОВ «МІЛОАН», у виборі саме цієї юридичної особи як сторони кредитних відносин, у визначенні умов кредитного договору тощо.
Відповідач не оспорює укладення кредитного договору. Отже, у сенсі положень частин 1, 2 статті 638 ЦК України, слід виходити з того, що сторонами договору якими був Первісний кредитор та Відповідач, станом на 26.03.2021 було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо предмету договору (валюти договору, строку кредитування, повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, надання кредиту для особистих потреб позичальника, черговості погашення заборгованості, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, тощо), умов забезпечення кредиту, прав та обов'язків ТОВ «МІЛОАН» та Позичальника тощо.
Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5,00% не передбачало вчинення від Позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.
Таким чином, за викладеного апелянт вважає, що у спірному випадку відбулася автопролонгація, а тому строк кредитування міг бути продовженим на 60 днів (до 24.06.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що ними понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн за розгляд справи апеляційним судом, надано копії відповідних документів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, та взяти до уваги наведені нею твердження у відзиві про відсутність доказів на підтвердження позичальником дій, які б підтверджували її свідомий вибір пролонгації зобов'язання за договором про споживчий кредит.
За правилами ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 23650,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ураховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою позивача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не повністю відповідає.
При розгляді справи встановлено, що 26.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100692031.
Відповідно до п. п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в розмірі 5500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій відповідача, 26.03.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало грошові кошти в сумі 5500,00 грн. на банківську карту ОСОБА_1 , що підтверджено платіжним дорученням №26261318 (а.с.68).
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачкою умов кредитування (а.с.47-54).
08.07.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги №04Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №100692031 від 26.03.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача. (а.с.32-40).
Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №04Т від 08.07.2021 залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №100692031 від 26.03.2021 складає 23650,00 грн., який складається з суми заборгованості за тілом - 5500,00 грн. та суми заборгованості за відсотками 18150,00 грн. (а.с.21).
24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/15, за умовами якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100692031 від 26.03.2021 (а.с.58-62).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №100692031 від 26.03.2021 складає 23650 грн., який складається з суми заборгованості за тілом - 5500 грн. та суми заборгованості за відсотками 18150 грн. (а.с.22).
З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед товариством станом на день звернення до суду 15.11.2024 становить 23650,00 грн. з яких: 5500,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 18150,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.23-25).
Згідно п. 1.1 Договору Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Положеннями п. 2.3 Договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.
Згідно п. 3.3.2 Договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.
Згідно Паспорту споживчого кредиту № 100692031, сума кредиту: 5500,00 грн., строк кредиту: 30 днів, процентна ставка: 1,00 відсотків за кожен день користування кредитом, стандартна ставка: 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту: 0,00 грн., загальних витрат за кредитом складає 7150,00 гривень, реальна річна процентна ставка: 365 відсотків річних, передбачено порядок повернення кредиту (аналогічно графіку платежів) та порядок продовження строку кредитування.
Згідно копії платіжного доручення 26261318 від 26.03.2021 ТОВ «Мілоан» переказало кошти ОСОБА_1 на банківський рахунок у сумі 5500,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно з договором 100692031.
Відповідно до копії досудової вимоги вих. № 100692031-АВ від 02.09.2024, адресованої ОСОБА_1 , адвокат Білецький Б. М., що діє в інтересах ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повідомляє про відступлення права вимоги за кредитним договором № 100692031 від 26.03.2021 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» та від ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Пінг-Понг», зазначає загальний розмір заборгованості, розмір якої визначено у сумі 23650,00 грн та пропонує сплатити вказану заборгованість на рахунок ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до 30.09.2024.
Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується. Відповідач визнав як факт користування кредитними коштами, так і факт невиконання кредитних зобов'язань.
У зв'язку із наявною непогашеною заборгованістю подано позов про її стягнення у судовому порядку.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість за тілом кредиту в сумі 5500,00 та відсотками нарахованими за 30 днів користування кредитом в сумі 1650,00 грн, та вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів в цій частині є обґрунтованими.
Однак суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що проценти після закінчення строку кредитування після 25.04.2025 не нараховуються, тому в цій частині відмовив позивачу, зазначивши, що позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Проте, з такими висновками суду в цій справі апеляційний суд не погоджується, оскільки вимога щодо стягнення процентів в сумі 16 500,00 грн (за 60 днів) підтверджується наявними у справі доказами та ґрунтується на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін.
Надаючи оцінку апеляційним аргументам скаржника про нарахування відсотків по кредиту поза межами строку кредитування, апеляційний суд враховує таке.
Положеннями п. 2.3 Договору про споживчий кредит № 100692031 від 26.03.2021 передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.
Згідно п.2.3.1.1. Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Згідно з п. 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно п. 3.3.2 Договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.
Таким чином, умовами Договору № 100692031 від 26.03.2021 передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 10 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Оскільки позичальник отримані кредитні кошти за договором від 26.03.2021 у повній мірі не повернув та продовжив ними користуватися і після 25.04.2021, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо розрахунку кредитної заборгованості, у межах 60-денного строку нарахування, оскільки такий розрахунок узгоджується як з відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», так і з умовами кредитного договору, який визнано відповідачем.
У той же час, твердження відповідача у своєму відзиві про продовження строку кредитування виключно на пільгових умовах і тільки на 30 днів (до 25.04.2021) та про незаконність нарахування відсотків понад цей термін не відповідає положенням договору № 100692031 від 26.03.2021 та вимогам законодавства.
За вказаний вище обставин, апеляційний суд вважає за доцільне змінити рішення в частині стягнення процентів за кредитним договором, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 16 500,00 грн.
Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу апеляційний суд вважає наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Так, судом першої інстанції з відповідача на користь позивачів було стягнуто 1813,00 грн витрат на правничу допомогу, пропорційно задоволений вимогам.
Апеляційним судом прийняте рішення про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 16 500 грн, відтак фактично рішеннями судів першої та апеляційної інстанції повністю задоволені вимоги позивача.
Проте, апеляційний суд, враховуючи співмірність та складність справи, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг Понг» слід стягнути 2000,00 грн за надання правничої допомоги. Така ж сама сума в розмірі 2000,00 грн. буде відповідати критерію розумності та справедливості, складності справи та ціни позову, за розгляд справи апеляційним судом.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що за результатами перегляду справи апеляційним судом позов фактично задоволено повністю, то судові витрати зі сплати судового збору понесені за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
За подання позовної заяви ТОВ «Кредит-капітал» сплатило судовий збір в розмірі 2422, 40 грн, за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 2906,00 грн, отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК «Пінг Понг» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5328,40 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли частково своє підтвердження, а тому судове рішення підлягає зміні в частині стягнення заборгованості за відсотками, витрат на правничу допомогу та судового збору.
Керуючись ст. ст. 35, 141, 258, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2025 року у вказаній цивільній справі змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками, витрат на правничу допомогу та стягненні судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за відсотками в розмірі 16 500,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 5328,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» витрати на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.
Рішення Канівського районного суду Черкаської області від 31.01.2025 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 7150,00 грн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.
Судді