Номер провадження 22-ц/821/655/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4800/24 Казидуб О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
17 квітня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів Новікова О. М., Гончар Н. І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що у період часу з 2006 року по 2009 рік він перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .
Від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Після розірвання фактичних шлюбних відносин між сторонами дитина залишилася проживати разом з відповідачем, однак, не дивлячись на це він намагався завжди допомагати та приділяти належну увагу, турботу дитині по мірі своїх можливостей.
У квітні 2024 року відповідач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання спільної дитини.
07 травня 2024 року Солом'янськими районним судом м. Києва по справі № 760/9987/24 було видано судовий наказ від 07.05.2024 року про стягнення аліментів, відповідно до якого стягнуто з нього на користь відповідача на утримання спільної дитини аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що у нього після розірвання фактичних шлюбних відносин з відповідачем відбулися життєві зміни, що не були враховані при видачі судового наказу від 07 травня 2024 року та не дозволяють сплачувати аліменти у тому розмірі, що були присуджені позивачу на підставі судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року по справі № 760/9987/24.
01 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Від цього шлюбу у них народилися спільні діти, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилися доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
06 червня 2019 року на підставі заочного рішення Соломянського районного суду м. Києва шлюб між ним та ОСОБА_4 був розірваний.
Вказує, що, не дивлячись на розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_4 , він постійно допомагав та допомагає своїй другій та третій дитині шляхом сплати у добровільному порядку аліментів, оскільки, відповідно до довідки від 11.09.2023 року № 013/23 дитина 2 є студентом Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова (період навчання зазначений з 01.09.2023 року по 30.06.2027 рік) та відповідно до Довідки від 15.09.2023 року № 953 дитина 3 є студентом Київського національного університету ім. Т. Шевченка (період навчання зазначений з 01.09.2023 року по 30.06.2027 рік).
Також вказав, що він є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 21.03.2017 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 21.08.2012 року є пенсіонерами та станом на сьогодні перебувають на його утриманні.
Крім того, вказує, що у 2023 році його здоров'я погіршилося.
Просив зменшити розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , на підставі судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року по справі № 760/9987/24 з 1/4 частини до 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що позивачем не наведено підстав для зменшення розміру аліментів..
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Вказав, що позивачем наведено суду достатні доводи та докази про те, що є всі підстави для зменшення розміру аліментів, оскільки в судовому засіданні апелянтом було надано достатньо доказів того, що в нього на утриманні перебувають ще двоє доньок, які навчаються і він в добровільному порядку надає їм допомогу, батьки пенсіонери також перебувають на його утриманні. Крім того в нього погіршився стан здоров'я і він потребує систематичного лікування.
Вважає, що 1/8 частина розміру аліментів (5001,09 грн) від його заробітної плати, яка становить 40 008,00 грн, буде справедливою та розумною сумою для гармонійного розвитку дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача адвокат Кузьменко Л.В. зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач обов'язку по утриманню сина не виконує, жодного разу не сплатив аліментів за рішенням суду і при цьому звертається до суду про їх зменшення, не знаючи яка сума аліментів має бути сплачена щомісяця.
Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . В графі «батько» зазначено - « ОСОБА_1 ».
07 травня 2024 року наказом Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду - 23.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, вказав, що позивач не довів підстави для зменшення розміру аліментів.
З вказаним погоджується і апеляційний суд, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в Постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач в позовній заяві як на підставу щодо зменшення розміру аліментів, посилався на те, що він добровільно сплачує аліменти на двох доньок, які навчаються, надає матеріальну допомогу матері, яка хворіє, а також сам має незадовільний стан здоров'я, що підтверджується висновком магнітно-резонансної томографії від 17.05.2023 року, зробленого відділенням комп'ютерної томографії і магнітно-резонансної діагностики клініки променевої діагностики і терапії національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» у нього було виявлено МР-ознаки церебральної мікроангіопатії 1 ступеня, дослідженням магнітно-резонансної томографії № 13090 від 06.11.2023 року та дослідження магнітно-резонансної томографії № 13559 від 30.11.2023 року, зробленого відділенням комп'ютерної томографії і магнітно-резонансної діагностики клініки променевої діагностики і терапії національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» у нього було виявлено захворювання «енходрома», що є доброякісною пухлино. У відповідності до довідки від 01.12.2023 року, виданою ДУ «Інститут травматології та ортопедії» у нього наявне захворювання «Артоскопія правого колінного суглоба». 13 травня 2024 року йому було видано направлення пов'язане з загостренням хвороб, пов'язаних з хребтом.
Також позивач вказує, що наразі його заробітна плата становить 40 008, 75 грн.
Однак доказів щодо неможливості сплачувати аліменти, які визначені судом позивач не надав, та не наводить обґрунтованих підстав. чому він не в змозі сплачувати аліменти на одну дитину у розмірі частини доходів. З виписки банківського рахунку вбачається, що він дійсно перераховує кошти на двох доньок щомісяця в сумі близько 4000,00 грн, а також періодично перераховує кошти на картковий рахунок матері, однак вказане не свідчить, що він повністю утримує дітей та батьків пенсіонерів.
Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Отже, в даному випадку, апеляційний суд вважає, що зміна сімейного стану позивача, а саме перебування в шлюбі з іншою жінкою, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива у випадку зміни матеріального стану платника в бік погіршення, зокрема, в разі зменшення доходу, залишення у його розпорядженні меншої суми грошових коштів тощо, або зміни сімейного стану платника, в результаті чого у нього з'явилися нові утриманці, або погіршення стану здоров'я, що потягло додаткові грошові витрати, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Доказів того, що матеріальне становище позивача погіршилося (втрата роботи, втрата працездатності, зменшення розміру заробітної плати і т.д.) не надано. Отже, фактично матеріальний стан позивача є таким, що дозволяє сплачувати визначені судом аліменти.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, від 30 серпня 2021 року у справі №301/2160/20.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при вирішенні спору. Доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, виходячи передусім з інтересів дітей, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2025 року.
Судді: