Справа №:755/15761/24
Провадження №: 2/755/1324/25
"21" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного транспортного (страхового) бюро України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Моторного транспортного (страхового) бюро України (далі - МТ СБУ), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача МТ СБУ на свою користь грошові кошти на відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у сумі 308 464,62 грн, з яких: 127 564,62 грн - відшкодування матеріальної шкоди, 100 500,00 грн - відшкодування моральної шкоди, 80 400,00 грн - страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника, та судові витрати, що складаються із витрат на отримання висновку експерта у розмірі 12 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 18-00 год. на проїжджій частині автодороги сполученням «Краматорськ-Лозова» зі сторони м. Лозова у напрямку смт. Олександрівка та території Краматорського району Донецької області, на ділянці дороги на відстані
2 км 300 м від АЗС «Нефтегазторг», розташованої за адресою: Донецька область, Краматорський район, смт. Олександрівка, вул. Центральна, 112, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходив її на посаді навідника 3 кулеметного відділення кулеметного взводу
12 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , та автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , у салоні якого також перебував малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинули від отриманих травм.
Вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 встановлено, що своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог пункту 10.1,11.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк
6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 159 564, 62 грн, на відшкодування моральної шкоди - 2 000 000,00 грн.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована. Водночас, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована полісом серії АР № 3946189, страховик - АТ «СК «Країна».
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину, яка складається з легкового автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_5 від 04 грудня 2021 року.
18 серпня 2023 року позивач звернулася до МТ СБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
Повідомленням від 06 березня 2024 року № 3-01б/8522 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні регламентної виплати по справі № 95401, вказано, що МТ СБУ не має правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки судом уже визначено особу, яка зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду.
Водночас, серед підстав для відмови у здійсненні регламентної виплати, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не передбачено визначеної відповідачем підстави.
Під час проведення досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_2 не намагався в добровільному порядку відшкодувати спричинену шкоду.
Оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, на нього поширюються положення пункту 13.1 статті 13 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність загиблого ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахованою, тому МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих має відшкодувати встановлену матеріальну шкоду, в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду завдану майну потерпілого.
Визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину та стягнення з нього майнової шкоди ніяк не протирічить Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З метою додержання статті 3 вказаного Закону необхідно забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих, та захистити майнові інтереси страхувальника. Здійснення страхового відшкодування за винну особу МТ СБУ забезпечуватиме ефективне виконання судового рішення та матиме підстави для стягнення коштів з винної особи у порядку регресу.
Окрім матеріальної шкоди позивачу також заподіяно моральні страждання. Батьки загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали регламентну виплату від МТ СБУ у зв'язку зі смертю їх сина. Водночас, позивачеві у здійсненні такої виплати відмовлено.
Грошова оцінка моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 складає 80 400,00 грн та має бути розподілена між його батьками та позивачем, тому сума, що підлягає стягненню складає
20 100,00 грн. У зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_4 позивачеві має бути компенсовано
80 400,00 грн.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню 100 500,00 грн на компенсацію заподіяної моральної шкоди.
Також позивач має право на отримання страхового відшкодування як утриманець померлого чоловіка, з розрахунку 36 мінімальних заробітних плат, тобто 241 200,00 грн, що підлягають розподілу на трьох осіб по 80 400,00 грн.
На підставі викладеного позов просила задовольнити та стягнути з МТ СБУ 127 564,62 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 180 900,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що разом складає 308 464,62 грн та здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.
30 вересня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майоров С.В., за допомогою системи «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків (вхід. від 01 жовтня
2024 року № 53550). До заяви додано інформацію про фактичне місце перебування третьої особи ОСОБА_2 , чим виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
06 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майорова С.В., яка містила повідомлення про те, що третя особа - ОСОБА_2 умовно-достроково звільнений від відбування покарання та змінив місце свого фактичного перебування, проходить службу в Збройних Силах України, військова частина НОМЕР_6 .
11 листопада 2024 року до суду від МТ СБУ надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що повністю не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами.
Положеннями статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено чіткий перелік випадків, за яких МТ СБУ відшкодовує шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 саме на ОСОБА_2 покладено обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Вироком встановлено, що кошти за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду стягуються з обвинуваченого. При цьому, вирок суду, що набрав законної сили, є обов'язковим і підлягає безумовному виконанню на всій території України. Водночас, вказаним вироком на МТ СБУ не покладено на МТ СБУ обов'язку відшкодування шкоди.
Оскільки вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня
2023 року по справі № 933/782/23 задоволено вимоги позивача про стягнення матеріальної і моральної шкоди, то зобов'язання МТ СБУ з відшкодування шкоди є припиненими у зв'язку із повним відшкодуванням шкоди.
У разі відшкодування шкоди МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, ОСОБА_2 буде нести подвійну відповідальність за свої дії, а саме стягнення за вироком суду та регрес ний позов МТ СБУ.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що статтею 27 Закону № 1961-IV передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Водночас, нормою статті
41 вказаного закону передбачено, що МТ СБУ відшкодовує моральну шкоду, зокрема, заподіяну особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього закону.
З урахуванням положень підпункту «в» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV, автомобіль ОСОБА_2 не є таким автомобілем, що підпадає під підпункт «в» пункту 41.2 статті 41 Закону
№ 1961-IV. Потерпілий у даній справі мав би право на отримання відшкодування, визначеного статтею 27 Закону № 1961-IV від МТ СБУ у тих випадках, коли б були наявні підстави, передбачені пунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV - у даній справі такі підстави відсутні, оскільки звернення з позовом хоча й ґрунтується на підпункті «г» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, проте обвинувачений не належить до категорій осіб, на яких поширюється пункт 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV.
Щодо відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника відповідач зазначив, що МТ СБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Водночас, відповідно до статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
З урахуванням положень статті 75 СК України та статті 31 Закону № 1961-IV, документів на підтвердження право ОСОБА_1 на утримання від загиблого до матеріалів справи не долучено. Позивач не довів наявності потреби в годувальнику та приналежності до кола осіб, що віднесені до тих, які мають право на утримання.
На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити, стягнути з ОСОБА_1 на користь МТ СБУ судові витрати у сумі 2 000,00 грн.
Правом на подання відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 та її представник не скористалися.
Третя особа - ОСОБА_2 , правом на подання пояснень по суті справи не скористався. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, що надсилався за адресою місцезнаходження військової частини НОМЕР_6 , ОСОБА_2 отримав 02 грудня 2024 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Строки для подання відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
04 лютого 2017 року Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєстровано шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 04 лютого 2017 року складено відповідний актовий запис № 5 та видано свідоцтво про шлюб від 04 лютого 2017 року серії НОМЕР_7 . Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_8 », дружини - « ОСОБА_9 ».
З копії свідоцтва про смерть від 07 серпня 2023 року серії НОМЕР_8 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 07 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 240.
Згідно з копією свідоцтва про смерть від 07 серпня 2023 року серії НОМЕР_9 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 07 серпня 2023 року складено актовий запис № 241.
З вироку Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 993/782/23, що набрав законної сили 23 січня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді навідника 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 12 стрілецької роти
НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 в порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, 02 серпня
2023 року приблизно о 18 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині автодороги сполученням «Краматорськ-Лозова» зі сторони м. Лозова у напрямку смт Олександрівка та території Краматорського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги на відстані 2 км 300 м від АЗС «Нефтегазторг», розташованої за адресою: Донецька область, Краматорський район, смт Олександрівка, вул. Центральна, 112, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, маючи реальну та об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, не маючи перешкод технічного характеру, маючи реальну та об'єктивну можливість здійснювати рух своєю смугою руху, не переконавшись в безпечності своїх дій, виїхав на смугу для зустрічного руху де скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого малолітній пасажир автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог пункту
10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
З вироку також встановлено, що потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про визнання її цивільним позивачем, а обвинуваченого цивільним відповідачем. Стягнення з цивільного відповідача на її користь суму завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 229 564,62 грн, стягнення суми завданої моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн, та суму понесених судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.
Обвинувачений та його захисник цивільний позов визнали частково та просили зменшити суму моральної шкоди, розмір завданої матеріальної шкоди визнали у повному обсязі з урахуванням сплаченої на користь цивільного позивача грошової суми у розмірі 50 000,00 грн. Заперечували проти стягнення судових витрат на надання правничої допомоги, оскільки представник цивільного позивача не надав своєчасно документи на підтвердження витрат.
Розглянувши вимоги цивільного позивача про стягнення матеріальної шкоди, суд дійшов до такого висновку.
Сума матеріальної шкоди складається з: витрат на ритуальні послуги на загальну суму
46 000,00 грн, що підтверджується товарними чеками від 03 серпня 2023 року виданими ФОП ОСОБА_10 ; витрат на поминальний обід на суму 36 000,00 грн, що підтверджується товарним чеком від 03 серпня 2023 року виданими ФОП ОСОБА_11 ; вартості матеріального збитку заподіяного власнику авто у сумі 127 564,62 грн, що підтверджено висновком експерта від 18 жовтня 2023 року № 072.
Загальна сума матеріальної шкоди складає 209 564,62 грн.
Оскільки під час судового розгляду цивільний позивач зменшила розмір майнової шкоди на виплачену цивільним відповідачем суму 50 000,00 грн, що визнано сторонами, загальна сума матеріальної шкоди, що підлягала стягненню з цивільного відповідача складала 159 564,62 грн.
Заявлену цивільним позивачем суму 20 000,00 грн, як завдання матеріальної шкоди, суд відповідно до вимог статті 128 КПК України та 133 ЦПК України, оцінює як судові витрати, які підлягають стягненню з цивільного відповідача.
Розглянувши вимоги цивільного позивача про стягнення моральної шкоди, суд дійшов до наступного висновку.
З урахуванням характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань, які зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат, їх тривалості, не можливості відновлення попереднього стану, тяжкість вимушених змін у її житті, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої на відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 000,00 грн.
Понесені цивільним позивачем процесуальні витрати у вигляді витрат на проведення експертизи у сумі 20 000,00 грн та надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі у зв'язку із задоволенням цивільного позову.
На підставі викладеного вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 993/782/23, що набрав законної сили 23 січня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Також вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 993/782/23, що набрав законної сили 23 січня 2024 року, задоволено цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 159 564,62 грн, на відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 грн та процесуальні витрати у сумі 30 000,00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, частиною першою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини встановлені вироком Олександрівського районного суду Донецької області від
22 грудня 2023 року по справі № 993/782/23, що набрав законної сили 23 січня 2024 року, в тому числі щодо обставин цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, учасниками справи не заперечувалися.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб «Skoda Fabia», 2005 року випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на праві власності належав ОСОБА_3 .
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4, цивільно-правова відповідальність власника (водія) автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , була застрахована у АТ «СК «Країна», що підтверджується копією полісу від 26 березня 2023 року № 3946189 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії - з 06 червня 2023 року по 15 червня 2024 року.
В матеріалах справи міститься висновок експерта від 18 жовтня 2023 року № 072 за результатами проведення автотоварозначого дослідження за замовленням ОСОБА_1 , складений судовим експертом Дегтярем В.О. У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до статті 384 КК України.
За результатами проведеного експертного дослідження експертом встановлено, що вартість матеріальних збитків (з технічної точки зору), заподіяної власнику автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент проведення дослідження, становить 127 564,62 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер
НОМЕР_4 , складає 902 488,06 грн.
З квитанції до прибуткового касового ордера від 16 жовтня 2023 року № 16-10 встановлено, що ОСОБА_1 за складення висновку експерта № 072 сплачено 20 000,00 грн.
06 лютого 2024 року Приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Левочкою М.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстровано у реєстрі за № 166, спадкова справа № 160/2023.
Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 , легковий автомобіль «Skoda Fabia», 2005 року випуску,
№ шасі (кузова) НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Також до матеріалів справи долучено витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 06 лютого 2024 року № 75708411, тип реєстрації - реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину.
З матеріалів справи також встановлено, що 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до МТ СБУ із заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 за участі автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Листом від 31 серпня 2023 року, вих. № 3-01б/28633 по справі № 95401 з метою подальшого розгляду справи та прийняття рішення щодо відшкодування заподіяної шкоди МТ СБУ повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання повного пакету документів з урахуванням вимог статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначено, що на вказану дату в МТ СБУ відсутні документи, що встановлюють особу, винну у скоєнні ДТП. Після отримання зазначених документів МТ СБУ продовжить розгляд питання щодо відшкодування заподіяної шкоди.
Також листом від 31 серпня 2023 року, вих. № 3-01а/28632, по справі № 95401 МТ СБУ повідомлено про необхідність надання додаткових документів, зокрема, копії документа, що підтверджує право на отримання відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника (свідоцтва про народження, пільгового посвідчення), довідки про дохід загиблого за останній календарний рік до ДТП, оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання.
Також у вказаних листах наголошено на необхідності надання до МТ СБУ копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення (кримінальної справи).
Листом від 06 березня 2024 року, вих. № 301б/8522, МТ СБУ повідомило
ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення регламентної виплати по справі
№ 95401. Зазначено, що згідно вироку Олександрівського районного суду Донецької області від
22 грудня 2023 року визначена сума майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 127 564,62 грн, та особа - ОСОБА_2 , яка зобов'язана відшкодувати цю шкоду. З урахуванням вказаного та положень статті 18 ЦК України МТ СБУ не має правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки судом визначено особу, яка зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею
1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 вказаного Закону) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно із пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 01 липня
2004 року № 1961-IV), який регулює і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV визначено, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Водночас, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (пункт 1.12 статті
1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).
Як уже зазначалося раніше, ІНФОРМАЦІЯ_4 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , що має ознаки страхового випадку.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в АТ «СК «Країна», що підтверджується копією полісу, що міститься в матеріалах справи.
Водночас, відомості про здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , в тому числі уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка», в матеріалах справи відсутні.
Також в матеріалах відсутні відомості про реєстрацію вказаного транспортного засобу на території України у встановленому законом порядку.
Статтею 13 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV визначено особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України
Зокрема, пунктом 13.1 вказаної статті передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТ СБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, що водій ОСОБА_2 належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, в тому числі, але не виключно щодо наявності у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.
Також судом не встановлено факту виконання водієм ОСОБА_2 обов'язків військової служби станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, а також закріплення автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 за військовою частиною ЗСУ на праві оперативного управління (набуття статусу військового майна).
Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТ СБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТ СБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Основними завданнями МТ СБУ є, серед іншого, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом, про що зазначено у підпункті 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України від 01 липня 2004 року
№ 1961-IV.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту
1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТ СБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV МТ СБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТ СБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
б) власниками транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків - членів МТ СБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду;
в) транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Також пунктом 41.4 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV передбачено, що МТ СБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТ СБУ при здійсненні регламентних виплат.
Водночас, пунктом 41.3 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV МТ СБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТ СБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТ СБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 23 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до статті 28 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
З наведених положень законодавства вбачається, що внаслідок настання страхового випадку ОСОБА_1 набула права на відшкодування заподіяної шкоди, оскільки набула статусу потерпілої у кримінальному провадженні, про що зазначено у вироку Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23.
Згідно зі статтею 30 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як зазначено у висновку експерта від 18 жовтня 2023 року № 072, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищувала розмір заподіяної власникові матеріальної шкоди, що свідчить про фізичне знищення такого автомобіля.
Водночас, статтею 32 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV передбачені випадки, коли шкода не відшкодовується.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
З вироку Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 встановлено, що ОСОБА_1 пред'явила цивільний позов до
ОСОБА_2 про стягнення завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 229 564,62 грн, суми завданої моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн, та суму понесених судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до положень частини першої, п'ятої статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільним відповідачем визначено саме ОСОБА_2 , водночас МТ СБУ не залучено до складу учасників справи як співвідповідача або в якості третьої особи.
Таким чином, ОСОБА_1 на власний розсуд обрала спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до винуватця ДТП ОСОБА_2 на відновлення пошкодженого автомобіля.
Згідно вироку Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 розмір матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу (його знищенням), що присуджено до стягненню з ОСОБА_2 , визначено на підставі висновку експерта від 18 жовтня 2023 року № 072, а саме у сумі 127 564,62 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги по даній справі позивач також посилається на висновок експерта від 18 жовтня 2023 року № 072 та просить повторно стягнути матеріальну шкоду в розмірі 127 564,62 грн, однак з МТ СБУ.
Таким чином, питання про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, пов'язаної з пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу уже вирішено під час розгляду цивільного позову ОСОБА_1 по справі № 933/782/23, вимогу задоволено в повному обсязі, матеріальну шкоду у заявленому позивачем розмірі стягнуто з ОСОБА_2 .
До позовної заяви позивачем не додано доказів на підтвердження факту заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди у більшому розмірі, ніж уже стягнуто з
ОСОБА_2 , у розмірі визначеному у вироці Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23.
Також з відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень відомостей про оскарження ОСОБА_1 вироку Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 не встановлено, тобто, остання погодилася із визначеним судом розміром матеріальної шкоди, що підлягає до стягнення з ОСОБА_2 .
Тлумачення статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті
3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Таким чином, підстави для задоволення вимоги про стягнення з МТ СБУ регламентної виплати, у розмірі матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у сумі 127 564,62 грн відсутні, оскільки порушене право ОСОБА_1 вже захищено (відновлене) судом, шляхом задоволення цивільного позову в рамках кримінального провадження по справі № 933/782/23.
Вказане також стосується і вимоги про стягнення судових витрат, пов'язаних з отриманням вказаного висновку експерта від 18 жовтня 2023 року № 072 у сумі 12 000,00 грн, оскільки витрати ОСОБА_1 , пов'язані з отриманням такого висновку, також стягнуто з ОСОБА_2 вироком Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі
№ 933/782/23.
Посилання позивача на невиконання ОСОБА_2 у добровільному порядку вироку Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 в частині сплати присудженої до стягнення матеріальної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки позивач не позбавлена права здійснити стягнення відповідних сум у примусовому порядку.
Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка та сина, суд зазначає таке.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик (у випадках, передбачених цим Законом, - МТ СБУ) відповідно до статті 27 вказаного Закону, серед іншого, відшкодовує:
-шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;
-моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається.
Пунктом 27.3 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону , - МТ СБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батька (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного потерпілого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення з МТ СБУ моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка ОСОБА_3 у розмірі 20 100,00 грн, та сина
ОСОБА_4 у розмірі 80 400,00 грн (з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати
- 6 700,00 грн).
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно підпунктів «г» і «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV, МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (пункт 13.1 Учасники бойових дій, учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю 1 групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належим особі з інвалідністю 1 групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТ СБУ у порядку, визначеному цим Законом); ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТ СБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до підпункту «в» пункту 41.2 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Як уже зазначалося раніше, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у водія автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, проходження військової служби у лавах Збройних Сил України автоматично не свідчить про набуття такого статусу. Також в матеріалах справи відсутні відомості про віднесення ОСОБА_2 до категорії осіб, які звільнялися від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України в силу положень пункту 13.1 статті 13 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV станом на дату страхового випадку.
Вказане виключає можливість застосування підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV в частині покладання на МТ СБУ обов'зку відшкодування моральної шкоди.
Також, з матеріалів справи встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , не була застрахована в жодній український страховій компанії, що виключає можливість застосування підпункту «ґ» пункту 41.1 статті Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV в частині покладання на МТ СБУ обов'зку відшкодування моральної шкоди.
Водночас, на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не була застрахована в жодній іноземній страховій компанії і щодо неї не був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що виключає можливість застосування підпункту «в» пункту 21.2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV в частині покладання на МТ СБУ обов'зку відшкодування моральної шкоди, тому в даному страховому випадку МТ СБУ не відшкодовує моральну шкоду, відшкодування якої передбачено статтею 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення з МТ СБУ моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка ОСОБА_3 у розмірі 20 100,00 грн, та сина ОСОБА_4 у розмірі 80 400,00 грн, задоволенню не підлягає.
Водночас, суд враховує, що вироком Олександрійського районного суду Донецької області від 22 грудня 2023 року по справі № 933/782/23 з ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_1 також стягнуто на відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 грн.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, суд зазначає таке.
У пункті 27.2 статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТ СБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Наведена норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).
Статтею 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом (частина четверта статті 1200 ЦК України).
У частині першій статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Частиною другою, третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1)чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2)діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3)чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 статусу непрацездатної особи, відсутності у неї майна та доходів, перебуванні на повному утриманні загиблого чоловіка чи здійснення нею догляду за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років до моменту настання страхового випадку.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення з МТ СБУ грошових коштів у сумі 80 400,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної смертю її чоловіка ОСОБА_3 , як особі, яка перебувала на його утриманні, не підлягає задоволенню у зв'язку із необґрунтованістю.
Слід також врахувати, що Верховний Суд у постанові від 6 травня 2020 року у справі
№ 742/554/19 зазначив таке.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТ СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
За правилом пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно із пунктами 1.5, 1.6 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Отже, відповідно до зазначених положень Закону можливість його застосування до спірних правовідносин залежить від встановлення певних обставин, а саме, чи правомірно експлуатувався спірний транспортний засіб та, зокрема, чи допущений він до дорожнього руху.
За правилом частин першої-третьої, одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Отже, системний аналіз наведених правових норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про дорожній рух» дозволяє зробити висновок, що положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюють свою дію на незареєстрований транспортний засіб, оскільки його експлуатація забороняється і він не допущений до дорожнього руху.
Як встановлено судом, автомобіль «Mitsubishi Outlander Elegance», європейський реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був належним чином зареєстрований на території України, відомостей протилежного до матеріалів справи не долучено. Також відсутні докази закріплення вказаного автомобіля за військовою частиною ЗСУ на праві оперативного управління (набуття статусу військового майна у розумінні Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Отже, на МТ СБУ не може бути покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, який неправомірно використовувався чи недопущений до дорожнього руху на території України.
Викладене додатково підтверджує відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з МТ СБУ регламентної виплати на відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До відзиву на позовну заяву було долучено копію договору про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» та МТ СБУ, копію додаткової угоди від 28 грудня 2021 року; копію додаткової угоди від
29 жовтня 2024 року № 1150, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11030/10 та довіреність від 19 грудня 2023 року № 6-01/152.
Так, з додаткової угоди від 29 жовтня 2024 року № 1150 вбачається, що МТ СБУ були надані послуги вартістю 2 000,00 грн по справі за позовом ОСОБА_1 . Розмір зазначених послуг відповідає пункту 5.2.4 договору про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь МТ СБУ підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 979, 980, 999, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного транспортного (страхового) бюро України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного транспортного (страхового) бюро України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: бульв. Русанівський, 8, м. Київ, 02154.
Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 21 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова