"21" квітня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/12629/22
провадження № 2/755/248/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «УМ Факторинг» (далі - ТОВ «УМ Факторинг») звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість в сумі 26 240,00 грн., мотивуючи свою вимогу тим, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок цього виникла заборгованість. Також позивач зазначає про те, що права кредитора до нього перейшли в результаті укладення з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договору факторингу №1 від 06.09.2019 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року зупинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 14 квітня 2025 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року прийнято до свого провадження матеріали справи та відновлено провадження у справі.
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 05 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір №3458577 про надання споживчого кредиту на суму 8 000,00 грн. на строк 30 днів.
ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачеві кредит в сумі 8 000,00 грн. шляхом зарахування коштів на кредитну картку відповідача.
06.09.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» у справі укладено договір факторингу №1 та додаткові угоди до нього, за якими первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за кредитним договором №3458577 від 05.01.2021 року.
З огляду на вищевикладене до позивача ТОВ «УМ Факторинг» на підставі відповідного договору факторингу перейшло право вимоги щодо кредитної заборгованості, наявної у відповідача, з приводу стягнення якої заявлено позовні вимоги у цій справі.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Також статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п.1.4 кредитного договору від 05.01.2021 року передбачено, що строк кредиту складає 30 днів.
Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено, що споживач має право порушувати питання про продовження строку дії договору шляхом здійснення відповідного платежу та вчинення повідомлення кредитодавцю (надсилання оферти).
Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець вправі акцептувати пропозицію споживача про продовження строку дії договору шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту.
У даній справі строк кредитування скінчився 04.02.2021 року (останній день дії кредитного договору).
Однак, відповідач погашення боргу не здійснив та договір було пролонговано відповідно до п. 4.3 кредитного договору, однак позивачем не надано доказів направлення споживачу текстового повідомлення про пролонгацію дії кредитного договору, що відповідало б приписам п.4.2.3 договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк кредитування скінчився саме 04.02.2021 року.
Отже нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим, що вбачається з правового висновку Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 по справі №564/2199/15-ц.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з кредитним договором №3458577 від 05.01.2021 року по тілу кредиту в сумі 8 000,00 грн. та по відсоткам у розмірі 4 560,00 грн. (30 днів кредитування за процентною ставкою 1,9%)
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що між адвокатом Басняком Ю.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» укладено Договір про надання правничої допомоги № 9/22 року від 16.05.2022 року, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Згідно Додатку № 29 до Договору про надання правничої допомоги № 9/22 року від 16.05.2022 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у фіксованій сумі 4 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 1 914,63 грн.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням часткового задоволення позову стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 1 187 грн. 55 коп.
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, б. 73-Г, офіс 7/1) заборгованість за Договором №3458577 від 05.01.2021 року у розмірі 12 560 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, б. 73-Г, офіс 7/1) судовий збір у розмірі 1 187,55 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 914,63 грн., а всього на загальну суму 3 102 (три тисячі сто дві) гривні 18 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21 квітня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган