Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/493/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «АСВІО БАНК» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНЕКСТ» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд, 5а, кв. 48)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство «АСВІО БАНК» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНЕКСТ», в якому просить:
- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІНЕКСТ» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 5а, кв. 48, ідентифікаційний код 43912707) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АСВІО БАНК» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, ідентифікаційний код 09809192) заборгованість за Договором поставки № б/н від 01.05.2024 р. у розмірі - 189 244,22 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті сорок чотири гривні 22 копійки), з яких: залишок суми за непоставлений товар в сумі - 93 132,00 грн.; неустойка за кожен день прострочення непоставленого товару в сумі - 96 112,22 грн.
- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІНЕКСТ» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 5а, кв. 48, ідентифікаційний код 43912707) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АСВІО БАНК» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, ідентифікаційний код 09809192) витрати по сплаті судового збору у сумі - 3 028,00 грн. (три тисячі сто двадцять вісім гривень 00 копійок).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № б/н від 01.05.2024 щодо поставки попередньо оплаченого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/493/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
06.03.2025 від позивача до суду надійшла заява про відшкодування витрат за вх. № 5886, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В свою чергу, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.02.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти “За закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
01 травня 2024 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АСВІО БАНК» (надалі - Позивач, Банк, Покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІНЕКСТ» (надалі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки № б/н (надалі - Договір поставки).
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар, а покупець прийняти та оплатити його.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування Товару, що буде поставлятися за цим Договором, його характеристики комплектність та вимоги до якості узгоджуються Сторонами шляхом підписання Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору найменування, асортимент, ціна за одиницю Товару, підлягає поставці у відповідній партії поставки, вказується Сторонами в специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.1. Договору поставка товару проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту передоплати від Покупця.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за одиницю Товару вказується в специфікаціях, в рахунок-фактурі яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору сума Договору ґрунтується на загальній сумі всіх Товарів, поставлених за весь період дії договору.
Згідно п. 3.3. Договору Покупець сплачує переданий Постачальником Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця на умовах 100% передоплати.
Відповідно до п. 3.5 Договору зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним з моменту списання коштів з банківського рахунку покупця.
Згідно п. 5.3. Договору за прострочення поставки Товару, порушення строків заміни товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,4% від вартості непоставленого/не якісного Товару, за кожний день прострочення платежу.
Позивач вказує, що АТ «АСВІО БАНК» виконало свої зобов'язання за Договором поставки щодо сплати ТОВ «ПОЛІНЕКСТ» ціни Товару, та у відповідності до п. 3.3. Договору провело оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця по 100 % передоплаті у сумі - 140 884,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ТК 3580 від 14 травня 2024 року. Проте, ТОВ «ПОЛІНЕКСТ», в порушення п. 2.1 Договору поставки, не виконало в повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо поставки Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту передоплати від Покупця, та не передало АТ «АСВІО БАНК» Товар в асортименті та кількості одиниць, що вказана в специфікації, яка є Додатком №1 до Договору б/н від 01 травня 2024 року, а саме: Монітор 24 Samsung Рrоfessional LS24С430 (LS24С430САІХСІ) в кількості 20 шт. загальна вартість яких складає - 77 610,00 грн. без ПДВ та всього з ПДВ - 93 132,00 грн. Дані обставини підтверджується актом про приймання товарно-матеріальних цінностей від 17.06.2024.
Також позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору АТ «АСВІО БАНК» на адресу ТОВ «ПОЛІНЕКСТ» було направлено вимогу/претензію від 04.07.2024 вих. №2576, якою Позивач вимагав у Відповідача усунути порушення умов Договору поставки та здійснити передачу не поставленого товару відповідно до умов Договору поставки. Однак, вимогу Банка було проігноровано Відповідачем та залишено без виконання.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № б/н від 01.05.2024 у розмірі 189 244,22 грн., з яких: залишок суми за непоставлений товар в сумі 93 132,00 грн., неустойка за кожен день прострочення непоставленого товару в сумі 96 112,22 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено Договір поставки №б/н від 01.05.2024.
Також судом встановлено, що у відповідності до п. 3.3. Договору, позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 140 884,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ТК 3580 від 14 травня 2024 року.
Згідно п. 2.1. Договору поставка товару проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту передоплати від Покупця.
А отже, приймаючи до уваги п. 2.1. Договору та враховуючи, що позивач перерахував суму попередньої оплати за товар 14.05.2024, відповідач мав здійснити поставку оплаченого товару у строк до 29.05.2024 включно.
Втім, як підтверджується матеріалами справи, в порушення п. 2.1. Договору, відповідач здійснив поставку частково, а саме на суму 47 752,92 грн з ПДВ. Товар на суму 93 132,00 грн. з ПДВ (Монітор 24 Samsung Рrоfessional LS24С430 (LS24С430САІХСІ) в кількості 20 шт.) поставлений не був, що підтверджується Актом №1706/2024 про приймання товарно-матеріальних цінностей від 17.06.2024.
Крім того, судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, АТ «АСВІО БАНК» на адресу ТОВ «ПОЛІНЕКСТ» було направлено вимогу/претензію від 04.07.2024 вих. №2576, якою Позивач вимагав у Відповідача усунути порушення умов Договору поставки та здійснити передачу не поставленого товару відповідно до умов Договору поставки.
Втім, вимоги позивача були залишені відповідачем не виконаними. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчити про інше.
Доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 93132,00 грн відповідачем до суду також надано не було та матеріали справи не містять.
Отже, факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару є підставою для стягнення суми попередньої оплати, яка була сплачена в рахунок поставки товару та який не був поставлений зобов'язаною особою, тобто Відповідачем.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів поставки товару в повному обсязі або повернення суми попередньої оплати не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 93132,00 грн залишку суми оплати за непереданий за договором поставки товар обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення неустойки у розмірі 96 112,22 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 5.3. Договору за прострочення поставки Товару, порушення строків заміни товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,4% від вартості непоставленого/не якісного Товару, за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунків позивача, на суму заборгованості 93132,00 грн. за 258 днів станом на 12.02.2025 відповідачу нараховано неустойку у розмірі 96112,22 грн.
Як встановлено судом, відповідач мав здійснити поставку оплаченого товару у строк до 29.05.2024 включно, а отже прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло починаючи з 30.05.2024.
Перевіривши правильність нарахування суми неустойки, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 96112,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, в позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В заяві про відшкодування витрат (вх. № 5886 від 06.03.2025) до стягнення позивачем заявлено витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 20 000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 8224/10, копію довіреності № 20 від 03.05.2024 на представника АТ «АСВІО БАНК» адвоката Лисенка Віталія Миколайовича, копію Договору про надання правової допомоги №20 від 05 травня 2024 р., копію Додаткової угоди №38 від 04 лютого 2025 р. до Договору про надання правової допомоги №20 від 05 травня 2024 р., копію акту приймання - передачі правової допомоги від 03 березня 2025 р. до Додаткової угоди №38 від 04 лютого 2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 р.
З поданих до суду доказів вбачається, що 05 травня 2024 року між АТ «АСВІО БАНК» (надалі - Банк/Клієнт) та адвокатом Лисенко Віталій Миколайович (надалі - Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги № 20 (надалі - Договір про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги за цим Договором Адвокат зобов'язується надати Клієнту, відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього, правову допомогу з питань захисту будь-яких прав Клієнта (без виключення) перед будь-якими третіми особами, у всіх без виключення судах на території держави України, інших підприємствах, установах, організаціях, а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Гонорар (винагорода) є платою Адвокату за надання правової допомоги та ніяким чином не пов'язані з передачею цих коштів будь-яким третім особам.
Відповідно до 1.2. Договору про надання правової допомоги обсяг правової допомоги, що надається за цим Договором, визначається за домовленістю Сторін з урахуванням характеру доручення Клієнта і оформляється додатковою угодою.
Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги, що є предметом цього Договору, Адвокату Клієнтом сплачується винагорода у формі гонорару, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін і оформляється додатковою угодою. Гонорар (винагорода) є платою Адвоката за надання правової допомоги та ніяким чином не пов'язані з передачею цих коштів будь-яким третім особам.
Відповідно до п. .3.2 Договору про надання правової допомоги гонорар сплачується у формі передоплати. готівкою в національній валюті у день підписання цього Договору та/або додаткової угоди про встановлення розміру гонорару, які є підставою для розрахунку Клієнта з Адвокатом, або перерахуванням на картковий рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатковою угодою.
04 лютого 2025 року між АТ «АСВІО БАНК» та адвокатом Лисенко В.М. було укладено Додаткову угоду №38 (надалі - Додаткова угода).
Згідно до п. 2. Додаткової угоди Адвокат зобов'язується здійснювати дослідження та аналіз Договору поставки № б/н від 01 травня 2024 р., що був укладений між АТ «АСВІО БАНК» та ТОВ «Полінекст» та документів, що підтверджують право вимоги заборгованості по договору. Аналіз судової практики та формування правової позиції, а також підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором поставки № б/н від 01.05.2024 р.
Згідно п. 3 Додаткової угоди вартість правової допомоги, що надається Клієнту в межах справи за позовом АТ «АСВІО БАНК» до ТОВ «Полінекст» про про стягнення заборгованості становить - 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) та сплачується Клієнтом впродовж 30 - ти (тридцяти) календарних днів після ухвалення остаточного рішення по справі.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди правова допомога, що визначена п. 2 цієї Додаткової угоди вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
03 березня 2025 року між АТ «АСВІО БАНК» та Адвокатом Лисенко В.М. було підписано Акт приймання-передачі правової допомоги, згідно якого АТ «АСВІО БАНК» прийнято надані послуги правової допомоги, що виконанні на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від Адвоката Лисенка Віталія Миколайовича, а саме:
- здійснено дослідження та аналіз Договору поставки № б/н від 01 травня 2024 р., та документів, що підтверджують право вимоги заборгованості по договору. Аналіз судової практики та формування правової позиції, а також підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором поставки № б/н від 01 травня 2024 р.
Таким чином, правова допомога, визначена Додатковою угодою №38 від 04 лютого 2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 р., Адвокатом Лисенко В.М. була надана АТ «АСВІО БАНК» в повному обсязі, а сума, що підлягає сплаті АТ «АСВІО БАНК» Адвокату Лисенко В.М. за надання правової допомоги становить - 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надав. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду також надано не було.
Втім, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд також керується ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3028,00грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНЕКСТ» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 5а, кв. 48, код ЄДРПОУ 43912707) на користь Акціонерного товариства «АСВІО БАНК» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09809192) заборгованість за Договором поставки № б/н від 01.05.2024 р. у розмірі - 189 244,22 грн., з яких: залишок суми за непоставлений товар - 93 132,00 грн., неустойка за кожен день прострочення непоставленого товару - 96 112,22 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Акціонерне товариство «АСВІО БАНК» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09809192).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНЕКСТ» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 5а, кв. 48, код ЄДРПОУ 43912707).
Повне рішення складено "21" квітня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/493/25