Справа № 199/8303/24
(2-а/199/14/25)
Іменем України
23 січня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення без номеру 10 жовтня 2024 року, винесеної тимчасово виконуючою обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 10.10.2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) майором ОСОБА_2 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення б/н від 10.10.2024, було винесено поставнову б/н про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальностоі за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності зазначено, що він, у порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1, ст.39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано обгрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Враховуючи те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи при притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 22.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 06.11.2024 року замінено неналежного відповідача з начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно. Позивач порушив правила військового обліку, оскільки будучи тимчасово переміщеною особою не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік за місцем реєстрації. Зазначає, що за результатами розгляду справи 10.10.2024 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Оскільки вказані дії вчинено в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.10.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого останній у порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1, ст.39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
В оспорюваному протоколі ОСОБА_1 пояснень не надавав.
10.10.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Так, відповідно до вищевказаної постанови, ОСОБА_1 у порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1, ст.39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Суд виходить з того, що перебування на військовому обліку є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був ознайомлений із ним, повідомлений про дату розгляду справи, про що свідчать його особисті підписи. Позивач був присутній при розгляді справи, будь-яких заяв, клопотань при розгляді справи не подавав, у тому числі і про відкладення розгляду справи, про необхідність отримання правової допомоги.
Слід зауважити, що відомостей відносно того, що позивач не має статусу військовозобов'язаного, матеріали даної адміністративної справи не містять.
Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно дост.33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абз. 2 пп. 1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Відповідно до п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме: будучи військовозобов'язаним, станом на 10.10.2024 не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживанняу відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч.10 ст.1, ст.39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП.
Постанова, яка оскаржується, є правомірною, обвинувачення сформульовано у відповідності з законом, вина позивача є доведеною.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, без поважних причин, в особливий період, не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу правопорушення, а відтак постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною та підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
23.01.2025