Справа № 199/10069/24
(2/199/1087/25)
Іменем України
16 квітня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовувався тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_2 . Мати позивачки, дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 залишив заповіт від 15.05.2012 року на свого правнука ОСОБА_4 . Спадщина після померлого, складається із права власності на земельну ділянку, площею 0,0596 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №167384.
30 січня 2024 року ОСОБА_4 подав заяву про відмову від спадщини та не заперечував проти видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно спадкоємцю за законом згідно ст. 1266 Цивільного кодексу України онуці спадкодавця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином у позивачки виникло право на спадкування за законом після свого діда ОСОБА_2 лише після відмови від спадщини спадкоємець за заповітом. Протягом багатьох років, після смерті своєї матері, позивачка проживала разом із дідом однією сім'єю за адресою АДРЕСА_2 . Разом з дідом вела спільне господарство та побут, постійно доглядала за ним, піклувалася та надавала усіляку допомогу.
06 лютого 2024 року позивачка звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та надала всі необхідні документи для прийняття спадщини.
Постановою Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 06 лютого 2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що позивачкою було пропущено строк для прийняття спадщини.
У зв'язку з викладеним позивачка звернулась з відповідним позовом до суду та просить надати їй додатковий строк для подачі заяви для прийняття спадщини за законом стоком у три місяці.
05 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано у Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи відносно після померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 грудня 2024 року Четверта дніпровська державна нотаріальна контора на виконання ухвали суду надала належним чином завірену копію спадкової справи відносно після померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 березня 2025 року ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
16 квітня 2025 року від представника відповідача Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача та винести рішення на розсуд суду.
Представник третьої особи Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без участі представника.
16 квітня 2025 справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
Позивач до суду не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити повністю.
Представник відповідача до суду не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Вирішуючи по суті спори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обов'язковому встановленню підлягають факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини.
Зазначений висновок міститься Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про належність права власності матері на вищевказану квартиру, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).
Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 4).
ОСОБА_2 залишив заповіт від 15.05.2012 року на свого правнука ОСОБА_4 . Спадщина після померлого, складається із права власності на земельну ділянку, площею 0,0596 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №167384 (а.с. 10,11).
30 січня 2024 року ОСОБА_4 подав заяву про відмову від спадщини та не заперечував проти видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно спадкоємцю за законом згідно ст. 1266 Цивільного кодексу України онуці спадкодавця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).
06 лютого 2024 року позивачка звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та надала всі необхідні документи для прийняття спадщини та 06 лютого 2024 року Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с. 13).
Позивачка не надала підстав в обґрунтування поважності причин пропуску строку, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України.
У п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини; необізнаність особи про наявність спадкового майна.
Отже, позивачка не надала належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливили її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили існування в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця об'єктивних обставин, у зв'язку з якими у позивача виникли труднощі для вчинення такої дії, суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведене, суд із урахуванням вказаних норм матеріального права та релевантної судової практики, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки зазначені позивачем доводи причин пропуску такого строку не є тими безумовними підставами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
На підставі викладеного ст.ст. 16, 1216, 1268, 1269, 1272, 1296 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 80, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
16.04.2025