Справа № 199/1694/24
(2/199/242/25)
Іменем України
24.01.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Кузема О.Г.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що у період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побудували житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаного домоволодіння згідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 07.07.1980 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів №360/62 від 16.05.1980 р. зазначена ОСОБА_5 ; право власності зареєстровано в КП “Дніпропетровське МБТІ» в реєстрову книгу № 377 за реєстровим № 97 від 07.07.1980 р.
Дане домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 54,1кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, літньої кухні літ. Б, погрібу під Б, сараю літ. В, гаражу літ. Г, душу літ. Д, вбиральні літ. Е, споруд літ. 1-3,І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0977 га.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 095091 від 11.01.2010 р. (кадастровий номер 1210100000:01:572:0003), виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №160/49 від 16.09.2009 р., цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011010400029. Земельна ділянка була зареєстрована на ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складалася з зазначеного вище домоволодіння та земельної ділянки; спадкоємцями першої черги були чоловік спадкодавця ОСОБА_4 та діти: син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_2 , які вчасно звернулися до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, та була заведена спадкова справа № 42/2011.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, згідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюб, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, отже ОСОБА_4 мав право на частку домоволодіння, про що подавав відповідну заяву до нотаріуса, проте свідоцтво про право власності та свідоцтво про право на спадщину не отримав, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері не отримали також діти спадкодавці.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася з частки майна, яку батько спадкував після смерті своєї матері ОСОБА_5 , але свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Згідно до вимог ст. 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями першої черги були мати позивача - дружина спадкодавця ОСОБА_3 та позивач - донька ОСОБА_7 , у встановлений законом строк які звернулися до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа № 400/2018, втім, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 ніхто зі спадкоємців не отримував.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася з частки майна, яку спадкодавець отримав у спадщину після своєї померлої дружини та частки у спільній сумісній власності подружжя.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його донька - відповідач ОСОБА_2 та позивач (онука спадкодавця та донька померлого сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (у відповідності до вимог частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення)).
За життя ОСОБА_4 заповіту не складав.
У встановлений законом строк позивач звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті діда, де була заведена спадкова справа № 675/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі за № 65821283 від 30.07.2021 р.
Проте, відповідач ОСОБА_2 , оспорюючи право позивача на спадщину після смерті діда, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування; рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8 відмовлено, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.11.2023 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позивач звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті діда ОСОБА_4
26.12.2023 р. позивачу нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори була надана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудам, розташований на земельній ділянці площею 0,0977га, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в цілому, та який було збудовано подружжям в період шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж у відповідності до п. 4.16 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, “видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві...» Оскільки правовстановлюючі документи вірогідніше всього утримуються іншим спадкоємцями і їх оригінали не надані нотаріусу, то підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину немає.
Позивач зазначив, що спадщина після смерті ОСОБА_5 розподілилася наступним чином: 1/2 частка - доля пережитого подружжя ОСОБА_4 ; частка - кожному зі спадкоємців - по 1/6, тобто ОСОБА_4 - 1/6 частка, ОСОБА_2 - 1/6 частка, ОСОБА_6 - 1/6 частка. Відтак, ОСОБА_4 приходилося 1/2+1/6 = 4/6 частки.
Після смерті ОСОБА_6 успадкована ним 1/6 частка спадщини прийнята дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_9 в рівних частках по 1/12.
Після смерті ОСОБА_4 спадщина розподілилася на спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у рівних частках, тобто по 2/6 (1/3) частки.
Отже, ОСОБА_2 успадковує 1/6 +1/3 = частки спадщини, ОСОБА_3 -1/12 частка спадщини.
ОСОБА_9 - 1/12 +1/3 =5/12 часток.
Втім, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є матір'ю позивача, яка не претендує на спадщину після смерті батька позивача, тому позивач вважає за необхідне просити не 5/12 часток спадщини, а 6/12 або з урахуванням частки, що прийняла мати позивача після смерті свого чоловіка.
Предмет позову становить вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , та діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 та мав частку у праві спільної сумісної власності подружжя, а саме на частину домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,1кв.м., житловою площею 30,4 кв.м, літньої кухні літ. Б, погрібу під Б, сараю літ. В, гаражу літ. Г, душу літ. Д, вбиральні літ. Е, споруд літ. 1-3,І, та земельної ділянки, площею 0,0977га, кадастровий номер 1210100000:01:572:0003, цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив суд задовольнити позов.
Відповідач -1 позов не визнала.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати відповідача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 19 січня 2011 року АНД відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1764, та після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яку у рівних частинах по 1/6 частині прийняли ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
У свою чергу ОСОБА_4 відмовився від належної йому 1/6 частини домоволодіння та земельної ділянки за вище зазначеною адресою на користь своєї доньки - ОСОБА_2 , про що подав відповідну заяву до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори, яка міститься в матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, враховуючи відмови від прийняття 1/6 частини належної спадщини ОСОБА_4 після смерті його дружини ОСОБА_5 на користь своєї доньки ОСОБА_2 відповідач вважаю, що за позивачем необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом саме на 1/3 частину домоволодіння та 1/3 частину земельної ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача просив суд відмовити в їх стягненні.
Представник відповідача -1 в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.
Відповідач - 2 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори просив суд про розгляд справи у відсутності представника.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.03.2024 р. справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2024 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -79 ЦПК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.01.1995 р. (серія НОМЕР_2 ). ОСОБА_10 це прізвище після укладення шлюбу.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть від 19.01.2011 р. серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть від 19.03.2018 р. серії НОМЕР_3 (а.с. 10).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть від 27.07.2021 р. серії НОМЕР_4 (а.с. 8).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є подружжям, шлюб між ними був укладений 31.07.1961 р., що підтверджується відповідною копією (у спадковій справі).
Згідно свідоцтву про право приватної власності на житловий будинок, житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 на праві особистої власності (свідоцтво від 07.07.1980 р. (а.с. 11).
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.09.2009 р. та витягу з державного земельного кадастру від 03.08.2021 р., земельна ділянка (1210100000:01:572:0003), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_5 (а.с. 12 - 17).
Сторони у даній справі вже були учасниками судового спору, зокрема, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 р. було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , третя особа державний нотаріус Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Щугаєва Н.С., про усунення від права на спадкування та скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду про забезпечення позову від 14.01.2022 р. (а.с. 25 - 36), яке набрало законної сили 08.11.2023 р. (постанова Дніпровського апеляційного суду від 08.11.2023 р.
На підставі матеріалів спадкової справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 прийняв спадщину, подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори.
Шевченко Л.М. прийняла спадщину, подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори.
ОСОБА_4 відмовився від спадщини, подав заяву про відмову від спадщини ОСОБА_5 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_2
ОСОБА_4 подав заяву про видачу свідоцтва про право власності нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори на 1/2 частку домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтву про народження від 03.05.1968 р. серія НОМЕР_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_11 .
ОСОБА_2 прийняла спадщину, подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_4 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори.
Шевченко Л.М. прийняла спадщину, подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_4 нотаріусу Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори на підставі того, що її батько - син померлого, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_8 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину або про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, гр. ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудам, розташований на земельній ділянці площею 0,0977га, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в цілому.
ОСОБА_8 відмовилась від спадщини, подав заяву про відмову від спадщини ОСОБА_6 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3
ОСОБА_3 прийняла спадщину, подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_6 нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори.
18.09.2021 р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво, що підтверджується відповідною копією свідоцтва. у спадковій справі.
ОСОБА_3 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину або про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріусу Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Час відкриття спадщини визначається ч. 2 ст. 1220 ЦК України як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, зокрема, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Вимоги щодо доказів сформульовані у ст.ст. 76- 80 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Позивач, на переконання суду, виконалаобов'язок, передбачений ст.ст. 12,81 ЦПК України, надав докази у відповідності до ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, існування стверджувальної позивачем обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивачем невірно виконаний розрахунок часток у спадковому нерухомому майні, право на які має позивач.
Позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння; відповідач - 1, заперечуючи проти позову, вважала, що розмір частки позивача дорівнює 1/3, втім, суд не погоджується з розрахунками ані позивача, ані відповідача, виходячи з наступного.
У спірному майні розмір часток ОСОБА_4 та ОСОБА_5 становив по (спільна сумісна власність подружжя).
Після смерті ОСОБА_5 її частка (1/2) була успадкована 2 (двома) спадкоємцями, її двома дітьми - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (відповідач-1): чоловік померлої - ОСОБА_4 відмовився від спадщини на користь доньки ОСОБА_2 (а.с. 81).
Отже, ОСОБА_2 отримала 1/6 (частка доньки померлої ) + 1/6 (частка ОСОБА_4 , який відмовився від спадщини на користь доньки), тобто 1/3.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина на частку, успадковану після смерті ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 (батько ОСОБА_6 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилася на:
-частку у спірному майні, яка належала йому, як одному з подружжя (право спільної сумісної власності).
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_15 є його донька: ОСОБА_2 (успадкувала частку від частки батька).
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Отже, якби би ОСОБА_6 був живий на час відкриття спадщини, від отримав би у спадок після смерті батька ; на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, саме ця частка належить позивачу, онуці спадкодавця.
Отже, позивач є спадкоємицею після смерті дідуся ОСОБА_4 , розмір її частки у спадщині складає .
Разом з тим, поза увагою позивача при зверненні до суду залишилося наступне.
Позивач у позовній заяві визначила двох відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
В даній справі спір не виник між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , останньою не порушені спадкові права позивача, за захистом яких позивач звернулася до суду: ОСОБА_3 (мати позивача) не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , тому в задоволенні позову до ОСОБА_3 належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 3010,00 грн. та витрати на проведення оцінки майна (2500,00 грн.).
Оскільки судом позов задоволено частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 755,00 грн. (3010 : 2 + 2500,00 : 2) судових витрат.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то за ст. 137 ЦПК України (ч. 1) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу.
Отже, виходячи з конкретних обставин даної справи (справа не є складною, правова позиція позивачем не змінювалася, представником позивача підготовлений позов, та справа розглянута у відсутності учасників справи), а також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також виходячи з критерію розумності їхнього розміру, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 6 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 )) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на частину домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 54,1 кв.м та житловою площею 30,4 кв.м, літньої кухні літ. Б, погрібу під Б, сараю літ. В, гаражу літ. Г, душу літ. Д, вбиральні літ. Е, споруд літ. 1-3, І, та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0977 га, кадастровий номер якої 1210100000:01:572:0003, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 2 755 (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн., пов'язані зі сплатою судового збору та оплатою витрат на проведення оцінки вартості майна, а також 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. на професійну правничу допомогу, усього судові витрати в розмірі 9 255 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Відмовити в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 .
Дата складення повного судового рішення 03.02.2025 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї