вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3521/23
Суддя: Грабець С.Ю.,
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)»
про зобов'язання вчинення дій,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
27 листопада 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - позивач) до державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» (далі - відповідач) про зобовязання вчинення дій. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача просив зобовязати відповідача в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача заборгованість в сумі 58 599,76 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року, три проценти річних у розмірі 1 334,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 8 316,71 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року відкрите провадження в справі та призначене підготовче засідання на 20 грудня 2023 року.
У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Строк проведення підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 24 січня 2024 року, про що постановлена ухвала суду від 20.12.2023 року. Відповідно до ухвали суду від 05.02.2024 року, у звязку з перебуванням судді Грабець С.Ю. на лікарняному, підготовче засідання в справі було відкладене на 21 лютого 2024 року.
Ухвалою суду від 21.02.2024 року підготовче засідання в справі відкладене на 10.04.2024 року, а ухвалою суду від 10.04.2024 року підготовче засідання відкладене на 19.06.2024 року.
Представники позивача та відповідача в засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Підготовче засідання було відкладене на 07 серпня 2024 року, про що постановлена ухвала суду від 19.06.2024 року.
Представники позивача та відповідача в засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Підготовче засідання було відкладене на 09 жовтня 2024 року, про що постановлена ухвала суду від 07.08.2024 року.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року підготовче засідання було відкладене на 13 листопада 2024 року.
09 жовтня 2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив суд зобовязати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити грошові вимоги позивача в сумі 252 134,19 грн. до проміжного ліквідаційного балансу, стягнути з відповідача на користь позивача 175 799,30 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року, 3 531,50 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 1 868,77 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23, яка була прийнята до розгляду судом.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 15 січня 2025 року.
15 січня 2025 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити. Представник відповідача в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив. Судове засідання відкладене на 05 березня 2025 року.
У звязку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання у справі не відбулось та було відкладене на 09 квітня 2025 року.
09 квітня 2025 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 27.11.2023 року, про відкладення підготовчого засідання від 20.12.2023 року, про відкладення підготовчого засідання від 05.02.2024 року, про відкладення підготовчого засідання 21.02.2024 року, про відкладення підготовчого засідання від 10.04.2024 року, про відкладення підготовчого засідання від 07.08.2024 року, про відкладення підготовчого засідання від 09.10.2024 року, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.11.2024 року, про відкладення судового засідання від 15 січня 2025 року, про відкладення судового засідання від 17.05.2025 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 27 листопада 2023 року, 20 грудня 2023 року, 05 лютого 2024 року, 21 лютого 2024 року, 10 квітня 2024 року, 07 серпня 2024 року, 09 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 15 січня 2025 року та 17 травня 2025 року відповідно.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За твердженнями представника позивача, протягом лютого 2017 року державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» (далі - відповідач) здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - позивач) в обсязі 39,525 тис. куб. м без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
14 липня 2021 року був прийнятий Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX, який набрав чинності 29 серпня 2021 року (далі - Закон №1639), яким внесені зміни, в тому числі, до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII від 03.11.2016 року (далі - Закон №1730), який, зокрема, доповнено ст. 8 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість: - відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання етапі 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; - послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Так, положеннями Закону №1730 встановлений імперативний порядок врегулювання заборгованості підприємств ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.
Враховуючи те, що відповідач добровільно не виконав обов'язок щодо компенсації вартості природного газу, відібраному з газотранспортної системи з ресурсу позивача, останній звернувся до Господарського суду Київської області, відповідно до рішення якого, позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» задоволені у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 58 599,76 грн. основного боргу, 8 316,71 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 1 334,15 грн. трьох процентів річних, а також 2 684,00 грн. витрат на сплату судового збору.
10 серпня 2023 року вищевказане рішення суду набрало законної сили.
У рішенні Господарського суду Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23, зокрема, встановлений факт відібрання відповідачем природного газу у кількості 39,525 тис куб. м з газотранспортної системи у лютому 2017 року за відсутності номінацій постачальника НАК «Нафтогаз України».
Вартість природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи без номінацій у лютому 2017 року за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, до якої відноситься відповідач, складає 234 399,06 грн., отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII, відповідач зобов'язаний з 01.10.2021 року щомісячно сплачувати позивачу в рахунок вартості спожитого природного газу по 3 255,5425 грн. (234 399,06:72).
Оскільки відповідач не виконав відповідні зобов'язання у строк, встановлений Законом №1730-VIII, він є таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання, отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 58 599,76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
На виконання вищевказаного рішення судом Господарським судом Київської області був виданий наказ про примусове виконання судового рішення, після чого, на підставі постанови Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №72802123.
Разом з цим, зарахування грошових коштів на рахунок позивача не проводилось, тому грошові зобов?язання відповідача, відповідно до рішення Господарського Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23 становлять 70 934,62 грн.
Відповідач був створений 12 грудня 1995 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).
31 березня 2020 року до Реєстру був внесений запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи №13571100028000327.
У зв?язку з цим, позивач звернувся до суду, просив зобов?язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити грошові вимоги позивача у сумі 252 134,19 грн. до проміжного ліквідаційного балансу, стягнути з відповідача на користь позивача вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу в сумі 175 799,30 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 3 531,50 грн., та три проценти річних у сумі 1 868,77 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що протягом лютого 2017 року відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу позивача в обсязі 39,525 тис. куб. м без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
Оскільки відповідач добровільно не виконав обов?язок щодо компенсації вартості природного газу, відібраного з газотранспортної системи з ресурсу позивача, останній звернувся до Господарського суду Київської області, відповідно до рішення якого, позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» задоволені у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 58 599,76 грн. основного боргу, 8 316,71 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 1 334,15 грн. трьох процентів річних, а також 2 684,00 грн. витрат на сплату судового збору.
10 серпня 2023 року вищевказане рішення суду набрало законної сили.
У рішенні Господарського суду Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23, зокрема, встановлений факт відібрання відповідачем природного газу у кількості 39,525 тис куб. м. з газотранспортної системи у лютому 2017 року за відсутності номінацій постачальника НАК «Нафтогаз України».
Вартість природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи без номінацій у лютому 2017 року за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, до якої відноситься відповідач, складає 234 399,06 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальні факти є обов?язковими при вирішенні інших справ, де беруть участь ті самі особи, та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв?язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумнів істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Так, вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу протягом лютого 2017 року в загальному розмірі 39,525 тис. куб. м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає 234 399,06 грн.
Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23, стягнуто на користь позивача 58 599,76 грн., тобто частину загальної заборгованості в сумі 234 399,06 грн., строк оплати якої настав 30.03.2023 року, відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону №1730.
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 цього ж Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов??язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов?язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно з ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов?язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов?язання, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов?язку в натурі.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб?єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб?єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов?язку в натурі.
Так, у позивача, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730, виникло право стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 175 799,30 грн. в рахунок компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 року в справі №905/451/22, перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи відповідає належному способу захисту прав кредитора юридичної особи, яка перебуває в стані припинення (після прийняття засновниками (учасниками) рішення про ліквідацію юридичної особи), позов про стягнення суми грошових коштів, та чи підлягає в такому разі рішення суду про задоволення відповідного позову примусовому виконанню державною виконавчою службою або приватним виконавцем.
Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов?язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України, частина 2 статті 20 ГК України)), і цей спосіб захисту є ефективним.
Тому об?єднана палата підкреслює, що норма частини першої статті 112 ЦК України стосується ліквідації тільки платоспроможної юридичної особи. Її слід застосовувати не у відриві, а разом з іншими положеннями ЦК України, зокрема, разом із частиною шостою статті 104, частиною третьою статті 110 ЦК України, тобто системно.
Відповідно до частини шостої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом, а відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені КУзПБ.
Отже, встановлена частиною першою статті 112 ЦК України черговість задоволення вимог кредиторів не може мати на меті задоволення вимог кредиторів певних черг і часткове незадоволення кредиторів інших черг чи їх незадоволення взагалі. Якщо юридична особа є платоспроможною, то підлягають задоволенню всі вимоги кредиторів, що виключає порушення їх прав.
Тому об?єднана палата дійшла висновку, що частина перша статті 112 ЦК України має на меті врегулювати черговість добровільного задоволення боржником тих вимог кредиторів, які визнані ним самостійно, і не регулює задоволення вимог кредиторів за судовими рішеннями, які підлягають примусовому виконанню. Протилежне тлумачення зазначених законодавчих норм призвело би до порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у світлі практики ЄСПЛ.
Об?єднана палата також звертає увагу на те, що відповідно до частини п?ятої статті 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Цю частину слід застосовувати разом із частиною четвертою статті 112 ЦК України, відповідно до якої вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред?явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Отже, положення частини п?ятої статті 112 ЦК України щодо погашення вимог, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, застосовуються лише до вимог, які заявлені після спливу строку, встановленого для їх пред?явлення. До вимог, які заявлені вчасно, та вимог, які підлягають примусовому задоволенню на підставі судового рішення, правила про погашення вимог не застосовуються. Якщо у процедурі ліквідації юридичної особи з?ясується, що майна юридичної особи недостатньо для задоволення всіх вимог кредиторів, боржник зобов?язаний звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України.
Виходячи з викладеного, статтю 112 ЦК України не можна тлумачити так, що вона забороняє примусове виконання судового рішення, ухваленого щодо боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення. Такого регулювання стаття 112 ЦК України не містить (та й не може містити з огляду на статтю 6 Конвенції у світлі практики ЄСПЛ).
Натомість черговість, передбачена статтею 112 ЦК України, спрямована на те, щоб у разі виявлення під час добровільного задоволення боржником самостійно визнаних ним вимог ознак неплатоспроможності і подальшого порушення справи про банкрутство ризик незадоволення таких вимог був мінімальним саме для перших черг кредиторів, визначених цією статтею. Адже вимоги, визнані боржником самостійно, можуть бути необґрунтованими, що і перевіряється судом в межах справи про банкрутство. Водночас це не стосується вимог кредиторів за судовим рішенням у процедурі добровільної ліквідації, бо обґрунтованість цих вимог вже встановлена судом і не може ставитись боржником під сумнів в межах зазначеної процедури. Тому доти, доки ознаки неплатоспроможності боржника - юридичної особи не встановлені, такі кредитори мають отримувати задоволення своїх вимог в загальному порядку у виконавчому провадженні. Але як тільки ознаки неплатоспроможності виявлені (наприклад, внаслідок добровільного визнання боржником нових вимог або стягнення грошових коштів судом на користь нових кредиторів), ліквідатор має звернутись до суду для порушення справи про банкрутство; тоді виконання судових рішень здійснюється в межах такої справи і в іншій черговості, ніж встановлена у статті 112 ЦК України, а саме в черговості, встановленій статтею 64 КУзПБ.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Так, сума грошових зобов?язань відповідача, яка має бути включена до проміжного ліквідаційного балансу, перед позивачем, станом на 01 вересня 2024 року складає 252 134,19 грн, яка включає в себе вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу протягом лютого 2017 року у сумі 175 799,30 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 3 531,50 грн. та три проценти річних у сумі 1 868,77 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2023 року в справі №911/1334/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Так, три проценти річних становлять 1 868,77 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь часпрострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, складає 3 531,50 грн., які підлягають стягненню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», ч. 1 ст. 173, п. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 105, ч. 1 ст. 107, ст.. 122, ч. 1 ст. 509, ст. 536, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. 4 ст. 75, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов акціонерного товариства «Укртрансгаз» до державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» про зобовязання вчинення дій.
Зобов?язати державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» в особі ліквідаційної комісії визнати та включити грошові вимоги акціонерного товариства «Укртрансгаз» у сумі 252 134,19 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.
Стягнути з державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична,1, код ЄДРПОУ 08680224) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 175 799,30 грн. (сто сімдесят п?ять тисяч сімсот дев?яносто дев?ять грн. 30 коп.) компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року, 1 868,77 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят вісім грн. 77 коп.) трьох процентів річних, 3 531,50 грн. (три тисячі п?ятсот тридцять одну грн. 50 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 5 712,00 грн. (п?ять тисяч сімсот дванадцять грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 21.04.2025 року.
Суддя С. Грабець