вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/994/24
Суддя: Грабець С.Ю.,
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ»
про стягнення заборгованості,
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса»
про стягнення заборгованості,
за участю представників (за первісним позовом):
позивача: Преснякова О.Б. (виписка з ЄДР);
Нестерука Р.В. - адвоката (ордер, серії АС №1090898, від 15.04.2024 року);
відповідача: Савчака Я.О. - адвоката (ордер, серії АА №1196781, від 01.07.2024 року),
17 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 517 943,90 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №06/11-2023 на виконання будівельно-монтажних робіт від 06.11.2023 року.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року відкрите провадження в справі та призначене підготовче засідання на 19 червня 2024 року.
14 червня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.
У засідання 19 червня 2024 року з?явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 19.06.2024 року був продовжений строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладене підготовче засідання на 14 серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року прийнятий зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Спецмонтаж-ССХ» до публічного акціонерного товариства «Міліуса» про стягнення заборгованості в сумі 56 485,65 грн. до спільного розгляду з первісним позовом та вимоги за зустрічним позовом об?єднані в одне провадження з первісним позовом.
14 серпня 2024 року представник позивача у засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
13 серпня 2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про призначення експертизи, а також клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.08.2024 року підготовче засідання відкладене на 16 жовтня 2024 року.
13 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що постановлена ухвала суду від 16.10.2024 року.
Також у засіданні було розглянуте клопотання представника відповідача про витребування документів для призначення експертизи.
Представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Судом у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування документів для призначення експертизи було відмовлено.
Ухвалою суду від 16.10.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 11 грудня 2024 року.
05 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про відвід судді Грабець С. Ю., яка була визнана судом необґрунтованою та передана до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду, згідно з вимогами ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Грабець С.Ю. від розгляду справи № 911/994/24 було відмовлено.
Розгляд справи по суті був призначений на 12 лютого 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 13.01.2025 року.
У звязку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання у справі було відкладене на 12 березня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 04.02.2025 року.
12 березня 2025 року в засіданні представник відповідача заявив клопотання про відвід секретаря судового засідання, в задоволенні якого судом було відмовлено.
Також у засіданні було розглянуто клопотання представника відповідача про огляд оригіналів документів, долучених до матеріалів позовної заяви, яке 10 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» надійшло до Господарського суду Київської області.
Представник позивача проти задоволення цього клопотання не заперечував.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про огляд оригіналів документів, долучених до позовної заяви, визнав його таким, що підлягало задоволенню, та зобов?язав представника позивача надати суду для огляду оригінали долучених до матеріалів позовної заяви документів, у зв?язку з чим судове засідання відкладене на 16 квітня 2025 року.
У судовому засіданні 16 квітня 2025 року судом було розглянуто клопотання представника відповідача про призначення експертизи, подане ним 11.12.2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області, в якому він просив повернутись до стадії підготовчого провадження в справі.
Представник позивача за первісним позовом проти задоволення цього клопотання заперечував.
Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з цим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу, як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що клопотання представника відповідача за первісним позовом не містило обґрунтування необхідності повернення до стадії підготовчого провадження. Разом з цим, у клопотанні зазначалось про необхідність призначення в справі судової експертизи. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про призначення судової експертизи вже розглядалось судом у засіданні 16 жовтня 2024 року та в його задоволенні представнику відповідача було відмовлено.
Так, вищевказане клопотання представника відповідача задоволенню судом не підлягало.
Також у судовому засіданні було розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, подане ним 12.03.2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача послався на те, що Господарським судом Волинської області розглядається справа №903/1066/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» про визнання недійсними актів та стягнення, вважав, що провадження в справі №911/994/24 підлягає зупиненню до розгляду справи №903/1066/24 та ухвалення рішення в цій справі.
Представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував, послався на те, що в справі №903/1066/24 ухвалене рішення від 18 березня 2025 року, відповідно до якого, в позові товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» про визнання недійсними актів та стягнення відмовлено.
Так, судом у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі було відмовлено.
Також у судовому засіданні представник відповідача просив відкласти розгляд справи для дослідження ним оригіналів документів, долучених до позовної заяви, та наданих для огляду представнику відповідача в судовому засіданні представником позивача.
Представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував.
Судом у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено.
Також у засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для написання виступу в судових дебатах.
Представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував.
Судом у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
06 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Міліуса» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (далі - відповідач) був укладений договір підряду №06/11-2023 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався виконати роботи по вдавлюванню збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та роботи по статичному випробуванню паль (далі - роботи), а відповідач зобов'язувався роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт по вдавлюванню збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та статичних випробуваннях паль складає: сума без ПДВ 950 000,00 грн.; ПДВ (20%) 190 000,00 грн.; разом з ПДВ 1 140 000,00 грн.
Згідно з п. 2.9. договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даного договору відповідач здійснює передоплату / аванс / за договором у розмірі 570 000,00 грн. (п'ятсот сімдесят тисяч гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ 20 % 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Пунктом 2.10. договору встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться на основі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання актів. Погашення авансу при оплаті за виконані роботи по актам (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) здійснюється з врахуванням об'ємів виконаних робіт пропорційно від суми договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, термін виконання робіт становить 14 (чотирнадцять) робочих днів (без врахування терміну відпочинку випробувальних паль) та обчислюється від дати підписання акту передачі осей, котловану, робочої документації, поставки відповідачем першої партії паль та перерахунку авансу. У випадку ненадання відповідачем для підпису позивачу акту передачі осей, котловану, робочої документації, термін виконання робіт починає обчислюватись з дати направлення (поштою та / або електронною поштою) відповідачу письмового повідомлення позивача про початок виконання ним робіт, передбаченого п. 3.5. даного договору.
Згідно з п. 3.5. договору, початок робіт на об'єкті сторони зафіксовують двостороннім актом, який надається позивачем для підписання відповідачем. У випадку непідписання відповідачем акту про початок робіт на об'єкті, початок виконання робіт фіксується шляхом направлення (поштою та / або електронною поштою) відповідачу письмового повідомлення позивача про початок виконання ним робіт.
Відповідно до п. 5.1. договору, щомісячне приймання відповідачем виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складанням акту КБ-2в та довідки № КБ-3. Такі акти та довідку готує позивач і передає їх відповідачу за два дні до закінчення звітного місяця. У випадку дострокового припинення робіт на об'єкті з будь-яких підстав, у тому числі, але не виключно, у зв'язку із невиконанням позивачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач зобов'язується надати відповідачу акти приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В та ф. КБ-3) станом на дату дострокового припинення цих робіт на об'єкті, а відповідач прийняти акти та оплатити виконані роботи.
Згідно з п. 5.2. договору, у випадку виявлення відповідачем недоліків у виконаних роботах з вини позивача, він має право відмовитися від підписання Акту та Довідки № КБ-3 та надати позивачу відповідну письмову мотивовану відмову від їх підписання протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання таких Акту КБ-2в та Довідки № КБ-3. Мотивована відмова складається відповідачем у випадку виявлення ним при огляді виконаних позивачем робіт відхилень від проектної документації, ДБНів, Державних стандартів, технічних умов, вказівок відповідача та/або його представників, та інших недоліків.
Пунктом 5.6. договору встановлено, що у випадку не підписання (ухилення від підписання) відповідачем Акту КБ-2в та Довідки № КБ-3 та за відсутності письмової мотивованої відмови від їх підписання, наданої позивачу у строки, передбачені п. 5.2. даного договору, роботи вважаються прийнятими відповідачем і підлягають оплаті.
Відповідно до п. 3.7. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим договором і остаточних фінансових розрахунків.
Додатком № 1 до договору підряду № 06/11-2023 від 06 листопада 2023 року була договірна ціна № 1 на вдавлювання збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та статичні випробування паль на об?єкті, вартість яких становила 1 140 000,00 грн.
08 січня 2024 року сторонами укладена додаткова угода № 1 до Договору підряду № 06/11-2023 від 06.11.2023 року, згідно з умовами якої, сторони домовились викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: «Вартість робіт по вдавлюванню збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та статичних випробуваннях паль складає: сума без ПДВ 1 131 770,75 грн.; ПДВ (20%) 226 354,15 грн.; разом з ПДВ 1 358 124,90 грн.».
Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 08 січня 2024 року до договору підряду № 06/11-2023 від 06 листопада 2023 року була договірна ціна № 2 на додаткові роботи по влаштуванню пальового поля на об?єкті, вартість яких становила 218 124,90 грн.
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивачем виконані роботи, на загальну суму 1 358 124,90 грн., які відповідачем були оплачені частково, а саме в сумі 870 000,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 488 124,00 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 06 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/11-2023 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов?язувався виконати роботи по вдавлюванню збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та роботи по статичному випробуванню паль (далі - роботи), а відповідач зобов?язувався виконані позивачем роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.2. договору, місцезнаходження об?єкта: с. Червоне озеро, Кропивницький район, Кіровоградська область.
Згідно з п. 1.3. договору, назва об?єкта: «Реконструкція ПС 330 кВТ «Кварцит» з влаштуванням фізичної захисту трансформатора AT-1 (інв. № новий)»: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Червоне озеро, вул. Гвардійська, 51».
Пунктом 1.4. договору встановлено, що склад, обсяги, об?єм, види робіт визначаються договірною ціною відповідно до розділу 2 та додатку № 1 даного договору.
Як уже зазначалось, відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт по вдавлюванню збірних залізобетонних паль «нульового циклу» та статичних випробуваннях паль складала 1 140 000,00 грн.
Згідно з п. 2.9. договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даного договору відповідач здійснює передоплату / аванс / за договором у розмірі 570 000,00 грн.
Відповідач здійснив попередню оплату робіт у сумі 570 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 2982 від 07.11.2023 року, долученою до матеріалів справи.
Пунктом 2.10. договору встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться на основі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання актів. Погашення авансу при оплаті за виконані роботи по актам (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) здійснюється з врахуванням об?ємів виконаних робіт пропорційно від суми договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, термін виконання робіт становить 14 (чотирнадцять) робочих днів (без врахування терміну відпочинку випробувальних паль) та обчислюється від дати підписання акту передачі осей, котловану, робочої документації, поставки відповідачем першої партії паль та перерахунку авансу. У випадку ненадання відповідачем для підпису позивачу акту передачі осей, котловану, робочої документації, термін виконання робіт починає обчислюватись з дати направлення (поштою та/або електронною поштою) відповідачу письмового повідомлення позивача про початок виконання ним робіт, передбаченого п. 3.5. даного договору.
Згідно з п. 3.5. договору, початок робіт на об?єкті сторони зафіксовують двостороннім актом, який надається позивачем для підписання відповідачем. У випадку непідписання відповідачем акту про початок робіт на об?єкті, початок виконання робіт фіксується шляхом направлення (поштою та/або електронною поштою) відповідачу письмового повідомлення позивача про початок виконання ним робіт.
Відповідно до п. 5.1. договору, щомісячне приймання відповідачем виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складання макту КБ-2в та довідки № КБ-3. Такі акти та довідку готує позивач і передає їх відповідачу за два дні до закінчення звітного місяця. У випадку дострокового припинення робіт на об?єкті з будь-яких підстав, у тому числі, але не виключно, у зв?язку із невиконанням позивачем взятих на себе договірних зобов?язань, позивач зобов?язується надати відповідачу акти приймання виконаних робіт (Ф. КБ-2В та ф. КБ-3) станом на дату дострокового припинення цих робіт на об?єкті, а відповідач прийняти акти та оплатити виконані роботи.
Згідно з п. 5.2. договору, у випадку виявлення відповідачем недоліків у виконаних роботах з вини позивача, він має право відмовитися від підписання Акту та Довідки № КБ-3 та надати позивачу відповідну письмову мотивовану відмову від їх підписання протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання таких Акту КБ-2в та Довідки № КБ-3. Мотивована відмова складається відповідачем у випадку виявлення ним при огляді виконаних позивачем робіт відхилень від проектної документації, ДБНів, Державних стандартів, технічних умов, вказівок відповідача та/або його представників, та інших недоліків.
Пунктом 5.6. договору встановлено, що у випадку не підписання (ухилення від підписання) відповідачем Акту КБ-2в та Довідки № КБ-3 та за відсутності письмової мотивованої відмови від їх підписання, наданої позивачу у строки, передбачені п. 5.2. даного договору, роботи вважаються прийнятими відповідачем і підлягають оплаті.
Так, 29 грудня 2023 року сторонами був підписаний акт виконаних робіт (надання послуг) № 36, копія якого долучена до матеріалів справи, з якого вбачається, що позивачем виконані роботи по вдавлюванню залізобетонних паль «нульового циклу» та роботи по статичному випробуванню паль, на суму 1 140 000,00 грн.
Вищевказані роботи були оплачені відповідачем частково, а саме в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 3024 від 10.01.2024 року, долученою до матеріалів справи.
Також до матеріалів справи долучена копія акту № 1 за березень 2024 року, з якої вбачається, що позивачем були виконані роботи по вдавлюванню з/б паль «нульового циклу» С90.35-11у Об?єм: 75 паль x 9 м.п. = 675 м.п., на суму 218 124,90 грн.
Вищевказані роботи оплачені відповідачем не були.
Тому, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 488 124,00 грн. боргу.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
14 червня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що відповідач не отримував від позивача документів для оплати робіт, тому, на думку представника відповідача, вимога про стягнення боргу є безпідставною. Крім цього, за твердженнями представника відповідача, позивач виконав роботи з порушенням встановлених умовами договору строків, тому вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, задоволенню судом також не підлягають.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв?язку з наступними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України, за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобовязується прийняти і оплатити їх.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
12 березня 2024 року позивач направив на адресу відповідача акт виконаних робіт (надання послуг) №9 від 12.03.2024 року, що підтверджується копією накладної Укрпошти №0860603113739 з описом вкладення, яке відповідач отримав 25 березня 2024 року, проте роботи не оплатив.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Документів, що підтверджували б оплату боргу відповідачем, звернення до позивача з мотивованою відмовою від підписання акту виконаних робіт у встановленому законом та умовами договору порядку або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав.
Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача 488 124,00 грн. боргу. Разом з цим, у судовому засіданні 16 квітня 2025 року представник позивача уточнив, що просить стягнути з відповідача 488 124,90 грн. боргу, а під час підготовки позовної заяви ним була допущена технічна помилка.
Так, з урахуванням вартості виконаних позивачем робіт, на загальну суму 1 358 124,90 грн., та часткову їх оплату відповідачем, а саме в сумі 870 000,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 488 124,90 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача 2 446,41 грн. трьох процентів річних та 3 252,41 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Умовами договору було встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться на основі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання актів. Погашення авансу при оплаті за виконані роботи по актам (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) здійснюється з врахуванням об?ємів виконаних робіт пропорційно від суми договору (п. 2.10. договору).
Так, відповідачем акт виконаних робіт №36 був підписаний 29 грудня 2023 року, а акт №1 був отриманий 25 березня 2024 року.
Згідно з п. 5.2. договору, у випадку виявлення відповідачем недоліків у виконаних роботах з вини позивача, він має право відмовитися від підписання Акту та Довідки № КБ-3 та надати позивачу відповідну письмову мотивовану відмову від їх підписання протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання таких Акту КБ-2В та Довідки № КБ-3.
Пунктом 5.6. договору встановлено, що у випадку не підписання (ухилення від підписання) відповідачем Акту КБ-2В та Довідки № КБ-3 та за відсутності письмової мотивованої відмови від їх підписання, наданої позивачу у строки, передбачені п. 5.2. даного договору, роботи вважаються прийнятими відповідачем і підлягають оплаті.
Відтак, оплатити виконані позивачем роботи, згідно з актом №36, відповідач повинен був не пізніше 03 січня 2024 року, а роботи, виконані позивачем, відповідно до акту №1, - не пізніше 28 березня 2024 року.
Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості:
з 04 січня 2024 року до 09 січня 2024 року, що складає 6 днів, суму боргу в розмірі 570 000,00 грн., становлять 280,33 грн.;
з 10 січня 2024 року до 28 березня 2024 року, що складає 79 днів, суму боргу в розмірі 270 000,00 грн., становлять 1 748,36 грн.;
з 29 березня 2024 року до 15 квітня 2024 року, що складає 18 днів, суму боргу в розмірі 488 124,90 грн., становлять 720,18 грн.,
а разом 2 748,87 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача 2 446,41 грн. трьох процентів річних, тому стягненню підлягає саме ця сума.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції: враховуючи період заборгованості з 04 січня 2024 року до 09 січня 2024 року (6 днів), суму боргу в розмірі 570 000,00 грн., складає 0,00 грн.;враховуючи період заборгованості з 10 січня 2024 року до 28 березня 2024 року (79 днів), суму боргу в розмірі 270 000,00 грн., індекси інфляції: у січні 2024 року, - 100,4%; у лютому 2024 року, - 100,3%; у березні 2024 року, - 100,5%, складає 3 252,71 грн.;враховуючи період заборгованості з 29 березня 2024 року до 15 квітня 2024 року (18 днів), суму боргу в розмірі 488 124,90 грн., складає 0,00 грн.,а разом 3 252,71 грн., які підлягають стягненню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 120,78 грн. пені.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобовязання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 7.1. договору, відповідач та позивач у випадку невиконання та/або неналежного виконання даного договору несуть відповідальність у межах норм, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п. 7.2. договору, при несвоєчасній оплаті робіт більше ніж 5 (п?ять) днів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Водночас, пунктом 7.6. договору встановлено, що застосування штрафних санкцій, передбачених цим договором, в тому числі цим розділом, є правом сторін, а не їх обов?язком, сплата пені, штрафу, відшкодування збитків та інші види відповідальності відбувається лише за письмовою вимогою сторони з виставленням відповідного рахунку-фактури.
У судовому засіданні 16 квітня 2025 року представник позивача послався на те, що позивач до відповідача з письмовою вимогою не звертався, відповідного рахунку-фактури не виставляв.
Так, вимога позивача про стягнення з відповідача 24 120,78 грн пені є необґрунтованою та задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись із зустрічним позовом, представник позивача за первісним позовом (далі - відповідач) послалась на те, що відповідачем за зустрічним позовом (далі - позивач) роботи виконувались із порушенням встановлених умовами договору строків, у зв?язку з чим просила стягнути з позивача пеню в сумі 56 485,65 грн.
Так, відповідно до п. 3.1. договору, термін виконання робіт становить 14 (чотирнадцять) робочих днів (без врахування терміну відпочинку випробувальних паль) та обчислюється від дати підписання акту передачі осей, котловану, робочої документації, поставки відповідачем першої партії паль та перерахунку авансу. У випадку ненадання відповідачем для підпису позивачу акту передачі осей, котловану, робочої документації, термін виконання робіт починає обчислюватись з дати направлення (поштою та/або електронною поштою) відповідачу письмового повідомлення позивача про початок виконання ним робіт, передбаченого п. 3.5. даного договору.
Відтак, з урахуванням вищевказаного пункту договору та календарного графіку робіт (додаток №2 до Договору підряду №06/11-2023 від 06 листопада 2023 року), позивач повинен був виконати роботи не пізніше 22 січня 2024 року. Разом з цим, у цей термін роботи закінчені позивачем не були.
Згідно з п. 7.3. договору, при порушенні термінів здачі будівельних робіт більше 5 днів з вини позивача, останній сплачує пеню відповідачу в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми недовиконаних робіт за кожен день прострочення.
Водночас, як уже зазначалось вище, застосування штрафних санкцій, передбачених цим договором, в тому числі цим розділом, є правом сторін, а не їх обов?язком, сплата пені, штрафу, відшкодування збитків та інші види відповідальності відбувається лише за письмовою вимогою сторони з виставленням відповідного рахунку-фактури (п. 7.6. договору).
У судовому засіданні 16 квітня 2025 року представник відповідача послався на те, що відповідач до позивача з письмовою вимогою не звертався, відповідногорахунку-фактури не виставляв.
Так, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача 56485,65 грн. пені є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача 21 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське обєднання) зобовязується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобовязується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання. Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат у цій справі представник позивача подав копії: договору №01/24 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02.01.2024 року; додаткової угоди №2 від 18.03.2024 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №01/24 від 02.01.2024 року; акту приймання-передачі наданих послуг №01/24-02-1 від 15.04.2024 року; платіжної інструкції №273 від 16.04.2024 року, а також ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АС №1090898.
Судом встановлено, що 02 січня 2024 року між адвокатом Нестеруком Р.В. (далі - адвокат) та позивачем був укладений договір №01/24 про надання правової (професійної правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого, адвокат зобов?язувався надати позивачу професійну правничу допомогу, правову інформацію, консультації в правових питаннях,складати процесуальні документи та представлятиінтереси позивача в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах,організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах з правами сторони судового процесу під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань,а позивач зобов?язувався прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі і порядку, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору, гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором.
Розмір гонорару визначений та погоджений сторонами складається із загальної суми за послуги, які фіксуються в додаткових угодах до даного договору та актах приймання-передачі наданих послуг.
При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду адвоката у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів позивача;
- особливі або додаткові вимоги позивача стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем;
- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.4. договору, за надані адвокатом послуги в рамках даного договору позивач здійснює оплату в розмірі та в порядку, що визначені у додаткових угодах до даного договору.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов?язань за ним.
18 березня 2024 року сторонами була укладена додаткова угода №2 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №01/24 від 02.01.2024 року (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої, був визначений порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ ССХ» на користь позивача суми боргу за виконані роботи.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди, адвокат зобов?язувався здійснювати представництво та захист інтересів позивача у судах першої інстанції та апеляційної інстанцій згідно територіальної підсудності.
Згідно з п. 3 додаткової угоди, вартість послуг (розмір гонорару), пов?язаних зі стягненням заборгованості за договором підряду за фактично виконані роботи, складає 42 500,00 (сорок дві тисячі п?ятсот) гривень.
Порядок оплати гонорару:
оплата послуг з представництва інтересів здійснюється у наступному порядку: 50% вартості послуги сплачується до подання позовної заяви до суду першої інстанції, решта суми (залишок) - протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (п. 4.1. додаткової угоди).
Відповідно до п. 8.1. додаткової угоди, правовадопомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачінаданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Згідно з п. 8.2. додаткової угоди, адвокат надає позивачу акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умовдоговору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг №01/24-02-1 від 15.04.2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи, адвокатом були надані такі послуги: вивчення, аналіз матеріалів справи та ведення претензійної роботи (підготовка претензій, листів, нагадувань і т.п.), вартістю 6 000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви до суду, вартістю 15 250,00 грн., які були повністю сплачені позивачем 16 квітня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №273, копія якої долучена до матеріалів справи.
При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 року в справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року в справі №909/371/18, в постановах від 05.06.2019 року в справі №922/928/18, від 30.07.2019 року в справі №911/739/15 та від 01.08.2019 року в справі №915/237/18).
Оскільки позов задоволений судом частково, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають 20 260,38 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 889, ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково первісний товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 52, ідентифікаційний код 34603762) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Овочева, будинок 1, ідентифікаційний код 30659143) 488 124,90 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч сто двадцять чотири грн. 90 коп.) боргу; 2 446,41 грн. (дві тисячі чотириста сорок шість грн. 41 коп.) трьох процентів річних; 3 252,71 грн. (три тисячі двісті п?ятдесят дві грн. 71 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 5 925,88 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять грн. 88 коп.) витрат на сплату судового збору та 20 260,38 грн. (двадцять тисяч двісті шістдесят грн. 38 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити в іншій частині первісного позову.
Вімовити повністю в зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» про стягнення заборгованості.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складене 21.04.2025 року.
Суддя С. Грабець