ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/2163/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ЛОРДС" (01024, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 3-Б, 4-й поверх)
про стягнення 9 988,94 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Публічне Акціонерне Товариство "Укрнафта" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ЛОРДС" (далі-відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 9 988,94 грн за прострочення виконання зобов'язань за договором про надання послуг №23/3199-Р від 27.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.02.2025 було направлено відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: (01024, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 3-Б, 4-й поверх), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, 25.03.2025 поштовий конверт разом з ухвалою від 27.02.2025 було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 21.03.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
У п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.02.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.12.2023 Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ЛОРДС» (далі-виконавець) укладено договір про надання послуг № 23/3199-Р, за яким виконавець зобов'язується за завданням Замовника, та у встановлені цим Договором строки падати послуги: Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (Послуги з розробки технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж 94 земельних ділянок в натурі для НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта") (надалі - «Послуги»), відповідно до коду ДК 021:2015:71310000-4, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги. Обсяг, вимоги до послуг визначаються за взаємною згодою Сторін та вказуються у Технічній специфікації (Додаток №3), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору визначається у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього Договору та не може бути збільшена протягом строку дії цього Договору, окрім випадків та у порядку передбаченому статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та з урахуваннями особливостей визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).
Розрахунки за даним Договором проводяться в національній валюті України - гривні. Ціна Договору становить 99 899,44 грн без ПДВ (п. 2.2-2.3 Договору).
Згідно п.3.1-3.2 Договору, строки надання послуг, передбачених п 1.1. цього Договору, зазначені в Додатку №3 цього Договору. Датою закінчення наданих послуг Виконавцем вважається дата їх нього прийняття Замовником, в порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору. Надання послуг може бути закінчено Виконавцем достроково, за умови письмової згоди Замовника.
Приймання послуг, наданих Виконавцем, оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками Сторін. Після завершення надання послуг, протягом 5 (п?яти) робочих днів, Виконавець готує акт приймання-передачі наданих послуг і надає його Замовнику. Замовник протягом 5 (п?яти) робочих днів перевіряє достовірність акта в частині фактично наданих послуг, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання (п. 4.1.-4.2 Договору).
Сторони п. 7.1 Договору погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 5 % від вартості послуг та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Відповідно до п.7.5. Договору, застосування санкцій за цим Договором до Сторони, яка порушила зобов'язання за Договором про надання послуг, не звільняє таку Сторону від виконання своїх обов'язків за Договором.
Сторони у п. 7.6 Договору дійшли згоди, що, в разі порушення Виконавцем зобов'язань за цим Договором, Замовник може в односторонньому порядку застосувати до Виконавця оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з Виконавцем, про що Замовник надсилає Виконавцю відповідне повідомлення (лист). Санкція вважається застосованою з моменту, визначеному у такому повідомленні (листі). При цьому, дана оперативно-господарська санкція згідно з ч. 3 ст. 235 Господарського кодексу України застосовується незалежно від вини Виконавця, а також не є жодною дискримінацією Виконавця та/або дискримінаційною умовою по відношенню до нього у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі". Строк, на який застосовується така оперативно-господарська санкція, встановлюється Замовником на власний розсуд.
У разі залучення Виконавцем до виконання Договору співвиконавця (співвиконавців) у випадках, визначених підпунктом 5.2.6.1. цього Договору, без попереднього письмового погодження Замовником, Виконавець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості даного Договору протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення Замовником відповідної письмової вимоги шляхом перерахування коштів на банківський Замовника, реквізити якого зазначено в Договорі (п. 7.7 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до « 30» червня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 10.5. Договору, закінчення Строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.
Умовами Технічної специфікації (Додатком №3) передбачено, що метою послуг є розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в адміністративних межах наступних територіальних громад Прилуцького та Ніжинського районів Чернігівської області. Термін надання послуг - протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 30.04.2024.
22.04.2024 року відповідач звернувся до позивача із клопотанням щодо продовження дії Договору вих. № 22/01/22-1 до 31 липня 2024 року, посилаючись на рішення Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідно до якого ТПП України.
08.05.2024 ПАТ «Укрнафта» листом №01/01/09/24/03/01-02/01/269 повідомило відповідача про відмову у продовженні терміну надання послуг. На підтвердження відправлення позивач долучив до матеріалів справи копію списку №10.05.2024, фіскального чеку та витяг із сайту АТ «Укрпошта» за штрих-кодом № 0600918626309, з якого вбачається, що 28.05.2024 виконавець отримав вищевказаний лист.
27.06.2024 позивач скерував на адресу ТОВ «ЛЕНД ЛОРДС» повідомлення від 26.06.2024 про відмову від Договору №23/3199-Р від 27.12.2023 на підставі п. 10.2.1 вказаного правочину, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.
07.01.2025 року ПАТ «Укрнафта» надіслало претензію №01/01/09/24/03/01-02/01/7 від 06.01.2025 про стягнення 10% штрафу від вартості послуг у розмірі 9 988,94 грн, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором № 23/3199-Р від 27.12.2023.
10.01.2025 року вищевказану вимогу була надіслана ТОВ «Ленд Лордс» на електронну адресу.
Як вбачається із скріншоту електронної переписки позивача та відповідача, то 20.01.2025 представник відповідача повідомив про готовність сплатити штраф та надати відповідь протягом кількох днів.
Як вбачається з матеріалів справи, послуги не надано та штрафні санкції не сплачено.
В обґрунтування заявлених вимог, представника позивача вказав, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором № 23/3199-Р від 27.12.2023 відповідачем не надано послуги з розробки технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж 94 земельних ділянок в натурі для НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", у зв'язку із цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг № 23/3199-Р від 27.12.2023, за яким виконавець зобов'язується за завданням Замовника, та у встановлені цим Договором строки падати послуги: Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (Послуги з розробки технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж 94 земельних ділянок в натурі для НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта") (надалі - «Послуги»), відповідно до коду ДК 021:2015:71310000-4, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги. Обсяг, вимоги до послуг визначаються за взаємною згодою Сторін та вказуються у Технічній специфікації (Додаток №3), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приймання послуг, наданих Виконавцем, оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками Сторін. Після завершення надання послуг, протягом 5 (п?яти) робочих днів, Виконавець готує акт приймання-передачі наданих послуг і надає його Замовнику. Замовник протягом 5 (п?яти) робочих днів перевіряє достовірність акта в частині фактично наданих послуг, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання (п. 4.1.-4.2 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 22.04.2024 року відповідач звернувся до позивача із клопотанням щодо продовження дії Договору вих.№ 22/01/22-1 до 31 липня 2024 року, посилаючись на рішення Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідно до якого ТПП України.
08.05.2024 ПАТ «Укрнафта» листом №01/01/09/24/03/01-02/01/269 повідомило відповідача про відмову у продовженні терміну надання послуг. На підтвердження відправлення позивач долучив до матеріалів справи копію списку №10.05.2024, фіскального чеку та витяг із сайту АТ «Укрпошта» за штрих-кодом № 0600918626309, з якого вбачається, що 28.05.2024 виконавець отримав вищевказаний лист.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, на дату звернення із даним позовом виконавцем не надано послуг, які передбачені Договором № 23/3199-Р від 27.12.2023, оскільки сторонами не підписано акт приймання-передачі наданих послуг.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Сторони п. 7.1 Договору погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 5 % від вартості послуг та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частиною першою статті 216 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Перелік осіб, які є учасниками господарських правовідносин щодо яких можуть бути застосовані господарські санкції, урегульований статтею 2 ГК України. До них належать: суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Чинний ГК України не розкриває окремо визначення понять "неустойка", "штраф", "пеня". Натомість правове визначення таких понять містять, зокрема, положення статті 549 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, суд дійшов висновку, що відповідач у визначені договором строки не виконав роботи, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від вартості послуг за Договором про надання послуг № 23/3199-Р від 27.12.2023 у розмірі 9 988,94 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження своєчасного виконання Договору № 23/3199-Р від 27.12.2023 чи сплати спірної суми штрафу.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву подано в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору може бути застосовано понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Отже, за подання до суду даної позовної заяви ПАТ "Укрнафта" повинно було сплатити судовий збір у розмірі 2 442,40 грн.
В той же час, позивач сплатило судовий збір у розмірі 2686,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16198УГ25 від 20.02.2025.
Тобто, позивач при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 244,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про повернення судового збору в частині 244,00 грн.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Укрнафта" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ЛОРДС" (01024, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 3-Б, 4-й поверх4; код ЄДРПОУ 44520898) на користь Публічного Акціонерного Товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) штраф у розмірі 9 988 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто вісімдесят вісім) 94 коп. та витрати по сплаті судового збору - 2442 грн. (дві тисячі чотириста сорок два) 40 коп.
3. Повернути Публічному Акціонерному Товариству "Укрнафта" (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) з Державного бюджету України 244 (двісті сорок чотири) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №16198УГ25 від 20.02.2025.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано: 21.04.2025.
Суддя М.Є. Літвінова