18.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1138/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 (суддя Корсун В.Л.)
у справі № 908/1138/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН»
про розірвання договору та стягнення суми
15.04.2024 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 15.04.24 № 205 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (далі ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД") до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛАН" (надалі ТОВ "УКРЛАН") про:
- розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387, укладеного між ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" та ТОВ "УКРЛАН";
- стягнення попередньої оплати за договором поставки від 21.01.22 № 60387 у розмірі 17 903 883,84 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 позов задоволено. Розірвано договір поставки від 21.01.22 № 60387 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛАН". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛАН" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" 17 903 883 (сімнадцять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 84 коп. попередньої оплати за договором поставки від 21.01.22 № 60387 та 217 269 (двісті сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн 01 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 у справі № 908/1138/24, прийняти нове судове рішення, яким затвердити мирову угоду від 12.07.2024 на умовах викладених в угоді.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- мирова угода від 12.07.24, хоча і виходить за межі предмета спору, однак ніяким чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, оскільки інтересів третіх осіб мирова угода не стосується. Підстав для незатвердження наданої до суду мирової угоди у суду не було. Однак після незаконної відмови в затвердженні мирової угоди, суд продовжив розгляд справи та виніс рішення, яке за своєю суттю вже суперечило волі сторін;
- позивач міг усунути дію форс-мажорних обставин на договір, якщо зі свого боку своєчасно та належним чином проводив виборку товару із складу відповідача. Таким чином ризик зміни обставин несе в даному випадку позивач, оскільки саме позивач порушив базові статті виконання зобов'язань, - ст. 526, 530, 532, 629 ЦК України. Стаття 612 ЦК України може бути застосована до обставин справи в даному випадку в зв'язку із простроченням кредитора у відповідності до ст. 8 ЦК України;
- суд першої інстанції необгрунтовано відхилив зазначені доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, зазначивши, що відтермінування виконання відповідачем зобов'язання на невизначений час, очевидно суперечить меті правочину з поставки. Зазначений товар у відповідача є в наявності, що підтверджується даними балансу на 31.12.2023р. та відповідною розшифровкою балансового рахунку. Однак може бути відвантажений по закінченню дії форс-мажорних обставин;
- позивач не має право на розірвання договору за ст. 652 ЦК України, оскільки відсутні одночасно всі умови необхідні для розірвання договору.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
28.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
17.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 18.03.2025 на іншу дату, у зв'язку з припиненням повноважень представника Безуха Андрія Миколайовича та залученням нового адвоката, який вивчає матеріали справи для представлення інтересів ТОВ «Укрлан» у справі №908/1138/24 в Центральному апеляційному господарському суді.
В судовому засіданні 18.03.2025 брав участь представники позивача. Відповідач (апелянт), будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ «Укрлан» апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Апеляційний суд зауважує, що за приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
В матеріалах справи відсутні заяви ТОВ «Укрлан» про припинення представництва, як і угоди про розірвання чи припинення, а також укладення нового договорів про надання правничої допомоги. До того ж, саме клопотання також не містить інформації щодо дати припинення повноважень адвоката Безуха Андрія Миколайовича як представника ТОВ «УКРЛАН» по справі та обгрунтування підстав неможливості повідомлення про ці обставини завчасно. Так само, у клопотанні відсутні відомості й щодо нового представника та неможливості ним ознайомитися з матеріалами справи до дати судового засідання 18.03.2025, з урахуванням тривалості строків провадження та поданих сторонами в суді апеляційної інстанції заяв по суті справи.
Слід наголосити, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, відповідач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
Також, судом приймається до уваги, що представник скаржника брав участь в судовому засіданні 20.02.2025 та надав пояснення по апеляційній скарзі, підтримавши її доводи та вимоги.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження та відсутність перешкод у продовженні слухання, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідача (апелянта).
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.01.22 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛАН" (Постачальник) укладено договір поставки № 60387 (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Соняшник (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених договором.
Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна кількість Товару складає: 1 000,000 т. +/- 5 %.
Згідно із п. 3.2. договору, ціна Товару складає: 17 982,46 грн за 1 тону, ПДВ - 2 517,54 грн за 1 тону. Всього з ПДВ - 20 500,00 грн за 1 метричну тону, за умови відповідності якісним показникам зазначеним в п. 2.1. договору.
Загальна сума договору на момент його укладання складає: 20 500 004,40 грн +/- 5 %, у т.ч. ПДВ - 2 517 544,40 грн +/- 5 % (п. 3.5. договору).
У відповідності до п. 4.2. договору, Постачальник зобов'язаний письмово повідомити Покупця про готовність Товару до навантаження та при навантаженні Товару забезпечити норму навантаження Товару в 100 тонн на добу (за винятком дня неділі та державних свят).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що Покупець зобов'язаний надати транспортні засоби під навантаження Товару, а Постачальник зобов'язаний забезпечити навантаження Товару.
Строк поставки загальної кількості Товару вказаного в пункті 3.1. Договору - до 18.02.22 включно. Поставка Товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання договору. Партією Товару вважається кількість Товару навантаження Постачальником протягом однієї доби (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 4.5. договору, Товар приймається Покупцем:
- по кількості - на підставі даних зважування Товару на повірених вагах Постачальника;
- по якості - на підставі аналізу якості проведеного лабораторією Постачальника.
Згідно із п. 4.7. договору, датою поставки Товару вважається дата навантаження Товару в транспортні засоби, яка повинна відповідати даті вказаній в видатковій накладній на Товар.
Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунки за цим договором проводяться шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у цьому договорі або у наданому рахунку на оплату.
У відповідності до п. 5.2. договору, Оплата Товару за цим договором проводиться в наступному порядку:
- попередня оплата 100 % загальної вартості Товару в розмірі 20 500 004,40 грн -протягом 3 банківських днів з дати отримання оригіналу цього договору, рахунку на оплату, та сканкопій документів вказаних в пункті 6.2. договору;
- остаточна оплата загальної вартості Товару - протягом 3 банківських днів з дати
поставки загальної кількості Товару, але в будь-якому разі не раніше отримання документів вказаних в пункті 4.8. договору.
Покупець має право здійснити часткову попередню оплату Товару на власний розсуд. У цьому випадку Постачальник зобов'язаний поставити Покупцю Товару на суму фактичної отриманої попередньої оплати та не може відмовитись від поставки Товару посилаючись на невиконання зустрічного зобов'язання (п. 5.3. договору).
Згідно із п. 7.1. договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню понад встановлену цим договором неустойку. Постачальник несе ризик істотної зміни обставин в розумінні ст. 652 («Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин») ЦК України.
Відповідно до п. 7.5. договору, сума попередньої оплати, на яку не був поставлений Товар, що підлягає поверненню Покупцю у випадку прострочення строків поставки Товару, розраховується наступним чином:
ЗИ = 3*(К2/К1), де
ЗИ - сума грошових коштів, що підлягає поверненню Покупцю у випадках передбачених цим Договором;
3 - сума грошових коштів (попередня оплата), на яку не був поставлений Товар;
К1 - офіційний курс української гривні до долару США за даними НБУ (UAN/USD), що публікується на сайті http://www.bank.gov.ua, на дату здійснення попередньої оплати за Товар;
К2 - офіційний курс української гривні до долару США за даними НБУ (UAN/USD), що публікується на сайті http://www.bank.gov.ua, на дату вимоги, претензії чи позову Покупця.
У разі, якщо курс долара США до української гривні на день здійснення попередньої оплати за Товар, вище курсу долара США до української гривні на дату вимоги, претензії чи позову Покупця цей пункт не застосовуються.
Пунктом 8.3. договору визначено, що Сторона, для якої склалась неможливість своєчасного виконання обов'язків, зобов'язана негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про їх настання та можливий час дії, проте не пізніше 5 діб з моменту їх настання і припинення. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або компетентним державним органом (організацією). Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вище згадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін на папері або із застосуванням електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності. Датою підписання договору (за умови, що підписання відбулось) Сторони вважають дату вказану в реквізитах договору на першій сторінці (п. 10.1. договору).
ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" здійснило ТОВ "УКРЛАН" переказ попередньої оплати за Товар у відповідності до п. 5.2. договору поставки № 60387 від 21.01.22 на загальну суму 20 500 004,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 24.01.22 № 011619 на суму 7 790 001,67 грн та від 25.01.22 № 011785 на суму 12 710 002,73 грн.
ТОВ "УКРЛАН" поставило ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" Товар - соняшник в кількості 126,64 тонн на загальну суму 2 596 120,56 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 10.02.22 № 55 на суму 792 120,17 грн, від 14.02.22 № 57 на суму 526850,11 грн та від 18.02.22 № 58 на суму 1 277 150,28 грн.
У відповідності до листів за вих. від 30.09.22 № 680, від 22.01.23 № 27/6 та від 15.11.23 № 630, ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" просить ТОВ "УКРЛАН" повернути попередню оплату у розмірі 17 903 883,84 грн, сплачену у відповідності до договору поставки № 60387 від 21.01.22 (вказані листи було направлено електронною поштою, докази такого направлення знаходяться в матеріалах справи).
Листом за вих. від 23.11.23 № 01-12/99 ТОВ "УКРЛАН" повідомляє ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД", що згідно п. 10.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін на папері або із застосуванням електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності. Однак, відповідно до п. 8.2. договору, якщо дія будь-яких форс-мажорних обставин вплинула на виконання зобов'язань по договору, то строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. А тому, на думку відповідача, строк дії договору не закінчився і заявник має можливість по закінченню форс-мажорних обставин звернутись за отриманням саме 873,36 т. насіння соняшника, а не стягнення грошових коштів.
22.12.23 ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" направило ТОВ "УКРЛАН" електронного листа з проектом угоди про розірвання договору поставки № 60387 від 21.01.22.
За результатом оцінки встановлених обставин та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та наявні підстави для їх задоволення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
15.04.2024 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 15.04.24 № 205 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (далі ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД") до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛАН" (надалі ТОВ "УКРЛАН") про:
- розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387, укладеного між ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" та ТОВ "УКРЛАН";
- стягнення попередньої оплати за договором поставки від 21.01.22 № 60387 у розмірі 17 903 883,84 грн.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін виникли за договором поставки та регулюються главою 54 ЦК України..
Договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Судом встановлено, що звертаючись до суду із позовом у цій справі про розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387 ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" у позовній заяві просило суд розірвати вказаний договір у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме у зв'язку:
- із початком військової агресії російської федерації проти України;
- із тривалою непоставкою товару у відповідності до договору поставки від 21.01.22 №60387;
- із понесенням збитків щодо недопоставки товару за вказаним договором поставки.
Частиною 2 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою передбачено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання - лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Слід зауважити, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, ст. 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України).
Необхідно зазначити, що право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на розірвання договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено ч. 2 ст. 652 ЦК України.
У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч. 3). Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).
З наведеної норми права вбачається, що розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи такий правочин.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією. Водночас, вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання. При цьому закон пов'язує можливість розірвання договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору поставки від 21.01.22 № 60387 склад Постачальника товару розташований в с. Микільське, Оріхівський району, Запорізької області (п. 4.1. договорів поставки).
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, та … Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії режиму воєнного стану в Україні, який на даний час триває і досі.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.22 № 309, з урахуванням наступних змін і доповнень, с. Микільське відноситься до Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, яка (громада) на час виникнення спору входить до переліку територій активних бойових дій та тимчасово окупованих російською федерацією території України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.22 № 75 "Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" (з наступними змінами) територія Пологівського району Запорізької області (у т.ч. с. Микільське) були віднесені до територіальних громад, які перебувають в тимчасовій окупації.
У зв'язку із початком збройної агресії російської федерації проти України та окупацією частини території Запорізької області, через втручання окупаційної адміністрації та, подекуди, збройних формувань відповідач об'єктивно втратив можливість володіти та розпоряджатись своїм майном, забезпечити виконання договірних зобов'язань, дотримання законів України та реалізацію своїх управлінських рішень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського про правомірність та обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387.
При цьому судом враховано наявність всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме:
1) на момент укладення наведеного договору сторони не могли виходити з того, що розпочнеться військова агресія російської федерації проти України та об'єкт (склад Постачальника) буде захоплений збройними формуваннями держави-агресора;
2) позивач та відповідач, як заінтересовані сторони, при всій обачності, яка від них вимагалась, не могли усунути причини настання цих обставин. Тобто, сторони не мали можливості протидіяти збройним формуванням держави-агресора по захопленню території розташування об'єкту в якому знаходиться товар;
3) подальше виконання договору порушує майнові інтереси сторін і позбавляє їх того, на що вони розраховували при укладенні договору;
4) із суті договору та звичаїв ділового обороту не вбачається, що позивач зобов'язаний нести збитки, а саме частини попередньої оплати у відповідності до договору поставки від 21.01.22 № 60387, а відповідач в змозі поставити позивачу товар згідно вказаного договору.
З огляду на об'єктивні та загальновідомі обставини, а саме: повномасштабне вторгнення держави-агресора на територію України та введення воєнного стану та те, що територія Пологівського району Запорізької області, яка є місцезнаходженням складу товару (с. Микільське), входить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією території України, вимоги позивача про розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387, є такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Разом з тим, аналіз положень статей 651, 652 ЦК України свідчить про те, що право на розірвання договору в судовому порядку має будь-яка сторона договору у певних, визначених законом (зазначених вище) випадках. Одностороннє розірвання договору у випадках, передбачених законом чи договором, та розірвання договору в судовому порядку є різними окремими способами розірвання договору. Закон передбачає право будь-якої сторони договору на його розірвання в судовому порядку, не обмежує це право можливістю звернення до суду лише тієї сторони договору, яка в силу закону чи умов договору має право на одностороннє розірвання договору.
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частин 2-4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, стаття 188 ГК України, визначає порядок зміни/розірвання господарських договорів. Правила, передбачені ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України.
Частинами 2 та 3 ст. 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору.
Частина 4 цієї статті передбачає можливість (право) заінтересованої сторони на звернення до суду, якщо виник спір.
Обставина того, що сторона спору не скористалась процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення (розірвання) договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Право особи на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 188 ГК України у правовідносинах, пов'язаних з розірванням договорів, викладені, зокрема у постановах від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17, від 05.06.2019 у справі № 910/20557/17; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Отже, надсилання відповідачу пропозиції про розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387 є виключно правом, а не обов'язком позивача, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 18.03.21 у справі №910/3104/20.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у т.ч. й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має право на розірвання договору за ст. 652 ЦК України, оскільки відсутні одночасно всі умови необхідні для розірвання договору.
Щодо вимог про стягнення з ТОВ "УКРЛАН" частини попередньої оплати згідно договору поставки від 21.01.22 № 60387 у розмірі 17 903 883,84 грн, то слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 визначила «підстави позову» та розмежувала їх з «правовими підставами позову», зазначивши наступне: « 81. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. 82. Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. 83. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц вкотре акцентувала увагу на принципі «jura novit curia» («суд знає закони»): «У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».
Згідно ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 7.5. Договору поставки передбачено обов'язок Постачальника у випадку прострочення строків поставки Товару повернути суму попередньої оплати, на яку не був поставлений Товар, з урахуванням курсу долара США до української гривні на дату вимоги, претензії чи позову.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.18 у справі № 910/12382/17; постанові Велика Палата Верховного Суду від 22.09.20 у справі № 918/631/19; постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.09.22 у cправі № 913/703/20).
Як вже зазначалось судом, ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" здійснило ТОВ "УКРЛАН" переказ попередньої оплати за Товар у відповідності до п. 5.2. договору поставки № 60387 від 21.01.22 на загальну суму 20 500 004,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 24.01.22 № 011619 на суму 7 790 001,67 грн та від 25.01.22 № 011785 на суму 12 710 002,73 грн.
ТОВ "УКРЛАН" поставило ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" Товар - соняшник в кількості 126,64 тонн на загальну суму 2 596 120,56 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 10.02.22 № 55 на суму 792 120,17 грн, від 14.02.22 № 57 на суму 526850,11 грн та від 18.02.22 № 58 на суму 1 277 150,28 грн.
З огляду на вказане, ТОВ "УКРЛАН" недопоставило товар ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" за договором поставки № 60387 від 21.01.22 на загальну суму 17 903 883,84 грн (вказане не заперечувалось сторонами у справі).
А тому, як наслідок, у ТОВ "УКРЛАН" виникла заборгованість згідно договору поставки від 21.01.22 № 60387 перед ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" у розмірі 17 903 883,84 грн.
За викладених обставин, позовні вимоги ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" правомірно задоволені господарським судом.
Щодо тверджень відповідача (апелянта) про те, що позивач порушив свої зобов'язання в частині подачі автотранспорту під навантаження в період поставки, що є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, то такі судом не приймаються до уваги через необґрунтованість, з огляду на те, що в розумінні вимог п. 4.2. договору поставки Постачальник (яким за умовами договору є ТОВ "УКРЛАН"), не повідомив покупця (у даному випадку ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД") про готовність товару до навантаження.
Аргументи відповідача про те, що ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" не поставило автомобілі під навантаження та вивезення товару за умовами договору, у т.ч. після введення режиму воєнного стану та тимчасову окупацію с. Микільське Пологівського району Запорізької області не спростовує порушення з боку ТОВ "УКРЛАН" свого обов'язку щодо виконання з боку ТОВ "УКРЛАН" умов п. 4.2. договорів поставки.
Також, пунктом 4.4. Договору поставки №60387 від 21.01.2022 р. встановлено, що «(…) Поставка Товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання Договору. Партією Товару вважається кількість Товару навантажена Постачальником протягом однієї доби». Відтак повідомлення про готовність товару до навантаження (яке має містити відомості про обсяг партії, тобто кількість товару готового до навантаження) передує початку поставки і Постачальник (Відповідач) був зобов'язаний надсилати Покупцю (Позивачу) такі повідомлення стосовно кожної партії товару.
В період з 10.02.2022 по 18.02.2022 відбулась поставка трьох партій соняшнику: 10.02.2022 (видаткова накладна №55), 14.02.2022 (видаткова накладна №57), останньої саме 18.02.2022 (видаткова накладна №58).
Строк поставки за Договором поставки №60387 від 21.01.2022 р. - до 18 лютого 2022 року.
Більше того, скаржником не надано доказів повідомлення позивача про невиконання обов'язку подати автотранспорт до 18.02.2022 (до спливу строку поставки).
Таким чином, не можна стверджувати, що весь об'єм соняшнику, передбачений Договором поставки №60387 від 21.01.2022 р. був у наявності у Відповідача та готовий до відвантаження в строк до 18.02.2022 і не був відвантажений лише через неподачу Позивачем необхідної кількості автотранспорту.
Слід вказати, що договір поставки №60387 від 21.01.2022 р., додаткові угоди до договору, видаткові накладні були оформлені та підписані через систему електронного документообігу Star.Docs із застосування електронних цифрових підписів представників сторін договору. На вимогу Позивача повернути грошові кошти за вих.№630 від 15.11.2023 р. Відповідач 23.11.2023 р. через Star.Docs відповів, що поставка решти товару буде здійснена після припинення дії форс-мажорних обставин. При цьому в листі Відповідача відсутнє будь-яке згадування про невиконання Позивачем свого обов'язку з надання необхідної кількості автотранспорту до 18.02.2022 р. та неможливість через це здійснити Відповідачем поставку всього обсягу товару.
Крім того, доводи відповідача (апелянта) про прострочення кредитора за ст. 613 ЦК є необґрунтованими, оскільки аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Також, судом відхиляються твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України), готовність відповідача здійснити поставку сплаченого товару після припинення дії форс-мажорних обставин та неможливість розірвання договору поставки через істотну зміну обставин.
Так, зокрема, відповідно до п. 8.1. договору, жодна із Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого зі своїх обов'язків, якщо невиконання буде наслідком обставин, що знаходяться поза контролем Сторін, за умови, що такі обставини виникли після укладення цього договору і Сторони не могли передбачити їх настання при укладенні договору (як, наприклад, пожежа, повінь, землетрус, снігові замети та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, страйки, акти і дії урядових органів, що перешкоджають виконанню сторонами своїх обов'язків).
Якщо будь-яка з цих обставин безпосередньо вплинула на своєчасне виконання зобов'язань, то строк виконання зобов'язань, встановлений Договором, відкладається на час дії відповідної обставини (п. 8.2. договору).
Тлумачення пункту 8.2. Договору поставки №60387 від 21.01.2022 р. як такого, що передбачає відкладення строку виконання зобов'язань за Договором поставки на час до настання події - звільнення того населеного пункту Запорізької області, в якому розташований склад Постачальника, визначений Договором поставки - яка не має неминуче настати (може і не настати), тобто як такого, що передбачає відтермінування виконання обов'язку сторони на невизначений час, очевидно суперечить меті правочину з поставки.
Згідно із п. 8.3. договору, Сторона, для якої склалась неможливість своєчасного виконання обов'язків, зобов'язана негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про їх настання та можливий час дії, проте не пізніше 5 (п'яти) діб з моменту їх настання і припинення. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або компетентним державним органом (організацією). Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вище згадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги введення та тривалість воєнного стану в Україні, а також п. 8.2. договору, як такого, що передбачає відкладення строку виконання зобов'язань за договором поставки на час до настання події - припинення дії форс-мажорних обставин, в даному випадку закінчення війни або припинення бойових дій в районі населеного пункту Запорізької області, в якому розташований склад постачальника, суд вважає, що відтермінування виконання відповідачем зобов'язання на невизначений час, очевидно суперечить меті правочину з поставки.
Неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення Відповідача саме від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання їм зобов'язання в цілому (ст. 617 ЦК України).
На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Вказаної думки дійшов Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21.
Тобто, аналізуючи вищевикладене, обставини непереборної сили (якими зараз є військова агресія російської федерації проти України) ніяким чином не анулюють право позивача вимагати повернення відповідачем попередньої оплати та обов'язку відповідача повернути грошові кошти.
Щодо тверджень апелянта про те, що мирова угода від 12.07.24, хоча і виходить за межі предмета спору, однак ніяким чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, оскільки інтересів третіх осіб мирова угода не стосується. Підстав для незатвердження наданої до суду мирової угоди у суду не було. Однак після незаконної відмови в затвердженні мирової угоди, суд продовжив розгляд справи та виніс рішення, яке за своєю суттю вже суперечило волі сторін.
Судом встановлено, що 15.07.24 до господарського суду в системі «Електронний суд» від представника ТОВ «УКРЛАН» надійшло клопотання (сформовано в системі 15.07.24), в якому останній просить суд затвердити мирову угоду від 12.07.24 укладену між сторонами спору наступного змісту:
м. Дніпро - м. Запорiжжя "12" липня 2024 року.
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «УКРЛАН», iдентифiкацiйний код 30796611, в особі заступника директора Седова Кирила Андрійовича, який діє на пiдставi Статуту (далі - «Вiдповiдач») та виписки з ЄДРПОУ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОIIТIМУСАГРО ТРЕЙД», iдентифiкацiйний код 41161689, в особі Першого заступника Генерального директора Закерничного Андрія Васильовича, який діє на пiдставi Статуту (надалi - «Позивач»),
що є сторонами у справі № 908/1138/24, яка перебуває у провадженні Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «ОПТIМУСАГРО ТРЕЙД» до ТОВ «УКРЛАН» про розірвання договору та стягнення грошових коштів в cyмi 17 903 883, 84 гривень, домовились про укладання цієї Мирової угоди на таких yмоваx:
1. Вiдповiдач визнає позовні вимоги, викладені в позовній заяві в тому числі вимогу Розірвати Договір поставки № 60387 від 21.01.2022 року, укладений мiж Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТIМУСАГРО ТРЕЙД» (Iдентифiкацiйний код 41161689) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» (Iдентифiкацiйний код 30796611).
2. Вiдповiдач сплачує Позивачу грошові кошти попередньої оплати, на яку не був поставлений товар за Договором поставки № 60387 від 21.01.2022 року, в cyмi 17 903 883,84 гривень частинами у такі строки:
2.1. не пізніше 7 (семи) днів з моменту затвердження господарським судом цієї Мирової угоди, - 10 % зобов'язання (1 790 388, З8 грн);
2,2. не пізніше 15 грудня 2024 року - 20 % зобов'язання (3 580 776,6 грн);
2.3. не пізніше 15 жовтня 2025 року - 50 % зобов'язання (8 951 941,92 грн);
2.4. це пізніше 15 листопада 2025 року - 20 % зобов'язання (3 580 776,6 грн);
3. Вiдповiдач має компенсувати (виплатити) позивачу iнфляцiйнi втрати за період від 01 червня 2024 року до моменту фактичного повернення отриманих грошових коштів частинами у строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання рахунку позивача (після виплати кожного траншу Позивач виконує розрахунок iнфляцiйних втрат за вiдповiдний час i направляє вiдповiдачу рахунок з таким розрахунком).
Зазначений обов'язок застосовується до грошових зобов'язань, зазначених у підпунктах 2,1., 2.2. та 2.4. пункту 2. цієї Мирової угоди.
4. Грошове зобов'язання згідно підпункту 2.3. пункту 2. цієї Мирової угоди (повернути Позивачу отримані грошові кошти в cyмi 50 % зобов'язання до 15 жовтня 2025 року) Вiдповiдач вправі припинити (а Позивач зобов'язаний прийняти таке виконання) шляхом передання (вiдступлення) Позивачу права вимоги на відшкодування збитків (права на отримання компенсації збитків), завданих агресією російської федерації проти України.
Вiдповiдач вправі припинити зобов'язання у такий спосіб, а Позивач зобов'язаний прийняти таке виконання за умови, що вимоги Вiдповiдача про відшкодування збитків включені до Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти Украйни, який створено згідно з Резолюцією Ради Європи CM/Res (2023) від 12 травня 2023 року, та виключно в межах суми збитків визнаної Компенсаційною комiсiєю Реєстру. Для перерахунку суми збитків Вiдповiдача, завданих агресією російської федерації проти України, у національну валюту з метою передання (відступлення) Позивачу Сторони застосовують офіційний курс гривні до долара США станом на 31 грудня 2021 року, який становив 27,28 гривень/долар США.
В разі, якщо станом на 01 квітня 2025 року Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України, не розпочне прийом заяв від суб'єктів подання - юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) незалежно від форми власності, крім тих, які належать до категорії В (категорія С) щодо збитків, які належать до пiдкатегорiї С1.1 (в розумiннi пункту 12 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслiдок збройної агресії російської федерації, затвердженого Постановою Кабінету Miністрів України вiд 20 березня 2022 р. № 326) Вiдповiдач вправі припинити зобов'язання у спосiб, визначений абзацем першим цього пункту Мирової угоди, за умови, що (1) вимоги Вiдповiдача про відшкодування збитків задоволені рішенням компетентного національного суду України, (2) таке судове рішення набрало законної сили i (3) Вiдповiдач i позивач пiдписали договiр про уступку прав вимоги за зазначеним рішенням компетентного нацiонального суду (4) Вiдповiдач подав суду заяву про заміну сторони (стягувача) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю («ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (Ідентифiкацiйний код 41161689) i вчинив інші дії, що вимагаються згідно норм процесуального права для заміни сторони правонаступником. Джерелом інформації про прийом заяв є офіційний сайт Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України https://rd4u.coe.int/uk/нome).
5. Позивач надсилає рахунки та інші документи (сканкопiї у форматi PDF) Вiдповiдачу на адресу електронної пошти, вказану в роздiлi «Реквізити сторін» цієї Мирової угоди.
6. Позивач не заявлятиме позовних вимог до Вiдповiдача з підстав невиконання пункту 7.5. Договору поставки № 60387 вiд 21.01.2022 року, а також будь-яких інших позовних вимог до Вiдповiдача з підстав, пов'язаних з невиконанням та/або розiрванням Договору поставки № 60387 від 21.01.2022 року.
7. Судові витрати у розмiрi 108 634,51 гривень (50% відсотків судового збору, сплаченого Позивачем при поданні позову) покладаються на Вiдповiдача. Вiдповiдач зобов'язаний відшкодувати Позивачу вказану суму судових витрат у строк, визначений для першого платежу у пiдпунктi 2.1. пункту 2. цієї Мирової угоди.
8. У разі порушення Вiдповiдачем cтpoків виконання грошових зобов'язань, визначених цією Мировою угодою, Вiдповiдач зобов'язаний сплатити Позивачу iнфляцiйнi втрати i пеню (в розмiрi подвійної облікової ставки НБУ, що діє у вiдповiдний період), нapaxoвaнi на суми, які не сплачено у вказаний строк, від моменту підписання цієї Мирової угоди до моменту фактичного погашення.
9. У разі порушення Вiдповiдачем cтpoків виконання грошових зобов'язань, визначених цією Мировою угодою, Позивач направляє цю Мирову угоду до примусового виконання.
10. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та затвердження судом i діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією Мировою) угодою.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТIМУСАГРО ТРЕЙД» Iдентифiкацiйний код 41161689 490З3, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 122, Корпус Е-5, кімната 11 Е-mail:optimus@optimus.com.ua
Перший заступник Генерального директора ЗАКЕРНИЧНИЙ Андрій підпис Вiдповiдач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» Iдентифiкацiйний код З0796611 70544, Запорізька обл., Пологiвський р-н, с. Новопавлiвка, вул. Суворова, буд. 7 адреса електронної пошти Ukrlan.ltd@gmail.com
Заступник директора СЄДОВ Кирило підпис
Розглянувши заяву ТОВ «УКРЛАН» сформовану в системі «Електронний суд» 15.07.24 про затвердження мирової угоди від 12.07.24 по справі № 908/1138/24, судом першої інстанції було відмовлено в її задоволенні виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (ч. 1). Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2). До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3). Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 4). Суд постановляє (ч. 5) ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно із ст. 193 ГПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою (ч. 1). Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 2). У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ч. 3).
Проаналізувавши умови мирової угоди судом встановлено, що за зміст п. 3 мирової угоди сторони передбачають, що вiдповiдач має компенсувати (виплатити) позивачу iнфляцiйнi втрати за період від 01 червня 2024 року до моменту фактичного повернення отриманих грошових коштів частинами у строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання рахунку позивача (після виплати кожного траншу Позивач виконує розрахунок iнфляцiйних втрат за вiдповiдний час i направляє вiдповiдачу рахунок з таким розрахунком). Зазначений обов'язок застосовується до грошових зобов'язань, зазначених у підпунктах 2,1., 2.2. та 2.4. пункту 2. цієї Мирової угоди.
Поряд з цим, судом враховано, що:
- виходячи із змісту наданої до суду позовної заяви вбачається, що така вимога, як стягнення iнфляцiйних втрат за будь-який період (у т.ч. за період від 01 червня 2024 року до моменту фактичного повернення отриманих грошових коштів частинами у строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання рахунку позивача (після виплати кожного траншу Позивач виконує розрахунок iнфляцiйних втрат за вiдповiдний час i направляє вiдповiдачу рахунок з таким розрахунком) не передбачалась у тексті самої позовної заяви у цій справі (оскільки було заявлено про розірвання договору поставки від 21.01.22 № 60387, укладеного між ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» та ТОВ «УКРЛАН» та стягнення попередньої оплати за договором поставки від 21.01.22 № 60387 у розмірі 17 903 883,84 грн);
- викладені в мировій угоді умови не були предметом розгляду спору по даній справі стосовно інфляційних втрат;
- ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження";
- під час розгляду справи № 908/1138/24 суд зобов'язаний перевірити вірність розрахунку заявлених до стягнення сум коштів;
- у запропонованому сторонами тексті мирової угоди зазначено, що … після виплати кожного траншу Позивач виконує розрахунок iнфляцiйних втрат за вiдповiдний час i направляє вiдповiдачу рахунок з таким розрахунком); зазначений обов'язок застосовується до грошових зобов'язань, зазначених у підпунктах 2,1., 2.2. та 2.4. пункту 2. цієї Мирової угоди … то суд (суддя) затверджуючи зміст цієї мирової угоди станом на конкретну дату (у даному випадку 31.07.24), з підстав не залежних від нього, позбавлений можливості перевірити такий розрахунок, який може бути чи буде виконаний в майбутньому.
Також, судом, через необґрунтованість, відхилено твердження сторін, які підписали та подали суду на затвердження текст мирової угоди в частині того, що ... «Відповідач сплачує позивачу грошові кошти попередньої оплати на яку не був поставлений товар за договором поставки № 60387 від 21.01.22 в сумі 17 903 883,84 грн в такі строки:
2.1. не пізніше 7 (семи) днів з моменту затвердження господарським судом цієї Мирової угоди, - 10 % зобов'язання (1 790 388, З8 грн);
2.2. не пізніше 15 грудня 2024 року - 20 % зобов'язання (3 580 776,6 грн);
2.3. не пізніше 15 жовтня 2025 року - 50 % зобов'язання (8 951 941,92 грн);
2.4. не пізніше 15 листопада 2025 року - 20 % зобов'язання (3 580 776,6 грн).
Грошове зобов'язання (п. 4 угоди) згідно підпункту 2.3. пункту 2. цієї Мирової угоди (повернути Позивачу отримані грошові кошти в cyмi 50 % зобов'язання до 15 жовтня 2025 року) Вiдповiдач вправі припинити (а Позивач зобов'язаний прийняти таке виконання) шляхом передання (вiдступлення) Позивачу права вимоги на відшкодування збитків (права на отримання компенсації збитків), завданих агресією російської федерації проти України.
Вiдповiдач вправі припинити зобов'язання у такий спосіб, а Позивач зобов'язаний прийняти таке виконання за умови, що вимоги Вiдповiдача про відшкодування збитків включені до Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти Украйни, який створено згідно з Резолюцією Ради Європи CM/Res (2023)3 від 12 травня 2023 року, та виключно в межах суми збитків визнаної Компенсаційною комiсiєю Реєстру. Для перерахунку суми збитків Вiдповiдача, завданих агресією російської федерації проти України, у національну валюту з метою передання (відступлення) Позивачу Сторони застосовують офіційний курс гривні до долара США станом на 31 грудня 2021 року, який становив 27,28 гривень/ долар США.
В разі, якщо станом на 01 квітня 2025 року Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України, не розпочне прийом заяв від суб'єктів подання - юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) незалежно від форми власності, крім тих, які належать до категорії В (категорія С) щодо збитків, які належать до пiдкатегорiї С1.1 (в розумiннi пункту 12 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслiдок збройної агресії російської федерації, затвердженого Постановою Кабінету Miністрів України вiд 20 березня 2022 р. № 326) Вiдповiдач вправі припинити зобов'язання у спосiб, визначений абзацем першим цього пункту Мирової угоди, за умови, що (1) вимоги Вiдповiдача про відшкодування збитків задоволені рішенням компетентного національного суду України, (2) таке судове рішення набрало законної сили i (3) Вiдповiдач i позивач пiдписали договiр про уступку прав вимоги за зазначеним рішенням компетентного нацiонального суду (4) Вiдповiдач подав суду заяву про заміну сторони (стягувача) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю («ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (Ідентифiкацiйний код 41161689) i вчинив інші дії, що вимагаються згідно норм процесуального права для заміни сторони правонаступником. Джерелом інформації про прийом заяв є офіційний сайт Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України https://rd4u.coe.int/uk/нome)...»
Тобто, у суду відсутні правові підстави затверджувати запропоновані сторонами у цій справі умови мирової угоди покладаючись на умови мирової угоди, які (умови) не повною мірою залежать від сторін у цій справі (у даному випадку пов'язані з умовою початку функціонування Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України, а також пов'язані з прийомом заяв від суб'єктів подання - юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) … умови, порядок прийому яких чітко не регламентовані…
А тому, як наслідок, з підстав наведених вище в тексті цієї ухвали судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні заяви «УКРЛАН» за вих. від 15.07.24 про затвердження підписаної сторонами мирової угоди від 12.07.24 по справі № 908/1138/24 у наданому вигляді.
Посилання скаржника на те, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а тому підстав для незатвердження наданої до суду мирової угоди у суду не було, колегією суддів відхиляються, оскільки підставами для незатвердження мирової угоди були часткова невиконуваність її умов та суперечність закону.
З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 у справі № 908/1138/24.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 у справі № 908/1138/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2024 у справі № 908/1138/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є. Чередко