16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2136/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 908/2136/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення суми
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі № 908/2136/23 задоволено частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 змінено.
"Позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) 42 473 498,33 (сорок два мільйони чотириста сімдесят три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 33 коп. основного боргу, 10 618 374,58 (десять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 58 коп. пені, 4806713,78 (чотири мільйони вісімсот шість тисяч сімсот тринадцять) грн 78 коп. інфляційних втрат, 1 124 503,28 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п'ятсот три) грн 28 коп. 3 % річних та 859 516,54 (вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, про що видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовлено».
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 залишено без змін.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить здійснити розподіл судових витрат понесених ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у справі № 908/2136/23 під час розгляду апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі № 908/2136/23.
16.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить відмовити у задоволенні заяви. Зазначає, що витрати на правничу допомогу понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, натомість мають бути покладені на позивача. Крім того, АТ "Запоріжгаз" звертає увагу суду на надмірно завищений розмір витрат позивача на правничу допомогу, оскільки відзив на позов та правові позиції викладені в заперечення є тотожними обставинам викладеним позивачем в процесуальних документах першої судової інстанції, тому не потребували значних зусиль та часу, є типовими. Наголошує, що до клопотання також не долучені докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не долучено докази сплати за правничу допомогу (платіжна інструкція), акт наданих послу підписаний сторонами. На думку АТ "Запоріжгаз", сам по собі детальний опис робіт не є беззаперечним доказом того, що ці роботи в повному обсязі були надані.
В судовому засіданні 16.04.2025 брали участь представники сторін.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, з огляду на сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної заяви за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2025 підтримав свою заяву, наполягав на стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви, просив відмовити у відшкодуванні відповідних витрат.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20)).
В постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 викладено висновок, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Матеріалами справи засвідчується, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 Євро.
Позивач надав суду докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме:
1) Витяг з договору про надання юридичних послуг між Оператором ГТС та Вікборг Рейн від 01.09.2023;
2) Витяг з Договору про надання юридичних послуг між Вікборг Рейн та ЕКВО від 28.09.2023;
3) Документ, що підтверджує дозвіл Оператора ГТС на залучення третіх осіб для виконання завдань з боку Вікборг Рейн;
4) Додаткова угода до Договору про надання адвокатських послуг між Оператором ГТС та Вікборг Рейн від 28.05.2024;
5) Детальний опис робіт, виконаних ЕКВО для Оператора ГТС у цій справі.
Судом встановлено, що01.09.2023 року між Оператором ГТС та Вікборг Рейн було укладено Договір № 4600008263 про надання адвокатських послуг (далі - Договір).
Зі змісту Договорів вбачається, що сторони домовилися про надання послуг за завданням Оператора ГТС, зокрема:
a. представництво та захист інтересів Товариства в іноземних державних органах, судах та в міжнародних арбітражах, у тому числі вчинення всіх необхідних дій та підготовка документів, які передбачені застосовним законодавством та/або арбітражними регламентами, та представництво інтересів на усних слуханнях, у спорах Товариства із операторами суміжних газотранспортних систем або замовниками послуг Товариства та іншими особами (п. 1.2.5. Договору);
b. надання інших адвокатських послуг, потреба в яких виникає в процесі здійснення економічної діяльності Товариства та в ході представництва та захисту інтересів Товариства у спорах із замовниками послуг Товариства, операторамисуміжних газотранспортних систем та іншими особами в судових провадженнях та/або в арбітражі (п. 1.2.6. Договору).
Крім того, Оператор ГТС надав Вікборг Рейн право залучати за письмовою згодою Оператора ГТС третіх осіб для виконання завдань Замовника, залишаючись у повній мірі відповідальним за належне виконання цього Договору (п. 2.4. Договору).
28.09.2023 між Вікборг Рейн та ЕКВО було укладено Угоду про надання юридичних послуг № 11003215-101 (далі - Угода).
Зі змісту Угоди вбачається, що Вікборг Рейн наймає ЕКВО в якості юридичного радника в контексті надання послуг (Розділ 3 Угоди), зокрема:
i. представництва та захисту інтересів Оператора ГТС в іноземних державних органах, судах та міжнародних арбітражах, включаючи здійснення всіх необхідних дій (подання позовної заяви, заяв, клопотань, відзивів та інших процесуальних документів) та підготовку документів, передбачених чинним законодавством та/або арбітражним регламентом, а також представництво інтересів на усних слуханнях;
ii. надання інших юридичних послуг, необхідних у процесі господарської діяльності Оператора ГТС та під час представництва і захисту інтересів Оператора ГТС у спорах із споживачами послуг Оператора ГТС, суміжними операторами газотранспортної системи та іншими особами в українських судах та/або арбітражах.
Відповідно до п. 3.10. Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.05.2024) з метою реалізації права на відшкодування (розподіл) витрат на професійну правничу допомогу, яка надається Замовнику Виконавцем та/або третіми особами, залученими згідно пункту 2.4. Договору, складається Детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) (далі - Опис) для подання до суду після завершення розгляду справи у відповідній судовій інстанції.
Зі змісту наданого суду Опису слідує, що ЕКВО надало професійну правничу допомогу Оператору ГТС, обсяг якої відображений у Описі.
Гонорар за роботу, виконану відповідно до цієї Угоди та обсягу інструкцій, викладених у Розділі 3, розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки, яка не повинна перевищувати 140 євро за годину надання послуг (Розділ 4 Угоди).
Таким чином, позивачем розраховано відповідно до обсягу виконаних робіт з надання правничої допомоги витрати у розмірі 4 340,00 Євро.
Необхідно наголосити, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Як передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 46 720 848 (сорок шість мільйонів сімсот двадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 11 627 990 (одинадцять мільйонів шістсот двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 58 коп. пені, 4974776 (чотири мільйони дев'ятсот сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1 185 080 (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч вісімдесят) грн. 24 коп. 3 % річних та 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» подано апеляційну скаргу, згідно якої останнє просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 4 247 350,07 грн. суми основного боргу, 1 009 616,00 грн. пені, 60576,96 грн. 3% річних та 168 062,55 грн. інфляційних втрат.
Тобто предметом апеляційного оскарження та перегляду справи в апеляційному порядку було рішення від 27.02.2024 лише в частині стягнення 4 247 350,07 грн. суми основного боргу, 1 009 616,00 грн. пені, 60576,96 грн. 3% річних та 168 062,55 грн. інфляційних втрат.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі № 908/2136/23 задоволено частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 змінено.
"Позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) 42 473 498,33 (сорок два мільйони чотириста сімдесят три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 33 коп. основного боргу, 10 618 374,58 (десять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 58 коп. пені, 4806713,78 (чотири мільйони вісімсот шість тисяч сімсот тринадцять) грн 78 коп. інфляційних втрат, 1 124 503,28 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п'ятсот три) грн 28 коп. 3 % річних та 859 516,54 (вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, про що видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовлено».
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 у справі №908/2136/23 залишено без змін.
Таким чином, за наслідком апеляційного перегляду справи судом було змінено рішення суду першої інстанції від 27.02.2024 в частині вирішення позовних вимог про стягнення 4 247 350,07 грн. суми основного боргу, 1 009 616,00 грн. пені, 60 576,96 грн. 3% річних та 168 062,55 грн. інфляційних втрат та в цій частині вимог відмовлено.
Отже, фактично для відповідача було досягнуто позитивний результат оскарження, а задоволення апеляційної скарги частково пов'язане лише з тим, що скаржник просив рішення в цій частині скасувати та прийняти нове, проте, дотримуючись принципу процесуальної економії для легкості сприйняття остаточних сум, які присуджені судом та видачі наказу для виконання рішення, останнє було апеляційним судом змінено.
Враховуючи фактичний результат вирішення апеляційної скарги не на користь позивача (відмова у позовних вимог в оскаржуваній частині рішення), його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій належить залишити за ним.
У цьому висновку суд також звертається і до приписів ч. 7 ст. 129 ГПК України, за якими: якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Зазначивши у попередньому (орієнтовному) розрахунку суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 Євро, позивач жодним чином не обгрунтував фактичне заявлення до відшкодування таких витрат лише на суму 4 340,00 Євро, що є більш ніж в 2 рази меншою, тобто неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Апеляційний суд зазначає, що заявник міг спрогнозувати витрати на професійну правничу допомогу під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку у відзиві на апеляційну скаргу, а у випадку перевищення фактичного розміру витрат над їх орієнтовним розміром, не був позбавлений права довести, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Однак, заявником не доведено поважність причин суттєвого зменшення заявленої до стягнення з відповідача суми судових витрат.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №523/11575/16, то колегія суддів зауважує, що у згаданій справі скаржником оскаржувалося рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі, а саме: заявник касаційної скарги просив скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 червня 2018 року. Натомість судом касаційної інстанції було задоволено касаційну скаргу частково: оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасовано лише частково (в частині стягнення процентів за користування коштами) та змінено розподіл судових витрат. В іншій (оскаржуваній) частині - про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат) судове рішення залишено без змін.
У справі № 908/2136/23 як вже було зазначено, судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 4 247 350,07 грн. суми основного боргу, 1 009 616,00 грн. пені, 60 576,96 грн. 3% річних та 168 062,55 грн. інфляційних втрат, про що і просив заявник апеляційної скарги.
Тобто справи не є подібними за предметом апеляційного оскарження, межами апеляційної перегляду та, результатом вирішення апеляційної скарги та позову в цілому, що зумовлює різних підхід у застосуванні норм процесуального кодексу в частині розподілу судових витрат та вирішення даного питання.
Таким чином, апеляційний суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» 4 340,00 євро витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції з відповідних мотивів, не досліджуючи решту заперечень відповідача по суті самих витрат.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-235, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 908/2136/23 судом апеляційної інстанції в розмірі 4 340,00 євро.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко