вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 910/8109/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Бень В.Е.;
від відповідача : Янко М.І., Никитенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024
у справі № 910/8109/24 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ"
про стягнення заборгованості у розмірі 243 252,65 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" про стягнення заборгованості у розмірі 243 252,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" посилалось на те, що ним, як постачальником останньої надії, у період з 02.03.2023 по 23.03.2023 було поставлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" природний газ в об'ємі 6,30285 тис.куб.м. на суму 190 867,06 грн. Відповідачем не в було виконано свого обов'язку з оплати поставленого газу, у зв'язку з чим у останнього виник борг у розмірі 190867,06 грн, на який було нараховано пеню у розмірі 43810,52 грн, та 3% річних у розмірі 4766,49 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 3808,58 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" борг у розмірі 190 867,06 грн, пеню у розмірі 43 810,52 грн, 3% річних у розмірі 4766,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 808,57 грн та судовий збір у розмірі 2 919,03 грн 03; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, встановивши, що Позивач є постачальником газу «останньої надії», а Відповідача автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Не погодившись з прийнятим рішенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд: відкрити апеляційне провадження у справі №910/8109/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі №910/8109/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити; судові витрати покласти на позивача; розглядати справу з викликом сторін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Скаржник зокрема стверджує про те, що Також скаржник стверджував про те, що ОСББ не може бути побутовим споживачем у розумінні Закону України «Про ринок природного газу».
Крім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом не було враховано обставини, які мають суттєве значення для розгляду спору по суті, а саме, перебування котельні, у якій розташовано точку доступу (вузол обліку) на балансі ТОВ «Ідеал Енерджі Систем». Ця обставина була встановлена під час розгляду справи №910/13253/23. Також до апеляційної скарги ОСББ додано нові докази, а саме:
- лист від 18.11.2022 року ТОВ «Ідеал Енерджи Системс»;
- відомості про обладнання (газову котельню);
- акт прийому-передачі газової котельні ТОВ «Ідеал Енерджи Системс»;
- акт розмежування балансової належності підписаного ТОВ «Ідеал Енерджи Системс» та АТ «Київгаз»;
- договір користування газовою котельнею №2 від 01.10.2019 року.
ОСББ обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції цих доказів тим, що на момент розгляду справи №910/8109/24, Апелянт не міг подати до суду дані докази. Дані докази були досліджені під час розгляду справи № 910/13253/23, дані докази були надані суду ТОВ «Нафтогаз Трейдинг». Апелянт їх отримав у вигляді копій.
Надаючи оцінку причинам неможливості подання доказів до суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно, разом з відзивом на позовну заяву ОСББ мало б подати усі наявні у нього докази до суду першої інстанції на підтвердження власної правової позиції у справі, або ж повідомити суд про неможливість їх подання. ОСББ не повідомляло суд першої інстанції про неможливість подання будь-яких доказів.
При цьому судом береться до уваги те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13253/23 було прийняте 13.12.2023, повний текст рішення складено 28.12.2023.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСББ мало достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази та пояснення до ухвалення судового рішення у даній справі, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття поданих апелянтом доказів. За таких обставин, колегія суддів залишає подані апелянтом докази без розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ", розгляд апеляційної скарги призначено на 08.01.2025.
У судовому засіданні 08.01.2025 була оголошена перерва до 12.02.2025, 12.02.2025 - до 19.03.2025.
03.01.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений природний газ у розмірі 190867,06 грн, а також пені у розмірі 43810,52 грн, 3% річних у розмірі 4766,49 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 3808,58 грн.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Діяльність позивача врегульована нормами Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС), постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України № 809 від 30.09.2015 і № 1236 від 09.12.2020», постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 «Про затвердження Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ЦК України та ГК України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 і №1236 від 09.12.2020" визначено зобов'язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та оператора газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Так, за доводами позивача, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у березні 2023 року, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора ГТС від 04.03.2024 №ТОВВИХ-24-3334; інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00018660R800T та інформацією щодо споживача, який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XQ00018660R800T від оператора ГРМ.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що його підприємством з 02.03.2023 по 23.03.2023 поставлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" природний газ у кількості 6,30285 тис.куб.м. на загальну суму 190 867,06 грн.
Для оплати вартості поставленого з 02.03.2023 по 23.03.2023 природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" сформовано акт №5118 приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 та рахунок на оплату №11865 від 10.04.2023 на суму 190 867,06 грн, які було надіслано позивачем відповідачеві засобами поштового зв'язку 15.04.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 15.04.2024 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 15.04.2024.
Позивач вказує, що вартість поставленого з 02.03.2023 по 23.03.2023 природного газу Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" оплачена не була.
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії» (п. 7 Розділу VI Правил постачання природного газу).
Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії». Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п. 8 Розділу VI Правил постачання природного газу).
Судом встановлено, що Об'єднання співвласників житлового будинку «Вежа ДВРЗ» зареєстроване а кодом 44222027. Засновником є співвласники багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: 02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 109 В. Основним видом діяльності об'єднання за КВЕД є 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ00018660R00T за період з 02.03.2023 по 23.03.2023 включно, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як встановлено судами та не заперечувалось ОСББ, ЕІС-код споживача природного газу 56ХQ00018660R00T належить Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Форми № 10 (Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»).
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - типовий договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
Згідно з п. 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктом 3.1 типового договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4.2 типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі Оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4.3 типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство поставило, а ОСББ спожило з 02.03.2023 по 23.03.2023 6,30285 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 190 867,06 грн.
Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне з'ясувати питання правомірності нарахування Товариством до ОСББ вартості спожитого у лютому 2023 року газу по тарифу, встановленому для комерційних підприємств, а не для населення. При цьому судом береться до уваги те, що ОСББ є особливим суб'єктом споживання газу для потреб опалення та підігріву води.
Зокрема, Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженим постановою КМ України від 19.07.2022 № 812 (далі також Положення №812), покладено на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме з виробниками теплової енергії - об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб'єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків.
Відповідно до п.5 Положення №812 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» постачає з 1 вересня 2022 року до 30 квітня 2025 року (включно) природний газ виробникам теплової енергії на підставі договору за цінами та на умовах згідно з додатком.
У разі коли відповідно до цього пункту договір постачання природного газу не був укладений виробником теплової енергії або ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було припинено постачання природного газу згідно з укладеним відповідно до цього пункту договором, вважається, що в такого споживача відсутній постачальник із спеціальними обов'язками, на якого Кабінетом Міністрів України в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ.
У разі укладення договору постачання природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком, зобов'язання за таким договором постачання природного газу виникають з 1 числа місяця, в якому було укладено такий договір, якщо інше не передбачено самим договором між виробником теплової енергії, визначеним у підпункті 1 пункту 4 цього Положення, та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСББ мало намір укласти договір постачання газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
Так, у Господарському суді міста Києва перебувала на розгляді справа №910/13253/23 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Київгаз», про визнання протиправними дій, які полягають у відмові ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в укладанні договору постачання природного газу з ОСББ «Вежа ДВРЗ», зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укласти договір постачання природного газу з ОСББ «Вежа ДВРЗ» з моменту подання документів - 19.11.2022, зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснити перерахунок вартості газу спожитого у період з 19.11.2022 по 31.03.2023 за споживчим тарифом 7 грн 96 коп. за 1 м.куб. газу.
За нормою ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки справа №910/13253/23 розглядалась за участю Товариства та ОСББ, і рішення судів у цій справі набрали законної сили, колегія суддів вважає, що певні обставини, що мають значення для розгляду справи, яка переглядається, можуть бути встановлені на підставі п.4 ст. 75 ГПК України.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу сторін, що застосування ч.4 ст. 75 ГПК України обмежується обставинами, встановленими судом на підставі наданих сторонами доказів, однак, ця норма не може бути застосована щодо висновків судів, або ж щодо оцінки досліджених судами доказів.
Так, під час розгляду справи №910/13253/23 судами встановлено, що у листопаді 2022 року ОСББ звернулось до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» із проханням укласти договір постачання природного газу (для побутових споживачів), який є публічним договором приєднання.
02.12.2022 ОСББ направило ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» документи для укладення публічного договору постачання природного газу.
22.12.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» направило на адресу ОСББ листа про свою відмову в укладенні договору постачання природного газу; підставою для відмови в укладенні договору визначено ненадання належним чином завіреної копії документа, яким визначено прав власності чи користування на об'єкт споживача (котельню).
У подальшому, ОСББ повторно зверталось ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» із заявою про укладення договору, проте листом від 16.02.2023 ОСББ було відмовлено в укладенні договору з аналогічних підстав.
Під час розгляду справи №910/13253/23 судами також встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як юридична особа приватного права та суб'єкт цивільних правовідносин, могла укласти договір з ОСББ за наявності у останнього документально підтвердженої передачі йому забудовником газових мереж для постачання природного газу на потреби теплопостачання котельні. Однак, котельня із усім обладнанням по вул. Алматинській 109В була передана ОСББ лише 27.11.2022, що підтверджується актом приймання-передачі між ТОВ «Ідеал Енерджі Систем» та ОСББ «Вежа ДВРЗ».
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що лише 24.11.2023 між ОСББ та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (як суб'єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки) укладено договір №6531-ОСББ/23/-41 постачання природного газу.
Тобто під час споживання газу у лютому 2023 року правовідносини між Товариством та ОСББ щодо постачання газу були врегульовані лише договором ПОН.
При цьому суд відзначає, що на офіційному сайті Товариства наявні лише два тарифи для договорів ПОН: 1. для непобутових споживачів; 2. для населення.
Під час розгляду справи №910/13253/23 судами встановлено, що 19.01.2023 ОСББ отримало лист від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», у якому останнє зазначило, що починаючи з 02.01.2023 постачальником газу для забезпечення потреб ОСББ є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії»; підключення до ПОН здійснено автоматично шляхом приєднання до публічного договору у зв'язку із відсутністю точок у реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційні платформі Оператора ГТС; постачання природного газу здійснюється за тарифом для комерційного підприємства.
Спростовуючи доводи ОСББ про необхідність розрахунку вартості спожитого газу за тарифом, встановленим для населення, Товариство, у межах розгляду спору у справі №910/13253/23, підкреслювало, що відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС ОСББ віднесено Оператором ГТС до категорії ТКЕ (виробників теплової енергії), а постачальник останньої надії позбавлений можливості самовільно встановлювати та формувати ціни на природній газ; для споживача природного газу діють виключно ціни, які передбачені умовами договору, до якого приєдналося ОСББ.
Водночас, оскільки ОСББ мало намір укласти договір із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як із суб'єктом ринку природного газу, що має спеціальні обов'язки, то відповідно, укладаючи договір транспортування газу із АТ «Київгаз» ним було визначено статус відповідно до Положення №812 як виробника теплової енергії - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Відповідно, зазначення категорії ТКЕ не презюмує непобутовий статус споживача газу. Доводи Товариства у цій частині є безпідставними.
За приписами ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За визначенням, зазначеним у ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.
Стаття 55 ГК України відносить до суб'єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.
Під господарською діяльністю за визначенням, передбаченим у ст. 3 ГК України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
За приписами ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не господарською діяльністю у розумінні норм ГК України.
Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №910/15687/20, від 02.05.2018 у справі №910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13.
Надаючи оцінку обставинам справи, встановленим під час апеляційного перегляду спору, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність внесення ОСББ в реєстр споживачів «останньої надії» і його фактичне віднесення до категорії споживачів, які не є побутовими, а також про нарахування Товариством ОСББ вартості спожитого газу за тарифом для комерційних підприємств.
Оскільки теплова енергія, яка отримується в результаті перетворення котельнею (яка є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку у якому створено об'єднання) природного газу призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та потреб у гарячій воді, ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником «останньої надії») представляє інтереси кожного окремого співвласника (як побутового споживача) в частині використання належної йому частини котельні для обігріву приміщень та підігріву води.
Аналіз зазначених норм чинного законодавства та встановлені у справі обставини свідчать, що за метою придбання природного газу та характером діяльності статус ОСББ є безпосередньо наближеним до побутового споживача.
Так, в силу п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Оскільки законодавством про укладення договорів постачання природного газу із застосуванням механізму ПОН не встановлено тарифів для такої категорії споживачів як ОСББ, які із застосуванням належного усім співвласникам обладнання спільно споживають газ з метою обігріву жилих приміщень та підігріву води, натомість визначено лише вартість газу для комерційних підприємств та для населення, колегія суддів приходить до висновку, що у справі, що переглядається, сукупність встановлених обставин переконливо вказує на необхідність здійснення розрахунку за спожитий ОСББ газ із застосуванням тарифу як для населення, а не як для комерційних підприємств.
Отже, здійснення нарахування суми боргу відповідачеві із застосуванням тарифу як для комерційних підприємств є безпідставним, а твердження позивача про те, що ОСББ є комерційним підприємством та має сплачувати за спожитий газ за тарифом, встановленим для непобутового споживача, є необґрунтованими.
Відповідно до п. 4.2 типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи і надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
До того ж, ч.7 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору ПОН Товариство поставило, а ОСББ спожило природний газ у кількості 6,30285 тис.куб.м.
Пунктом 4.1 типового договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Товариство, заявляючи позовні вимоги, відніс відповідача до категорії споживачів, які не є побутовими, і застосував до відповідача ціну на природний газ для споживачів, які не є побутовими.
Колегія суддів, проаналізувавши мету закупівлі природного газу та його подальше перетворення на теплову енергію виключно для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, прийшов до висновку про віднесення його до категорії споживачів, які є побутовими.
Отже, природний газ, поставлений позивачем відповідачу у період з 02.03.2023 по 23.03.2023 загальним обсягом 6,30285 тис.куб.м. має бути оплачений ОСББ за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, як то передбачено п. 4.1 типового договору).
Під час апеляційного перегляду судом встановлено, що на офіційній сторінці позивача в мережі інтернет -://gas.ua/uk/home/slr розміщено інформацію щодо ціни природного газу у лютому 2023 року за 1 м.куб газу у розмірі 6,50917 грн без ПДВ.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для перерахунку вартості спожитого у лютому 2023 року природного газу. Здійснивши власний перерахунок вартості природного газу поставленого Товариством для потреб ОСББ у період з 02.03.2023 по 23.03.2023 , колегією суддів встановлено, що вартість поставленого природного газу складає 41026,32 грн.
Відповідно до п. 4.4 типового договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як вбачається з наявних у справі доказів позивач виставив відповідачу рахунок на оплату природного газу №11865 від 10.04.2023, що свідчить про обов'язок відповідача здійснити оплату природного газу до 31.03.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті спожитого природного газу в повному обсязі не подано.
Оскільки докази здійснення оплати ОСББ природного газу отриманого від Товариства відсутні, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково, у розмірі 41026,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати за спожитий природний газ у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, як встановлено колегією суддів, ОСББ у спірних правовідносинах є побутовим споживачем, а тому підстави для нарахування пені саме на підставі п. 4.5 Типового договору відсутні. У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Товариство нарахувало ОСББ інфляційні втрати та 3% річних. При цьому суд відзначає, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено іншого розміру процентів.
Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів приходить до висновку, що через неналежне виконання ОСББ перед Товариством умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу, такими, що підлягають стягненню є 1 027,87 грн інфляційних витрат та 1 021,18 грн 3% річних .
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 910/8109/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 910/8109/24 скасувати частково.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 109В; ідентифікаційний код 44222027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) 41 026 (сорок одна тисяча двадцять шість) грн 32 коп. основного боргу, 1 027 (тисяча двадцять сім) грн. 87 коп. інфляційних витрат, 1 021 (тисяча двадцять одна) грн. 18 коп. 3% річних, 646 (шісот сорок шість) грн 13 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вежа ДВРЗ" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 109В; ідентифікаційний код 44222027) 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн 35 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 14.04.2025 по 17.04.2025 повний текст постанови підписано 18.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Шапран