вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2025 р. Справа№ 910/25846/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Чуприн К.С., Баранов Д.М.,
від відповідача - Івтушок С.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (суддя Привалов А.І., повний текст складено - 04.12.2024) у справі №910/25846/14 за позовом Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова до Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 заяву Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова про ухвалення додаткового рішення по справі №910/25846/14 щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул.Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6890 грн 73 коп.
Так, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Водночас, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати правничої допомоги були розподілені судом пропорційно до розміру задоволених вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове - про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
В апеляцій скарзі апелянт посилається на те, що стягнута судом сума цих витрат неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову, а також вказує, що із платіжних документів не вбачається здійснення оплати за правничу допомогу, надану саме у даній справі.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем до закінчення судових дебатів заявлено про витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн та вказано, що докази будуть подані ним на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем в межах вказаного строку було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 10 732, 54 грн заявник надав: Договір № 2/24 про надання правової (правничої допомоги) від 06.09.2024, укладений між позивачем та адвокатом Барановим Д.М., Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024, рахунок-фактуру № 1/24 від 01.11.2024 та прибутковий касовий ордер № 1 від 01.11.2024 на підтвердження сплати позивачем адвокату Баранову Д.М. коштів у розмірі 10732,54 грн згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024 та рахунку-фактури №1/24 від 01.11.2024.
Відповідно до пункту 4.1.1 Договору сторони погоджуються, що погодинна оплата витраченого часу адвоката становить 40 доларів США.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024 адвокатом витрачено часу на надання вказаних в ньому (згідно переліку) послуг - 6,5 годин, загальна вартість наданої правової допомоги склала 10 732,54 грн.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржник не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
Таким чином, заявлений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 10 732,54 грн колегія суддів не вважає завищеним.
Стосовно доводів скаржника про те, що із платіжних документів не вбачається здійснення оплати за правничу допомогу, надану саме у даній справі, слід зазначити наступне.
Так, у квитанції до прибуткового касового ордера від 01.11.2024 №1 вбачається, що оплату здійснено на підставі рахунку - фактури від 01.11.2024 №1/24.
Вказаний рахунок - фактура також наявний в матеріалах даної справи, перелічені в ньому послуги відповідають переліку послуг, який наведено в акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.10.2024.
Отже, вказані доводи скаржника є необґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та прийняття нового - про часткове задоволення вказаної вимоги, слід здійснити також перерахунок розміру витрат правничої допомоги.
Отже, за наведених обставин додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 змінити в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
3. Викласти пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6933 грн 22 коп.
4. В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 залишити без змін.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 16.04.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко