вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2025 р. Справа№ 910/25846/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Чуприн К.С., Баранов Д.М.,
від відповідача - Івтушок С.В.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 (суддя Привалов А.І., повне рішення складено - 05.11.2024) у справі №910/25846/14 за позовом Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова до Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн.
Позивач посилається на безпідставність набуття вказаних коштів відповідачем, оскільки у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 встановлено, що кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, є неукладеними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Так, в частині задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що отримане Відповідачем майно - грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., в силу приписів статей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню позивачу.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн, суд виходив з того, у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України, а не статтею 1048 Цивільного кодексу України, яку за аналогією закону до спірних правовідносин просив застосувати позивач.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами.
Скаржник в апеляційній скарзі, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування для визначення розміру процентів положень статті 1048 Цивільного кодексу України, вказує на необґрунтованість не визначення судом розміру відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 не встановлювався факт неукладення вищевказаних правочинів, а їм лише надана правова оцінка, з урахуванням чинного на момент розгляду справи вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року, який станом на момент ухвалення оскаржуваного наразі судового рішення, було скасовано.
Також, скаржник вказує про безпідставність незастосування судом першої інстанції строку позовної давності.
В судовому засіданні представники апелянтів - позивача та відповідача у справі підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та заперечили проти скарг один одного.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами, з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії (банк) та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова (клієнт) укладено договір від 15.03.2008, за умовами якого клієнт надає, а банк розглядає кредитну заявку клієнта, документи та/або належним чином завірені копії документів, наданих клієнтом, в тому числі, але не обмежуючись: правовстановлюючі, реєстраційні, дозвільні, ліцензійні документи, документи бухгалтерському обліку та звітності, а також інші документи, та приймає рішення компетентного органу щодо можливості кредитування клієнта.
10.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова укладено договір банківського рахунку № 333/2008 на підставі якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260060062.
Між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії (банк) укладено кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, за умовами якого банк надає позичальнику довгостроковий кредит в сумі 2 200 000,00 доларів США терміном з 10 червня 2008 по 03 червня 2015, із щомісячною сплатою процентів, відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі для купівлі нежитлової нерухомості загальною площею 748,8 кв.м в м. Харкові, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" за № 260060063 (840) з подальшим продажем валютних коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії ВАТ "Піреус банк МКБ" за № 260060062 (980).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено наступні договори забезпечення:
- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за № 1094). Предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 145,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. (зареєстровано в реєстрі за №1096). Предметом іпотеки є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-15, 2-го поверху № 21-40, 23а, 23б, 25а, 25б, 25в, 25г, 25д в літ. А-2, загальною площею 603,4 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
- договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, відповідно до якого, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості.
10.06.2008 між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1.
Крім того, між сторонами укладено договір про погашення заборгованості за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008, шляхом передачі товарів в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості (відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), що знаходяться у позичальника за адресами: м. Харків, вул. Індустріальна, 19-а та Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Харківська. 78, відповідно до договору відповідального зберігання № 1102-08 від 11.02.2008, і які є власністю позичальника, у власність кредитора.
Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі №638/6555/13-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання за частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України 1 (один) рік обмеження волі, за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі №5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015 року у справі №638/6555/13-к вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 у справі №638/6555/13-к відносно ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у Дзержинському районному суді міста Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.12.2023 року у справі № 638/2536/15-к клопотання захисника Самойленко Л.В., про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190КК України задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.358, ч. 4 ст.190 КК України на підставі п.п. 2, 5 ч. 1ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012220000000045 від 05 грудня 2012 року, на підставі п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України закрито. Цивільний позов представника потерпілої особи Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 16335820,80 грн, та про визнання права власності на нежитлові будівлі залишено без розгляду. Цивільний позов представника потерпілої особи Науково-виробниче підприємство "Академія" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 549904,73 грн залишено без розгляду.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що з метою створення видимості виконання зобов'язань за кредитним договором № К/08-15 від 10.06.2008 ОСОБА_1 , видаючи себе за комерційного директора Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова, з рахунку Позивача за рахунок належних позивачу коштів сплатив на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., а саме: 74 713,10 грн. - сплата комісії за видачу кредиту, 12000 грн. - сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту, 60 грн. - сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна, 41 606,40 грн. - сплата комісії за продаж валюти, 52 008 грн. - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки), 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.
Позивач також вказує, що оскільки у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 встановлено, що кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, є неукладеними між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", відповідно кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп. були безпідставно набуті відповідачем.
Як вже було вказано, судом першої інстанції задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 399 936 грн. 94 коп. на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду в частині задоволення вказаної вимоги, з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
В матеріалах справи наявні договір 15.03.2008 року, договір банківського рахунку № 333/2008 від 10.04.2008 року, кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008 року, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-23 від 10.06.2008 року, договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя № I/08-24 від 10.06.2008, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою №З/08-25/1 від 10.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2008 ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., а саме:
- 74713,10 грн. сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008;
- 12000,00 грн. сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008;
- 60,00 грн. сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави №3/08-25 від 10.06.2008;
- 41606,40 грн.- сплата комісії за продаж валюти;
- 52008,00 грн. сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008;
- 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі №5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.
У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що засновниками Товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори. Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту. Позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо його схвалення. ОСОБА_1 , не перебуваючи у трудових відносинах з НВП "Академія", підписав кредитний договір, договори іпотеки, застави та інші договори, що встановлено кримінальною справою № 638/6555/13-к. Відтак, НВП "Академія" не узгоджувалися умови оспорюваних договорів та не надавалася згода на їх підписання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними внаслідок їх не укладення.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі №5023/6400/11-33/226 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неукладеності кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", підтверджено Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226, яка набрала законної сили.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 не встановлювався факт неукладення вищевказаних правочинів, а їм лише надана правова оцінка, з урахуванням чинного на момент розгляду справи вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року, який станом на момент ухвалення оскаржуваного наразі судового рішення, було скасовано.
Колегія суддів зазначає про хибність тверджень апелянта стосовно того, що судом касаційної інстанції була надана саме правова оцінка наведених договорів, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 зазначила, що "преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, "преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
У постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що "обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо".
Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування обставини преюдиціального характеру (юридично значимого факту) та правової оцінки (оціночних висновків), наданої судом певній обставині при розгляді іншої справи, Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постанова.
Водночас, у постанові від 10.10.2023 у справі №907/969/22 Верховний Суд зазначив, що "важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.
Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
Як зазначалось, задовольняючи позов в частині стягнення безпідставно одержаних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року по справі №5023/6400/11-33/226, яка набрала законної сили, були встановлені обставини неукладеності кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", а отже вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 75 ГПК.
Колегія суддів вказує, що у межах справи №5023/6400/11-33/226 були встановлені юридичні факти, зокрема: засновниками Товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори. Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту. Позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо їх схвалення.
ОСОБА_1 , не перебуваючи у трудових відносинах з НВП "Академія", підписав кредитних договір, договори іпотеки, застави та інші договори, що встановлено кримінальною справою № 638/6555/13-к.
Відтак, НВП "Академія" не узгоджувалися умови оспорюваних договорів та не надавалася згода на їх підписання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними внаслідок їх не укладення.
Водночас, заявляючи у цій справі вимоги про повернення безпідставно одержаних коштів позивач фактично повторно (як і під час розгляду справи №5023/6400/11-33/226) намагається довести обставини того, що засновниками Товариства не надавалося дозволу НВП "Академія" на укладення кредитного договору та договорів іпотеки, не доручалося посадовим особам НВП "Академія" підписувати будь-які договори; Науково-виробниче підприємство "Академія" не зверталося до Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" про надання кредиту; позивач не підписував оспорювані договори та не скріплював печаткою і не вчиняв дій щодо їх схвалення.
Наведене свідчить, що підстави заявлених у даній справі вимог та обставини, які намагається довести у межах цієї справи позивач, входили в предмет доказування у справі №5023/6400/11-33/226, яка була розглянута судами, в тому числі, у межах доводів позивача та на підставі дослідження та оцінки наданих ним доказів на підтвердження відповідних обставин.
У контексті зазначеного Суд наголошує на необхідності забезпечення принципу res judicata, який є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).
Крім того цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22).
При цьому Суд враховує, що відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Вказана постанова Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року по справі №5023/6400/11-33/226 прийнята на підставі доказів, які безпосередньо досліджувались судами.
Скасування в подальшому вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2013 року не нівелює жодним чином зробленого судом висновку щодо неукладеності вказаних договорів.
До того ж, Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" не скористалось своїм правом на звернення до суду з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.07.204 року по справі №5023/6400/11-33/226 за нововиявленими обставинами відповідно до вимог ст. ст. 320, 321 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, виходячи з установленої судом обставини відсутності укладених між сторонами договорів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно заперечення обставин, встановлених в межах іншої справи №5023/6400/11-33/226 є фактичним намаганням добитися перегляду справи №5023/6400/11-33/226, рішення в якій набрало законної сили, що є неприпустимим з огляду на вищенаведене.
Стосовно доводів скаржника (відповідача у справі) про безпідставність незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
12.06.2008 ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" грошові кошти у загальному розмірі 399 936 грн. 94 коп., а саме:
- 74713,10 грн. сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008;
- 12000,00 грн. сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту згідно з договором б/н від 15.03.2008;
- 60,00 грн. сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна за договором застави №3/08-25 від 10.06.2008;
- 41606,40 грн.- сплата комісії за продаж валюти;
- 52008,00 грн. сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки) згідно з договором від 10.04.2008;
- 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування.
При цьому, за поясненнями позивача, грошові кошти сплачувались з рахунку Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_1., який не є уповноваженою особою позивача, та саме Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова не було відомо про укладення кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі №5023/6400/11-33/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова, визнано недійсними кредитний договір № К/08-15 від 10.06.2008, договір іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договір іпотеки № 1/08-24, від 10.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за №1097, договір застави № З/08-25 від 10.06.2008, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договір на відкриття банківського рахунку № 222/08 від 10.04.2008, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936,94 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 5023/6400/11-33/226 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено Науково-виробничому підприємству "Академія "ВГО" Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вказує, що саме з моменту набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226, якою встановлено факт неукладання кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008, договору іпотеки № 1/08-23, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1095, договору іпотеки №1/08-24, від 10.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу H.A. Салигою за № 1097, договору застави № З/08-25 від 10.06.2008, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою № З/08-25/1 від 10.06.2008 між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ", у Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" виник обов'язок повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова безпідставно перерахованих грошових коштів у загальному розмірі 399 936,94 грн.
Постанова Вищого господарського суду України по справі №5023/6400/11-33/226 набрала законної сили 31.07.2014, а позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн. 11.11.2014, що підтверджується відміткою календарного штемпелю на поштовому конверті, тобто без пропуску строку позовної давності.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач, посилаючись на те, що строк позовної давності потрібно обраховувати з 12.11.2008 (день здійснення останнього платежу), не враховує того, що, за доводами самого ж відповідача, вказані договори є укладеними, а кошти такими, що отримані за наявності правових підстав.
На переконання колегії суддів, відповідач до моменту встановлення в судовому порядку обставин неукладеності договорів вважав, що вони є дійсними та приймав кошти, що були перераховані на їх підставі.
Суд зазначає, що саме з моменту встановлення в судовому порядку обставин неукладеності договорів, правова підстава утримання коштів відповідачем відпала, а тому він зобов'язаний їх повернути.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Стосовно вимоги Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова в частині стягнення з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 222 977 грн 75 коп. та висновку суду першої інстанції щодо відмови в її задоволенні, слід зазначити наступне.
У справі, яка розглядається, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами з 11.06.2008 до 13.10.2014.
Розраховуючи розмір належної до стягнення суми, позивач просив застосувати за аналогією закону до спірних правовідносин статтю 1048 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Однак позов у цій справі подано саме у зв'язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Отже, застосування позивачем до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.
Відтак, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Суд першої інстанції в цій частині дійшов вірного висновку.
Однак, вказавши про можливість нарахування 3% річних, суд відмовив позивачу у задоволенні його вимоги та неправомірно не застосував для визначення розміру процентів частину другу статті 625 ЦК України.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.
Колегія суддів враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, в якій позивач також обґрунтовував розмір заявлених процентів аналогією закону та ст. 1048 ЦК України, однак суд із вказаним не погодився, проте визначив розмір процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
Стосовно періоду нарахування процентів, то колегія суддів вважає, що його слід обраховувати не з 11.06.2008 року (як вказує позивач), а з 01.08.2014 (наступного дня після набрання чинності постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 по справі №5023/6400/11-33/226), оскільки зобов'язання з повернення коштів виникло з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
За перерахунком суду, розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.08.2014 по 13.10.2014 становить 2 432,49 грн.
Посилання апелянта (позивача) на нарахування ним також інфляційних втрат колегією суддів не приймаються, оскільки це є пред'явленням нової вимоги, яка в першій інстанції не пред'являлася та відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не може бути предметом розгляду в апеляційному суді.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, в свою чергу апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами, з прийняттям нового - про часткове задоволення вказаної вимоги.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач на дату звернення з позовом до суду був звільнений від сплати судового збору.
Також, оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Крім цього, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 залишити без задоволення.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 задовольнити частково.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та прийняти нове - про часткове задоволення вказаної вимоги.
5. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп та 2 432 грн 49 коп процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами.
6. Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 048 грн. 05 коп.
7. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 залишити без змін.
8. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 58 грн. 33 коп.
9. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 16.04.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко