Справа № 758/2005/25
15 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Невмержицької Н.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Лопатюк Ю.Л.,
представника відповідача - адвоката Дробчак Л.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача адвоката Дробчак Людмили Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/2005/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про захист прав споживачів,
В провадження судді Подільського районного суду м. Києва Левицької Я.К. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про захист прав споживачів.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2025 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про захист прав споживачів; провадження у справі закрито.
31.03.2025 на адресу суду надійшла заява представника відповідача Дробчак Л.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача вказує на необхідність вирішення судом питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 900 грн. Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 під час звернення до суду із позовною заявою у справі № 758/2005/25 діяв необґрунтовано (недобросовісно), адже стороні позивача було завідомо відомо, що ФОП ОСОБА_2 не є продавцем зарядної станції EcoFlow Delta 2. В матеріалах справи наявні фіскальні чеки на переказ грошових коштів за проданий товар, а також дані продавця, яким було направлено (передано на поштову службу) товар неналежної якості. Отже звернення до ФОП ОСОБА_2 із позовною заявою та ствердження у позовній заяві про недобросовісність дій саме відповідача, який не є продавцем зарядної станції EcoFlow Delta 2 було абсолютно необґрунтованим та лише після вступу представника відповідача адвоката Дробчак Л.В. до справи, подачі відзиву на позовну заяву, позивач відмовився від позову. Проте самостійна відмова позивача від позову не є підставою для його звільнення від відповідальності за понесені ФОП ОСОБА_2 судові витрати з метою захисту своїх інтересів від пред'явлених необґрунтованих позовних вимог. При цьому, саме надана відповідачу адвокатом Дробчак Л.В. правнича допомога і стала причиною відмови позивача від позову, а тому була необхідною.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судовому засіданні представник відповідача Дробчак Л.В. підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо ухвалення додаткового рішення, посилаються на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову. Крім того, порушено процесуальні норми цивільного законодавства щодо заявлення такого клопотання під час розгляду справи, оскільки відповідач не заявив таку заяву ні усно, ні письмово до судових дебатів, а уже після прийняття ухвали суду від 20.03.2025 року звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, чим порушив вимоги передбачені ст. 142 ЦПК України. Просили суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення в повному обсязі у зв'язку з порушенням порядку його заявлення, а у разі задоволення заяви - зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам та принципу співмірності і розумності до 2000 грн.
Вивчивши подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 758/2005/25, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи, зокрема відзиву представника відповідача, який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 05.03.2025 року вбачається, що представником відповідача зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складають витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок яких буде надано суду у порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд враховує те, що позивач ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті. У судовому засіданні 20.03.2025 року позивач ОСОБА_1 просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю будь-яких претензій до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо порядку та строку подання заяви про вирішення судом питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що відзив представника відповідача не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, а тому не може братись судом до уваги та підлягає поверненню, оскільки відомості про найменування (ім'я позивача), номер справи, РНОКПП позивача та позицію відповідача щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат зазначені у такому документі.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У п. 6.5 постанови від 06.03.2024 року у справі № 905/1840/21 Верховний Суд виснував, що судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача. Відтак відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20. Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
В судовому засіданні від 20.03.2025 року судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 заявив позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 помилково, вважаючи що саме останній є продавцем товару зарядної станції EcoFlow Delta 2.
Водночас суд звертає увагу на те, що з документів, долучених позивачем до позовної заяви, зокрема фіскального чеку на переказ грошових коштів за придбаний товар, а також квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки та поштової накладної ТОВ «Нова пошта» містяться дані отримувачів грошових коштів за проданий товар, а також дані продавця, яким було направлено (передано на поштову службу) товар неналежної якості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернення до ФОП ОСОБА_2 із позовною заявою та ствердження у позовній заяві про недобросовісність дій саме відповідача, який не є продавцем зарядної станції EcoFlow Delta 2, було необґрунтованим.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача суду надано: договір про надання правничої допомоги від 17.02.2025 року, акти приймання передачі виконаних робіт № 01-02/01-2025 від 01.03.2025 року та від 21.03.2025 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 02-02/01-2025 від 01.03.2025 року на суму 2 000 грн та від 21.03.2025 року на суму 15 900 грн, реєстр витрат на професійну правничу допомогу № 01/03-01/2025 на суму 17 900.
Згідно з актами приймання передачі виконаних робіт № 01-02/01-2025 від 01.03.2025 року та від 21.03.2025 року адвокатом надані наступні послуги: підготовка та подання адвокатського запиту - 2000 грн; підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 4 900 грн; участь представника відповідача у судовому засіданні - 4 000 грн; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 7 000 грн.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру в частині відшкодування збитків - 34 773, 80 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн та витрат на правничу допомогу 16 000 грн.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, предмет спору, необхідність збору та подання до суду відповідачем документів та інформації, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 10 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним ціні позову, складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача адвоката Дробчак Людмили Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/2005/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 758/2005/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 21.04.2025 року.
Суддя Я.К. Левицька