печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17233/25-к
пр. 1-кс-16452/25
17 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку статті 206 КПК України, -
14.04.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку статті 206 КПК України.
Так, посилаючись на статтю 206 КПК України, адвокат просить слідчого суддю:
- визнати незаконним затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 09.04.2025 о 09:23 (час фактичного затримання), за адресою реєстрації та постійного місця проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );
- звільнити або зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань звільнити позбавлену свободи особу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчиши клопотання, суд прийшов до настпуного висновку.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно з ч.3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення», слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до ч. 2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України, можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст.206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Так, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, не враховуючи, що приписами статті 206 КПК України не передбачено чітких вимог до подання даної скарги, проте все ж при зверненні до слідчого судді з даної скарги слід виходити з загальних приписів кримінального процесуального законодавства, які регулюють порядок звернення до суду.
За вказаних підстав адвокату, окрім іншого, у скарзі слід зазначити:
1) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного;
2) найменування (номер) кримінального провадження;
3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;
4) орган, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні та його місцезнаходження;
5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;
6) судове рішення на підставі якого особа тримається під вартою;
7) місце утримання особи під вартою;
8) обставини та підстави, які послугували зверненню до слідчого судді з даною скаргою.
Таким чином, слідчий суддя дослідивши скаргу вбачає, що адвокат, звертаючись до суду, не вказав де утримується ОСОБА_3 , що позбавляє слідчого суддю надати належну правову оцінку фактів, з метою забезпечення справедливого судового розгляду та встановити вірність звернення саме до Печерського районного суду м.Києва.
Окрім цього, посилання адвоката заводиться до не погодження з обставинами підозри, що є в певній мірі доцільним в розрізві звернення, однак такі доводи сформавані стосовно оскарження повідомленної підзри, а не факту незаконного утримання підозрюваного.
Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019, відносно підрозрюваного ОСОБА_3 було застовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одначасно застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що підтверджується ухвалою слідчого судді від 10.04.2025 у справі №757/16669/25-к.
Таким чином, з урахуванням того, що, на момент звернення до слідчого судді з даним клопотанням, до підозрюваного було застосовано зазначений запобіжний захід, на підставі рішення суду, то вимоги адвоката не узгоджується зі ст. 206 КПК України, оскільки даним обставинам утримання підозрюваного під вартою було надано оцінку в контексті розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо повернення скарги за зверненням особи, в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Нормою частини 6 статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається особі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Дослідивши подану скаргу в розрізі вирішення питання про призначення її до розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про повернення вказаної скарги, на підставі вищезазначеного.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 7, 26, 303, 304, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку статті 206 КПК України - повернути.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів до Київського апеляційного суду з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_5