Ухвала від 16.04.2025 по справі 757/15254/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15254/25-к

пр. 1-кс-14961/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_3 , згідно вимог якого останній просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 01.04.2025 за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, за місцем знаходження ПрАТ «СУМБУД», а саме: системний блок «Gamemax», ноутбук «ACER» s/n: NXAD0EU01923400ABA3400 із зарядним пристроєм, 5 (п'ять) печаток «Сумбуд», 2 (два) флеш носії «Sandisk 16 GB» та «HI-RALI 16 GB, мобільний телефон «Samsung J3» з сім-картою НОМЕР_1 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, з метою збереження речових доказів.

Мотивуючи подане клопотання, прокурор вказує, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, шляхом обману заволодів належною ОСОБА_10 часткою у статутному капіталі ПрАТ «СУМБУД» в розмірі 19,6891 % за наступних обставинах.

З 2009 року головою правління ПрАТ «СУМБУД» був ОСОБА_10 , який також мав частку в статутному капіталі даного товариства в розмірі 19,6891 %.

В 2021 році акціонери ПрАТ «СУМБУД» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вирішили незаконно звільнити ОСОБА_10 з посади Голови правління даного товариства та шахрайським шляхом заволодіти його акціями.

Так, 09.11.2021 в порушення законодавства України, в тому числі Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення Наглядової ради ПрАТ «СУМБУД» про звільнення ОСОБА_10 з посади Голови правління.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2022 звільнення ОСОБА_10 з посади Голови правління визнано незаконним, ОСОБА_10 поновлено на посаді з стягненням коштів за час вимушеного прогулу.

Однак, службовими особами ПрАТ «СУМБУД», зокрема: директором ОСОБА_4 , членом наглядової ради ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, умисно проігноровано рішення Зарічного районного суду м. Суми щодо поновлення ОСОБА_10 на посаді, зокрема вказані особи не допускали ОСОБА_10 на територію ПрАТ «СУМБУТ», в тому числі до свого робочого місця.

В подальшому службові особи ПрАТ «СУМБУТ» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , діючи з метою заволодіння належною ОСОБА_10 часткою у статутному капіталі ПрАТ «СУМБУТ», залучили до вчинення злочину ОСОБА_6 .

Так в грудні 2022 року до ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_6 , який представився кримінальним авторитетом та повідомив, що зможе допомогти йому у вирішенні конфлікту із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо недопущення його до робочого місця як Голови правління ПрАТ «СУМБУД». При цьому, ОСОБА_6 повідомив, що для вирішення даного конфлікту йому необхідно стати акціонером ПрАТ «СУМБУД» та переконав ОСОБА_10 передати йому його частку в статутному капіталі даного товариства.

05.12.2022 ОСОБА_10 , будучи введений в оману, підписав договір дарування, відповідно до якого подарував ОСОБА_7 (мати ОСОБА_6 ) акції в бездокументарній формі ПрАТ «СУМБУД» в кількості 275 647 штук, що становить частку 19,6891 % статутного капіталу.

Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 діючи відповідно до відведеної їм ролі злочинних дій, передали зазначені акції ОСОБА_4 .

Крім того, у порушення попередніх домовленостей закріплених додатком № 1 до договору дарування акцій, 18.07.2023 між ПрАТ «СУМБУД» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «СУМБУД» в особі керівника ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу будівель дитсадка, предметом якого були об'єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 3100,9 кв. м, які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6297 га, кадастровий номер 5910136300:04:008:0015.

Відповідно до п. 8 зазначеного договору купівлі-продажу продаж майна відбувся за ціною 1 000 000 гривень, яку покупець сплатив продавцю в повному обсязі до підписання угоди. Реальна вартість приміщення дитсадка складає близько 68 000 000 гривень, що підтверджується Звітом про оцінку майна проведеною в 2024 році ТОВ «ЦЕНТР ОЦІНКИ ТА КОНСАЛТИНГУ НЬЮ ВЕЙ».

Укладення зазначеного вище договору є приховуванням злочинної діяльності ОСОБА_4 , тобто надання суспільно-небезпечним діянням законного вигляду з метою їх легалізації, про що може свідчити наступне.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СУМБУД» є ОСОБА_4 , який укладав правочин та діяв від імені ПрАТ «СУМБУД». Також, ТОВ «СУМБУД» зареєстровано 12.07.2023, тобто за 6 днів до укладення правочину.

Таким чином, ОСОБА_4 навмисно створив фіктивне підконтрольне підприємство ТОВ «СУМБУД» з метою незаконного заволодіння чужим майном - будівлею дитячого садка, власником якої було ПрАТ «СУМБУД», чим завдав шкоди на суму 67 000 000 гривень.

01.04.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду проведено обшук за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, за місцем знаходження ПрАТ «СУМБУД». Під час проведення вказаного обшуку, виявлено та вилучено речі і документи, які мають значення доказу у даному кримінальному провадженні, в тому числі речі та документи, на які слідчим суддею прямо не надано дозвіл на їх вилучення, а саме: системний блок «Gamemax», ноутбук «ACER» s/n: NXAD0EU01923400ABA3400 із зарядним пристроєм, 5 (п'ять) печаток «Сумбуд», 2 (два) флеш носії «Sandisk 16 GB» та «HI-RALI 16 GB, мобільний телефон «Samsung J3» з сім-картою НОМЕР_1 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

На даний час у сторони обвинувачення існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані речі є доказом злочину, оскільки на ньому могли зберегтися електронні документи та інші дані, які свідчать про протиправне заволодіння часткою у статутному капіталі ПрАТ «СУМБУД» та іншим майном даного товариства.

01.04.2025 вищевказані речі та документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.

У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про проведення розгляду клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.

Володілець майна в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез'явившихся осіб.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, досудове розслідування у якому здійснюють слідчі Головного слідчого управління Національної поліції України.

01.04.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду проведено обшук за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, за місцем знаходження ПрАТ «СУМБУД». Під час проведення вказаного обшуку, виявлено та вилучено речі і документи, які мають значення доказу у даному кримінальному провадженні, в тому числі речі та документи, на які слідчим суддею прямо не надано дозвіл на їх вилучення, а саме: системний блок «Gamemax», ноутбук «ACER» s/n: NXAD0EU01923400ABA3400 із зарядним пристроєм, 5 (п'ять) печаток «Сумбуд», 2 (два) флеш носії «Sandisk 16 GB» та «HI-RALI 16 GB, мобільний телефон «Samsung J3» з сім-картою НОМЕР_1 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

01.04.2025 вищевказані речі та документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 01.04.2025, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся до суду 02.04.2025

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 01.04.2025 за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, за місцем знаходження ПрАТ «СУМБУД», а саме: системний блок «Gamemax», ноутбук «ACER» s/n: NXAD0EU01923400ABA3400 із зарядним пристроєм, 5 (п'ять) печаток «Сумбуд», 2 (два) флеш носії «Sandisk 16 GB» та «HI-RALI 16 GB, мобільний телефон «Samsung J3» з сім-картою НОМЕР_1 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, з метою збереження речових доказів.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12

Попередній документ
126737414
Наступний документ
126737417
Інформація про рішення:
№ рішення: 126737416
№ справи: 757/15254/25-к
Дата рішення: 16.04.2025
Дата публікації: 22.04.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.04.2025)
Результат розгляду: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження: 02.04.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
16.04.2025 13:30 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА
суддя-доповідач:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА