17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6072/23 пров. № А/857/1603/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (головуючий суддя Лунь З.І., м. Львів) у справі № 380/6072/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 89% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2018; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, виходячи з розміру 89% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2018, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 380/6072/23 позов задоволено.
18.12.2024 до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 380/6072/23.
20.12.2024 Львівський окружний адміністративний суд заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, повернув з підстав, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що належних доказів на підтвердження наявності у заявника передбачених статтею 5 Закону України “Про судовий збір» пільг, позивач не надав. Також суд вказав, що заявником не дотримано вимоги п. 6 ч.2, ч. 3 статті 383 КАС України, оскільки не зазначено інформацію про наявність відкритого касаційного провадження. Крім того, суд наголосив, що у поданій заяві не вказано, чи пред'являлися виконавчі листи до виконання та не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у його заяві було зазначено інформацію про хід виконавчого провадження №76500293. Щодо судового збору зазначає, що є учасником бойових дій та інвалідом війни, копія відповідного посвідчення знаходиться в матеріалах справи, однак суд першої інстанції не дослідив таких обставин.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конвенція). За судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Частина 5 статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, у такій заявник вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 380/6072/23 позивачу було видано виконавчий лист, який був звернений до виконання і 08.11.2024 виконавчою службою відкрито виконавче провадження №76500293.
Отже, заявник відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України надав інформацію про хід виконання судового рішення, відтак висновки суду першої інстанції про незазначення такої інформації не відповідають дійсності.
Крім того, у матеріалах справи (у додатках до позовної заяви) міститься посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.12.2021, згідно якого ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.12.1996, згідно якого заявник є учасником бойових дій, відтак такий звільнений від сплати судового збору.
Висновки суду першої інстанції про те, що належних доказів на підтвердження наявності у заявника, передбачених статтею 5 Закону України “Про судовий збір» пільг, позивач не надав, є помилковими.
Щодо незазначення заявником інформації про відкрите касаційне провадження, то колегія суддів вважає, що повернення заяви лише з цієї підстави є формальним, при цьому суд першої інстанції може отримати таку інформацію з ЄДРСР.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує на дотриманні судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; … слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви прийнята з порушенням вимог КАС України, а тому підлягає скасуванню, а заява (справа ) направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 364, 366 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/6072/23 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар