16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9089/24 пров. № А/857/28864/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (судді Москаля Р.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/9089/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-
26.04.2024 ОСОБА_1 від імені якого діє представник Довгань В.І., звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 107 від 22.03.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 04 квітня 2022 року відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з врахуванням вислуги 33 роки 06 місяців 10 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років №107 від 22.03.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 05.04.2022 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не повністю дослідженні та не з'ясовані всі обставини справи, тому просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного Управління МВС України у Львівській області по особовому складу № 1309 o/c від 04.04.2022р. звільнений із посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області з 04.04.2022, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні (станом на 07.11.2015 року) та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить: 19 років 04 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 07 років 09 місяців 10 днів.
Позивач оскаржував дії роботодавця щодо обчислення його вислуги років в судовому порядку, рішенням від 12.11.2018 у справі №1340/4314/18 суд зобов'язав Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років час навчання у Костопильському медичному училищі за період з 01.09.1994 р по 27.06.1997р. з розрахунку 1(один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби; рішенням від 07.12.2022 у справі №380/5866/22 суд задовольнив повністю позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язав Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 періоди вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 04.04.2022.
Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області від 31.10.2023 № 1328о/с вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні (станом на 04.04.2022) та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить: 25 років 09 місяців 00 днів (з урахуванням раніше виплаченої - 19 років 04 місяці 03 дні), у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 07 років 09 місяців 10 днів .
29.11.2023 року позивач звернувся до ГУ МВС у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України скерував до ГУ ПФУ у Львівській області цю заяву, а також подання про призначення пенсії разом із пакетом документів для прийняття рішення щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням того, що станом на 04.04.2022 вислуга років для призначення пенсії складає 33 роки 06 місяців 10 днів, в тому числі: календарна вислуга років - 25 років 09 місяців 00 днів та служба в пільговому обчисленні - 07 років 09 місяців 10 днів.
Рішенням № 107 від 22.03.2024р. пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності передбаченої п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуги, зазначивши, що вислуга років позивача станом на 07.11.2015 у календарному обчисленні становить 19 років 04 місяці 03 дні. Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 y справі № 1340/4314/18 та від 07.11.2022 у справі № 380/5866/22 жодних зобов'язань на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено.
Вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з п. «в» ст.1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Відповідно до ст.2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами п. «а» ч.1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до ст.17-1 Закону № 262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону КМ України постановою № 393 від 17.07.1992р. затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
З огляду на аналіз чинного законодавства, слід врахувати існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських: вислуга років для призначення пенсії відповідно до ст.12 Закону № 2262-ХІІ; вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
Постановою № 119, яка набрала чинності 19.02.2022р., до Порядку № 393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.».
Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-р(I)/2019 від 12.07.2019 Суд вказав, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі № 803/1541/16 та від 10.12.2024р. у справі № 520/5695/23.
Постанову № 119 прийнято КМ України на реалізацію своїх повноважень; після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону № 2262-XII, і постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень ст.12 Закону № 2262-XII та п.п.1 та 2-1 постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою КМ України № 119 від 16.02.2022р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
З огляду на наведене, умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Отже, для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін КМ України № 119 від 16.02.2022р.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 31.08.2023р. у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023р. у справі №480/4827/22, від 15.09.2023р. у справі №380/10714/22.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з тих мотивів, що у нього недостатньо календарної вислуги років для призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом, до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Згідно наданих до пенсійного органу документів для прийняття рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 його вислуга років у календарному обчисленні на день звільнення зі служби (станом на 04.04.2022 року) становить 25 років 09 місяців, у пільговому обчисленні - 07 років 09 місяців 10 днів, всього - 33 роки 06 місяців 10 днів. Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач на момент звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідав умовам, визначеним у пункті «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII, оскільки календарна вислуга років позивача становить більше 25 років (25 років 09 місяців), що також підтверджується вищенаведеними рішеннями судів, які набрали законної сили та повинні враховуватись відповідачем.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з урахуванням поданими сторонами доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/9089/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 16.04.2025