15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19903/24 пров. № А/857/1579/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 380/19903/24 (головуюча суддя Потабенко В. А., м. Львів, повний текст судового рішення складено 13.12.2024) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
24 вересня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за липень 2024 року та позбавлення грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2024 року у повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що станом на даний час позивач проходить військову службу за мобілізацією через введення воєнного стану в Україні. 20.08.2024 згідно з наказом № 248од про результати службового розслідування ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відкриту відмову виконати бойове розпорядження, а саме: оголошено сувору догану та не виплачено за липень 2024 року додаткову винагороду. Позивач не погоджується з притягненням його до відповідальності та зменшенням грошового забезпечення, оскільки згідно з висновком військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024 він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Натомість у своєму акті службового розслідування відповідач зазначає, що позивач згідно з висновком ВЛК №4683 від 07.08.2024 визнаний приданим до несення військової служби, що не відповідає дійсності. Крім того, за результатами попереднього висновку військово-лікарської комісії №8910 від 26.10.2023 позивач визнаний обмежено приданим до несення військової служби. Тобто позивач непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, тощо; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. У своїх поясненнях від 22.07.2024 позивачем було зазначено, що виконання бойового завдання унеможливлює його стан здоров'я. Також позивач наголошував на тому, що військово-лікарською комісією його визнано обмежено придатним. Отже, станом на момент віддання йому бойового наказу 22.07.2024, за невиконання якого позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, він був непридатним до його виконання, оскільки не міг в силу стану свого здоров'я виконувати обов'язки, так як був придатним лише до військової служби виключно у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Таким чином, позивач не порушував військову дисципліну.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог.
Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.
14.04.2025 представник позивача через електронні засоби зв'язку подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника позивача.
Перевіривши обґрунтованість клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення виходячи з такого.
Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції вже відкладав розгляд даної справи, не визнавав участь позивача та його представника обов'язковою, відсутність повістки про виклик у інше судове засідання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вирішив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - відмовити.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивач на момент подання адміністративного позову в даній справі проходить військову службу за мобілізацією через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022.
Зокрема, солдат ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 №8 (по стройовій частині) прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу та приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2024 №188 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 №38-РС (по особовому складу) призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2024 №280 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 переведено з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 .
З квітня 2022 року військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій, Луганській та Харківській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань.
22.07.2024 о 12:11 год. в тимчасовому розташуванні 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 командиром 2 стрілецької роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 доведено до солдата ОСОБА_1 бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади № НОМЕР_3 /ТрО від 22.05.2024, в якому визначено бойове завдання 2 стрілецької роти, до списків якої зарахований позивач.
Однак, солдат ОСОБА_1 відмовився заступити на бойове чергування, покликаючись на погіршення стану здоров'я.
По даному факту відмови солдатом ОСОБА_1 від виконання бойового розпорядження від 22.05.2024 №412/ТрО командиром військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування згідно наказу від 22.07.2024 №189агд.
На час службового розслідування позивача усунуто від виконання службових обов'язків за посадою командира стрілецького відділення.
Згідно акту службового розслідування від 20.08.2024 вх.№30/172, неправомірні дії військовослужбовця ОСОБА_1 полягають у порушені військової дисципліни шляхом відкритої відмови виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 № 412/ТрО. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» дане правопорушення вчинене під час виконання позивачем обов'язків військової служби.
За результатами службового розслідування, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №248од позивача повернуто до виконання службових обов'язків за посадою солдата.
За порушення вимог ст. ст. 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкриту відмову в присутності особового складу стрілецької роти виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22.05.2024 №412/ТрО, на командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.
Крім того, вказаним вище наказом відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, до наказу про виплату за липень 2024 року додаткової винагороди вирішено не включати командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Грошове забезпечення командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 виплачувати виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини регулюються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - ДС ЗСУ), Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України (ст.1 ДС ЗСУ).
В ДС ЗСУ зазначено: «5. За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України».
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни».
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45 ДС ЗСУ).
Статтею 84 ДС ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування; воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (ст. 85 ДС ЗСУ).
В розділі ІІІ «Порядок проведення службового розслідування» Порядку № 608 зазначено: « 13. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
14. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування».
Відповідно до пункту 1 розділу ІV «Повноваження осіб під час службового розслідування» Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Згідно п. 2 розділу ІV «Повноваження осіб під час службового розслідування» Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані).
Пунктом 3 розділу V «Оформлення результатів службового розслідування» Порядку №608 передбачено, що в описовій частині акта службового розслідування, крім іншого, зазначаються: заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Статтею 86 ДС ЗСУ визначено - якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Тобто у разі проведення службового розслідування, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, якщо вину військовослужбовця повністю доведено за наслідками такого розслідування.
В ст. 87 ДС ЗСУ зазначено: «Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин».
Встановлено, що ОСОБА_1 22.07.2024 публічно відмовився заступити на бойове чергування - виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади №412/ТрО від 22.05.2024, в якому визначено бойове завдання.
З приводу доводів позивача про погіршення його стану здоров'я, слід зазначити, що доказів того, що позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортами про погіршення стану здоров'я та неможливості в зв'язку з цим виконувати обов'язки військової служби, матеріали справи не містять.
Щодо висновку військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024, згідно з яким ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, то як вірно вказав суд першої інстанції, станом на 22.07.2024 висновку військово-лікарської комісії №4683 від 07.08.2024 ще не існувало, а тому він не може братись до уваги.
Щодо рапорту ОСОБА_3 від 23.11.2023, то на такому відсутні будь-які відмітки, позначення, тощо, які б стверджували, що такий рапорт був дійсно написаний 23.11.2023 та скерований безпосередньому командиру позивача.
Колегія суддів сприймає доводи апелянта про неможливість в бойових умовах отримати від командування підтвердження отримання рапорту, однак при цьому зазначає про неможливість вважати рапорт належно поданим виключно через посилання в апеляційній скарзі на неможливість отримати належні докази.
26.10.2023 позивач пройшов військово-лікарську комісію, результати якої оформлені довідкою №8910.
У вказаній довідці військово-лікарською комісією було вказано, що ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення), придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Однак, незважаючи на наявність такої довідки від 26.10.2023 № 8910 ОСОБА_1 продовжував нести службу у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 незважаючи на особливості свого здоров'я, сумлінно виконував обов'язки військової служби, в зв'язку з чим був просунутий по службі і призначений командиром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (наказ № 38-РС від 10.06.2024), що свідчить про його бажання таку службу продовжувати, незважаючи на стан здоров'я.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що всі попередні завдання позивача не носили характеру бойових, а тому в нього не було підстав відмовлятись від їх виконання.
З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивач проходив службу у стрілецькій роті, служба у якій передбачає виконання бойових завдань. Стрілецька рота за своїм функціональним призначенням не є тиловим підрозділом забезпечення, тощо. Особа, яка проходить службу у стрілецькій роті, повинна розуміти, що командування може в любий період часу доручити такому підрозділу саме бойове завдання, а тому покликання апелянта на те, що позивач проходячи службу у стрілецькій роті готовий виконувати лише не бойові завдання не заслуговують на увагу.
Також апелянт вказує про те, що під час проведення службового розслідування не було допитано свідків, при цьому апелянт не заперечує факту відмови від виконання бойового завдання. Апелянт не вказує, що саме на його думки повинні були підтвердити свідки і які факти слід було встановити в процесі допиту свідків.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова ОСОБА_1 виконувати бойове розпорядження 22.07.2024 жодним чином не пов'язана з погіршенням стану здоров'я.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2024 року у повному обсязі, то така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 20.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Оскільки на позивача було правомірно накладене дисциплінарне стягнення за відмову виконувати бойовий наказ, позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди за липень 2024 року є цілком обґрунтованим.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, законне та обгрунтоване.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 380/19903/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18.04.2025