15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14247/24 пров. № А/857/8103/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14247/24 (головуючий суддя Кравців О. Р., м. Львів, повний текст судового рішення складено 21.01.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
05 липня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 499680 грн. (в т.ч. 399744 грн. за податковим зобов'язанням, 99936 грн. за штрафними санкціями); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 359769 грн. (в т.ч. 359769 грн. за податковим зобов'язанням).
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань його взаємовідносин із ТОВ «Акценія-Буд» за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств. За результатами перевірки складено Акт №18575/13-01-07-06/33667445 від 29.04.2024, в якому вказано, що заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість відбулося по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Акценія-Буд», документи по взаємовідносинах з яким мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт, визначених умовами договорів підряду від 01.10.2021 №01/10/2021, №01/10/2021-1 та №01/10/2021-2. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові-повідомлення рішення №21385/13-01-07-01 від 14.05.2024 та №21387/13-01-07-01 від 14.05.2024. Позивач вважає такі рішення податкового органу необґрунтованими та безпідставними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ», подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог. Крім того, вказано, що з причин значного обсягу робіт передбачених підписаними апелянтом договорами, він своєчасно виконати такі роботи виключно за рахунок власних сил не міг. Так, у листопаді 2021 року загальна чисельність працівників у апелянта була - 23 особи, а тому він потребував залучення субпідрядників, а саме ТОВ «Акценія-Буд». Описані обставини підтверджують, що вчинення господарських операцій із залученням до виконання будівельних робіт субпідрядника ТОВ «Акценія-Буд» мало для апелянта ділову мету та реальний економічний зміст. Вирішуючи спір по суді позовних вимог суд першої інстанції не прийняв до уваги, що реальний характер підписаних апелянтом договорів підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій з виконання ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт, про що свідчать наявні у матеріалах справи документи, оформлені сторонами під час здійснення та безпосередньо після закінчення виконання відповідних будівельних робіт.
Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» зареєстроване як юридична особа 18.07.2005, податковий номер платника податків: 33667445; основний вид економічної діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Відповідачем ГУ ДПС у Львівській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань проведення взаємовідносин позивача із ТОВ «Акценія-Буд» (42772515) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.
За результатами проведеної перевірки складено акт №18575/13-01-07-06/33667445 від 29.04.2024.
У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем: 1) пунктів 5, 6, 7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на прибуток за 2021 на суму 359769 грн; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на додану вартість (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 399744 грн, у т.ч. за листопад 2021 на суму 399744 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 499680 грн; форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 359769 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Відповідно до підпункту 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно абзацу 3 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци 1-3 пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Тобто, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Аналіз викладених правових норм дає підстави виснувати, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
З аналізу викладених норм висновується, що підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з статтею 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтями 1 та 3 Закону №996-ХІV передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону №996-ХІV).
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (далі - Положення), відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-ХІV та пункту 2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7 та 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО 16): витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
З аналізу викладених норм права суд висновує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Враховуючи викладене для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні складатися відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
Встановлено, що між ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено договори підряду: №294 від 06.05.2021 (предмет договору - роботи з «Будівництва медичного пункту у польовому таборі НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП) АДРЕСА_1 » (загальнобудівельні роботи, прокладання зовнішніх мереж водопроводу та каналізації»); №769 від 28.08.2021 (предмет договору - роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), АДРЕСА_1 , (шифр 17-8). Коригування» (загальнобудівельні роботи»); №878 від 30.09.2021 (предмет договору - роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), с. Улянівка (с. Михайлівка), Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування» (внутрішнє опорядження, улаштування теплопункту, мережі опалення, водопостачання, каналізації, автомобільної дороги, озеленення»).
Згідно з умовами договорів підряду Військова частина НОМЕР_1 - замовник (генпідрядник); ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» - субпідрядник.
Відповідно до розділу 5.4 «Залучення до виконання робіт Субпідрядників» кожного із договорів підряду Субпідрядник за погодженням з Замовником може залучати до виконання робіт інших осіб (субсубпідрядників) (пункт 5.4.1 кожного договору).
Субпідрядник координує виконання робіт субсубпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань (пункт 5.4.3).
Субсубпідрядники, що залучаються Субпідрядником до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо) (пункт 5.4.4 кожного договору).
Під час виконання робіт за договорами підряду, укладеними із Військовою частиною НОМЕР_1 , ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» залучило субсубпідрядника ТОВ «Акценія-Буд».
Між ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та ТОВ «Акценія-Буд» 01.10.2021 укладено договори підряду: №01/10/2021 (предмет договору - роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку 235 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), с. Улянівка (с. Михайлівка), Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування» (внутрішнє опорядження, улаштування теплопункту, мережі опалення, водопостачання, каналізації, автомобільної дороги, озеленення»); №01/10/2021-1 (предмет договору - роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку 235 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), с. Улянівка (с. Михайлівка), Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування»); №01/10/2021-2 (предмет договору - роботи з «Будівництва медичного пункту у польовому таборі 235 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП) с. Улянівка (с. Михайлівка), Миколаївської області» (загальнобудівельні роботи, прокладання зовнішніх мереж водопроводу та каналізації)».
На підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» позивач надав: договірні ціни до договорів підряду №01/10/2021, №01/10/2021-1, №01/10/2021-2; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; журнал-ордер і відомість по рахунку 63 з контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» за листопад 2021 року; платіжні інструкції №4562-№4565 від 30,11.2021.
Описані вище документи є первинними документами у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». У своїй сукупності ці первинні документи відображають зміст та обсяг фактично виконаних контрагентом-субпідрядником ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт, а також підтверджують, що ТОВ «Акценія-Буд» виконало визначені договорами підряду від 01.10.2021 року за №01/10/2021, за №01/10/2021-1 та за №01/10/2021-2 будівельні робіт. За результатами вказаних господарських операцій контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» було складено податкові накладні від 16 листопада 2021 року за № 19 на загальну суму 666 656,84 грн. (у тому числі ПДВ - 111 109,47 грн.), за № 20 на загальну суму 395 760 грн. (у тому числі ПДВ - 65 960 грн.), за № 21 на загальну суму 587 775,30 грн. (у тому числі ПДВ - 97 962,55 грн.), за № 22 на загальну суму 748 272 грн. (у тому числі ПДВ - 124 712 грн.), які були зареєстровані податковими органами у Єдиному реєстрі податкових накладних та які є правовою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Фактичний рух активів під час вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ «Акценія-Буд» підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які підтверджують фактичний рух (передання) результатів виконаних контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт від цієї особи до позивача; платіжними інструкціями, які підтверджують фактичний рух коштів з банківського рахунку позивача на банківський рахунок ТОВ «Акценія-Буд» в якості оплати за виконання останнім будівельних робіт; відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за Листопад 2021», сформованою 06.11.2024 року, яка відображає зміну в структурі активів і зобов'язань позивача та у його власному капіталі, котрі виникли як внаслідок набуття (прийняття) ним результатів виконаних ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт, так і через зменшення грошових активів у зв'язку з перерахуванням на банківський рахунок контрагента ТОВ «Акценія-Буд» коштів в якості оплати за фактично виконаний обсяг будівельних робіт.
Наявними у матеріалах справи первинними документами, складеними за участі посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 (довідками форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року за № 1 на суму 1 621 078,04 грн., за № 5 на суму 5565478,56 грн., за № 6 на суму 6 422 491,58 грн. та за № 13 на суму 3 623 881,85 грн.) підтверджується, що виконанні апелянтом, в т.ч. із залученням субпідрядників, та передані Військовій частині НОМЕР_1 на підставі зазначених вище договорів підряду будівельні роботи включають в себе зокрема результати тих будівельних робіт, які були виконані субпідрядником ТОВ «Акценія-Буд» відповідно до умов договорів підряду від 01.10.2021 року за № 01/10/2021, за № 01/10/2021-1 та за № 01/10/2021-2. Вказана обставина свідчить про використання апелянтом в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності результатів будівельних робіт виконаних ТОВ «Акценія-Буд» та про наявність у апелянта ділової мети у придбанні від субпідрядника ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт по об'єктам будівництва, де він виступав підрядником та був зацікавлений в одержані економічного ефекту від передання результатів відповідних будівельних робіт первинному замовнику будівництва Військовій частині НОМЕР_1 . Наведене також спростовує висновок про відсутність реального руху робіт від ТОВ «Акценія-Буд» до апелянта, адже результати цих робіт у подальшому були передані Військовій частині НОМЕР_1 .
Довідки про вартість виконаних ТОВ «Акценія-Буд» будівельних робіт містять в собі конкретні дати їх складання, а відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в містять в собі відомості про період здачі робіт «листопад 2021 року». Також кожний з цих документів містить в собі повну назву об'єкта будівництва, яка відповідає назві вказаній у пункті 1.1 розділу «Предмет договору» кожного з договорів підряду, що дає можливість ідентифікувати на виконання якого саме договору підряду було виконано ТОВ «Акценія-Буд» зазначені у цих довідках та актах роботи.
Щодо відсутності у документах ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та ТОВ «Акценія-Буд», окрім договорів підряду, ініціалів осіб, які їх підписували, то вказана обставина сама по собі не є підставою для невизнання господарської операції, оскільки нормою частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видно, що станом на 03.07.2024 року від імені ТОВ «Акценія-Буд» у досліджуваних господарських операціях брала участь директор цього товариства Кольчак Олена Миколаївна, яка діяла на підставі статуту та яка, відповідно до відомостей відображених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти дії (у т.ч. підписувати договори) від імені ТОВ «Акценія-Буд» без обмежень.
Апелянт у відповідності до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» здійснював включення до складу «собівартості придбаних товарів, робіт та послуг» вартість будівельних робіт, виконаних контрагентом ТОВ «Акценія-Буд», та у відповідності до вимог пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, пп. «а» п. 185.1 п. 185, пп. «а» п. 198.1, абзацу 3 п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 ПК України здійснював включення до складу свого податкового кредиту суми ПДВ сплачені у ціні таких будівельних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідні первинні бухгалтерські документи між апелянтом та його контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» були оформлені за наслідками фактичного здійснення господарських операцій, які спричинили зміни майнового стану апелянта, як суб'єкта господарювання та платника податків. Такі господарські операції супроводжувалися реальним рухом активів на підприємстві, а їх результати були відображені у бухгалтерському обліку апелянта.
Отже спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01 та форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01 є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14247/24 - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01 та форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» (адреса: м. Львів, вул. Володимира Великого, 2; код ЄДРПОУ: 33667445) 32 227 (тридцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18.04.2025