П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35916/24
Перша інстанція суддя Марин П.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 15 лютого 2024 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 15 лютого 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про відмову в задоволенні позову.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач отримував пенсію за вислугу років та у 2024 році звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто здійснив перехід на інший вид пенсії, внаслідок чого при призначенні позивачу пенсії за віком правомірно використано середній показник заробітної плати, який використовувався при первинному призначенні пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01 вересня 2017 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (працівник освіти).
На підставі заяви позивача від 15 лютого 2024 року відповідачем переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за період 2014-2016 року.
При цьому, позивач, вважаючи, що перерахунок пенсії здійснено невірно, звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
В свою чергу, відповідачем 17 жовтня 2024 року надано відповідь, в якій зазначено про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022 та 2023, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за перерахунком пенсії.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як відповідачем не доведено правомірності своїх дій у межах спірних правовідносин, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення позивачу нового виду пенсії, а саме пенсії за віком, відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що з 15 лютого 2024 року позивачу, який отримував пенсію по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення», призначено пенсію по віку за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Факт отримування позивачем пенсії по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» підтверджується рішенням № 951090131636 від 02 серпня 2018 року (а.с. 44).
При цьому, після призначення пенсії за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач, вважаючи, що у нього наявне право на перерахунок призначеної пенсії за віком, з урахуванням показників середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки (2021, 2022, 2023) перед призначенням пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Між тим, з аналізу ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обрахунку розміру пенсії за віком застосовується розмір заробітної плати (доходу), для визначення якого, зокрема застосовується розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, пенсію позивачу за віком у 2024 році призначено із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2014-2016 роки.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що положеннями ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший.
При цьому, законодавцем визначено, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої положеннями ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, колегія суддів вважає, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, так як попередньо пенсію позивач отримував відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Тому, колегія суддів вважає, що при призначенні пенсії позивачу за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів відповідає правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року (справа № 127/7522/17), у постанові від 08 лютого 2024 року (справа № 500/1216/23).
При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян