П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2596/24
Суддя першої інстанції: Мельник О.М.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 26.09.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства; зобов'язання призначити їй дострокову пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи із дня звернення за пенсією, а саме з 28.02.2024 року; стягнення понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн. та витрат, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 19000грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка має право на призначення дострокової пенсії за віком з 28.02.2024 (дата звернення за пенсією) на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства, досягла 50-річного віку та має страховий стаж більше 15 років.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачці дострокову пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи із дня звернення за пенсією, а саме з 28.02.2024; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивачки судові витрати в розмірі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000грн.; в решті позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, зазначив, що позивачка, на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 28.02.2024, мала стаж роботи 29 років 5 місяців 2 дні та є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства, у зв'язку з чим наявні правові підстави для призначення їй пенсії за віком як матері особи інвалідністю з дитинства. Разом з тим, щодо зауважень пенсійного органу стосовно не надання позивачкою до заяви документів, які підтверджують її право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058, Порядку №22-1, Порядку №637 та Постанови КМУ №917 (висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку), суд першої інстанції вказав, що законом не передбачена умова наявності інвалідності у дитини-інваліда з дитинства до 6 років, а визначено лише вимогу про виховання такої дитини до шести років.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачкою не надано документи, які підтверджують її право на призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058, оскільки у разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідністю). Також, апелянт зазначає, що оскільки рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії приймало ГУ ПФУ в Черкаській області, вимоги зобов'язального характеру у даній справі не можуть бути застосовані до ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. /а.с.14/
28.02.2024 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (як матері особи інваліда з дитинства). /а.с.63/
За принципом екстериторіальності органом розгляду заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.03.2024 №143150018316 позивачці відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». /а.с.22/
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначено, що до заяви від 28.02.2024 позивачкою не надано документів, які підтверджують її право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058, Порядку №22-1, Порядку №637 та Постанови КМУ №917 (висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку), у зв'язку з чим пенсійним органом розглянуто право позивачки на пенсію за віком на підставі ст.26 Закону №1058.
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу про відмову у призначені дострокової пенсії за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) №1058-IV від 09.07.2003.
Так, ст.8 Закону №1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Згідно з пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю установлюється ст.2 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також ст.1 Закону України від 06.10.2005 №2961-ІV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (надалі - Закон №2961-ІV).
Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №2961-ІV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Згідно з ч.12 ст.7 Закону №2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених «Положенням про лікарсько-консультативну комісію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917, передбачено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Тобто, такий висновок ЛКК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV. Встановлення органами медико-соціальної експертної комісії інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Зі змісту абзацу 4 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV убачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а підтримала позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.05.2014 у справі № 21-133а14, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вважала недоцільним висновок Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття «інвалід з дитинства» як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто, при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття інваліда з дитинства, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Таким чином, визначальним для призначення дострокової пенсії по досягненню 50-річного віку є саме час встановлення інвалідності такої дитини, а саме до шестирічного віку, або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що така дитина мала дійсні медичні показання для визнання її інвалідом з дитинства до шестирічного віку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.12.2021 у справі №336/2781/17-а, від 18.01.2022 у справі №448/1650/17, від 19.01.2022 у справі №636/2618/17, від 18.07.2022 у справі №448/1650/17.
Відповідно до приписів ч 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі наведеного, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що для призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, позивачка повинна була надати відповідачу висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки серії 2-18 АЄ №019509 (дата огляду 20.08.1999-03.09.1999) інвалідність доньки позивачки наступила після досягнення нею шестирічного віку, а саме у віці після 16 років. /а.с.15/
В свою чергу, позивачка не надала висновок ЛКК про те, що її донька до досягнення шестирічного віку мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом
Разом з тим, у матеріалах справи міститься експертний висновок ЛКК про встановлення причинного зв'язку хвороби, пов'язаної з ЧАЕС, що в майбутньому стало підставою для отримання доньки позивачки статусу особи з інвалідністю ІІ групи, датований 10.09.1997, тобто донька позивачки мала вік 14 років 2 місяці. /а.с.16/
Також, наявний експертний висновок МСЕК від 18.10.2001, відповідно до якого захворювання викликано впливом аварії на ЧАЕС, тобто на момент встановлення такого висновку доньці позивачки виповнилося 18 років 2 місяці. /а.с.18/
На підставі наведеного, враховуючи, що право позивачки на призначення дострокової пенсії за віком у відповідності до п.1 ч.3 ст.115 Закону №1058, прямо пов'язано з наявністю висновку ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, який не було надано до заяви про призначення пенсії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях відповідача протиправної поведінки щодо призначення позивачці дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Доводи позивачки про те, що встановлення інвалідності її доньки пов'язано із захворюванням після катастрофи на ЧАЕС у 1986, якій на той момент виповнилося більше двох років, а отже вона є особою з інвалідністю з дитинства спростовуються наступним.
Так, відповідно до п.2.1 Інструкції по застосуванню по застосуванню «Переліків хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», затвердженої наказ МОЗ України від 17.05.1997 №150, питання про причинний зв'язок хвороб, причинний зв'язок між захворюваннями, пов'язаними з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають відповідну ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.
Пунктом 2.5 Інструкції №150 визначено, що питання про причинний зв'язок хвороб, що виникли у дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, вирішується Центральною дитячою спеціалізованою лікарсько-консультативною комісією (далі - дитяча спецЛКК) та обласною дитячою спецЛКК на підставі консультативних висновків або виписки із історії хвороби дитячих спеціалізованих закладів охорони здоров'я при підтвердженні діагнозів інструментальними та лабораторними дослідженнями, а за потреби - генетичними дослідженнями дітей та їх батьків.
За аналізом наведених положень, враховуючи, що експертний висновок ЛКК про встановлення причинного зв'язку хвороби доньки позивачки, пов'язаної з ЧАЕС, первинно встановлено 10.09.1997, тобто, у віці донки позивачки 14 років 2 місяці, вказана обставина не може бути підставою для висновку про визнання її дитиною з інвалідністю з дитинства до шести років.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі дійшов невірних висновків щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2018 у справі №501/2838/16-а, у постанові від 14.02.2019 у справі №216/2437/16-а, оскільки зміст спірних правовідносин не є тотожним, а причини встановлення інвалідності в межах наведених справ відрізняються.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області задовольнити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити дострокову пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв