03 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22003/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року (головуючий суддя Сластьон А.О.)
в адміністративній справі №160/22003/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 25.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені пенсії №046450005710 від 03.04.2024 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998 роки згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 25.10.1982 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова пенсійного органу у зарахуванні позивачу періоду роботи в районі Крайньої Півночі до страхового стажу у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи, а також відмова у обчисленні та виплаті пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016, 2017, 2018 роки є протиправними та такими, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 25.10.1982.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, суд встановив, що відповідач необґрунтовано не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення. Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 03.04.2024 - 08 років 05 місяців 16 днів, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу - спірний період роботи в колгоспі «Гігант» з 20.08.1982 по 31.12.1998 (стаж 16 років 04 місяці 12 днів), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 27.03.2024 (дата звернення за призначенням пенсії) становить понад 24 роки, а саме 24 роки 09 місяців 28 днів, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зауважив, що належним відповідачем в частині позовних вимог про зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що за доданими документами до заяви до страхового стажу позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 виданою 25.10.19820 період роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998 роки, оскільки позивачем не надано довідку про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму (тобто довідку в якій зазначається з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстава видачі довідки) Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж станом на 27.03.2024 ОСОБА_1 становить 08 років 05 місяців 16 днів. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 21 рік.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.03.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
Згідно з принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу від 21 до 31 років.
Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 року про відмову у призначені пенсії та не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 20.08.1982 року по 31.12.1998.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла 60-річного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу від 21 до 31 років.
Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 20.08.1982 року по 31.12.1998, оскільки заявниця не надала довідку про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму (тобто, довідку, в якій зазначається, з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людиноднів та підстава видачі довідки).
Вік заявниці на момент призначення пенсії - 63 роки 01 місяців 18 днів, що відповідає зазначеному в ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (59 років 06 місяців).
Страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії - 08 років 05 місяців 16 днів з необхідного (27 років, ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого частиною першою ст 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою та другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, мають особи, за наявності страхового стажу - 15 років.
При цьому, із записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 25.10.1982 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- з 20.08.1982 по 07.04.2000 працювала в колгоспі «Гігант» вихователем в дитячому садочку бр.№1.
Зазначені записи засвідчені підписом Голови та печаткою колгоспу «Гігант».
На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Зокрема, в 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 100 годин.
В 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 281 годин.
В 1984 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230годин, виконано позивачем - 269 годин.
В 1985 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 298 годин.
В колонці «На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено - «розрахункові відомості».
Відповідач зазначає, що записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не завірені печаткою або підписом відповідальної особи.
Відповідно до даних архівної довідки від 02.07.2020 №242/01-25, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Магдалинівського району» Магдалинівської районної ради, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» ОСОБА_1 значиться у списках:
-у 1982 році ОСОБА_2 «так у документах»;
-у 1983 році ОСОБА_1 «так у документах».
Також, в зазначеній архівній довідці вказана заробітна плата ОСОБА_1 за 1984 та 1991 роки.
Архівна довідка видана на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників «Гігант» за період з 1982 по 2000 роки, фонд №9, опис №1, Жданівська сільська рада.
Відповідач зазначає, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» колонка «відпрацьовано людино-днів» не заповнена за періоди: в 1984 році: за квітень - грудень.
Позивач вважає протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника:
прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.10.1982, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- з 20.08.1982 по 07.04.2000 працювала в колгоспі «Гігант» вихователем в дитячому садочку бр.№1.
Зазначені записи засвідчені підписом Голови та печаткою колгоспу «Гігант».
На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Зокрема, в 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 100 годин.
В 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 281 годин.
В 1984 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230годин, виконано позивачем - 269 годин.
В 1985 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві - 230 годин, виконано позивачем - 298 годин.
В колонці «На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено - «розрахункові відомості».
При цьому, відповідач зазначає, що записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не завірені печаткою або підписом відповідальної особи.
Водночас, відповідно до даних архівної довідки від 02.07.2020 №242/01-25, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Магдалинівського району» Магдалинівської районної ради, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» ОСОБА_1 значиться у списках:
-у 1982 році ОСОБА_2 «так у документах»;
-у 1983 році ОСОБА_1 «так у документах».
Також, в зазначеній архівній довідці зазначена заробітна плата ОСОБА_1 за 1984 та 1991 роки.
Архівна довідка видана на підставі книг обліку розрахунків по оплатиі праці колгоспників «Гігант» за період з 1982 по 2000 роки, фонд №9, опис №1, Жданівська сільська рада.
У книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» колонка «відпрацьовано людино-днів» не заповнена за періоди: в 1984 році: за квітень - грудень.
Відповідач зазначає, що за спірний період у відомостях трудової книжки позивача та наявній архівній довідці лише частково внесена інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
При цьому, відповідач у спірному рішення не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Матеріалами справи підтверджується, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати.
При цьому, доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Натомість, наявність сумнівів, пов'язаних з довідкою про трудову участь позивача з урахуванням виробленого мінімуму, не є достатньою підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування стажу, оскільки частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Також, за приписами пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
У даному випадку орган пенсійного фонду мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за спірний період роботи в колгоспі «Гігант», шляхом врахування показань свідків, витребування певних документів та здійснення відповідної перевірки.
Однак відомостей стосовно затребування у ОСОБА_1 переліку осіб, яких слід ідентифікувати як свідків з метою отримання їх показань по спірному, на переконання відповідача, періоду страхового стажу позивача в колгоспі «Гігант», матеріали справи не містять.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 03.04.2024 - 08 років 05 місяців 16 днів, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу - спірний період роботи в колгоспі «Гігант» з 20.08.1982 по 31.12.1998 (стаж 16 років 04 місяці 12 днів), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 27.03.2024 (дата звернення за призначенням пенсії) становить понад 24 роки, а саме 24 роки 09 місяців 28 днів, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 03.04.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко