ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/41529.11.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»
про стягнення 130 815,95 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
позивача: Закусило Г.А.
Мороз К.А.
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий канал»(надалі - ТОВ «Новий канал») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»(надалі -ТОВ «Престиж Авто Україна») про стягнення 130 815,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору підряду №62/2006 від 23.03.2006 р. позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків фактур сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 1 093 818,50 грн., а відповідач надав позивачу послуги у вигляді ремонтних та тюнінгових робіт на суму 970 531,56 грн. Позивач вказує, що роботи на суму 123 287,00 грн., яка є різницею між оплаченими рахунками-фактурами та підписаними актами здачі-прийняття виконаних робіт відповідачем надані не були, а тому після розірвання Договору позивач згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму невідпрацьованої попередньої оплати у розмірі 123 287,00 грн. та 3% річних у розмірі 7 528,95 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.12.2009 р.
В судових засіданнях 28.12.2009 р. та 20.01.2010 р. оголошено перерви до 20.01.2010 р. та 17.02.2010 р. відповідно.
20.01.2010 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано письмовий відзив, в якому останній проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. розгляд справи відкладено до 03.03.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.
В судових засіданнях 03.03.2010 р. та 15.03.2010 р. оголошено перерву до 15.03.2010 р. та 17.03.2010 р. відповідно.
16.03.2010 р. відповідачем через канцелярію суду було подано копії актів здачі-приймання робіт на суму 123 287,00 грн., що є предметом позову у даній справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у останнього оригіналів спірних актів здачі-приймання робіт розгляд справи відкладено до 31.03.2010 р.
30.03.2010 р. представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання відповідно до змісту якого останній вказує на відсутність у нього таких актів та стверджує про недостовірність підпису та печатки підприємства позивача у вказаних документах, у зв'язку із чим просить призначити почеркознавчу та технічну експертизу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у останнього оригіналів спірних актів здачі-приймання робіт розгляд справи відкладено до 14.04.2010 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 12.05.2010 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва 12.05.2010 р. призначено судову технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судових експертиз та отримання висновків експертів.
08.11.2010 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової технічної експертизи документів та повідомлення про неможливість дачі висновку почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №48/415.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення розгляду справи, провадження у даній справі поновлено та призначено до розгляду на 29.11.2010 р.
Представники позивача в судове засідання 29.11.2010 р. з'явились, вимоги ухвали суду від 10.11.2010 р. виконали, позовні вимоги підтримали повністю. Крім того, представником позивача було подано клопотання відповідно до змісту якого останній просить стягнути з відповідача вартість проведеної судової експертизи у розмірі 4 286,86 грн.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.11.2010 р. не з'явився, подавши 25.11.2010 р. через канцелярію суду клопотання в якому просить розгляд справи відкласти у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні.
Судом в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з наступних підстав.
По-перше, як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення №11802714 ухвала суду від 10.11.2010 р. отримана відповідачем 12.11.2010 р. за адресою: 03039, м. Київ, вул. Деміївська, 5-а. В той же час наказ про відрядження №1 датований 24.11.2010 р., тобто відповідач був обізнаний про призначене на 29.11.2010 р. судове засідання, проте незважаючи на це відрядив представника у відрядження.
По-друге, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є не єдиним представником відповідача уповноваженим представляти його інтереси. Довіреністю б/н від 01.03.2010 р., яка видана строком на один рік та діє до 01.03.2011 р. ТОВ «Престиж Авто Україна»уповноважило ОСОБА_2, представляти інтереси підприємства відповідача. Тобто, ТОВ «Престиж Авто Україна», яке завчасно повідомлене про час та місце розгляду справи не було позбавлене права направити в судове засідання іншого представника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином та відсутність поважних підстав для його відкладення, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно ч. 1, 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України та здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
23.03.2006 р. між ТОВ «Престиж Авто Україна»(виконавець) та ЗАТ «Новий канал»(після зміни організаційно-правової форми ТОВ «Новий канал) (замовник) укладено договір підряду №62/2006 (надалі -"Договір").
Відповідно до п.1.1 Договору виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонтних, тюнінгових робіт у відношенні автомобілів учасників телевізійної передачі замовника, виробником якої є ЗАТ «Новий канал»на базі створеного виконавцем єдиного технологічного комплексу «Тюнінгове ательє», а замовник приймає та оплачує належним чином роботу виконавця.
В силу статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору підряду (ст. 837 Цивільного кодексу України), за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, та елементи договору про надання послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно п. 2.1 Договору сторони встановили та домовились про те, що загальна ціна робіт по відношенню до одного автомобіля учасника передачі не може перевищувати суму 51 000,00 грн., що по комерційному курсу на дату підписання даного Договору являється еквівалентом 10 000,00 доларів США. У випадку зміни комерційного курсу долара США до гривні, загальна ціна робіт по одному автомобілю може корегуватися за згодою сторін.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата робіт виконавця здійснюється в наступному порядку: 80% від загальної суми вказаної в кошторисі оплачується в порядку предоплати протягом трьох банківських днів після отримання замовником рахунку виконавця, 20% від загальної суми оплачується протягом трьох банківських днів після підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору відповідачем було виставлено наступні рахунки-фактури: №СФ-0000137 від 24.03.2006 р., №СФ-0000274 від 01.06.2006 р., №СФ-0000365 від 19.07.2006 р., №СФ-0000461 від 25.09.2006 р., №СФ-0000462 від 25.09.2006 р., №СФ-0000500 від 20.10.2006 р., №СФ-0000510 від 01.11.2006 р., №СФ-0000614 від 08.12.2006 р., №СФ-0000632 від 25.12.2006 р.
Позивач відповідно до встановленого Договором строку здійснив оплату виставлених відповідачем рахунків-фактур на загальну суму 1 093 818,50 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Відповідно до п. 3.1.10 Договору виконавець зобов'язаний передавати замовнику результати робіт по акту прийому-передачі виконаних робіт.
Між сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 970 531,51 грн., а саме: №ОУ-0000158 від 12.05.2006 р. на суму 6 631,56 грн., №ОУ-0000328 від 18.09.2006 р. на суму 696 150,00 грн., та №ОУ 0000519 від 25.12.2006 р. на суму 267 750,00 грн.
Отже, з наведеного слідує, що різниця між оплаченою попередньою оплатою та підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт становить 123 287,00 грн., тобто відповідачем не надано робіт чи послуг на підставі сплаченого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000632 від 25.12.2006 р. на суму 85 680,00 грн. та частково за рахунком №СФ-0000614 від 08.12.2006 р. у розмірі 37 607,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що дія Договору може бути припиненою шляхом його розірвання за згодою обох сторін або з ініціативи однієї із сторін. Сторона-ініціатор направляє іншій стороні повідомлення про розірвання не менше ніж за тридцять календарних днів до запланованої дати припинення договору.
Тобто, сторонами в Договорі погоджено можливість розірвання договору за заявою однієї сторони.
23.04.2007 р. ТОВ «Престиж Авто Україна»звернулось до ТОВ «Новий канал»з листом №21 в якому повідомляє про розірвання Договору з 13.05.2007 р.
Таким чином, договір розірвано з 23.05.2007 р. (тридцять днів з дня повідомлення).
На момент розірвання Договору розмір невідпрацьованої попередньої оплати становить 123 287,00 грн., у зв'язку з чим 16.10.2007 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №15/10 від 15.10.2007 р. з вимогою повернути перераховану замовником попередню плату за виконання робіт, які відповідачем виконані не були у розмірі 123 287,00 грн., а також штрафні санкції у розмірі 13 059,98 грн.
Відповідач у відповідь на зазначену претензію направив позивачу лист №7/11 від 07.11.2007 р. з проханням надати перелік документів, який би свідчив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Разом з тим в листі №16 від 13.03.2007 р. відповідач вказував на те, що він протягом грудня 2006 р. не отримував замовлення на проведення робіт.
При цьому, в ході розгляду справи представником відповідача на підтвердження заперечень проти невиконання робіт на вказану суму було подано копії актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р. на загальну суму 123 287,00 грн.
Судом посилання відповідача на виконання робіт за актами приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р. відхиляються з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до абзацу 3 п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№02-5/289 від 18.09.1997 р. письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів. Для перевірки достовірності поданих до суду документів ним може бути призначено судову експертизу.
У зв'язку із клопотанням позивача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи вищенаведених документів судом неодноразово витребовувалась оригінали актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р.
Проте, відповідачем в порушення приписів ст. 124 Конституції України та ст. ст. 4-5, 30 Господарського процесуального кодексу України на вимогу суду оригіналів вказаних актів надано не було, у зв'язку із чим експертиза проводилась за наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р.
Із змісту висновку №4877/10-11 складеного 08.10.2010 р. експертом третього кваліфікаційного класу, старшим науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Янкович Галиною Михайлівною вбачається, що відтиски печатки від імені ЗАТ «Новий канал», зображення яких міститься в копіях актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р. нанесені не тією печаткою, зображення відтисків яких міститься в копіях документів, що долучені до матеріалів справи позивачем, а іншою печаткою, але у зв'язку із відсутністю оригіналів актів встановити за допомогою якого засобу нанесено відтиск печатки неможливо.
Крім того, згідно повідомлення №4876/10-11 складеного 27.10.2010 р. під час попереднього огляду досліджуваних підписів від імені ОСОБА_3., зображення яких міститься в копіях актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р. та зразків підпису ОСОБА_3. експертом було встановлено ряд збіжних та розбіжних ознак в порівнюваних почергових об'єктах, але оцінка даних ознак неможлива, у зв'язку із відсутністю оригіналів актів оскільки, надані копії досліджуваних документів не належної якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Із змісту висновку судової експертизи та повідомлення експерта вбачається, що експертом встановлено ознаки підробки актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р.
По-друге, посилання відповідача на акт перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та податкові накладні, не ґрунтується на приписах ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів.
По-третє, 13.03.2007 р. ТОВ «Престиж Авто Україна»звернулось із листом №16 до ТОВ «Новий канал»в якому зазначило, що з початку грудня 2006 р. відповідачем не було прийнято жодного замовлення на виконання ремонтних, тюнінгових робіт, у зв'язку з невідповідністю технічного стану автомобілів умовам договору та зазначає, що у зв'язку із знаходженням технічного обладнання позивача у приміщеннях ТОВ «Престиж Авто Україна»останній несе великі збитки, тому просить зарахувати перераховану в грудні 2006 р. суму в розмірі 85 680,00 грн., як орендну плату.
В той же час, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачається орендна плата за користування відведеними приміщеннями. Окремий Договір оренди зазначених приміщень між сторонами не укладався, у зв'язку з чим посилання відповідача про зарахування грошових коштів у розмірі 85 680,00 грн., як орендної плати є безпідставними.
Безпосередній зміст листа (визнання відповідачем існування станом на 13.03.2007 р. невідпрацьованої попередньої оплати) спростовує його твердження про існування актів, які нібито підписані у грудні 2006 р.
Таким чином, надані відповідачем копії актів приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000520 та №ОУ-0000832 від 29.12.2006 р. на загальну суму 123 287,00 грн. не можна вважати належним доказом, який би підтверджував факт виконання ТОВ «Престиж Авто Україна»своїх зобов'язань по Договору.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено належними доказами надання послуг чи виконання робіт за Договором на всю суму попередньої оплати, а тому станом на день розірвання Договору та винесення рішення у справі сума невідпрацьованої попередньої оплати за Договором становить 123 287,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Позивачем надано належні та допустимі докази виконання своїх зобов'язань за Договором. Відповідач доказів належного виконання робіт не надав, а тому внаслідок розірвання Договору відпала підстава користуватися грошовими коштами у розмірі 123 287,00 грн.
Оскільки відповідач, надмірно перераховані кошти (в тому числі на вимогу позивача) не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів у розмірі 123 287,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми заборгованості з урахуванням 3% річних у розмірі 7 528,95 грн. за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 1214 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Згідно ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, а позивач листом №15/10 від 15.10.2010 р. звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, то вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 15.11.2007 р. по 27.11.2009 р. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 7 528,95 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Аналогічна практика застосування ст.ст. 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України міститься у постановах Вищого господарського суду у справах №29-4/119-07-3387, №7/565, та №2-14/7217.1-2008.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Новий канал»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить включити до складу судових витрат суму сплачених на проведення експертизи коштів у розмірі 4 286,86 грн.
Згідно платіжних доручень №974 від 20.07.2010 р. та №2139 від 06.10.2010 р. позивачем на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було сплачено 4 286,86 грн. за проведену судово-технічну та почеркознавчу експертизи.
Пунктом 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78 розмір сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), та розподіл цих витрат має визначатись господарським судом з урахуванням ставок і окладів, встановлених експертною установою.
Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.
Оскільки факт оплати позивачем таких послуг підтверджується належними доказами, суд вважає, що витрати позивача пов'язані з оплатою вартості проведеної експертизи підлягають включенню до складу судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А; ідентифікаційний код 32559379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал»(01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 25, ідентифікаційний код 23530545) заборгованість у розмірі 123 287 (сто двадцять три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 7 528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 95 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 4 286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп., державне мито у розмірі 1 308 (одна тисяча триста вісім) грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Повний текст рішення підписаний 03.12.2010 р.