ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/11823.11.10
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"
до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової
компанії "Оранта"
Третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 1789,05 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Матяш С.В. (Дов.)
Від відповідача: Старков І.О. (Дов.)
Від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні 23.11.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 1789,05 грн., спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000121 від 03.04.2007р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Honda Accord (реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Ford Fiesta (реєстраційний номер НОМЕР_2), яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/5528098), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010р. порушено провадження у справі № 57/118, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2010р. та залучено до участі у справі № 57/118 на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2010р. відкладено розгляд справи № 57/118 на 23.11.2010р.
23.11.2010р. у судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
23.11.2010р. в судовому засіданні Відповідача визнав позовні вимоги частково в розмірі 1305,00 грн., в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 450,00 грн. та витрат на оплату послуг ДАІ в розмірі 34,05 грн. просив відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання 23.11.2010р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, причин неявки в судове засідання не повідомив.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд
03 квітня 2007 року між Позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" та Погіба Вітою Володимирівною укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 05-16/000121 (далі - Договір), об'єктом страхування за яким визначено автомобіль - Honda Accord (реєстраційний номер НОМЕР_1).
07 жовтня 2007 року о 20 год. 40 хв. по бульвару Т.Шевченка у м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Honda Accord та автомобіля Ford Fiesta, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Honda Accord (д.н.з. НОМЕР_1), що призвело до пошкодження транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва № 68083 від 27.12.2008р. та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2007р. у адміністративній справі № 3-42432/2007, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
08.11.2007р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля Honda Accord звернувся до Позивача із заявою про настання страхового випадку.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № 1812-9, складеного 22.12.2007р. ФОП ОСОБА_2 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 5387/07 від 02.01.2007р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Accord (д.н.з. НОМЕР_1), що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 1318,70 грн.
Відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 28.11.2007р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Accord (д.н.з. НОМЕР_1), в результаті його пошкодження в ДТП, складає 1305,00 грн.
28.11.2007р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля Honda Accord звернувся до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, в якій просив виплату страхового відшкодування здійснити шляхом перерахування коштів на рахунок станції технічного обслуговування СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест".
На підставі страхового акту № 05-17/201, затвердженого 28.11.2007р., Позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 1305,00 грн. на рахунок СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест", що підтверджується платіжним дорученням № 3698 від 13.12.2007р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Крім того, як зазначено Позивачем, ним було здійснено оплату автотоварознавчого дослідження в розмірі 450,00 грн. та вартість довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до Позивача - ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система " перейшло в межах суми 1305,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також Позивачем понесені майнові витрати на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 484,05 грн.
Із постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2007р. у адміністративній справі № 3-42432/2007 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Honda Accord (д.н.з. НОМЕР_1), належить Підприємству з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та знаходився під керуванням ОСОБА_1.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент", за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2), застрахована ВАТ НАСК "Оранта" згідно із полісом № ВА/5528098.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/5528098) віднесено до 1-го типу (п. 15.1 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Строк дії з 20.04.2007р. (00:00) по 19.04.2008р.
Факт експлуатації автомобіля Ford Fiesta д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 на законних підставах сторонами не заперечувався.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс № ВА/5528098) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза - 0%. (пункт 2 полісу).
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord становить 1305,00 грн., а до Позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 1305,00 грн. та набуто право вимоги у розмірі 450,00 грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Регресною вимогою № 05/1945 від 16.11.2009р., яка отримана Відповідачем 18.11.2009р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Позивач звернувся до Відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Проте, вищевказану вимогу Відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Враховуючи визначені полісом № ВА/5528098 розміри лімітів відповідальності, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до Позивача, Відповідач був зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 1305,00 грн. до 18.12.2009р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої до стягнення з Відповідача суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що Позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що Відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи Позивачем, а відтак Відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті Позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина Відповідача у понесенні Позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.
Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми в розмірі 450,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.
Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на послуги ДАІ в розмірі 34,05 грн.
Згідно із пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик повинен відшкодувати лише вартість оціненої шкоди майну відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 34,05 грн. витрат на послуги ДАІ задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; ідентифікаційний код 00034186; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А; ідентифікаційний код 31725819) 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 74 (сімдесят чотири) грн. 40 коп. державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 29.11.2010р.