17 листопада 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаванафтопродукт», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання відсторонення незаконним, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами з доповненнями до них товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» (далі - ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт») на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року,
У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 квітня 2008 року між ним та ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» укладений контракт, за яким його призначено на посаду директора цього товариства за сумісництвом. Рішенням загальних зборів ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» від 26 грудня 2008 року прийнято рішення про його тимчасове відсторонення від виконання обов'язків та покладено обов'язки директора товариства на ОСОБА_7 Вважаючи, що його трудові права порушені, чим йому завдано моральної шкоди, ОСОБА_6 просив визнати незаконним рішення загальних ; поновити його на роботі на посаді директора ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт»; стягнути з ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 185 грн. 90 коп. та на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2009 року провадження у справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_6 від позову в цій частині.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2009 року позов задоволено частково: визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» в особі ОСОБА_8 від 26 грудня 2008 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» та про покладення виконання обов'язків на ОСОБА_7; стягнуто з ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» на користь ОСОБА_6 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір стягнутої з ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди з 10 тис. грн. до 1 тис. грн.; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» звернулося до Верховного Суду України з касаційними скаргами та надало до них доповнення, в яких просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» прийняло рішення про відсторонення ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора цього товариства з порушенням вимог ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
З висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
За положеннями ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу товариства можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Судом установлено, що 2 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» укладено контракт, за яким його призначено на посаду директора товариства за сумісництвом на термін з 2 квітня 2008 року до 1 квітня 2009 року. Рішенням загальних зборів ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» від 26 грудня 2008 року його тимчасово відсторонено від виконання обов'язків директора товариства та покладено обов'язки на ОСОБА_7 Відповідно до ст. 10 Статуту ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт», зареєстрованого 21 серпня 2006 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, виконавчим органом товариства є одноосібно директор. Наказом голови ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» від 27 березня 2009 року № 8-к ОСОБА_6 звільнено з посади директора товариства за сумісництвом з 1 квітня 2009 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» посилалось на те, що рішення про відсторонення ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора товариства прийнято на підставі ст. 99 ЦК України.
Так, за правилами чч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Тому такі рішення уповноваженого органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління товариством.
Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків на підставі ст. 99 ЦК України за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
У зв'язку із цим усунення або відсторонення члена виконавчого органу товариства від виконання повноважень є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення ним у межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності.
Тобто право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу треба розуміти як його право усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що усунення ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора товариства є відстороненням від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП України та порушує його трудові права, не грунтується на вимогах закону й установлених у справі обставинах.
Разом з тим, рішенням загальних зборів ТОВ «ТД «Полтаванафтопродукт» від 26 грудня 2008 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора товариства постановлено відповідно до вимог ст. 99 ЦК України, підстави для визнання цього рішення незаконним відсутні.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди - взаємопов'язані з основними вимогами, а тому також не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди застосували закон, який не підлягає застосуванню, а вимоги ОСОБА_6 про захист порушеного права задоволенню не підлягають, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 99 ЦК України, ст. ст. 336, 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2009 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай