ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/25825.11.10
За позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
до Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд"
про зміну договору оренди земельної ділянки від 27.08.1999 року
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідачів Олексіюк М.В.
від прокуратури Греськів І.І.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД" про зміну п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 27.08.1999р., виклавши його в редакції що наведена прокуратурою в позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2010р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та прокуратурі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони та прокуратура були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Прокуратури у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Позивача у судові засідання не з'являвся, проте через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення, а яких підтримує викладені у позові обставини, та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та розглядати справу за відсутності його повноважного представника.
Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував викладені у відзиві та у додаткових поясненнях до відзиву обставини, та просив в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 25.11.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача та прокуратури, та дослідивши пояснення представника позивача, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
27.08.1999 року між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та підприємством з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД" (Відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений Орловим О.А. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 27.08.1999 року та зареєстрований в реєстрі за № 5482 (Договір).
Вказаний Договір було зареєстровано 27.08.1999 року Дніпропетровським міським Управлінням земельних ресурсів за № 1.
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,63 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, перехрестя пр. Гагаріна і Запорізького шосе (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом № 66101029, згідно з планом землекористування, що додається.
Згідно з п.1.2 Договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 17.06.1999р. № 1348.
Відповідно до п.1.3 Договору категорія земельної ділянки: землі громадської забудови.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що земельна ділянка надається на термін 49 років, починаючи з дати державної реєстрації цього договору; підписаний сторонами і нотаріально засвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.
Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі ставки земельного податку і вноситься на розрахунковий рахунок, вказаний в цьому пункті.
Відповідно до п. 3.3 Договору умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін.
Пунктом 3.4 Договору, індексація суми орендної плати, у разі збільшення розміру земельного податку, проводиться прямо пропорційно, відповідно до законів України у безумовному порядку.
Зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін (п.8.1 договору). У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку (п.8.2 договору).
06.08.08 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 39/35 „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства”.
Пунктом 1 зазначеного рішення внесено зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України „Про оренду землі”, незалежно від мети використання.
Відповідно до п. 3 зазначеного рішення, пункт 3 рішення міської ради від 23.01.08 № 2/27 „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин” визнано таким, що втратив чинність та викладено його у новій редакції: „До моменту прийняття міською радою рішення про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.06 № 4/8 „Про ставки річної орендної плати за земельні ділянки” встановити річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України ”Про оренду землі”, незалежно від мети використання”.
В матеріалах справи наявна копія листа Земельного управління Дніпропетровської міської ради від 20.05.09 № 7/5-555/680, відповідно до якого Відповідач ставиться до відома, що рішенням міської ради від 23.01.08 № 2/27, від 13.02.08 № 31/28 та від 06.08.08 № 39/35 на підставі Закону України від 03.06.08 № 309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено ставку орендної плати, що дорівнює її мінімальному розміру та складає трикратний розмір земельного податку та спрощено процедуру внесення змін до діючих договорів оренди землі. Крім того, у вказаному листі інформується Відповідача про те, що йому належить з 01.01.08 сплачувати орендну плату з урахуванням змін у земельному законодавстві, а також про те, що відповідні зміни повинні бути внесені до діючого договору оренди земля шляхом укладання додаткового договору на умовах, що запропоновані Дніпропетровською міською радою (приєднання), виходячи із приписів чинного законодавства. В даному листі також Відповідач повідомляється, що для укладання додаткового договору Відповідачку необхідно у двотижневий термін після отримання цього повідомлення звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради (кабінет 50, тел. 744 86 75). І що у разі неотримання звернення Відповідача в зазначений термін та не укладання додаткової угоди, Дніпропетровська міська рада буде вимушена застосувати заходи впливу, які передбачені чинним законодавством, включаючи розірвання договору, звільнення земельної ділянки та продаж їх шляхом проведення земельних торгів (аукціону) з обов'язковим відшкодуванням різниці між сплаченим та законодавчо передбаченим розміром орендної плати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД" про зміну п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 27.08.1999р., виклавши його в редакції що наведена прокуратурою в позовній заяві, задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Стаття 5 ЦК України встановлює дію актів цивільного законодавства у часі і передбачає: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Справа N 1-7/99, вказано, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Позовні вимоги Прокуратура та Позивач обґрунтовують тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.08р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни щодо розміру орендної плати за землі, зокрема, «інших категорій», до яких і відноситься орендована Відповідачем по Договору земельна ділянка.
Проаналізувавши норми законодавства, на які посилаються прокуратура та Позивач, судом встановлено, що ні перехідні положеннями Закону України «Про оренду землі», ні інші нормативні акти, на які посилаються прокуратура та Позивач, не передбачають обов'язок орендарів земельних ділянок державної та комунальної власності внести зміни у договори оренди, які були укладені до прийняття вказаного закону (№309-VI від 03.06.08р.), зокрема щодо розміру орендної плати за землю. Також не містить відповідних положень, які б зобов'язували сторони переглянути умови оренди в разі внесення змін до законодавства України, зокрема щодо розміру орендної плати за землю, і сам Договір оренди.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що на момент укладення Договір повністю відповідав вимогам законодавства України про оренду землі, зокрема в частині положень про розмір орендної плати за землю. А при внесенні змін до відповідних положень законодавства не було передбачено жодних наслідків для договорів оренди, що вже укладені та діють на момент внесення таких змін, щодо зміни передбаченого цими договорами розміру орендної плати за землю (дана правова позиція також підтверджується Вищим господарським судом України в Постанові від 08.10.2007 р. по справі № 28-30/356-06-11057, де вказано, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі, коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватись умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 652 ЦК передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом статті 654 ЦК зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір. Оскільки відповідно до статті 20 Закону "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни, які вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.
Відповідно до п. 3.3 Договору умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін (п.8.1 договору).
Відповідно до статті 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Судом не приймається лист Земельного управління Дніпропетровської міської ради від 20.05.09 № 7/5-555/680 за підписом начальника управління Шеламанова С.Р. як належний, в розумінні ст. 32 ГПК України, доказ направлення Позивачем на адресу Відповідача пропозиції про внесення змін до п. 3.1 Договору, оскільки Позивачем не надано доказів того, що особа, яка підписала лист від 20.05.09 № 7/5-555/680 є уповноваженою представляти Дніпропетровську міську раду або її виконавчий комітет у відносинах з приводу внесення змін до договорів оренди земельних ділянок. Також, вказаний лист не містить конкретної пропозиції внести зміни в певні пункти Договору, натомість в зазначеному листі взагалі відсутні посилання саме на Договір. Згаданим листом Відповідачу запропоновано самому звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради із заявою про внесення змін до договору.
Позивачем не надано суду належних доказів (чек про надання послуг поштовим відділенням тощо) направлення листа № 7/5-555/680 від 20.05.09 на адресу Відповідача; отримання Відповідачем вказаного листа наручно заперечується, та з наданих Позивачем розписок не вбачається, що вказаний лист отримано саме представником Відповідача; матеріали справи не містять доказів протилежного.
Судом відхиляються посилання Прокуратури та Позивача, що Дніпропетровська міська рада вчинила волевиявлення щодо внесення змін до Договору у передбаченій законом формі шляхом прийняттям рішення №39/35 від 06.08.08 «Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства», оскільки вказане рішення вносить зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію (п. 1 рішення). Також, п. 3 рішення вносяться зміни в п. 3 рішення Дніпропетровської міської ради № 2/27 від 23.01.08 р., яким, в свою чергу, було 1) призупинено дію рішення № 4/8 від 06.12.06 р. до внесення в нього змін, та 2) тимчасово, до прийняття змін до рішення 4/8, було встановлено нову ставку річної орендної плати. При цьому, призупинене рішення 4/8 встановлює ставки річної орендної плати щодо договорів оренди, рішення про передачі яких в оренду прийняті міською радою після 31.12.06 р., тобто знову ж таки - ставки орендної плати змінюються лише по відношенню договорів, які ще не були укладені на момент прийняття відповідного рішення.
Тобто, вказане Прокуратурою та Позивачем рішення жодним чином не регулює питання щодо внесення змін до Договору оренди та до рішення Дніпропетровської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду Відповідачеві від 17.06.1999р. № 1348. Договір оренди був належним чином зареєстрований, а отже в процесі оформлення не перебуває.
Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як зазначалось вище, Договір було укладено на підставі рішення виконкому міської ради від 17.06.1999 р. №1348, про що вказано в самому Договорі.
Про внесення змін в рішення виконкому міської ради №1348 чи про прийняття виконкомом (радою, Позивачем) нового рішення щодо укладення відповідної додаткової угоди до Договору оренди, Дніпропетровською міською радою чи виконкомом рішення не приймалося; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
Таким чином відсутня необхідна передумова внесення змін до Договору - відповідне рішення органу місцевого самоврядування, яке б змінювало чи доповнювало вищенаведене рішення №1348 від 17.06.1999р., на основі якого і було укладено Договір (дана правова позиція також підтверджується Вищим господарським судом України у Постанові від 20.12.2006 року №10/185-06, де вказано, що внесення змін до договору оренди землі можливе лише після прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Укладаючи Договір сторони дійшли згоди щодо істотних умов необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі розміру орендної плати та порядку її визначення (розділ 3 договору).
Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з положення ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Норма ст. 652 ЦК України, дає можливість сторонам, у разі зміни обставин якими вони керувались при укладенні договору, змінити його чи розірвати за згодою сторін. Водночас істотною вважається зміна, за умови передбачення якої сторони не уклали б договір.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, що існують обставини, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до Договору без взаємної згоди сторін, за рішенням суду.
Відповідно ст. 49 ГПК України та Роз'яснення Вищого арбітражного (нині -господарського) суду України N 02-5/78 від 04.03.98 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»з Позивача в доход Державного бюджету України не стягуються державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 30.11.10р.