Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Міщенка С.М.,
суддів Таран Т.С. та Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на судові рішення щодо ОСОБА_5,
встановила:
вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, раніше судимого 25 грудня 2007 року
за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК України суд постановив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати на межі України на постійне проживання без дозволу органів виконання покарань, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до них для реєстрації.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року даний вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 16 серпня 2008 року, приблизно о 04 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, повторно, на вул. 8 Березня в м. Новомосковську з автомобіля ГАЗ 33021, який належав ОСОБА_6 та яким керував за договором ОСОБА_7, викрав майно на загальну суму 1149 грн. 98 коп.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, внаслідок м'якості. Вважає, що у суду були відсутні правові підстави для повторного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як установлено вивченням справи, суд неналежно виконав зазначені вимоги закону.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було засуджено вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2007 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, вчинено ОСОБА_5 16 серпня 2008 року, тобто протягом іспитового строку, встановленого йому за попереднім вироком.
Суд же, визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні тяжкого злочину, при призначенні покарання, хоча і послався у вироку, проте в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином і який ним було вчинено в період іспитового строку.
Крім того, суд у вироку обмежився фактичним перерахуванням даних про особу засудженого ОСОБА_5 та обставин, що пом'якшують його покарання, однак докладних та переконливих мотивів, з яких саме підстав ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, у вироку не навів.
Не відповідає фактичним обставинам справи і посилання суду, при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, на сумлінне ним виконання обмежень, встановлених органом виконання покарань.
Тому слід визнати, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про особу винного, тобто є надто м'яким.
Апеляційний суд при розгляді справи за апеляцією прокурора зазначеного порушення закону не усунув, а тому ухвала цього суду також підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначення покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Міщенко С.М. Таран Т.С. Школяров В.Ф.