Єдиний унікальний номер 317/5480/24
Провадження № 2/317/180/2025
18 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Качана А.В.
за участі:
секретаря судового засідання Боденко Г.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Панченка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у режимі відеоконференції з представником третьої особи - Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Панченко І.О. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,-
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 проживали разом однією родиною з ОСОБА_3 з 2011 р. по 2012 р. без реєстрації шлюбу.
13.03.2012 р. у позивача від відповідач народилась спільна дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
30.08.2019 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 . Внаслідок укладеного шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Станом на сьогодні ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне місце проживання від 09.10.2024.
Після припинення стосунків ОСОБА_3 перестав брати участь у вихованні сина, зокрема не відвідував його, не забезпечував його матеріально, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, його навчання. Відповідач ніяким чином не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина.
Відповідач, жодних з покладених на нього законом обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної та грошової участі в вихованні сина. Всі питання щодо виховання та матеріального забезпечення вирішуються позивачем самостійно.
Згідно з Довідкою від 02.10.2024 № 02.01-24/287 виданою Запорізькою гімназією № 98 вказано наступне: «За період навчання класний керівник ОСОБА_9 , спілкувалися лише з матір'ю. Батько батьківські збори не відвідував, за інформацією про освітні здобутки сина не звертався.»
Позивач вказує, що зазначені обставини, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини його батьком свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту подачі заяви до досягнення дитиною повноліття та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.10.2024 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
13.01.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області залучено до участі у справі орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
24.02.2025 від орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району до суду надійшов висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_5
26.02.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовну заяву підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, 29.10.2024 на адресу суду надійшла нотаріально завірена заява відповідача, відповідно до якої позивач просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги в частині позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_5 визнав повністю.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Панченко І.О. проти позову не заперечував, зазначив, що вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_5 .
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати ОСОБА_10 та батько ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.10.2013, актовий запис № 10, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 6).
30.08.2019 ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 30.08.2019 Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 5).
Відповідно до акту про фактичне місце проживання ОСОБА_5 фактично проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Судом встановлено, що відповідно до довідки виданої директором Запорізької гімназії № 02.01-24/287 від 02.10.2024 ОСОБА_5 навчається у зазначеному закладі, за період навчання його батько батьківські збори не відвідував за інформацією про освітні здобутки сина не звертався (а.с. 9).
Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 № 01-13/0173 від 18.02.2025 районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того у Висновку зазначено: «Малолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 21.10.2024 № 2526/01-08, малолітній ОСОБА_5 спостерігається у вказаному центрі, під час профілактичних оглядів, щеплень, захворювань дитину на прийоми до лікаря супроводжує мати, ОСОБА_1 за час спостереження дитини його батько ОСОБА_3 станом здоров'я сина не цікавився, з адміністрацією закладу не спілкувався.
На прийомі у відділі по Вознесенівському району служби (управління у справах дітей Запорізької міської ради 04.02.2025 з малолітнім ОСОБА_5 проведено бесіду з метою з'ясування його думки щодо питання позбавлення бать батьківських прав. Під час бесіди ОСОБА_13 повідомив, що він не заперечує про позбавлення батька батьківських прав, оскільки батько не забезпечує його матеріально, нечасто спілкується з ним, не дарив нічого, не брав участі у житті ОСОБА_13 . Зі слів дитини, останній раз він спілкувався з батьком восени 2024 року під час спілкування батько сказав ОСОБА_13 , що перебуває у Федеративній Республіці Німеччина, більше нічого не повідомив, життям сина не цікавився.
Згідно з відповіддю служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 14.02.2025 № 01-25/98, 13.02.2025 суб'єктами соціальної роботи Долинської сільської ради здійснений комісійний виїзд за адресою, зазначеною у позовній заяві як місцем проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 . Зі слів сусідів з'ясовано, що ОСОБА_3 за вищевказаною адресою не проживає, виїхав за межі України».
За приписами ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із частинами другою та четвертою ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків передбачає систематичне невиконання обов'язку турбуватись про дитину, в чому воно б не виражалося.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини ОСОБА_5 ,, не цікавиться його життям та навчанням, станом його здоров'я, не надає матеріальну допомогу, не бажає виконувати свої батьківські обов'язки, відповідач до суду подав нотаріально завірену заяву, відповідно до якої позовні вимоги в частині позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_5 визнав повністю.
Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав.
У судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 пояснив, що батько - ОСОБА_3 відносини з ним не підтримує, в свою чергу ОСОБА_5 також не хоче підтримувати відносини з батьком, оскільки останній довів його до сліз, зі святами батько його не вітає, подарунки не дарує, телефонує дуже рідко. Також ОСОБА_5 зазначив, що для нього, як батько - є новий чоловік матері, не заперечує проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього.
Тому суд, приймаючи до уваги встановлені за сукупністю доказів обставини у ході повного, всебічного й об'єктивного їх з'ясування, характер ставлення відповідача до дитини, усвідомлюючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, діючи в інтересах дитини, вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_5 .
Разом із тим, суд вважає за доцільне роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений у подальшому права вирішувати питання про поновлення його у батьківських правах відносно дитини в порядку, передбаченому ст. 169 СК України.
Відносно позовних вимог про стягнення аліментів суд приходить до наступних висновків.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Згідно із ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , є такими, що підлягають задоволенню, оскільки задоволення позовних вимог, перш за все, повністю відповідає інтересам малолітньої дитини.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
З огляду на наведене позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 150, 164, 165,191 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 141, 161, 211, 258-259, 263-265, 280-284, 289, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити в повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача : адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: 69018, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 20.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ЄДРПОУ 37573885, 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 34.
Третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, ЄДРПОУ 37573115, 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 5.
Суддя А.В. Качан