Справа № 632/605/24
провадження № 2/632/31/25
іменем України
"15" квітня 2025 р. м. Златопіль
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді - Библіва С.В., за участі секретаря - Кузьменко М.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки, адвоката Харченка К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виконавчий комітет Златопільської міської ради Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості,
08.04.2024 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника за ордером адвоката Харченка Костянтина Сергійовича засобами Електронного суду звернулася до суду із заявою, в якій просила розірвати укладений між нею та відповідачем договір оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6324584200:05:000:0048, площею 5,7393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 10.01.2018 року строком на 7 років, через несплату орендної плати за 2022-2023 роки. Просила стягнути з відповідача вказану орендну плату за два роки у розмірі 12000,00 грн.; 226,80 грн. - пеня, передбачена п.13 договорів; 389,17 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 276,40 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Крім цього, заявила про компенсування судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1937,92 грн. за дві вимоги та 10000,00 грн. - витрат на правничу допомогу ( а.с.1-6).
В обґрунтування заявленого позову було зазначено про наявність систематичної (два рази) несплати орендної плати без поважних причин з боку відповідача, що впливає на право власності позивачки та порушує умови, укладеного між сторонами договору та той факт, що відповідач заперечує проти розірвання вказаного договору у позасудовому порядку.
10.04.2024 року даним складом суду було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.07.2024 року.
29.04.2024 року суд в межах визначеного ухвалою про відкриття провадження строку отримав з боку відповідача направлені засобами Електронного суду 26.04.2024 року відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому сторона відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі з мотивів їх безпідставності через наявність іншої справи між тими ж сторонами в провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області раніше, повного розрахунку відповідачем перед позивачкою та суперечливої та недобросовісної поведінки позивачки щодо дотримання вимог укладеного між відповідачем та позивачкою договору (а.с.38-57).
Ухвалою суду від 31.07.2024 року відкладено підготовче провадження у справі за клопотанням представника відповідача на 17.09.2024 року (а.с.66), а потім на 04.11.2024 року (а.с.84), на 03.12.2024 року (а.с.103) та на 20.01.2025 року (а.с.116).
29.08.2024 року представник позивача надав суду відповідь на відзив з новими доказами, отриманими ним після відкриття провадження (а.с.71-79). Вказані документи були визнані письмовими поясненнями сторони позивачів у порядку ст.43 ЦПК України.
16.04.2024 року третя особа надала письмові пояснення, в яких вказала, що вона вважає, що не повинна бути залучена до участі у справі, оскільки земельна ділянка у справі знаходиться поза межами Первомайської міської громади Лозівського району Харківської області (а.с.36).
В цій частині суд вважав, що підстав для виключення третьої особи у справі з числа учасників справи немає, оскільки саме реєстраційний відділ Первомайської міської ради Харківської області здійснював реєстрацію оспорюваних договорів, а тому третя особа зберігає свій процесуальний статус.
20.01.2025 року від третьої особи надано заяву про розгляд справи без участі її представника (а.с.125).
20.01.2025 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 26.02.2025 року (а.с.128), яке було відкладено за заявою представника відповідача на 26.03.2025 року (а.с.140).
26.03.2025 року до суду надійшла заява від представника відповідача про початок розгляду справи по суті без його участі, проте просила надати їй можливість виступити у судових дебатах з перервою на іншу дату з використанням власних засобів у режимі відеоконференції.
26.03.2025 року у судовому засіданні клопотання представника відповідача задоволено, заслухано вступне слово сторони позивача, яка повністю наполягла на задоволенні позовних вимог, досліджено письмові докази, матеріали справи та оголошено перерву у судовому засіданні до 15.04.2025 року.
15.04.2025 року представник відповідача на зв'язок по відеоконференції з власних засобів для виступу у судових дебатах не вийшла з невідомих судові причин. Сторона позивача наполягла на продовженні судового засідання без участі сторони відповідача.
Суд, враховуючи положення ч.4 ст. 223 ЦПК України вважає за необхідне продовжити розгляд справи без участі представника відповідача, тим більше у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та позиція відповідача щодо позовних вимог судові відома.
Вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заслухавши сторону позивача, дослідивши та проаналізувавши окремо та у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд встановив обставини та відповідні до них правовідносини.
Первинно суд вважає за необхідне встановити узагальнюючі вимоги сторін у справі.
Сторона позивачки стверджувала, що у невиплаті орендної плати на користь позивачки є системність, оскільки така невиплата відбулася два рази (за 2022 та 2023 роки), наявність відповідного договору, не зважаючи на заявлені позовні вимоги, позивачкою досі вважає його оспорюваними, бо він не укладався. Захист своїх прав на земельну ділянку може відбутися тільки у даний спосіб - розірванням договору та стягнення коштів, оскільки таке розірвання та стягнення передбачені договором та Законом, а відповідач не виконував договір належним чином. Договір має державну реєстрацію і вважається дійсним. Через недостатність вихідних даних для проведення почеркознавчої експертизи щодо підпису позивачки у договорі, попередній позов про визнання договору неукладеного був залишений без розгляду і іншого способу захисту свого права власності на земельну ділянку позивачка не має.
Сторона відповідача вказувала, що при розгляді справи відносно позивачки суд повинен застосувати принцип естопель та відмовити у задоволенні позовних вимог через недобросовісність дій позивачки,оскільки позивачка навмисно замовчує, що щодо вказаного вище договору оренди земельної ділянки вона в грудні 2020 року зверталася до суду з позовом «Про припинення дії, яка порушує право…», в якому стверджувала про неукладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Фермер-Агро», про ненадання свої згоди на укладення такого договору оренди та про свою необізнаність з його умовами. Все це вказує на недобросовісність заявлення вимог щодо розірвання договору оренди, що передбачає визнання його існування. Позов був залишений без розгляду відповідно до ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2024 року у справі № 632/2383/20. Оренда плата була виплачена позивачці ще у 2021 році, як аванс, оскільки щорічна плата за оренду до 2022-2023 року була значно більшою, ніж вказана у відповідних договорах, а тому підстав для заявлення позовних вимог в цій частині немає. Відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості по орендній платі та нарахувань на неї як штрафних санкцій у порядку ч.2 ст.625 ЦК України. Сторона відповідача категорично заперечила прохання стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені до стягнення 10000,00 грн. належними доказами не підтверджуються та через недобросовісну поведінку позивача - не можуть бути стягнуті взагалі.
Судом, зокрема, встановлено, що 10.01.2018 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро», відносно земельної ділянки, належної позивачці, з кадастровим номером 6324584200:05:000:0048, площею 5,7393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років (а.с.9-10).
Первинно суд зазначає, що договір оренди землі, який позивачка вважає неукладеним таким не є, оскільки дані про них внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані записи не скасовані та продовжують діяти і до слів позивачки суд відноситься критично. Посилання у позовній заяві на той факт, що позивачці лише стало відомо про наявність вказаного договору оренди з відповідного державного реєстру суд вважає способом уникнути визнання юридичного факту наявності вказаного договору між позивачкою та відповідачем та вважає, що такі вислови не можуть слугувати підставою для того, аби ставити під сумнів факт укладання вказаного договору.
По-друге, суд встановлює факт отримання позивачкою орендної плати від відповідача до 2021 року включно, причому у сумах, значно більших, ніж зазначено у відповідному договорі, відкидаючи при цьому позицію позивачки та її представника, що так завжди робиться, оскільки сума у договорі оренди ставиться нижче з метою зниження об'єкту оподаткування, оскільки вказані слова позивачки та її представника жодним доказом по справі не підтверджуються.
По-третє, суд відкидає посилання відповідача на той факт, що поведінка позивачки щодо подання раніше позову до відповідача із вимогою про визнання вказаного договору неукладеним повинна стати підставою для відмови у позові, оскільки вказана позовна заява по суті вирішена не була, сам факт подання будь-якої позовної заяви не є підставою для не виконання взятих на себе зобов'язань боржником, оскільки це порушує конституційне право громадян на судовий захист. В даному випадку недобросовісної поведінки позивачки відносно відповідача суд не встановлює, оскільки земельна ділянка станом на час постановлення судового рішення продовжує перебувати в оренді у відповідача, позивачка звернулася за судовим захистом вже із інших підстав до суду, а тому вважати таке звернення підставою для відмови у позові не можна.
По-четверте, відповідач не довів, що він здійснював авансування орендної плати позивачці під час виплат у більшому, ніж це встановлено відповідними договорами оренди землі розмірах у 2018-2021 роках (в залежності від наданих суду документів), оскільки головним в даній категорії справ при заявленні такої позиції відповідача є те, що він використовував при поданні податкової звітності. Так, суд повністю погоджується із наданими стороною позивачки доказами, що у податкових звітах відповідача відсутня у відповідному розділі податкового звіту у графі «Сума нарахованого доходу» реальна сума виплачених коштів, яка проходила по звіту по виплаті орендної плати (вона змінювалася у відповідача з особистого підпису у книзі отриманої орендної плати до спочатку поштових переводів, а згодом перерахування на банківський рахунок на платіжну картку позивачки), що відповідає порядку заповнення форми 1ДФ за 2022 та 2023 роки та вказує, що авансових платежів з боку відповідача на користь позивачки не було і що відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 (з подальшими змінами) «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Таким чином, відповідач допустив по відношенню до позивачки систематичну невиплату орендної плати (два рази у 2022 та 2023 роках, до 30 грудня кожного року включно), у зв'язку з чим укладений орендний договір між сторонами повинен бути розірваний.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.
Відносно вимог про стягнення орендної плати, яка є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, то в цій частині вимоги позивачки також знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки орендна плата за договором є сталою величиною, визначеною у договорі, а всі фінансові документи, надані відповідачем разом із відзивом на позов свідчать про сплату позивачці орендної плати за конкретні роки, останньою виплатою була орендна плата конкретно за 2021 рік (а.с.57).
Положення договору оренди про те, що орендна плата нараховується без урахування податків судом до уваги не береться, оскільки саме відповідач є податковим агентом позивачки в частині сплати податків, та саме він повинен не тільки нести вказані витрати, а й нараховувати та сплачувати податки на суму визначеної орендної плати, а відповідач не навів доказів сплати податків за позивачку у 2022-2023 роках.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об'єктів оренди (суборенди, емфітевзису).
Підпунктом 170.1.1 пункту 170.1 ст.170 ПК України передбачено, що Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Нарешті, позовні вимоги в частині стягнення пені на несплачений розмір орендної плати у відповідності до п.13 вказаних договорів та нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, то в цій частині суд погоджується з можливістю таких нарахувань оскільки пеня передбачена як захід відповідальності за порушення зобов'язання, а санкції, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України пов'язані із компенсуванням витрат від знецінення боргу, який позивачка бажає отримати від відповідача, а тому можуть бути застосовані одночасно. Жодних обмежень щодо їх стягнення як по строкам, так і в даній категорії справ діючі норми ЦК України (п.12 та п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення») не містять, їх нарахування позивачкою було проведено автоматизованою програмою в мережі Інтернет, про що свідчить долучений до позовної заяви розрахунок, який суд приймає як належний доказ та застосовує при вирішенні справи по суті. Відповідач же вказаний розрахунок не оспорив.
З відповідача у порядку ст. 141 ЦПК України слід стягнути судові витрати, понесені позивачкою при зверненні до суду у вигляді стягнення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1937,92 грн. з понижуючим коефіцієнтом 0,8, з яких 968,96 грн. - за одну немайнову вимогу про розірвання договору оренди землі та 968,96 грн. - за вимогу про стягнення вартості орендної плати за 2022-2023 роки та нарахувань на неї.
Підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. у порядку ст.137 ЦПК України суд не вбачає, оскільки жодних доказів понесення вказаних витрат позивачем суду надано не було, а саме заявлення вказаної вимоги не є належним чином підтвердженим фактом понесення відповідних витрат.
Керуючись ст.ст.3, 12-14, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272, 351-352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 10.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро», відносно земельної ділянки площею 5,7393 га, кадастровий номер 6324584200:05:000:0048.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,7393 га, кадастровий номер 6324584200:05:000:0048 та нарахування не неї у розмірі 12892,37 грн., з яких 12000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 226,80 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 389,17 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 276,40 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи у суді у розмірі 1937,92 грн.
У стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 станом на час проголошення судового рішення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕРМЕР-АГРО», код ЄДРПОУ - 41519373, адреса: 64650, Харківська область, Лозівський район, Лозівська міська ОТГ, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 1-А, тел. 099-727-14-71, електронна пошта: 41519373@mail.gov.ua.
Повний текст рішення складено 18.04.2025 року.
Суддя: С. В. Библів