Провадження № 2/641/1660/2025 Справа № 641/2032/25
15 квітня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю представника позивача - адвоката Жаворонкової Г.С.,
представника відповідача - Іщенко Ю.С.
секретаря судового засідання - Почерніної А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі ДПОПРУ) грошову матеріальну допомогу в сумі 187 550,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували в трудових відносинах з Харківського регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України з 22.10.2003року та на підставі наказу від 29.04.2021 року № 121/о її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників з 29.04.2021 року.
29.04.2021 року між нею та відповідачем був укладений договір № 89 про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором, відповідно до умов якого, підприємство зобов'язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками. Згідно пунктів 2.2 та 2.3 договору про виплату матеріальної допомоги від 29.04.2021 р. № 89 посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад становить 12 915,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 17 років 06 місяці та 08 днів. Розмір матеріальної допомоги склав 226 295,00 грн. На виконання договору № 89 від 29.04.2021року позивачу була виплачена матеріальна допомога у розмірі 38745 гривень. В подальшому відповідач припинив виплати та не виплачує позивачу обумовлену матеріальну допомогу. Залишок заборгованості з виплати матеріальної допомоги на теперішній час складає 187550,00 грн. У зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, та заначив, що відповідач сплатив позивачу 38745,00 гривень. У зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які полягають у військових діях, закритті повітряного простору над Україною та забороною авіасполучень, Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень Колективного договору на підставі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», про видання даного наказу були повідомлені також профспілки, що є підписантами Колективного договору. Станом на сьогодення наказ Украероруху № 141 від 30.03.2022 року не скасовано та не визнано незаконним у судовому порядку. З метою регулювання порядку виплати заборгованості державним підприємством направило ОСОБА_1 додаткову угоду щодо внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги, якою запропонувало позивачу призупинити виконання умов договору до моменту скасування військового стану в Україні. Однак, позивач, отримавши Додаткову угоду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та не заперечується самим позивачем у позовній заяві, ухиляючись від виконання своїх обов'язків, як сторони договору, жодної відповіді відповідачу не направила, підписану зі свого боку Додаткову угоду на адресу відповідача не повернула. Тому відсутні підстави як для стягнення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим представник відповідача Іщенко Ю.С. просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, доводи викладені у відзиві підтримала.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, дійшов наступного.
Так, 22.10.2003 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де вона працювала до 29.04.2021 року, що підтверджується записами № 9-20 трудової книжки. На підставі наказу від 29.04.2021 року № 121/0 її було звільнено з роботи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с. 23-28).
Відповідно 29.04.2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України був укладений договір № 89 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, відповідно до умов якого підприємство зобов'язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками. Згідно пунктів 2.2 та 2.3 договору про виплату матеріальної допомоги від 29.04.2021 р. № 89 посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад становить 12 915,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 17 років 06 місяців та 08 днів. Розмір матеріальної допомоги склав 226 295,00 грн.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень колективного договору з 1 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 Колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору.
Спірні правовідносини регулюються главою 47 «Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні», главою 48 «Виконання зобов'язання», главою 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» та главою 52 «Поняття та умови договору», главою 53 «Укладення, зміна і розірвання договору» розділу ІІ «Загальні положення про договір» книги п'ятої «Зобов'язальне право», а також главою 52 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З роз'яснень Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21, вбачається, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі №910/15264/21 наголосив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
За правилом з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту п.3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № від 89 від 29 квітня 2021 року, укладеного між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та позивачем, вбачається, що відповідач зобов'язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги - по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №358/о від 14 травня 2021 року, був встановлений такий порядок виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням 17 виплат рівними частинами по 12915,00 грн.: у період з 29.04.2021 до 17.05.2021, у період з 29.10.2021 до 28.12.2021; у період з 29.12.2021 до 28.02.2022; у період з 01.03.2022 до 30.04.2022; у період з 01.05.2022 до 30.06.2022; у період з 01.07.2022 до 31.08.2022; у період з 01.09.2022 до 31.10.2022; у період з 01.11.2022 до 31.12.2022; у період з 01.01.2023 до 28.02.2023; у період з 01.03.2023 до 30.04.2023; у період з 01.05.2023 до 30.06.2023 у період з 01.07.2023 до 31.08.2023, у період з 01.09.2023 до 31.10.2023 у період з 01.11.2023 до 31.12.2023, у період з 01.01.2024 до 29.02.2024, у період з 01.03.2024 до 30.04.2024, у період з 01.05.2024 до 30.06.2024 та 1 виплату у розмірі 6 740,00 грн. у період з 01.07.2024 до 31.08.2024.
У відзиві представник відповідача визнав, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатили позивачу частину матеріальної допомоги у загальному розмірі 38745,00 гривень, що становить 3 посадових окладів. На підставі ч.1 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, з урахуванням строків настання кожного із чергових платежів, відповідач не виплатив 14 посадових окладів, строки по виплаті яких настали, що становить 187 550,00 грн., проте Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не виконали взятого на себе зобов'язання по їх виплаті. Тому суд вважає за можливе стягнути матеріальну допомогу у розмірі 187 550 грн., строки виплати яких настали.
Відповідачем до відзиву додано копія додаткової угоди №2 до договору № 89 від 29 квітня 2021 року, якою Державне підприємство обслуговування повітряного руху України мало намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з ОСОБА_1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання. Зазначена додаткова угода була направлена позивачу засобами поштового зв'язку. Однак, вказана додаткова угода позивачем залишилась не підписаною, а отже сторонами не було у встановленому договором порядку погоджені зміни до нього.
Крім того, суд критично ставиться до посилання представника відповідача щодо ухилення ОСОБА_1 від укладення зазначеної додаткової угоди, оскільки як вбачається з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу видача наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №141 від 30 березня 2022 року не є способом внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 89 від 29 квітня 2021 року. Крім того, після звільнення позивача з роботи між сторонами припинились трудові відносини. Правовідносини, що виникли на підставі зазначеного договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 89 від 29 квітня 2021 року, є суто цивільно-правовими. У зв'язку з тим, що на них не поширюється ні Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», ні колективний договір, суд критично оцінює послання представника відповідача на настання форс-мажорних обставин, адже згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПОПРУ про стягнення матеріальної допомоги у розмірі 187 550 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, враховуючи, що матеріальна допомога нарахована за договором № 89 від 29.04.2021 року на підставі перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 та ДПОПРУ, тому на підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1875,50 гривень, від сплати якого позивач була звільнена при зверненні з позовом до суду.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 187 550 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 1875 грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, місце знаходження: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064.
Суддя О.О.Маньковська