Справа № 953/22116/21
н/п 2/953/735/25
08 квітня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
23 листопада 2021 року АТ «Кредобанк»», звернулось у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №CL-154442 від 07.12.2018року в сумі 73 644,12 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування позову посилався на те, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 07.12.2018 року був укладений кредитний договір №CL-154442, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 50000,00 грн. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та зобов'язався їх повернути зі сплатою процентів, відповідно до встановленого графіку. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №CL-154442 від 07.12.2018 року станом на 16.09.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить суму у розмірі 73644,12 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту-43333,78 грн., заборгованості за відсотками- 30310,34 грн. Крім того, 07.12.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву №CL-154442 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , а отже в інтересах сім'ї, що є підставою для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.
Ухвалою суду від 17.07.2023 року було залучено правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 2 від 21.12.2021 року, згідно якого АТ «КРЕДОБАНК» відступив право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за кредитними договорами, в тому числі №CL-154442 від 07.12.2018, укладений між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2023 Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованість за кредитним договором від №CL-154442 від 07.12.2018 року в загальній сумі 73644 грн. 12 коп., а також а судовий збір в сумі 2270 грн. В решті позову відмовлено.
26.11.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. надійшла заява, надіслана поштою 21.11.2024, про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 17.07.2024, в якій останній також просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування поданої заяви представник відповідача ОСОБА_1 зазначив, що відповідач вважає, що заочне рішення прийняте з неправильним застосуванням судом матеріального права та порушенням норм процесуального права, при цьому суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Розрахунок заборгованості, складений позивачем не є доказом наявності заборгованості, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Отже, в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджували видачу кредитних коштів, зокрема, відсутня заява на видачу готівки за підписом ОСОБА_1 . Крім того, нарахований позивачем розмір відсотків річних - 30310,34 грн. майже дорівнює тілу кредиту, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. На думку представника відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Отже, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати без участі позивача та його представників, та у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення судом заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 його представник - адвокат Сікорська І.С. та співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
17.12.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. надійшов надісланий поштою відзив на позовну заяву в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджували б видачу кредитних коштів, зокрема, відсутня заява на видачу готівки за підписом ОСОБА_1 . Нарахований позивачем розмір відсотків річних 30310, 34 грн. майже дорівнює тілу кредиту, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принцип добросовісності та розумності.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.12.2018 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (надалі-Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № №CL-154442 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі -кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані, в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому кредитному договорі.
Відповідно до п. 2.1., 2.3. кредитного договору, банк видає позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн. до 06.12.2023 р. на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 42025 грн., та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 7975,00 грн.
Відповідно до п.4.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 50.39 % річних.
Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1. кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до кредитного договору). Всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 2320грн. щомісячно.
Тобто, враховуючи 60 платежів, сума кредиту становить у висновку 139122,42 грн. із врахуванням суми кредиту та нарахованих відсотків по кредиту, що також зазначено у графіку платежів до договору кредиту та паспорту споживчого кредиту.
На підставі п. 6.9. кредитного договору банк, у випадках передбачених п. 3.3. кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Відповідно до п. 6.10. Договору, Позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п. 6.9. Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку (п. 6.9. Кредитного договору).
Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення простроченої до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальником на підставі цього пункту Кредитного договору не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору за виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Також відповідачем ОСОБА_1 підписано Додаток № 1 до кредитного договору №CL-154433 від 07.12.2018, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту від 07.12.2018 та Анкету-Заяву №CL-154422 фізичної особи на отримання готівкового кредиту від 07.12.2018.
ОСОБА_1 сплачував кредитні кошти та відсотки, однак починаючи із червня 2020 р. по вересень 2021 р. ОСОБА_1 не здійснив жодного погашення кредиту, чим порушив вимоги п. н. 1., 2.З., 4.2., 6.1., 6.2., 6.3. кредитного договору, графік платежів - Додаток № 1 до кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, який узгоджується із розрахунком заборгованості.
За наданим банком розрахунком заборгованості, а також виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 07.12.2018 по 16.09.2021, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 16.09.2021 становить 73644,12 грн., яка складається з: 43333,78 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 30310,34 грн. заборгованості за відсотками.
Даний розрахунок заборгованості суд визнає достовірним та правильним, приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ, що відповідає вимогам ст.ст. 78-80 ЦПК України, оскільки вказаний розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
На адресу реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , представником АТ «Кредобанк» за допомогою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» направлялися досудові вимоги від 24.06.2021 на імя ОСОБА_1 та 25.07.2021 на ім'я ОСОБА_2 , у якій роз'яснено про стан їх заборгованості та заявлена вимога протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, повернути достроково кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим кредитним договором в розмірі 66210,04 грн.
Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повідомити Банк, зокрема, про зміну свого місця проживання, інші обставини протягом 3-х днів з моменту виникнення відповідних обставин.
Жодних доказів про надання Банку інформації щодо зміни свого місця проживання, про наявність об'єктивних складнощів, здатних вплинути на виконання Кредитного договору, відповідачі в ході судового розгляду справи не надавали.
Згідно договору факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2від 21.12.2021 року укладеним між АТ «Кредобанк» (клієнт) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (фактор) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» від АТ «Кредобанк» перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором №CL-154442 від 07.12.2018 року.
Згідно п. 3.1 договору факторингу клієнт відступає фактору (передає у власність фактору) права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування фактора, а фактор набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту.
Згідно п. 4.1 за відступлення прав вимоги на умовах цього договору фактор зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) клієнту в безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок клієнту в день укладання цього договору в загальній сумі 7892184,62 грн.
На підтвердження сплати зазначених коштів заявником надано платіжне доручення №4203.
Відповідно до п 5.4 передача документації підтверджується сторонами шляхом підписання безпосередньо при такій передачі за місцем її проведення акту приймання-передачі Документації.
На підтвердження передачі документації позивачем надано копію додатку №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 2 від 21 грудня 2021 року відповідно до умов договору Факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2 від 21 грудня 2021 року, зокрема пунктів 3.1, 3.2 цього договору, клієнт відступив фактору права вимоги, в тому числі за кредитним договором №CL-154442 від 07.12.2018 року.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на підставі договору факторингу від 21.12.2021 року, стало новим кредитором за кредитним договором №CL-154442 від 07.12.2018 року боржником за яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Водночас, якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, доказом направлення адресату кореспонденції є оригінал розрахункового документу (оригінал квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Згідно з пунктом 19 цих Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післясплатою.
Відповідно до пункту 61 зазначених Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було надано докази направлення на адресу відповідача ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, що підтверджується копією досудової вимоги від 24 червня 2021 року №30562/2021, описом вкладення у лист від 14 липня 2021 року з зазначенням адреси одержувача, та найменуванням відправлення (досудова-вимога), фіскальним чеком до списку згрупованих відправлень №3135 від 14 липня 2021 року.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч.1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Відповідно дост.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами, право вимоги за якими перейшло до нового кредитора.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.
Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики вбачається, що після спливу вказаного строку банк не має права на нарахування процентів передбачених договором.
До стягнення позивач пред'явив заборгованість за відсотками в сумі 30310, 34 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2021 року позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову письмову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, в якій банк вимагав у 30 денний термін з моменту отримання цієї вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії, та інші належні до сплати платежі передбачені кредитним договором.
Як вбачається з поштової відмітки на копії конверту, поштове відправлення з вказаною досудовою вимогою (трекінг відправлення 0210100733085) повернуто 30.07.2021 за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, враховуючи умови вимоги, надісланої банком 14 липня 2021 року, останнім днем коли відповідач повинен був сплатити борг за кредитним договором є 29 серпня 2021 року (30 день з дати повернення досудової вимоги за закінченням терміну зберігання).
Згідно наданого розрахунку заборгованості, обраховані позивачем в обраний ним спосіб суми заборгованості за відсотками відповідають фактичним обставинам кредитування, оскільки після 30.08.2021 відсотки не нараховувалися.
З урахуванням викладеного, суд вбачає правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №CL-154422 від 07.12.2018 у розмірі 73644, 12 грн., з який 30310,34 грн. - сума заборгованості за відмотками.
Щодо стягнення встановленої судом заборгованості з відповідачів солідарно, суд зазначає наступне.
За ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Банк просить стягнути заборгованість з відповідачів, з підстав укладання договору в інтересах сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
Разом з тим, із умов кредитного договору вбачається, що він укладений ОСОБА_1 на поточні потреби та на погашення кредитної заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Доказів того, що кредитний договір укладено ОСОБА_1 в інтересах сім'ї , суду не надано.
Факт перебування в період укладання сторін у шлюбі не свідчить про укладання договору кредиту в інтересах сім'ї, тому підстави в даному випадку для стягнення заборгованості в солідарному порядку з обох відповідачів відсутні.
Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 первинних документів, що підтверджували б видачу кредитних коштів, зокрема заяви на видачу готівки за підписом ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 63 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затв. Постановою НБУ04.07.2018за №75 (далі Положення № 75) Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно до пункту 64 Положення №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1)назву документа(форми); 2)дату складання; 3)найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4)зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
В матеріалах справи наявна виписка про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (№ рахунку НОМЕР_1 ) з 07.12.2018 по 16.09.2021, сформована АТ «Кредобанк», зі змісту якої вбачаються дані про надання кредиту відповідно до кредитного договору №CL-154442, отже суд вважає вказаний документ первинним документом, що підтверджує видачу кредитних коштів.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
За ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні позивача у суд був сплачений судовий збір в сумі 2270 грн., який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і право» 11.02.2019р. укладений договір про надання правової допомоги.
Разом з тим повного тексту договору суду не надано.
Позов поданий адвокатом Павленко С.В., який діяв на підставі ордеру.
За положенням ч.3, ч.4, ч.5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч.8 ст. 181 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із наданих документів не можливо встановити, за які послуги та який розмір винагороди адвоката становить за договором про надання правової допомоги. Чи є адвокат Павленко С.В. працівником Адвокатського об'єднанням «Бізнес і право». Відсутність детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснені ним витрати, відсутні взагалі доказів сплати за правничу допомогу.
Враховуючи викладене за недоведеністю, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст..4,5,12, 13, 19, 81, 141, 137, 141, 181, 263-265, 268, 272, 273-276, ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованість за кредитним договором від №CL-154442 від 07.12.2018 року в загальній сумі 73644 грн. 12 коп., а також а судовий збір в сумі 2270 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Суддя Бородіна Н.М.