Справа № 624/822/24
№ провадження 2/624/25/25
18 квітня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду селища Кегичівки Берестинського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третьої особи військової частини НОМЕР_2 про встановлення юридичного факту перебування на утриманні,
Позивач звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що ОСОБА_2 був його племінником і загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 захищаючи територіальну цілісність України при виконанні бойового завдання в с. Устинівка, Сєвєродонецького району Луганської області. Мати загиблого, ОСОБА_3 , була сестрою заявника. Одружилась і проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_4 і двома дітьми: ОСОБА_5 - дитиною від першого шлюбу та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Єлізово Камчатської області. Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитину від першого шлюбу заявник забрала на виховання одразу. Батько ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , наполіг щоб його син залишився з ним, обіцяв турбуватись і виховувати його. Та через півроку здав дитину в будинок «Малютки». Нам він нічого про це не повідомив. Згодом дитину перевели в школу-інтернат м. Єлізово №1. З цього дитячого закладу заявнику як рідній тітці ОСОБА_6 прийшов лист в якому повідомлялось, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться у них на вихованні, що умови утримання дитини не можуть бути забезпечені належним чином. Цей факт став для заявника шоком. Заявник з чоловіком вирішили забрати і другого племінника. Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 надав згоду на опікунство заявника над племінником. 15.01.2001 рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області мене призначено опікуном над неповнолітнім племінником ОСОБА_2 . Увесь час ОСОБА_6 проживав у сім'ї заявника, виховували його як власного сина. Згодом батько ОСОБА_6 взагалі припинив цікавитись рідним сином і покинув його. Він змінив місце проживання і виїхав у невідомому напрямку. Органами міліції проводились заходи по розшуку ОСОБА_7 , але позитивних результатів він не мав. 20.10.2006 рішенням Кегичівського районного суду Харківської області ОСОБА_7 визнано безвісно відсутнім. Загиблий був заявнику сином, власних дітей не мала. До закінчення школи він постійно проживав в сім'ї заявника. Заявник з чоловіком турбувались про нього, намагались надати йому батьківську і материнську любов, якої він був позбавлений у дуже ранньому віці. Він навчався у місцевій школі, потім після закінчення 9 класів у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Згодом, для подальшого здобуття кваліфікованої освіти, вступив до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка у м. Харків за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». У період навчання з 01.09.2011 проживав і був зареєстрований у студентському гуртожитку. Увесь цей час заявник з чоловіком забезпечували його усім необхідним для навчання. Пройшов час, ОСОБА_6 став дорослий і уже самостійно зміг працювати і забезпечував свої потреби. Тепер уже він надавав заявнику допомогу так як допомагав би рідній мамі. У 2021 році заявник була безробітна і племінник надавав кошти на продукти, ліки та сплату комунальних послуг, придбав пральну машину і холодильник. ОСОБА_2 22.05.2020 уклав контракт про військову службу в лавах ЗСУ і проходив службу в частині НОМЕР_1 . Службу проходив у Сєвєродонецьком районі Луганській області, де і загинув від отриманих ушкоджень внаслідок військових дій. До дня смерті ОСОБА_6 фактично проживав разом з заявником та турбувався про неї як про власну матір. Фактично заявник була на його утриманні. Після загибелі племінника заявник звернулася до державних органів з метою отримання пенсійного та грошового забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, однак отримала відмову, оскільки виплати можуть бути призначені у випадку визнання заявника особою, яка була на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання неможливо, заявник змушена звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні племінника.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі та пояснення сторін.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2024 року у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
16.09.2024 від представника відповідача Міністерства оборони України - Лисенка В.Ю., який діє на підставі довіреності від 20.08.2024 через «Електронний суд» надійшла заява про залучення в якості третьої особи військової частини НОМЕР_1 .
17.09.2024 від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла заява про проведення розгляду справи без участі повноважного представника управління ПФУ, за наявними матеріалами справи.
Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідача Міністерства оборони України - Лисенка В.Ю., який діє на підставі довіреності від 20.08.2024 через «Електронний суд» 23.09.2024 подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Зазначено, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 -XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, зокрема, це: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Щодо перебування на утриманні зазначили, що заявниця вказала, що вона перебуває на утриманні померлого військовослужбовця. Втім, вважали за необхідне наголосити на тому, що заявницею не було надано доказів на підтвердження наявності/відсутності її доходів та доходів померлого для співвідношення їх розміру та встановлення факту утримання, так як повинно бути доведено, а тому не підтверджено, що дохід померлого був саме єдиним джерелом її доходу. Таким чином є сумнів про перебування заявниці на утриманні у померлого військовослужбовця, оскільки остання не надала жодного доказу про надання їй грошових сум для утримання/проживання. Заявницею також не надано доказів ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області доказів про сплату (відсутність) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 протягом вказаного терміну перебування на утриманні заявниці, ні від Державної податкової служби України доказів про доходи (відсутність), отримані ОСОБА_2 . Таким чином, заявниця не надала жодних доказів про свої доходи та доходи померлого. Втім заявниця ні яким чином не підтвердила свого перебування на утриманні померлого військовослужбовця, не надала жодних належних доказів. Крім цього просив проводити розгляд справи за відсутності представника Міноборони.
26.09.2024 від представника відповідача Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Крім цього, надійшов відзив на ухвалу про відкриття провадження, в якому зазначено, що УПСЗН Красноградської РДА Харківської області не має правових підстав для надання статусу та видачі відповідного посвідчення особі котру було призначено опікуном над неповнолітнім племінником.
02.10.2024 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі співвідповідачем військову частину НОМЕР_1 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору військову частину НОМЕР_2 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати до суду інформацію про усі доходи (грошове забезпечення) отримані ОСОБА_2 за весь час проходження служби у лавах Збройних Сил України до дня смерті. Підготовче судове засідання відкладено на 18.11.2024.
13.02.2025 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області підготовче провадження у справі було закрито та справа призначена до розгляду по суті. Крім цього, задоволено клопотання про виклик свідків.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що вона була опікуном над племінником ОСОБА_2 , оскільки її рідна сестра та мати ОСОБА_2 померла, коли останньому було 7 років, а рідний батько відмовився від нього. Вона своїх дітей не мала та не може мати, тому вона забрала племінника до себе, та починаючи з 7 років піклувалася про нього, як про свою дитину. З моменту призначення її опікуном та по день смерті ОСОБА_2 був для неї сином, а не племінником. Вона його виховувала, піклувалася про нього, вчила та забезпечувала всім необхідним. Коли ОСОБА_2 вивчився, а саме у 2020 році він уклав контракт та пішов до лав Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув захищаючи територіальну цілісність України при виконанні бойового завдання. Весь час, перебуваючи на службі він піклувався про мене, пересилав кошти на її утримання, оскільки на той час вона ніде не працювала та не мала інших засобів для існування. ОСОБА_2 завжди піклувався про неї, називав мамою, та допомагав фінансово.
Представник позивача - адвокат Жигилій П.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона була директором школи, в якій навчався ОСОБА_2 . Зазначила, що позивач ОСОБА_1 не мала своїх дітей, але після смерті своєї сестри, забрала на виховання двох її синів. Одним з них був ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_2 спочатку був неконтрольованою дитиною, але завдяки зусиллям позивача, він виріс дуже гарним хлопцем. Позивач дуже його любила, як рідного сина, вона завжди ним опікувалася, приходила до школи, приймала активну участь в його навчанні та вихованні. Також повідомила, що коли ОСОБА_2 вступив до лав ЗСУ та приїздив у відпустки додому, вона декілька разів його бачила, і він їй особисто повідомляв, що повинен мамі віддячити, оскільки вона не працює, він утримує її, надає кошти на лікування, сплату комунальних послуг, перекриття даху та інше.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_2 та позивача по справі знає особисто, оскільки її донька та ОСОБА_2 ходили до одного класу. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 не мала своїх дітей, але після смерті своєї сестри, забрала на виховання двох її синів. Повідомила, що для позивача її племінники були синами, а не підопічними. Вона їх дуже любила, виховувала та в усьому підтримувала. ОСОБА_2 був дуже активним хлопцем, з ним було легко розмовляти, він був порядною людиною. Після школи він поступив до суворовського училища, але потім покинув навчання та підписав контракт та пішов боронити Україну. Всі дуже переживали та підтримували його, майже кожного дня з ним спілкувалася і в розмовах він завжди казав, що позивач перебуває у нього на утриманні, оскільки на той час не працювала та не мала коштів для існування. Він пересилав їй кошти та казав, що мамі вони будуть не зайвими, а йому вони на війні не потрібні. Зазначила, що допомога, яку надавав ОСОБА_2 своїй мамі - позивачці по справі була колосальною. Затвердила, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона є подругою позивачки, знає цю родину 20 років. Зазначила, що ОСОБА_2 називав позивача мамою, у них в родині були дуже добрі відносини. Коли ОСОБА_2 пішов по контракту на службу весь час допомагав матері, пересилав кошти на лікування, харчування, сплату комунальних послуг, проведення ремонту в будинку, придбання побутової техніки та інше. Повідомила, що позивач на той час не працювала, а перебувала на утриманні ОСОБА_2 . Для позивачки допомога, яку надавав ОСОБА_6 була дуже потрібною. Взагалі, ОСОБА_6 для позивачки був підтримкою та опорою в житті.
В судове засідання, призначене на 14.04.2025 позивач та її представник - адвокат Жигилій П.В. не з'явилися, але надали суду свої заяви в яких просили провести розгляд справи за їх відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача Міністерства оборони України - Лисенка В.Ю. в судове засідання не з'явився, але у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи за відсутності представника Міноборони.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі повноважного представника управління ПФУ.
Представник відповідача Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 ст. ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Фактичні обставини, встановлені судом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та її представником - адвокатом Жигилієм П.В. на підтвердження позовних вимог до позовної заяви надані наступні документи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- копія паспорта на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 07.05.1998;
- копія картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_1 , згідно якої позивач одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
- копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого Кегичівським районним відділом РАЦС Харківської області, згідно з яким вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб 15 жовтня 1988 року. Після укладення шлюбу ОСОБА_12 обрала прізвище чоловіка ОСОБА_13 ;
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Мелітопольським РАЦС, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Мелітополь, Запорізької області. Батьками є: батько - ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_15 ;
- копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00036209959 від 20.07.2022, виданого Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з якого вбачається, що ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Її батьками є: батько - ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_15 ;
- копія довідки № 15 від 20.02.2001, виданої Відділом реєстрації актів громадянського стану Кегичівського районного управління юстиції, з якої вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_16 уклали шлюб 15.01.1993. Після укладення шлюбу ОСОБА_16 обрала прізвище чоловіка ОСОБА_17 ;
- копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого міським РАЦС м. Єлізово, Камчатської області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого міським РАЦС м. Єлізово, Камчатської області, з якого вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Єлізово, Камчатської області. Його батьками є: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_3 ;
- копія листа від директора школи інтерната м. Єлізово, Камчатської області на адресу ОСОБА_1 з проханням забрали ОСОБА_6 на виховання, оскільки мати загинула, а батько відмовляється від його виховання;
- копія заяви ОСОБА_7 від 21.12.2000 про те, що він надає згоду на встановлення опіки над його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , родичам, які проживають в смт. Кегичівка, Харківської області. Зазначив, що мати дитини померла, а він не має коштів та роботи для забезпечення сина;
- копія рішення Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради № 10 від 15.01.2001 про визнання опікуном ОСОБА_1 над неповнолітнім племінником ОСОБА_2 ;
- копія рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20.10.2006, згідно з яким ОСОБА_7 був визнаний безвісно відсутнім;
- копія припису № 721 від 18.05.2020, згідно з яким солдат ОСОБА_2 22.05.2020 вибув в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для прийняття на військову службу за контрактом;
- копія посвідчення про нагородження ОСОБА_2 почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 256 від 15.03.2022;
- копія виписки по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_9 за період з 01.05.2022-31.05.2022, відкритого на ім'я ОСОБА_11 , з якої вбачається, що ОСОБА_2 переказав кошти 27.05.2022 року у сумі 40000 гривень;
- копія декларації № 0001-74НЕ-7Х00 від 13.05.2020, згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та уклав декларацію з лікарем ОСОБА_18 та в п. 1.12.1 зазначив довіреною особою, яку необхідно повідомити в разі настання екстреного випадку з ним - ОСОБА_1 ;
- копія повідомлення про обробку персональних даних та згода на обробку персональних даних від 13.05.2020, з яких вбачається, що ОСОБА_2 зазначив фактичну адресу проживає: АДРЕСА_1 ;
- копії фотознімків на яких зображені позивач разом з ОСОБА_2 ;
- копії скриншотів переписки з ОСОБА_2 , з яких вбачається, що він піклується про батьків, надає матеріальну допомогу;
- копія трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_10 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 30.04.2021 року була звільнена з роботи. 27.06.2021 року була постановлена на облік в Кегичівській районній філії Харківського ОЦЗ та призначена виплата по безробіттю;
- копія довідки, виданої Кегичівською селищною радою Харківської області № 10-10/35/6 від 14.07.2022 з якої вбачається, що ОСОБА_2 , 1993 року народження, був зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копія лікарського свідоцтва про смерть № 2941 від 22.06.2022, виданого КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 отримавши ушкодження внаслідок військових дій вогнепальної та іншої звичайної зброї;
- копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданої Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Устинівка, Сєвєродонецького району, Луганської області;
- копія рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України від 15.08.2023 з якого вбачається, що Управлінням розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно призначення пенсії в разі втрати годувальника та зазначено, що підстави для призначення пенсії відсутні, оскільки в переліку осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України №2262 опікуни відсутні;
- копія листа Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, в якому зазначено, що УПСЗН Красноградської РДА Харківської області не має правових підстав для надання статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України особі котру було призначено опікуном над неповнолітнім племінником;
- копія витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 3/зм від 02.04.2024.
- витяг з договору про надання правничої допомоги № 35 від 26.07.2022, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Жигилієм П.В.;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1207713 від 09.09.2024, згідно з яким ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 35 від 26.07.2022 доручає адвокату Жигилію П.В. представляти його інтереси у Кегичівському районному суду Харківської області.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить суд, та їх нормативно-правове обґрунтування.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1)були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25листопада 2005року за №22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Пунктом 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У редакції ст. 16-1 згаданого Закону, чинній на дату загибелі її племінника ОСОБА_2 , зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.
Таким чином, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
В силу вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасового знаходиться.
Положеннями статей 2, 3 3акону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання позивачки не може бути доказом того, що він не проживав з нею, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що він не проживав зі своєю тіткою на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 рідна тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була його опікуном, починаючи з 15.01.2001, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради № 10 від 15.01.2001.
На протязі всього часу перебування під опікою та вже після досягнення повноліття проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Кегичівською селищною радою Харківської області № 10-10/35/6 від 14.07.2022 та декларацією, укладеною з лікарем ОСОБА_18 № 0001-74НЕ-7Х00 від 13.05.2020.
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданої Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Позивач ОСОБА_1 17.07.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою щодо призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, за померлого ОСОБА_2 , військовослужбовця.
Відповідно до рішення від 15.08.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з не підтвердженням факту про перебування на утриманні померлого.
Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили той факт, що померлий ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , та останній фактично утримував її.
Свідки попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
Тобто, позивач ОСОБА_1 проживала разом з племінником ОСОБА_2 починаючи з 15.01.2001. Позивач на час загибелі племінника не працювала. Також судом встановлено, що її племінник ОСОБА_2 постійно, систематично, протягом тривалого час надавав позивачці матеріальну допомогу (під час військової служби переводив гроші на рахунок, а також передаючи кошти особисто). Тобто, ця матеріальна допомога мала постійний характер, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання матері ОСОБА_1 , що підтверджено доказами в судовому засіданні. Судом встановлено, що допомога з боку ОСОБА_2 була для позивачки основним і постійним джерелом засобів до існування, оскільки інших доходів на той час вона не мала.
Відтак, судом достовірно встановлено, що позивач по справі не працювала, перебувала на обліку в центрі зайнятості, тому саме дохід сина ОСОБА_2 практично був основним і постійним джерелом засобів для існування позивачки.
Враховуючи викладене вище суд доходить висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що позовну заяву слід задовольнити і встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її племінника ОСОБА_2 .
Щодо дати судового рішення, суд зазначає, що оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, у відповідності до положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5, ч. 7 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Оскільки повне рішення виготовлено 18 квітня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 14 квітня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 18 квітня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Цей висновок суду узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі справа № 1519/2-5034/11
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третьої особи військової частини НОМЕР_2 про встановлення юридичного факту перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні племінника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Устинівка, Сєвєродонецького району, Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 квітня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Мелітополь, Запорізької області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 07.05.1998, ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: Жигилій Павло Васильович, ордер серії АХ №1207713, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 918 від 05.05.2000, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6.
Представник відповідача: Лисенко Володимир Юрійович, довіреність від 20.08.2024, місце знаходження за адресою: вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження за адресою: майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022.
Відповідач: Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 03196481, місцезнаходження за адресою: вул. Бєльовська, буд. 84, м. Берестин, Харківської області, 63304.
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 .
Суддя Т.В. Богачова