Справа № 346/1962/25
Провадження № 1-кс/346/472/25
18 квітня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 за погодженням прокурора Коломийської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12025091180000234 від 04.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.
Перевіривши надані матеріали, -
клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи судимим за вчинення злочинів проти власності, востаннє 14.03.2022 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, та повторно, під час непогашеної судимості, вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності.
Так, 27.03.2025 року приблизно о 13:08 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Єва-1724» ТОВ «РУШ», що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. В'ячеслава Чорновола, 24/4, Івано-Франківської області, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, запровадженого відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого з 05:30 год. 08.02.2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 26/2025 від 14.01.2025 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу із прилавків вказаного магазину таємно викрав парфумовану воду марки «Moshino Toy 2» ємністю 100 мл, вартістю 3 919 грн., яку заховав у кишеню куртки, та з корисливих спонукань пройшов касову зону магазину, не здійснивши оплати за неї.
Після цього ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «РУШ» майнову шкоду на загальну суму 3 919 грн.
Надалі, 18.04.2025 року близько 01:52 год. ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку №2, що в м. Коломия, по вул. Леонтовича, Івано-Франківської області, маючи умисел на умисне знищення чужого майна, незаконно проник до салону автомобіля марки «ВАЗ 2109», номерний знак “ НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі заздалегідь підготовлений предмет для розповсюдження вогню, перебуваючи у салоні вказаного автомобіля, підпалив його, внаслідок чого відбулося загорання та полум'ям знищено вказаний автомобіль, що завдало ОСОБА_7 матеріальних збитків.
18.04.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та того ж дня матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12025091180000234 від 04.04.2025 року та №12025091180000254 від 18.04.2025 року об'єднано в одне провадження за №12025091180000234.
18.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.
Крім тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, слідчий зазначає наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи тяжкість покарання за його вчинення; незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, адже йому відоме місце їхнього проживання; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчиняв кримінальні правопорушення проти власності. Крім того, ОСОБА_5 ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, має слабкі соціальні зв'язки та під час непогашеної судимості вчинив кримінальні правопорушення проти власності.
Запобігти настанню вказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо. Зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді поруки є неможливим, оскільки у підозрюваного відсутні будь-які родинні зв'язки, до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; у вигляді домашнього арешту - є недоцільним, оскільки останній вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких, під час непогашеної судимості, та як тільки його буде звільнено з-під варти, одразу ж вчинить спробу втечі, а також враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, що передбачені ст.2 КПК України. Тому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали із зазначених підстав та просять клопотання задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Прокурор також просить врахувати, що ОСОБА_5 19.07.2024 року звільнився з місць позбавлення волі, відбуваючи покарання за тяжкі злочини, а в подальшому через незначний проміжок часу підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає, що достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, оскільки він неофіційно працює.
Його захисник в судовому засіданні просить застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, врахувавши, що підозрюваний працює, однак, якщо суд дійде висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то просить визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якого передбачений для тяжких злочинів, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, доходжу наступних висновків.
18.04.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
18.04.2025 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12025091180000234 від 04.04.2025 року та №12025091180000254 від 18.04.2025 року об'єднано в одне провадження за №12025091180000234.
18.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.
Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з положеннями п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
На підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, зокрема, протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення, допиту потерпілого, огляду предметів, місця події, рапорту помічника чергового РВП, слідчий суддя вважає, що підозра в інкримінованих кримінальних правопорушеннях є достатньо обґрунтованою.
При вирішенні даного клопотання слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів проти власності, вчинених під час непогашеної судимості, тяжкість покарання, що загрожує йому, його сімейний стан, зокрема, що неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, його непрацевлаштованість і відсутність офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, доведеність слідчим в клопотанні, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, та як наслідок існування вказаних в клопотанні ризиків.
Тому слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного на даній стадії кримінального провадження інших більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків та судових рішень.
Крім того, суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, тому вважає за можливе визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
При визначенні розміру застави, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Що стосується посилань захисника та підозрюваного про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то вважаю, що такі не є безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, при цьому доказів, які б свідчили про офіційне працевлаштування підозрюваного, слідчому судді не надано.
Відповідно до даних протоколу затримання від 18.04.2025 року ОСОБА_5 затримано вказаного дня (доби) о 03:20 год. Тому саме з цього часу слід рахувати 60-денний строк тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196-198, 309 КПК України,-
застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на строк 60 днів з моменту затримання, тобто з 18.04.2025 року з 03:20 год. до 16.06.2025 року включно.
Підозрюваного ОСОБА_5 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача : ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_5 з-під варти покласти на нього на строк до 16 червня 2025 року включно такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків до підозрюваного може бути застосовано більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1