Справа № 204/154/25
Провадження № 3/204/325/25 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
06 лютого 2025 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
18 грудня 2024 року о 02 год. 45 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 умисно висловлювала образи, нецензурну лайку та застосувала фізичну силу в сторону своєї матері ОСОБА_2 та свого сина ОСОБА_3 , що проживає разом із ними за адресою, чим завдала шкоду психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило.
Так, положеннями ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, визначальними обставинами, за якими особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто об'єктивною стороною правопорушення є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
З урахуванням положень ст. 251 КУпАП, винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення Серії АА №303514 від 18.12.2024 року; рапортом поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області ДПП капрала поліції Скамороха В.У. від 18.11.2024 року; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; терміновим забороненим приписом стосовно кривдника; протоколом АП318 №013415 про адміністративне правопорушення від 18.12.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст.173-2 КУпАП складом адміністративного правопорушення є вчинення домашнього насильства, тобто, умисне вчинення дій психологічного характеру, що полягає у погрозах та образах (психологічного характеру), внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю малолітньої чи неповнолітньої особи.
Так за протоколами ОСОБА_1 кваліфіковано правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП, проте ч. 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене ч.1 ст. 173-2, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, проте в протоколі не зазначено дату народження дитини, взагалі в матеріалах справи не надано доказів, що ОСОБА_3 є неповнолітньою дитиною. Крім того, ОСОБА_1 в протоколі вказана кваліфікуюча ознака повторно протягом року (ч.3 ст. 173-2 КУпАП), а в протоколі кваліфіковано правопорушення за ч. 2 ст. 173- 2 КУпАП.
За таких обставин дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати на ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно дост.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З урахуванням викладеного, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини і інших вимог ст. 33 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність накладення на винного стягнення у вигляді штрафу, достатнього для його виховання і попередження вчиненню нових правопорушень.
При цьому, відповідно до вимог ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605 гривні 60 копійок.
Тому, оскільки ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з неї в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривні 60 (шістдесят) копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 280, 283, 284, 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП, суддя,-
Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насилля у відношенні своєї матері, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення: штраф в дохід держави у розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір 605 (шістсот п'ять) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя В.В. Самсонова