16 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/17574/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг» про відмову від позову
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг»
до Державного підприємства «Укрмедпроектбуд»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України
про розірвання договору та стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та консалтинг» (далі - ТОВ «Компанія «Енергоефективність та консалтинг», позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Укрмедпроектбуд» (далі - відповідач) про розірвання договору підряду від 29.12.2021 № 29-12-біо та стягнення 922 744,08 грн вартості фактично виконаних робіт.
Позов мотивований істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду.
Господарський суд міста Києва рішенням від 30.05.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2025, в позові відмовив.
Суди виходили з того, що позивач не надав доказів фактичного виконання ним передбачених договором робіт та не довів наявності передбачених статтями 651, 652 Цивільного кодексу України правових підстав для розірвання договору за рішенням суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 651, 652, 850, 888 Цивільного кодексу України та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права.
Зазначає, що суди дійшли хибного висновку про те, що позивач зобов'язаний був виконати всю обумовлену договором роботу і тільки після цього направляти відповідачу акт виконаних робіт разом з результатом роботи. Оскільки відповідач затвердив результат початкового етапу роботи, то наявні підстави для стягнення з нього вартості фактично виконаної позивачем частини роботи.
Виконання позивачем наступного етапу робіт є неможливим внаслідок невиконання відповідачем передбаченого умовами договору на нормами закону обов'язку з надання вихідних даних. Унаслідок невиконання відповідачем цих зобов'язань позивач у значній мірі був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме виконати роботу за договором, за результатом чого отримати прибуток. Отже суди першої та апеляційної інстанції дійшли хибного висновку про те, що позивач не довів наявності істотного порушення відповідачем його зобов'язань за договором як передумови для розірвання договору. Застосувавши до спірних правовідносин положення статті 652 Цивільного кодексу України, суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач мотивував свою вимогу про розірвання договору виключно нормою статті 651 Цивільного кодексу України та посилався на істотне порушення замовником зобов'язань за договором.
15.04.2025 через підсистему «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про відмову від позову в справі № 910/17574/23.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно зі статтею 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Частинами 1, 2 та 5 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Верховний Суд встановив, що заяву про відмову від позову підписала та подала представниця ТОВ «Компанія «Енергоефективність та консалтинг» - адвокатка Козій І.С., яка діє на підставі ордера від 05.03.2025 серії ВН № 1483458, яким повноваження адвоката не обмежуються; довіреності від 18.12.2023, якою представниця наділена усіма правами, наданими законом стороні по справі, у тому числі з правом підписувати, подавати позовні заяви та інші процесуальні документи.
Отже, Верховний Суд не виявив обмежень представниці позивача на вчинення відповідної дії.
Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідачів у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача та з огляду на те, що відмова від позову стосується лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору, не суперечить інтересам позивача та є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України, то Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Компанія «Енергоефективність та консалтинг» про відмову від позову в цій справі.
Ураховуючи положення пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/17574/23 у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям цієї відмови судом.
Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Ураховуючи положення частини 2 статті 130 ГПК України, частини 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та зважаючи на те, що при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою позивач сплатив 33 050,32 грн судового збору, він має право на повернення йому із Державного бюджету України 50 відсотків від сплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 46, 130, 191, 231, 234, 235, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг» про відмову від позову у справі № 910/17574/23 задовольнити.
Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг» від позову.
2. Визнати нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 910/17574/23.
3. Закрити провадження у справі № 910/17574/23.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоефективність та Консалтинг» (ідентифікаційний код 39775888) 16 525, 16 грн судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.