09 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/321/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 (суддя Андрусик Н. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газ про стягнення 2 555 302,54 грн,
(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом направити представників для участі у судовому засіданні),
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (далі - ДП "Кременецьке УПРГ") про стягнення 1 761 791,58 грн основного боргу, 275 185,35 грн інфляційних втрат, 84 772,80 грн 3 % річних, 433 552,81 грн пені.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. 22.03.2022 ДП "Кременецьке УПРГ" підписано заявку на укладення договору постачання природного газу в загальному об'ємі 248,610 тис. куб. м.
3. 22.03.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Кременецьке УПРГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3164-ОГРМ (далі - договір).
4. Підпунктом 4.1.1 договору встановлено ціну природного газу в розмірі 6183,33 грн (без ПДВ) за 1 тис. куб. м природного газу, а з ПДВ 7420,00 грн.
5. Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за березень 2022 року - до 15 травня 2022 року (підпункт 4.3.1 договору); за квітень 2022 року - до 15 червня 2022 року (підпункт 4.3.2 договору).
6. Згідно з пунктом 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця, не пізніше ніж 30 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 6.3 договору).
7. На підставі акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 № 5926 товариством передано, а підприємством отримано 156,02899 тис. куб. м природного газу вартістю 1 157 735,10 грн, а на підставі акта приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 № 7507 передано 92,58000 тис .куб. м природного газу, вартістю 686 943,60 грн. Таким чином, судами встановлено, що у період з березня 2022 по квітень 2022 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 1 844 678,70 грн.
8. Відповідно до довідки від 05.02.2024 № 15932/3778/2024 про надходження коштів на поточний рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" від ДП "Кременецьке УПРГ", виданої ПАТ АБ "Укргазбанк", відповідач здійснив оплату вартості отриманого природного газу всього на суму 82 887,12 грн.
9. Отже, станом на 31.12.2023 сума заборгованості відповідача за спожитий природний газ становить 1 761 791,58 грн.
10. У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання на загальну суму 1 761 791,58 грн, позивач на підставі умов договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував інфляційні втрати в розмірі 275 185,35 грн, 3 % річних в розмірі 84 772,80 грн та пеню в розмірі 433 552,81 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. 24.09.2024 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025, про задоволення позову частково. Стягнуто з ДП "Кременецьке УПРГ" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 1 761 791,58 грн основного боргу, 275 185,35 грн інфляційних втрат, 84 772,80 грн 3 % річних, 216 776,40 грн пені. У решті позову відмовлено.
12. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зменшив розмір штрафних санкцій на 50 % та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 216 776,41 грн пені.
13. Суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру пені взяв до уваги, зокрема, складне фінансове становище та вид діяльності відповідача, якого віднесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.
Короткий зміст касаційної скарги
14. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 216 776,41 грн та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову.
15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правозастовчої практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 549- 552, 559, 625 ЦК України.
16. Скаржник вважає, що у судів були відсутні підстави для зменшення пені, яка підлягала стягненню з відповідача у повному розмірі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
17. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Кременецьке УПРГ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що суди, реалізовуючи свої власні дискреційні повноваження, правильно застосували норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
18. Крім того, відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення відповідають практиці Верховного Суду, яка склалася у подібних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
21. Отже, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
22. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
23. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
24. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
25. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
26. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
27. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
28. Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із судовими рішеннями в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 216 776,41 грн пені. Тобто спірним питанням у даній справі є правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.
29. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
30. Тобто неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань. Такі висновки зробив Верховний Суд у пунктах 39-41 постанови від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23.
31. Відповідно до частини другої статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
32. Частиною ж третьою статті 551 ЦК визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
33. Судова практика щодо застосування цих норм наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 та від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися, зокрема, такими правилами:
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
34. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.
35. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
36. З обставин цієї справи вбачається, що така оцінка проведена судами попередніх інстанцій і їх мотивування зроблено відповідно до усталених підходів, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги не спростовують їх.
37. Так, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі, суд першої інстанції врахував інтереси обох сторін з огляду на відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, надмірність заявленого розміру пені у цих правовідносинах та доведеність документально скрутного фінансового становища підприємства відповідача. Як наслідок місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені на 50%, і з таким висновком погодився апеляційний господарський суд.
38. У касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, в якій суди відмовили зменшити розмір пені, що підлягала стягненню, зважаючи, зокрема, на майновий стан обох сторін спору. Тобто, скаржник не згоден із наявністю підстав для зменшення заявленого розміру пені і в цьому вбачає застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права без врахування висновків, викладених у наведеній ним постанові.
39. Проаналізувавши справу, на яку посилається скаржник на підтвердження визначеної ним підстави для касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу на те, що під час її вирішення судами були реалізовані дискреційні повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а рішення щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90 % ґрунтувалося на конкретних обставинах справи (зокрема, укладення сторонами спільного протокольного рішення, яким було змінено порядок та строк проведення розрахунків, а також перебування позивача в критичному фінансово-господарському стані). Такі встановлені судами фактичні обставини у справі № 908/1453/14 не є подібними до встановлених обставин у даній справі № 921/321/24.
40. У даному контексті колегія суддів зазначає, що питання зменшення штрафних санкцій може по-різному вирішуватися судами в залежності від тих фактичних обставин, які встановлені судом у кожній конкретній справі (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки). Необхідно також зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
41. Крім того, Верховний Суд неодноразово відзначав, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
42. Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.
43. Отже, доводи скаржника щодо подібності правовідносин у справі № 908/1453/14 та цій справі не підтвердилися. Наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
44. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.
45. Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, змісту та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
46. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
48. Враховуючи те, що доводи скаржника щодо подібності правовідносин у справі № 908/1453/14 та цій справі, що переглядається, не підтвердилися, касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Судові витрати
49. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 у справі № 921/321/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач